ƒержавне регулюванн¤ > ѕроблеми забезпеченн¤ законност≥ в державному управл≥нн≥

” закон≥ про м≥л≥ц≥ю вперше вм≥щен≥ конституц≥йн≥ положенн¤ про те, що вона поважаЇ г≥дн≥сть особи ≥ ви¤вл¤Ї до нењ гуманне ставленн¤, захищаЇ права людини незалежно в≥д њњ соц≥ального походженн¤, майнового та ≥ншого стану, расовоњ та нац≥ональноњ належност≥, громад¤нства, ставленн¤ до рел≥г≥њ, пол≥тичних та ≥нших переконань. ” той же час правопорушенн¤ чи злочин даЇ п≥дстави м≥л≥ц≥њ прит¤гнути особу, незважаючи на њњ соц≥ально-правов≥ ознаки до в≥дпов≥дальност≥. “обто закон закр≥плюЇ принцип, за ¤ким "перед законом ус≥ р≥вн≥". ” теор≥њ крим≥нального права цей принцип називаЇтьс¤ принципом "суб'Їктивноњ осудност≥". [5]

” реал≥зац≥њ прав ≥ свобод людини, на ¤к≥ н≥хто не може пос¤гати, суттЇве значенн¤ маЇ попередженн¤ ≥ припиненн¤ д≥й, ¤к≥ направлен≥ на порушенн¤ чужих суб'Їктивних прав, нанесенн¤ шкоди ≥ншому, навколишньому середовищу тощо. ћова перш за все йде про наданн¤ допомоги суб'Їктам права в реал≥зац≥њ прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в. ƒержава не т≥льки не повинна втручатис¤ у використанн¤ людиною цих прав ≥ свобод, але й зобов'¤зана забезпечити њх реал≥зац≥ю та захист.

ѕроте реальне становище зовс≥м ≥нше: людина знаходитьс¤ в залежност≥ в≥д держави, а не держава залежить в≥д нењ (приклади: зубож≥нн¤ населенн¤, безроб≥тт¤, невиплата зароб≥тноњ платн≥, пенс≥й, стипенд≥й тощо). «верненн¤ людини до держави ≥ њњ орган≥в, до конституц≥йних правових норм позитивного ефекту, ¤к правило, не приносить в силу в≥дсутност≥ механ≥зму реал≥зац≥њ правових норм-принцип≥в. «аконодавч≥ та виконавч≥ структури держави не достатньо реагують на потреби ≥ запити людини в силу свого в≥дособленого становище. —татт≥ 56 та 62  онституц≥њ ”крањни проголошують, що кожен маЇ ѕраво на матер≥альний захист (принцип майновоњ в≥дпов≥дальност≥).  онституц≥йна норма спр¤мована на захист громад¤н, ¤к≥ потерп≥ли в≥д свав≥лл¤ орган≥в державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤, правоохоронних орган≥в п≥д час зд≥йсненн¤ ними управл≥нських функц≥й (ст. 62). ƒержава вз¤ла на себе гарант≥њ поновленн¤ порушених прав ≥ в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ внасл≥док незаконного засудженн¤, прит¤гненн¤ ¤к обвинуваченого, затриманн¤, застосуванн¤ запоб≥жного заходу та в раз≥ незаконного продовженн¤ виконанн¤ покаранн¤ у випадках, коли крим≥нальний закон, ¤кий усуваЇ карн≥сть д≥¤нн¤, набрав чинност≥ (ст. 62).

ѕроголошен≥  онституц≥Їю права на в≥дшкодуванн¤ матер≥альноњ та моральноњ шкоди, знайшли своЇ в≥дображенн¤ ≥ в «акон≥ ”крањни "ѕро пор¤док в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ громад¤нинов≥ незаконними д≥¤ми орган≥в д≥знанн¤, попереднього сл≥дства, прокуратури ≥ суду". [6] ” ѕостанов≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни про наданн¤ йому чинност≥ вказуЇтьс¤, що положенн¤ щодо застосуванн¤ цього закону приймаютьс¤ ћ≥н≥стерством юстиц≥њ ”крањни, √енеральною прокуратурою ”крањни та ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в ”крањни за погодженн¤м з ¬ерховним —удом ”крањни, ћ¬— ”крањни ≥ —лужбою безпеки ”крањни. ¬иникаЇ законом≥рне запитанн¤. „ому не держава (ур¤д) несе в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤ну людин≥ шкоду? „ому положенн¤ цього закону повинн≥ погоджуватис¤ з тими в≥домствами, ¤к≥ порушили права громад¤нина?

—удова статистика показуЇ, що у 1997 р. зб≥льшилось число ос≥б, справи у в≥дношенн≥ ¤ких закрито, - 18674 особи (+17,5% проти 1996 р.), з них по справах публ≥чного обвинуваченн¤ - 13999 (+19,2). “ривожать ≥нш≥ дан≥: за в≥дсутн≥стю под≥њ та складу злочину або за недоведен≥стю обвинуваченн¤ закрито справ публ≥чного обвинуваченн¤ щодо 867 ос≥б (+116,7), виправдано 394 особи (+4,2). [7) якщо до цього додати, що в 1997 р. зросло число крим≥нальних справ, по ¤ких обвинувачен≥ не в≥ддан≥ до суду, в≥дкликаних прокурорами ≥з суд≥в у пор¤дку ст. 232  ѕ  ”крањни -3288 (+22,5), на додаткове розсл≥дуванн¤ повернуто справ публ≥чного обвинуваченн¤ на 26317 ос≥б, або на 4,1% б≥льше н≥ж у 1996 р., то видно, що проблема законност≥, також ≥ в≥дшкодуванн¤ завданоњ шкоди, у держав≥ не вир≥шена.

ћатер≥али досл≥дженн¤ показали, що буквально одиниц¤м ≥з числа незаконно прит¤гнутих до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ були в≥дшкодован≥ матер≥альн≥ ≥ моральн≥ збитки. ѕричина банальна - в≥дсутн≥сть кошт≥в. ÷е не що ≥нше, ¤к свав≥лл¤ держави в особ≥ в≥дпов≥дних правоохоронних орган≥в. Ѕ≥льш≥сть громад¤н в силу або незнанн¤ закону або нев≥ри в справедлив≥сть ≥з позовом до суду не звертаютьс¤. ¬≥дсутн¤ ≥ Їдина ≥нформац≥йна база щодо ф≥нансовоњ, судовоњ та правоохоронноњ практики в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ громад¤нинов≥ шкоди незаконними д≥¤ми орган≥в д≥знанн¤, попереднього сл≥дства, прокуратури ≥ суду.

¬ир≥шенн¤ проблем бачитьс¤ в необх≥дност≥ внесенн¤ в державний бюджет окремоњ витратноњ статт≥ на в≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ громад¤нинов≥ не т≥льки незаконними д≥¤ми правоохоронних орган≥в, а й ≥нших орган≥в державноњ влади, м≥сцевого самовр¤дуванн¤ або њх сп≥вроб≥тник≥в, ¤к це передбачено  онституц≥Їю ”крањни. ѕотр≥бен також механ≥зм зверненн¤ громад¤н до в≥дпов≥дних орган≥в м≥жнародних орган≥зац≥й, членом ¤ких Ї ”крањна, про недотриманн¤ вимог  онституц≥њ ”крањни та ≥нших закон≥в з боку в≥дпов≥дних державних орган≥в та њх посадових ос≥б.

” розвитку ц≥Їњ проблематики знаходитьс¤ право громад¤нина (потерп≥лого) на в≥дшкодуванн¤ запод≥¤ноњ злочином шкоди. “ак у 1997 р. в судах зросло число потерп≥лих, ¤ким злочинами було завдано моральноњ та матер≥альноњ шкоди - 145272 (+4,1) на загальну суму 297 млн. гривен. ≤з загального числа потерп≥лих: шкоду здоров'ю було завдано 26443 особам (+1,6), життю - 6765 (-0,8). ÷ив≥льн≥ позови були задоволен≥ на 73 млн. грн. ” той же час зменшилось застосуванн¤ до засуджених додаткових м≥р покаранн¤ у вигл¤д≥ конф≥скац≥њ майна за злочини проти державноњ та колективноњ власност≥ з 49,1% у 1996 р. до 43,2% у 1997 р.; за хабарництво - з 48,2% до 40,0%.

¬ир≥шальне значенн¤ дл¤ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих потерп≥лому злочином ≤ виконанн¤ вироку суду в частин≥ конф≥скац≥њ майна, мають принципи-норми крим≥нального процесу ≥ крим≥нального права.

 рим≥нально-процесуальний кодекс ”крањни визначаЇ, що потерп≥лий - це особа, ¤к≥й злочином запод≥¤но моральну, ф≥зичну або майнову шкоду (ст. 49  ѕ ). “аке нормативно-правове визначенн¤ пон¤тт¤ потерп≥лого не повн≥стю в≥дпов≥даЇ статусу особи, щодо ¤коњ вчинено злочин. ÷¤ норма виключаЇ з кола потерп≥лих особу, щодо ¤коњ небезпечне д≥¤нн¤ вчинено неосудною особою, оск≥льки злочин - це протиправне, винне ≥ карне д≥¤нн¤. Ќеосудна особа покаранню не п≥дл¤гаЇ. ѕроте д≥¤нн¤м неосудного також запод≥¤но шкоду особ≥ (моральну, ф≥зичну, майнову), ≥ така особа за≥нтересована в розкритт≥ д≥¤нн¤, в≥дшкодуванн≥ шкоди ≥ використанн≥ дл¤ цього процесуальних прав ÷¤ норма не узгоджуЇтьс¤ з конституц≥йними засадами про те, що людина дл¤ держави Ї найвищою соц≥альною ц≥нн≥стю (ст. «  онституц≥њ). ќтже, потребуЇ уточненн¤ в  ѕ  пон¤тт¤ нормативно-правового визначенн¤ потерп≥лого ѕотерп≥лим маЇ визнаватис¤ особа, ¤к≥й злочином чи ≥ншим сусп≥льно-небезпечним д≥¤нн¤м запод≥¤но моральну, ф≥зичну або майнову шкоду.  р≥м цього, вказане визначенн¤ в чинному  ѕ  пон¤тт¤ потерп≥лого створюЇ п≥дстави дл¤ позбавленн¤ статусу потерп≥лого особи, на ¤ку готувалось пос¤ганн¤ або вчинено замах. ўоправда, у Ќауково-практичному коментар≥  рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни 18} роз'¤снюЇтьс¤, що в раз≥ фактичного запод≥¤нн¤ шкоди особа маЇ визнаватис¤ потерп≥лою. ѕроте коментар - це не закон.

«даЇтьс¤, що крим≥нально-процесуальне законодавство не в≥дпов≥даЇ крим≥нальному, ¤ке захищаЇ особу, щодо ¤коњ було вчинено незак≥нчений злочин", ≤ в≥дпов≥дно до ст. 17    передбачаЇ крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за незак≥нчен≥ д≥¤нн¤, оск≥льки готуванн¤ до злочину ≥ замах на нього, тобто виникненн¤ загрози злочину, саме по соб≥ е шкодою [9], ≥ тому особа маЇ над≥л¤тис¤ правами потерп≥лого дл¤ участ≥ в доказуванн≥. ќтже, потерп≥лим маЇ визнаватис¤ ≥ особа, коли Ї п≥дстави вважати, що в≥дносно нењ вчинено незак≥нчений злочин.

–еал≥зац≥¤ положень ст. «  онституц≥њ вимагаЇ в≥дпов≥дност≥ норм крим≥нального судочинства завданню захисту прав ≥ свобод ос≥б, ¤к≥ потерп≥ли в≥д злочинного пос¤ганн¤, забезпеченню в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих злочином ≥ виконанню вироку в частин≥ конф≥скац≥њ майна. —т. 29  ѕ  ”крањни вказуЇ, що при на¤вност≥ достатн≥х даних (до реч≥, закон н≥¤к не визначаЇ терм≥н "достатн≥сть" -¬. √.) про те, що злочином завдано матер≥альну шкоду потерп≥лому, п≥дприЇмству, установ≥ чи орган≥зац≥њ або заклад охорони здоров'¤ зазнав витрат на стац≥онарне л≥куванн¤ потерп≥лого в≥д злочину, орган д≥знанн¤, сл≥дчий, прокурор ≥ суд, не чекаючи, поки буде подано цив≥льний позов, мають вжити заход≥в до його забезпеченн¤. ¬казан≥ заходи пол¤гають:

а) у зд≥йсненн≥ активних оперативно-розшукових, сл≥дчих ≥ судових д≥й по ви¤вленню майна обвинуваченого (п≥дозрюваного), де б воно не знаходилос¤, або ос≥б, ¤к≥ за законом несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть за його д≥њ (ч. 1 ст. 51  ѕ );

б) накладенн≥ арешту, складанн≥ опису ≥, за необх≥дност≥, у вилученн≥ або передач≥ на збер≥ганн¤ цього майна (ст. 126, 127  ѕ ).

ѕроте в цих крим≥нально-процесуальних нормах повинна бути ч≥тк≥сть ≥ правове обірунтуванн¤. ƒостатньо в≥дм≥тити так≥ розмит≥ правов≥ пон¤тт¤ ¤к "достатн≥ дан≥", "часткова в≥дпов≥дальн≥сть", "ст¤гненн¤ кошт≥в, витрачених закладом охорони здоров'¤ на стац≥онарне л≥куванн¤ особи, потерп≥лоњ в≥д злочину, ... за вин¤тком випадку завданн¤ такоњ шкоди при перевищенн≥ меж необх≥дноњ оборони" (немов тут в≥дсутн≥й потерп≥лий -¬. √.), "сусп≥льна небезпечн≥сть злочину" тощо.

÷≥ та ≥нш≥ не¤сност≥ чинного законодавства, недол≥ки та неефективн≥сть правоохоронних орган≥в, покликаних до забезпеченн¤ в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих злочином, привели до того, що в 1997 р. п≥дл¤гало ст¤гненню збитк≥в вс≥м формам власност≥ на суму 122368000 гри., ст¤гнено 82870000 гри. або 68%, з них на користь держави п≥дл¤гло ст¤гненню 60205000 гри., ст¤гнено 46873000 грн. або 78%.

1	2	3

Ќазва: ѕроблеми забезпеченн¤ законност≥ в державному управл≥нн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1441 прочитано)