ƒержавне регулюванн¤ > ћетоди державного регулюванн¤

ћетоди державного регулюванн¤

—истема метод≥в ƒ–≈

“еор≥¤ державного регулюванн¤ економ≥ки проголошуЇ необх≥дн≥сть системного п≥дходу до вибору засоб≥в та метод≥в впливу держави на суб'Їкт≥в економ≥ч≠них в≥дносин. –егулюванню п≥дл¤гають складн≥ процеси життЇд≥¤ль≠ност≥ сусп≥льства, на ¤к≥ нездатн≥ ефективно впливати окрем≥ важел≥ або будь-¤к≥ виб≥рков≥, незбалансован≥ њх комб≥нац≥њ. –езультатив≠н≥сть державного регулюванн¤ зростаЇ, ¤кщо ц≥ важел≥ застосовую≠тьс¤ не випадково чи п≥д тиском груп спец≥альних ≥нтерес≥в ≥ кон'юнктури, а системно, виход¤чи з довгострокових ц≥лей ≥ поточ≠них завдань соц≥ально-економ≥чного розвитку.

—истемний п≥дх≥д передбачаЇ ≥нтеграц≥ю в ц≥л≥сну систему, по-перше, елемент≥в, що формують стратег≥ю соц≥ально-економ≥чного розвитку, по-друге, елемент≥в, що утворюють п≥дсистему регул¤тор≥в.

—тратег≥¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку формуЇтьс¤ через макроеконом≥чне прогнозуванн¤ (передбаченн¤ можливого стану об'Їкт≥в у майбутньому ≥ визначенн¤ альтернатив розвитку), макро≠економ≥чне плануванн¤ (визначенн¤ ц≥лей ≥ пр≥оритет≥в розвитку та заход≥в, спр¤мованих на дос¤гненн¤ ц≥лей) ≥ державне програмно-ц≥льове плануванн¤ (визначенн¤ найб≥льш актуальних соц≥ально-економ≥чних проблем ≥ заход≥в дл¤ розв'¤занн¤ цих проблем).

—тратег≥чн≥ ор≥Їнтири й конкретн≥ умови соц≥ально-еконо≠м≥чного розвитку, пов'¤зан≥ з≥ зм≥нами кон'юнктури на ринку, обумовлюють використанн¤ ц≥лого арсеналу метод≥в ƒ–≈.

ћетоди державного регулюванн¤ економ≥ки Ч це способи впли≠ву держави на сферу п≥дприЇмництва, ≥нфраструктуру ринку, некомерц≥йний сектор економ≥ки з метою створенн¤ умов њхнього ефек≠тивного функц≥онуванн¤ в≥дпов≥дно до напр¤мк≥в державноњ еко≠ном≥чноњ пол≥тики.  ожен метод ірунтуЇтьс¤ на використанн≥ сукуп≠ност≥ ≥нструмент≥в (регул¤тор≥в, важел≥в).

ћетоди ƒ–≈ класиф≥куютьс¤ за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. «а формами впливу методи ƒ–≈ по≠д≥л¤ють на дв≥ групи: методи пр¤мого та непр¤мого впливу. «а≠лежно в≥д засоб≥в впливу вид≥л¤ють правов≥, адм≥н≥стративн≥, економ≥чн≥ та пропагандистськ≥ методи.

ѕр¤м≥ та непр¤м≥ методи ƒ–≈

ћетоди пр¤мого впливу безпосередньо д≥ють на функц≥онуванн¤ суб'Їкт≥в ринку. “акий безпосередн≥й вплив зд≥йснюЇтьс¤ за допо≠могою ≥нструмент≥в адм≥н≥стративно-правового характеру, ¤к≥ рег≠ламентують д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в господарюванн¤, та економ≥чних ≥нструмент≥в пр¤мого впливу. ќстанн≥ спр¤мовано на регулюванн¤ темп≥в зростанн¤ та структури економ≥ки, обс¤г≥в виробничого та невиробничого споживанн¤, масштаб≥в д≥¤льност≥ сусп≥льного сек≠тору економ≥ки та ≥н.

Ѕеручи загалом, можна сказати, що основними ≥нструмен≠тами пр¤мого державного регулюванн¤ Ї: нормативно-право≠в≥ акти, макроеконом≥чн≥ плани та ц≥льов≥ комплексн≥ прог≠рами, державн≥ замовленн¤, централ≥зовано встановлен≥ ц≥≠ни, нормативи, л≥ценз≥њ, квоти, державн≥ бюджетн≥ витрати, л≥м≥ти ≥ т. д.

ћетоди непр¤мого регулюванн¤ Ч це методи, ¤к≥ регламен≠тують повед≥нку суб'Їкт≥в ринку не пр¤мо, а опосередковано, че≠рез створенн¤ певного економ≥чного середовища, ¤ке змушуЇ њх д≥¤ти в потр≥бному держав≥ напр¤мку. ќпосередковане регулю≠ванн¤ Ч це вплив на економ≥чн≥ ≥нтереси. ƒержава вт≥люЇ в жит≠т¤ своњ р≥шенн¤ на п≥дстав≥ мотивац≥њ. ” даному контекст≥ моти≠вац≥¤ Ч це процес спонуканн¤ суб'Їкт≥в ринку до д≥¤льност≥ в напр¤мку державних пр≥оритет≥в.

ƒо метод≥в непр¤мого регулюванн¤ належать ≥нструменти ф≥≠скальноњ, бюджетноњ, грошово-кредитноњ, ≥нвестиц≥йноњ, аморти≠зац≥йноњ, ≥нновац≥йноњ та ≥нших напр¤мк≥в економ≥чноњ пол≥тики, а також методи морального переконуванн¤.

ѕравове регулюванн¤ економ≥ки

ѕравове регулюванн¤ Ч це д≥¤льн≥сть держави щодо встановленн¤ обовТ¤зкових дл¤ виконанн¤ юридичних норм (правил) пове≠д≥нки суб'Їкт≥в права. Ќеобх≥дний у цьому раз≥ примус забезпечуЇтьс¤ розвитком громадськоњ св≥домост≥ та силою державноњ влади. ¬одночас юридичн≥ норми мають бути зрозум≥лими люд¤м, належно обірунтованими, системно орган≥≠зованими ≥ придатними дл¤ практичноњ реал≥зац≥њ.

ѕравове регулюванн¤ економ≥ки маЇ св≥й предмет, оск≥льки пов'¤зане з юридичним визначенн¤м засоб≥в, ≥нструмент≥в ≥ про≠цедур реал≥зац≥њ державноњ влади. ѕредметом правового регулю≠ванн¤ економ≥ки Ї:

Х в≥дносини м≥ж державою (державними органами) ≥ сусп≥льс≠твом, громад¤нами, суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥;

Х в≥дносини Ђвсередин≥ї держави, м≥ж њњ органами з приводу розпод≥лу повноважень, визначенн¤ њхнього правового статусу;

Х в≥дносини м≥ж суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥ (вироб≠ник Ч посередник, замовник Ч п≥др¤дчик, боржник Ч кредитор, власник Ч орендар ≥ т. ≥н.);

Х економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж людьми, залученими в державно-уп≠равл≥нськ≥ процеси ¤к з приводу профес≥йного виконанн¤ обов'¤зк≥в державних службовц≥в, так ≥ з причин зверненн¤ в державн≥ органи дл¤ вир≥шенн¤ будь-¤ких власних проблем.

—трижнем правового регулюванн¤ Ї розробка та юридичне за≠кр≥пленн¤ норм (правил) повед≥нки суб'Їкт≥в економ≥чних в≥дно≠син. “радиц≥йно в кожн≥й норм≥ виокремлюють три основн≥ еле≠менти: г≥потезу, диспозиц≥ю й санкц≥ю. √≥потеза Ч це такий елемент норми, в ¤кому зазначаютьс¤ умови, обставини, ситуац≥њ у сфер≥ економ≥чних в≥дносин, з настанн¤м ¤ких норма набираЇ чинност≥. ƒиспозиц≥¤ Ч частина норми, ¤ка визначаЇ права або обов'¤зки учасник≥в в≥дносин. —анкц≥¤ Ч це та частина норми, ¤ка передбачаЇ заходи адм≥н≥стративно-правового примусу в раз≥ невиконанн¤ обов'¤зк≥в учасниками економ≥чних в≥дносин.

як≥сть правового регулюванн¤ залежить в≥д того, ¤к законо≠давч≥ органи формують юридичн≥ норми. ќсновними вимогами , до р≥зних форм правового регулюванн¤ Ї: своЇчасн≥сть, стаб≥льн≥сть, повнота, внутр≥шн¤ узгоджен≥сть.

ќсновними формами правового регулюванн¤ економ≥ки в ”крањн≥ Ї:  онституц≥¤ та закони ”крањни; укази й розпор¤дженн¤ ѕрезидента ”крањни; постанови та ≥нш≥ акти ¬ерховноњ –ади, постанови й розпор¤дженн¤  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, нормативно-правов≥ акти центральних орган≥в (м≥н≥стерств, в≥домств); норма≠тивн≥ акти м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й та орган≥в м≥сцево≠го самовр¤дуванн¤.

«г≥дно з  онституц≥Їю ”крањни (ст. 92) т≥льки законами ви≠значаютьс¤:

Х права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина, гарант≥њ цих прав ≥ свобод; основн≥ обов'¤зки громад¤нина;

Х засади використанн¤ природних ресурс≥в, виключноњ (мор≠ськоњ) економ≥чноњ зони, континентального шельфу, освоЇнн¤ косм≥чного простору, орган≥зац≥њ та експлуатац≥њ енергосистем, транспорту ≥ зв'¤зку;

Х основи соц≥ального захисту, форми ≥ види пенс≥йного забез≠печенн¤, засади регулюванн¤ прац≥ ≥ зайн¤тост≥, шлюбу, с≥м'њ, охорони дитинства, материнства, батьк≥вства; вихованн¤, осв≥ти, культури ≥ охорони здоров'¤; еколог≥чноњ безпеки;

Х правовий режим власност≥;

Х правов≥ засади ≥ гарант≥њ п≥дприЇмництва; правила конкуре≠нц≥њ та норми антимонопольного регулюванн¤;

Х засади зовн≥шн≥х зносин, зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, митноњ справи;

Х засади регулюванн¤ демограф≥чних та м≥грац≥йних процес≥в;

Х орган≥зац≥¤ ≥ д≥¤льн≥сть орган≥в виконавчоњ влади, основи державноњ служби, орган≥зац≥њ державноњ статистики та ≥нформа≠тики ≥ т. д.

¬иключно законами ”крањни визначаютьс¤: ƒержавний бю≠джет ”крањни ≥ бюджетна система ”крањни; система оподатку≠ванн¤, податки ≥ збори; засади створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ ф≥≠нансового, грошового, кредитного та ≥нвестиц≥йного ринк≥в;

статус нац≥ональноњ валюти, а також статус ≥ноземних валют на територ≥њ ”крањни; пор¤док утворенн¤ ≥ погашенн¤ державного внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього боргу; пор¤док випуску та об≥гу державних ц≥нних папер≥в, њх види ≥ типи; пор¤док утворенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ в≥льних та ≥нших спец≥альних зон, що мають економ≥чний чи м≥грац≥йний режим, в≥дм≥нний в≥д загального.

јдм≥н≥стративн≥ методи ƒ–≈

јдм≥н≥стративн≥ методи ƒ–≈ Ч це ≥нструменти пр¤мого впливу держави на д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в ринку. ѓхн≥ ознаки: пр¤мий вплив державного органу або посадових ос≥б на д≥њ виконавц≥в через встановленн¤ њхн≥х обов'¤зк≥в, норм повед≥нки та в≥ддаван≠н¤ команд (наказ≥в, розпор¤джень); безальтернативний виб≥р спо≠соб≥в розв'¤зуванн¤ завдань, вар≥анта повед≥нки; обов'¤зков≥сть виконанн¤ наказ≥в, розпор¤джень; в≥дпов≥дальн≥сть суб'Їкт≥в гос≠подарюванн¤ за ухил¤нн¤ в≥д виконанн¤ наказ≥в.

≤нод≥ адм≥н≥стративн≥ методи асоц≥юють з пон¤тт¤м Ђадм≥н≥ст≠руванн¤ї, хоч вони мають р≥зний зм≥ст. јдм≥н≥струванн¤ харак≠теризуЇ пол≥тичний режим, стиль державного управл≥нн¤, за ¤ких в управл≥нських процесах переважно використовуютьс¤ методи силового тиску, жорстке п≥дпор¤дкуванн¤, команди, штрафи, по≠каранн¤. јдм≥н≥струванн¤ можливе за використанн¤ будь-¤ких метод≥в, у тому числ≥ й економ≥чних.

јдм≥н≥стративн≥ методи випливають ≥з необх≥дност≥ регулювати де¤к≥ види економ≥чноњ д≥¤льност≥ з погл¤ду захисту ≥нтерес≥в гро≠мад¤н, сусп≥льства в ц≥лому, природного середовища. ¬ економ≥чно розвинутих крањнах за нормальних умов адм≥н≥стративн≥ методи в≥≠д≥грають другор¤дну роль. ¬икористанн¤ таких стаЇ доц≥льним тод≥, коли ринковий механ≥зм ≥ економ≥чн≥ засоби ƒ–≈ ви¤вл¤ютьс¤ не≠достатн≥ми або д≥ють надто пов≥льно. ќсновними ≥нструментами адм≥н≥стративного регулюванн¤, ¤к уже було сказано, Ї л≥ценз≥њ, квоти, санкц≥њ, норми, стандарти, державн≥ замовленн¤, ц≥ни ≥ т. д.

Ћ≥ценз≥њ Ч це спец≥альн≥ дозволи, ¤к≥ видаютьс¤ суб'Їктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ на зд≥йсненн¤ окремих њњ вид≥в. Ћ≥≠цензуванн¤ спр¤моване на захист економ≥чних ≥нтерес≥в крањни, сусп≥льства та його член≥в ¤к споживач≥в товар≥в та послуг. —кладовим елементом л≥цензуванн¤ Ї перел≥к вид≥в п≥дприЇмни≠цькоњ д≥¤льност≥, що мають дозв≥льний (л≥ценз≥йний) статус. ¬ ”крањн≥ пор¤док видач≥ та скасуванн¤ л≥ценз≥й визначаЇтьс¤ Ђѕо≠ложенн¤м про пор¤док видач≥ суб'Їктам п≥дприЇмницькоњ д≥¤ль≠ност≥ спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й) на зд≥йсненн¤ окремих ви≠д≥в д≥¤льност≥ї (ѕостанова  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни).

1	2

Ќазва: ћетоди державного регулюванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (2552 прочитано)