јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > Ќадзвичайн≥ небесн≥ ¤вища затемненн¤, комети

÷≥каво, що у величезн≥й б≥льшост≥ випадк≥в комети ¤вл¤ють собою пор≥вн¤но недовгов≥чн≥ небесн≥ т≥ла. ѕро≠ход¤чи поблизу великих планет, вони зазнають на соб≥ њх сильне т¤ж≥нн¤ ≥ п≥д його д≥Їю поступово руйнуютьс¤. ¬иход¤чи з усього, комета √алле¤ в виключенн¤м з цьо≠го правила. —в≥дченн¤ про њњ по¤ви простежуютьс¤ за де¤кими даними аж до 240 року до нашоњ ери, тобто прот¤гом б≥льш н≥ж двох тис¤чол≥ть. Ќа пам'¤т≥ люд≠ства немаЇ жодноњ ≥ншоњ комети, по¤ви ¤коњ вдалос¤ б простежити так далеко у глибину стол≥ть.

Ќай≥мов≥рн≥ше Ђживуч≥стьї комети √алле¤ певною м≥рою по¤снюЇтьс¤ т≥Їю обставиною, що площина њњ орб≥ти пом≥тно нахилена до площини, в ¤к≥й рухаютьс¤ планети.  р≥м того, чимале значенн¤ маЇ зворотний пор≥вн¤но з планетами напр¤м њњ руху. ¬насл≥док цього вона досить швидко Ђрозходитьс¤ї ≥з Ђзустр≥чнимиї планетами паралельними курсами ≥ зазнаЇ д≥њ њх руй≠н≥вного т¤ж≥нн¤ лише прот¤гом пор≥вн¤но коротких пром≥жк≥в часу.  р≥м того, завд¤ки великому пер≥оду обертанн¤ комети √алле¤, њњ зближенн¤ з планетами повторюютьс¤ в≥дносно р≥дко. ѕроте, збуренн¤ орб≥ти комети √алле¤ все ж в≥дбуваютьс¤ ≥ це позначаЇтьс¤ на пер≥од≥ њњ обертанн¤: в≥н коливаЇтьс¤ в≥д 74 до 79 рок≥в.

—вого часу астрономи навчилис¤ за законом т¤ж≥нн¤ розраховувати орб≥ти комет ¤кнайточн≥ше, беручи до уваги при цьому вс≥ можлив≥ впливи з боку ≥нших т≥л —он¤чноњ системи. ќднак Ђнебесн≥ гост≥ї чомусь уперто не бажали йти за обчисленим ученими Ђрозкладомї њхнього руху. —тало зрозум≥ло, що вплив на рух комет справл¤ють не т≥льки сили т¤ж≥нн¤, а й ¤к≥сь ≥нш≥ сили, що мають ≥ншу ф≥зичну природу.

’арактер цих сил вдалос¤ з'¤сувати лише в середин≥ нин≥шнього стор≥чч¤, коли астрономи д≥йшли висновку, що вони е силами реактивноњ д≥њ. √ази, що викидаютьс¤ кометними ¤драми, створюють реактивний ефект, хоча й пор≥вн¤но невеликий, але достатн≥й дл¤ того, щоб спра≠вити певний вплив на рух комет.

ќтже, можна стверджувати, що кометн≥ ¤дра скла≠даютьс¤ ≥з замерзлих газ≥в Ч точн≥ше з брудного льоду чи сн≥гу. ÷е в основному звичайний вод¤ний л≥д, а та≠кож л≥д з вуглекислого газу ≥ окису вуглецю. ѕриблизно одну третину маси кометних ¤дер становл¤ть р≥зн≥ кам'¤≠нист≥ речовини.

 оли комета наближаЇтьс¤ до —онц¤ на в≥дстань близько 600Ч700 млн. к≥лометр≥в, то п≥д впливом со≠н¤чного випром≥нюванн¤ гази, що м≥ст¤тьс¤ у њњ ¤др≥, починають вид≥л¤тис¤, винос¤чи назовн≥ кам'¤нист≥ й льодов≥ частинки, ¤к≥ тут же випаровуютьс¤, огортаю≠чи ¤дро туманною оболонкою Ч атмосферою комети. ÷¤ оболонка безперервно розс≥юЇтьс¤ у безпов≥тр¤ному косм≥чному простор≥, водночас поповнюючись газами, що вид≥л¤ютьс¤ з ¤дра. ѕ≥д д≥Їю сон¤чного в≥тру Ч части≠нок, що лет¤ть в≥д —онц¤,Ч ≥ св≥тлового тиску сон¤чних промен≥в кометн≥ гази ≥ тверд≥ частинки лет¤ть у б≥к, протилежний —онцю, утворюючи св≥тний хв≥ст.  оли ж комета в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д —онц¤, њњ хв≥ст поступово роз≠с≥юЇтьс¤ у простор≥.

 омети Ч надзвичайно ц≥кав≥ дл¤ науки косм≥чн≥ об'Їкти. ¬≥ддал¤ючись на велик≥ в≥дстан≥ в≥д —онц¤, що у 7Ч10 раз≥в перевищують в≥дстань «емл≥ в≥д нашого денного св≥тила, комети зазнають ф≥зичних вплив≥в, що зм≥нюють њх стан. —постер≥гаючи ц≥ зм≥ни, можна визна≠чати ф≥зичн≥ умови у простор≥ —он¤чноњ системи.

ќтже, комети можуть бути своЇр≥дними створеними самою природою зондами, ¤к≥ дають можлив≥сть д≥стати ун≥кальну ≥нформац≥ю про ф≥зичн≥ процеси, що в≥дбу≠ваютьс¤ у м≥жпланетному простор≥.

 р≥м того, великий науковий ≥нтерес становить ви≠вченн¤ будови ≥ складу кометних ¤дер, оск≥льки зг≥дно 8 де¤кими припущенн¤ми, матер≥ал кометних ¤дер Ч це та перв≥сна речовина, з ¤коњ формувалис¤ у в≥ддаленому минулому планети —он¤чноњ системи.

” пер≥од чергового зближенн¤ комети √алле¤ з —он≠цем ≥ «емлею у 1985Ч1986 pp. було проведено ун≥кальну операц≥ю Ч проект Ђ¬егаї, в ход≥ ¤н*го зд≥йснювалось вивченн¤ ц≥Їњ комети косм≥чними апаратами.

” проект≥ разом з рад¤нськими вченими вз¤ли участь учен≥ соц≥ал≥стичних крањн, а також ‘ранц≥њ, јвстр≥њ ≥ ‘–Ќ.

Ќаприк≥нц≥ грудн¤ 1984 року з одного з рад¤нських космодром≥в з ≥нтервалом у к≥лька дн≥в стартували дв≥ рад¤нськ≥ м≥жпланетн≥ станц≥њ. ¬они спочатку до≠ставили досл≥дницьку апаратуру до планети ¬енера, а пот≥м продовжили пол≥т дл¤ зближенн¤ з кометою √алле¤.

” березн≥ 1986 року обидв≥ станц≥њ пройшли поблизу ¤дра комети √алле¤, зд≥йснивши великий комплекс спо≠стережень, а сл≥дом за ними станц≥¤ Ђƒжоттої ™вропей≠ського косм≥чного агентства ≥ дв≥ ¤понськ≥ станц≥њ Ђѕ≥онер-јї ≥ Ђѕ≥онерї.

јнал≥з здобутих даних показав, що ¤дро комети √алле¤, виход¤чи з усього, ви¤вилос¤ монол≥тним т≥лом неправильноњ форми, розм≥ром приблизно 7,5 X 8,2 X ’≤6 км. ¬оно вкрите тугоплавкою темною к≥ркою, зав≠товшки близько 1 см, кр≥зь ¤ку час од часу прориваютьс¤ вод¤н≥ пари 1 гази. “емпература поверхн≥ ц≥Їњ к≥рки становить 300Ч400  . ўо ж до температури самого ¤дра, то вона, ¤к ви¤вилос¤, дор≥внюЇ 100 градус≥в за ÷ельс≥Їм. ядро обертаЇтьс¤ навколо своЇњ ос≥, зд≥йсню≠ючи повний оберт за 50Ч56 год.

 осм≥чн≥ досл≥дженн¤, ¤к видно, п≥дтвердили у¤влен≠н¤ про льодову природу косм≥чних ¤дер, хоча р¤д питань щодо будови цих об'Їкт≥в залишаЇтьс¤ нез'¤сованим ≥ Ї предметом наукових дискус≥й.

Ќеодноразово висловлювалос¤ припущенн¤ про те, що комети можуть бути своЇр≥дними переносниками житт¤. “ому особливо великий ≥нтерес становила в≥дпо≠в≥дь на питанн¤ про на¤вн≥сть у склад≥ ¤дра комети √ал-ле¤ орган≥чних речовин.

¬насл≥док обробки результат≥в досл≥джень складу кометного пилу, виконаних з борту косм≥чного апарата Ђ¬ега-1ї було ви¤влено орган≥чн≥ молекули, в тому числ≥ так≥, ¤к≥ м≥стили вуглець ≥ водень; вуглець, азот ≥ во≠день; вуглець, кисень ≥ водень ≥ т. д. ћолекул нуклењно≠вих кислот ви¤влено не було, проте не виключено, що, потрапл¤ючи в тепле вод¤не середовище, орган≥чн≥ молекули, що м≥ст¤тьс¤ в склад≥ комети, можуть утво≠рювати ц≥ кислоти.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. ѕри виклад≥ матер≥алу про Ђнадзвичайн≥ї небесн≥ ¤вища сл≥д ввернути особливу увагу на те, що в основ≥ цих ¤вищ лежать т≥ ж сам≥ природн≥ законом≥рност≥, ¤к≥ керують ≥ ходом звичайних Ђповс¤кденнихї ¤вищ.

“ак, затемненн¤ ћ≥с¤ц¤ ≥ —онц¤ е результатом руху ћ≥с¤ц¤ ≥ «емл≥ в≥дпов≥дно до тих самих закон≥в  епле≠ра, ¤к≥ керують рухом планет навколо —онц¤.

–ух комет п≥дпор¤дковуЇтьс¤ закону т¤ж≥нн¤, з про≠¤вами ¤кого ми зустр≥чаЇмос¤ на кожному кроц≥. ƒо реч≥, закони  еплера можуть бути суто математичним шл¤хом виведен≥ ≥з закону всесв≥тнього т¤ж≥нн¤, а саме закони  еплера описують рух пер≥одичних комет.

ћетеорн≥ ¤вища обумовлен≥ тими самими ф≥зичними законом≥рност¤ми, зг≥дно з ¤кими руйнуютьс¤ й Ђзго≠р¤ютьї штучн≥ супутники «емл≥, що в≥дпрацювали св≥й строк, ≥ косм≥чн≥ корабл≥, що вход¤ть з надзвуковими швидкост¤ми у щ≥льн≥ шари земноњ атмосфери.

—л≥д також наголосити на тому, що з д≥Їю законо≠м≥рностей, ¤к≥ визначають виникненн¤ Ђнадзвичайнихї ¤вищ, ми нер≥дко зустр≥чаЇмос¤ у повс¤кденному житт≥ ≥ нав≥ть використовуЇмо њх у своњй практичн≥й д≥¤ль≠ност≥.

ћожна навести такий приклад у зв'¤зку з Ђкрива≠вимї кольором ћ≥с¤ц¤ п≥д час м≥с¤чних затемнень. ”с≥м добре в≥дом≥ заборонн≥ червон≥ Ђстоп-сигналиї вуличних ≥ зал≥зничних св≥тлофор≥в, червоно-оранжев≥ сигнальн≥ вогн≥ аеропорт≥в, червон≥ ≥ оранжев≥ вогн≥ морських ма¤к≥в. ¬арто згадати про ¤скраво-оранжев≥ костюми космонавт≥в ≥ комб≥незони шл¤хових роб≥тник≥в. ” вс≥х цих випадках червоний ≥ оранжевий кол≥р вибрано не випадково: ¤кщо червон≥ й оранжев≥ промен≥ менше за ≥нш≥ розс≥юютьс¤ в пов≥тр≥, то сигнальн≥ вогн≥ й предме≠ти таких кольор≥в будуть добре пом≥тн≥ на велик≥й в≥д≠стан≥. ÷≥каво, наприклад, що за статистикою дорожн≥х пригод автомоб≥л≥ червоного ≥ оранжевого кольору р≥дше потрапл¤ють в авар≥њ, н≥ж машини ≥нших кольор≥в, ска≠ж≥мо с≥рого, синього чи зеленого. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що червон≥ й оранжев≥ автомоб≥л≥ вод≥њ зустр≥чних ма≠шин пом≥чають здалеку.

” зв'¤зку з питанн¤м про Ђнадзвичайн≥ї небесн≥ ¤вища сл≥д звернути увагу ще на одну обставину. –ел≥≠г≥йна в≥ра фактично ставить людину в психолог≥чну залежн≥сть в≥д божественних, надприродних сил. Ћю≠дина молитьс¤ њм, приносить жертви Ч пр¤м≥ чи непр¤≠м≥, звертаЇтьс¤ з проханн¤м, сп≥вв≥дносить свою пове≠д≥нку з њхньою передбачуваною реакц≥Їю на т≥ чи ≥нш≥ њњ вчинки. ≤ншими словами, в≥руючий вступаЇ у ЂвзаЇ≠мод≥юї з надприродними силами.

«розум≥ло, насправд≥ взаЇмод≥¤ людини з богом у¤в≠на, ≥люзорна, ≥ все ж вона багато в чому визначав спе≠циф≥ку рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ¬ основ≥ рел≥г≥њ лежить в≥ра в реальну можлив≥сть рел≥г≥йноњ людини встановити безпосередньо чи посередньо Ђособистий контактї, Ђзв'¤≠зокї з богом. ќднак дл¤ того щоб система Ђв≥руючий Ч богї функц≥онувала, над≥¤ на розраду не може бути зовс≥м абстрактною, вона повинна чимось п≥дкр≥плюва≠тис¤. ' -

≤ншими словами, у систем≥ Ђв≥руючий Ч богї пови≠нен ≥снувати зворотний зв'¤зок. ¬≥руючий повинен д≥≠ставати ¤к≥сь Ђсигнали згориї у в≥дпов≥дь, ¤к≥ б св≥дчили або про те, що його зверненн¤ до бога почують, або хоча б про те, що його в≥ра не даремна, що бог про нього пам'¤таЇ.

«розум≥ло, таких Ђсигнал≥вї не ≥снуЇ, оск≥льки не ≥снуЇ надприродних сил. ќднак у рел≥г≥йних людей може виникати ≥люз≥¤ зворотного зв'¤зку. ” р≥зних под≥¤х ≥ ¤вищах природи вони можуть вбачати Ђпов≥домленн¤ згориї. «окрема, незвичайн≥ небесн≥ ¤вища досить часто сприймаютьс¤ марнов≥рними людьми ¤к небесн≥ знамен≠н¤, що спов≥щають жител¤м «емл≥ божественну волю. “ому Ђнебесн≥ знаменн¤ї нер≥дко були п≥дставою дл¤ вс¤кого роду рел≥г≥йних пророкувань.

—в≥тогл¤дним п≥дсумком вивченн¤ цього розд≥лу по≠винен бути висновок про те, що з ¤ким би незвичним, загадковим ¤вищем або под≥Їю не з≥ткнулась у своЇму житт≥ й д≥¤льност≥ людина, сл≥д збер≥гати ¤сн≥сть дум≠ки, тверез≥сть суджень ≥ тверду впевнен≥сть у тому, що нав≥ть найнезвичн≥ше ¤вище т≥льки здаЇтьс¤ таЇмничим, а насправд≥ маЇ природне походженн¤.

1	2	3

Ќазва: Ќадзвичайн≥ небесн≥ ¤вища затемненн¤, комети
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1969 прочитано)