јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > Ќаш косм≥чний д≥м - «емл¤

ѕерспективне ≥ ще одне джерело енерг≥њ Ч —онце. ћо≠жливо, вже в цьому стор≥чч≥ будуть створен≥ косм≥чн≥ орб≥тальн≥ сон¤чн≥ електростанц≥њ, що перетворюють енерг≥ю сон¤чного випром≥нюванн¤ на електричну. ј во≠на по високочастотних або лазерних каналах переда≠ватиметьс¤ на «емлю. ƒо реч≥, такий спос≥б пов'¤заний з м≥н≥мальними зм≥нами в навколишньому середовищ≥.

¬же зараз майже половина продукц≥њ текстильноњ промисловост≥ виробл¤Їтьс¤ з синтетичних матер≥ал≥в. ≤з синтетики виготовл¤ютьс¤ й б≥льш≥сть деталей машин ≥ механ≥зм≥в. —творюютьс¤ синтетичн≥ матер≥али з на≠перед заданими властивост¤ми. јле це т≥льки початок. « часом людина навчитьс¤ виробл¤ти буквально Ђвсе з усьогої. ј це означаЇ, що одна й та сама порц≥¤ речо≠вини у р≥зних формах багаторазово служитиме люд¤м. “ак буде, очевидно, розв'¤зано проблему сировини.

ўо ж стосуЇтьс¤ забезпеченн¤ людства њжею, то з часом людина оволод≥Ї механ≥змом фотосинтезу ≥ на≠вчитьс¤ виробл¤ти харчов≥ речовини поза зеленим лист≠ком рослин, тобто обходитис¤ без с≥льськогосподарського виробництва. ÷е не т≥льки вив≥льнить колосальн≥ площ≥, зайн¤т≥ с≥льськогосподарськими уг≥дд¤ми, а й зробить виробництво њж≥ не залежним в≥д кл≥матичних умов. ћожна усп≥шно боротис¤ ≥ з забрудненн¤м навколиш≠нього середовища Ч удосконаленн¤м промислових п≥д≠приЇмств, створенн¤м безв≥дходного виробництва з замк≠нутими еколог≥чними циклами.

Ќабагато важчою проблемою Ї п≥дтриманн¤ т≥Їњ при≠родноњ р≥вноваги, що склалас¤ м≥ж р≥зними природними процесами за багато м≥льйон≥в рок≥в еволюц≥њ «емл≥. јле це не означаЇ, що завданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб зберегти саме той стан речей, ¤кий ≥снуЇ у природ≥ на даний момент. “аке у¤вленн¤ не т≥льки дуже спрощене, а й у корен≥ неправильне.

ѕроблема вимагаЇ д≥алектичного п≥дходу. Ќеобх≥дно збер≥гати не р≥вновагу взагал≥, а р≥вновагу, що в≥дпо≠в≥даЇ сучасному р≥вню розвитку людства ≥ тим завдан≠н¤м, ¤к≥ перед ним сто¤ть у дану епоху. …детьс¤, таким чином, про створенн¤ Їдиноњ саморегулювальноњ системи Ђлюдина Ч виробництво Ч природаї, системи з такими зворотними зв'¤зками ≥ можливост¤ми керуванн¤, ¤к≥ давали б змогу зд≥йснювати оптимальну взаЇмод≥ю м≥ж людським сусп≥льством ≥ природою. ¬ наш≥й крањн≥ роз≠в'¤занн¤ цього завданн¤ набуло надзвичайно важливого державного значенн¤.

ќднак щоб забезпечити оптимальну взаЇмод≥ю люди≠ни й природи в масштаб≥ вс≥Їњ нашоњ планети, потр≥бн≥ сп≥льн≥ зусилл¤ багатьох крањн.

”се сказане св≥дчить про те, що при в≥дпов≥дних зу≠силл¤х ≥ в≥дпов≥дн≥й орган≥зац≥њ наука може знаходити реальний вих≥д з кризових ситуац≥й нав≥ть глобального характеру. ≤ тому немаЇ н≥¤ких п≥дстав шукати в под≥б≠них ситуац≥¤х вт≥ху за допомогою рел≥г≥йних ≥люз≥й.

≤нша справа, що практичне зд≥йсненн¤ потр≥бних заход≥в може наштовхуватис¤ на перешкоди соц≥ального пор¤дку, пов'¤зан≥ з ≥снуванн¤м у сучасному св≥т≥ кап≥≠тал≥стичного табору, кап≥тал≥стичноњ системи господар≠ства. ƒл¤ подоланн¤ цих перешкод потр≥бний вищий р≥вень м≥жнародноњ сп≥впрац≥, н≥ж той, ¤кий ≥снуЇ в су≠часному св≥т≥, а в перспектив≥ Ч соц≥альна перебудова кап≥тал≥стичного сусп≥льства.

 р≥м того, треба мати на уваз≥, що нер≥дко в ранг глобальних кризових ситуац≥й невиправдано звод¤тьс¤ проблеми, виникненн¤ ¤ких зумовлено саме кап≥тал≥≠стичною системою господарюванн¤.

як в≥домо, в земн≥й атмосфер≥ на висотах в≥д 15 до 40 км м≥ститьс¤ шар так званого озону, з максимумом концентрац≥њ на висот≥ близько 25 км. ќзон Ч це кисень в особливому молекул¤рному стан≥ Ч одна молекула озо≠ну складаЇтьс¤ з трьох атом≥в кисню.

”творюЇтьс¤ озон п≥д д≥Їю ультраф≥олетовоњ рад≥ац≥њ —онц¤, головним чином у троп≥чних районах нашоњ планети, ≥ розноситьс¤ пов≥тр¤ними теч≥¤ми в райони середн≥х ≥ високих широт.

Ќадзвичайно важлива властив≥сть озоносфери, що Ї необх≥дною дл¤ забезпеченн¤ можливост≥ ≥снуванн¤ житт¤ на «емл≥, пол¤гаЇ в тому, що вона поглинаЇ жорст≠ку ультраф≥олетову рад≥ац≥ю —онц¤, згубну дл¤ живих орган≥зм≥в. ” раз≥ пошкодженн¤ озоносфери, наша планета ви¤вилас¤ б непридатною дл¤ подальшого житт¤.

«г≥дно з на¤вними науковими даними, близько 650 м≥льйон≥в рок≥в тому вм≥ст кисню у пов≥тр¤н≥й обо≠лонц≥ «емл≥ становив близько 0,1 % його сучасноњ кон≠центрац≥њ. ѕоповненн¤ киснем могло в≥дбуватис¤ за рахунок двох джерел: його надходжень з надр планети (спочатку кисень витрачавс¤ на окислюванн¤ зал≥за, а пот≥м став концентруватис¤ в атмосфер≥) ≥ д≥¤льност≥ синьо-зелених водоростей. ўо ж до озоносфери, то вона виникла близько 570 м≥льйон≥в рок≥в тому.

” 1985 роц≥ над јнтарктидою було ви¤влено так зва≠ну Ђозонну д≥ркуї Ч район, де озоновий шар став дуже тонким. ”творюЇтьс¤ Ђд≥ркаї у вересн≥ й жовтн≥, а пот≥м вона Ђзат¤гуЇтьс¤ї. –озм≥р Ђд≥ркиї становить близько 10 млн. кв. км, тобто њњ можна пор≥вн¤ти з територ≥Їю —Ўј.

ѕрирода цього ¤вища поки що незрозум≥ла, оск≥льки тривал≥сть спостережень пор≥вн¤но невелика. Ќе виклю≠чено, що ми маЇмо справу з ¤кимось короткочасним або пер≥одичним природним атмосферним процесом, ¤кий, зокрема, може бути пов'¤заний з коливанн¤ми р≥вн¤ сон¤чноњ активност≥ (1985Ч1988 pp.Чроки м≥н≥муму чергового циклу сон¤чноњ активност≥).

Ќе виключено також, що одн≥Їю з причин утворенн¤ озонноњ д≥рки Ї господарська д≥¤льн≥сть людини. ¬ результат≥ р¤ду виробничих процес≥в у атмосферу надхо≠дить велика к≥льк≥сть хлором≥стких сполук; перш за все фреон≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ в аерозольних упа≠ковках. ѕ≥дн≥маючись у стратосферу, фреони п≥д д≥Їю сон¤чного випром≥нюванн¤ розпадаютьс¤, ≥ при цьому вид≥л¤Їтьс¤ атомарний хлор, що активно руйнуЇ озон.

≤стотну роль можуть в≥д≥гравати й н≥трати, що њх використовують у с≥льському господарств≥ ¤к добрива. ƒе¤ка њх частина засвоюЇтьс¤ рослинами, але б≥льша частина розкладаЇтьс¤, внасл≥док чого утворюютьс¤ азо≠тист≥ сполуки, ¤к≥ п≥дн≥маютьс¤ в атмосферу ≥ вступа≠ють у х≥м≥чн≥ реакц≥њ з озоном. ™ пов≥домленн¤ про те, що утворенн¤ типу Ђозонних д≥рї ви¤влено ≥ в јрктиц≥, хоча ≥ значно менших масштаб≥в, н≥ж в јнтарктид≥.

ћожливо, ц¤ неоднаков≥сть по¤снюЇтьс¤ тим, що мерид≥ональна атмосферна циркул¤ц≥¤ в ѕ≥вн≥чн≥й п≥в≠кул≥ «емл≥ в≥дбуваЇтьс¤ значно активн≥ше, н≥ж у ѕ≥в≠денн≥й, ≥ пов≥тр¤н≥ теч≥њ, принос¤чи озон з екватор≥аль≠ноњ зони на п≥вн≥ч, встигають поповнювати його змен≠шенн¤.

” 1988 р. ц≥кав≥ досл≥дженн¤ атмосферних процес≥в у јрктиц≥, ¤к≥ здатн≥ справити вплив на озоносферу, провели рад¤нськ≥ вчен≥ з борту досл≥дницького л≥така Ђ÷иклонї.

як було встановлено, прот¤гом пол¤рноњ ноч≥ у при≠пол¤рних арктичних районах у стратосфер≥ утворюютьс¤ незвичайн≥ хмари, що складаютьс¤ з м≥кроскоп≥чних кристалик≥в переохолодженого льоду. ѕрот¤гом трива≠лих зимових м≥с¤ц≥в ц≥ кристалики збирають на себе фреони, поступово дрейфуючи до полюсу. « настанн¤м весни п≥д впливом сон¤чних промен≥в кристалики та≠нуть, а вив≥льнен≥ фреони починають Ђзнищуватиї озон.

≤мов≥рно також, що викиди в атмосферу де¤ких х≥≠м≥чних речовин призвод¤ть, мабуть, ≥ до Ђм≥сцевихї виснажень озонового шару. ¬ ус¤кому раз≥, зг≥дно ≥з спостереженн¤ми, ¤к≥ ведутьс¤ на спец≥альних озоно-сферних станц≥¤х, зареЇстровано близько 50 випадк≥в зниженн¤ концентрац≥њ озону над ћосквою,  иЇвом й ≥ншими великими м≥стами Ївропейськоњ частини крањ≠ни. ўоправда, при цьому Ђнаскр≥зн≥ї д≥ри в озоносфер≥ не виникають ≥ з плином часу нормальна товщина озо≠нового шару в≥дновлюЇтьс¤, так що ситуац≥¤ поки що не Ї критичною. ѕроте це не зн≥маЇ проблему. Ќеобх≥д≠но вже зараз докласти вс≥х зусиль до того, щоб над≥йно усунути еколог≥чн≥ фактори, здатн≥ призводити до руй≠нуванн¤ озоносфери.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. « точки зору наших сучасних знань про «емлю, ¬сесв≥т ≥ людину наша планета (при≠наймн≥, у межах —он¤чноњ системи) Ч ун≥кальне небесне т≥ло. ”н≥кальне тому, що саме на «емл≥ в процес≥ њњ природного розвитку склавс¤ комплекс ф≥зичних та ≥н≠ших умов, що забезпечують можлив≥сть виникненн¤ ≥ розвитку живих орган≥зм≥в, ¤кий спричинив по¤ву людини Ч розумноњ ≥стоти, здатноњ п≥знавати й пере≠творювати навколишн≥й св≥т. «розум≥ло, такий Ђнауко≠вий антропоцентризмї не маЇ н≥чого сп≥льного з серед≠ньов≥чним рел≥г≥йним антропоцентризмом, в основ≥ ¤кого було у¤вленн¤ про те, що «емл¤ займаЇ Ђособливеї м≥сце у св≥тобудов≥ за Ђбожественним задумомї, що вона, ¤к ≥ весь св≥т, створена богом спец≥ально дл¤ людини, а лю≠дина Ч це в≥нець божественного творенн¤, що успадку≠вала образ ≥ подобу творц¤.

Ќасправд≥ ж земн≥ умови нашого бутт¤ Ч це резуль≠тат розвитку природних процес≥в. ≤ ми живемо на «ем≠л≥, а не на ћарс≥ або на ¬енер≥ тому, що на жодн≥й ≥нш≥й планет≥ —он¤чноњ системи не ≥снуЇ т≥Їњ сукупност≥ при≠родних фактор≥в, ¤ка е необх≥дною ≥ достатньою дл¤ ≥снуванн¤ й розвитку живих орган≥зм≥в. «нанн¤ цих

фактор≥в, що визначають стан безпосереднього середо≠вища нашого житт¤, дл¤ сучасного людства абсолютно необх≥дне. —права в тому, що ц≥ умови з плином часу зм≥нюютьс¤. «м≥нюютьс¤ ¤к у результат≥ природних процес≥в, так ≥ внасл≥док практичноњ д≥¤льност≥ сучасноњ людини. ≤ дуже важливо знати законом≥рност≥ цих зм≥н, а також њх допустим≥ меж≥, бо ¤кщо ц≥ меж≥ будуть порушен≥, «емл¤ може стати непридатною дл¤ житт¤.

1	2

Ќазва: Ќаш косм≥чний д≥м - «емл¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1060 прочитано)