ƒержавне регулюванн¤ > —истема цив≥льного права ”крањни

ѕерех≥д до ринковоњ економ≥ки ≥ саме функц≥онуванн¤ рин≠кового механ≥зму можлив≥ лише за умови, що основна маса товаровиробник≥в Ч п≥дприЇмств, громад¤н маЇ свободу гос≠подарськоњ д≥¤льност≥ та п≥дприЇмництва. –езультати ж ц≥Їњ д≥¤льност≥ реал≥зуютьс¤ на ринку товар≥в ≥ послуг на догов≥р≠них засадах. ѕерех≥д до ринку супроводжуЇтьс¤ звуженн¤м планово-адм≥н≥стративного впливу держави на майнов≥ в≥дносини ≥, отже, розширюЇтьс¤ свобода вибору партнер≥в у господарських зв'¤зках ≥ визначенн¤ зм≥сту догов≥рних зобо≠в'¤зань. ÷е стосуЇтьс¤ насамперед договор≥в, спр¤мованих на забезпеченн¤ потреб орган≥зац≥й та громад¤н у матер≥аль≠них, енергетичних, продовольчих ресурсах (куп≥вл¤-продаж, поставка, контрактац≥¤, м≥на Ч бартер, постачанн¤ енерг≥њ тощо). Ѕезумовно, не зменшуЇтьс¤ роль договор≥в майнового найму (оренди, л≥зингу, прокату та ≥нших), за допомогою ¤ких опосередковуютьс¤ в≥дносини по тимчасовому волод≥нню ≥ користуванню майном. «ростаЇ значенн¤ ≥ договор≥в п≥др¤д≠ного типу, ≥ про наданн¤ р≥зного роду послуг громад¤нам та орган≥зац≥¤м (побутовий п≥др¤д, про наданн¤ посередницьких послуг, на рекламу продукц≥њ тощо).

≤з запровадженн¤м патентноњ системи охорони прав на винаходи, корисн≥ модел≥ ≥ промислов≥ зразки п≥двищуЇтьс¤ роль л≥ценз≥йних договор≥в ¤к основноњ правовоњ форми пере≠дач≥ права на використанн¤ цих результат≥в техн≥чноњ твор≠чост≥. ƒогов≥рна форма використовуЇтьс¤ ≥ дл¤ в≥дступленн¤ виключного права на товарн≥ знаки (знаки обслуговуванн¤), права на таЇмниц≥ виробництва (ноу-хау). –озширенн¤ кола можливих об'Їкт≥в страховоњ охорони, до ¤ких належать оч≥куваний прибуток, ризик п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ тощо, теж веде до ур≥зноман≥тненн¤ форм добров≥льного (догов≥р≠ного) страхуванн¤ з конкуренц≥Їю страхових орган≥зац≥й. ќтже, сфера застосуванн¤ договору розширюЇтьс¤ ¤к у в≥дносинах м≥ж юридичними особами, м≥ж останн≥ми та громад¤нами, так ≥ м≥ж самими громад¤нами.

–озкриваючи значенн¤ договору, сл≥д п≥дкреслити ≥ його функц≥њ ¤к правового засобу регулюванн¤ товарно-грошових та ≥нших майнових в≥дносин.

„≥тку класиф≥кац≥ю функц≥й цив≥льно-правового договору запропонував ќ.ќ.  расавчиков. Ќа його думку, договору властив≥ так≥ загальн≥ функц≥њ: ≥н≥ц≥ативна, програмно-коорди≠нац≥йна, ≥нформац≥йна, гарант≥йна та захисна.

≤н≥ц≥ативна функц≥¤ договору пол¤гаЇ в тому, що ¤к ре≠зультат погодженн¤ вол≥ стор≥н догов≥р Ї водночас актом ви¤ву ≥н≥ц≥ативи ≥ реал≥зац≥њ диспозитивност≥ учасник≥в дого≠вору.

ѕрограмно-координац≥йна функц≥¤ означаЇ, з одного бо≠ку, що догов≥р Ї своЇр≥дною програмою повед≥нки його учас≠ник≥в один щодо одного, а з другого, Ч засобом координац≥њ ц≥Їњ повед≥нки стор≥н на засадах р≥вност≥, диспозитивност≥ та ≥н≥ц≥ативи.

≤нформац≥йна функц≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що завд¤ки ч≥тко сформульованим умовам догов≥р м≥стить певну ≥нформа≠ц≥ю щодо на¤вних прав та обов'¤зк≥в у стор≥н, ¤ка в раз≥ спору може бути врахована ≥ юрисдикц≥йним органом дл¤ правильноњ квал≥ф≥кац≥њ взаЇмов≥дносин стор≥н ≥ прийн¤тт¤ законного та обгрунтованого р≥шенн¤ з цього спору.

√арант≥йна функц≥¤ зводитьс¤ до залученн¤ дл¤ стимулю≠ванн¤ належного виконанн¤ зобов'¤зань системи забезпечу≠вальних засоб≥в, ¤к≥ також набувають догов≥рноњ форми (за≠стави, завдатку, гарант≥њ, поруки, неустойки тощо).

«ахисна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що завд¤ки до≠говору включаЇтьс¤ в д≥ю механ≥зм захисту порушених прав шл¤хом примусу до виконанн¤ обов'¤зку в натур≥, в≥дшко≠дуванн¤ збитк≥в, застосуванн¤ заход≥в оперативного впливу тощо.

«азначен≥ функц≥њ об'Їднуютьс¤ б≥льш загальною Ч регу≠л¤тивною функц≥Їю договору ¤к правового засобу регулю≠ванн¤ правом≥рноњ повед≥нки учасник≥в цив≥льних право≠в≥дносин.

2.2. —истема договор≥в в цив≥льному прав≥. √осподарський (п≥дприЇмницький) догов≥р.

—истема цив≥льно-правових дого≠вор≥в ¤к Їдина система з≥ складними взаЇмозв'¤зками њњ елемент≥в характерна ¤к внутр≥шньою Їдн≥стю, так ≥ диферен≠ц≥ац≥Їю догов≥рних в≥дносин, що зумовлена особливост¤ми конкретних майнових в≥дносин, опосередкованих догово≠рами. ÷ив≥льно-правовими договорами опосе≠редковуютьс¤ в≥дносини у р≥зних сферах д≥¤льност≥ громад¤н ≥ юридичних ос≥б. ёридичне оформл¤ючи ≥ закр≥плюючи сусп≥льн≥, передус≥м економ≥чн≥, зв'¤зки суб'Їкт≥в, надаючи цим зв'¤зкам рис стаб≥льност≥ ≥ визначеност≥, цив≥льно-пра≠вов≥ договори, вз¤т≥ в ц≥лому, ¤вл¤ють собою Їдину систему, окрем≥ частини ¤коњ т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою ≥ взаЇмод≥ють.

«а ознакою розпод≥лу прав та обов'¤зк≥в м≥ж сторонами у зобов'¤занн≥, що виникло з договору, вид≥л¤ють односторонн≥ та двосторонн≥ договори.

«а односторонн≥м договором одна сторона маЇ лише суб'Їктивн≥ права, а друга Ч лише суб'Їктивн≥ обов'¤зки. Ќаприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) маЇ право вимагати поверненн¤ переданих друг≥й сторон≥ (позичальников≥) у власн≥сть грошей або речей, визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'¤заний повернути позикодавцев≥ таку саму суму або р≥вну к≥льк≥сть речей того самого роду ≥ ¤кост≥ (ст. 374 ÷ ). ќдносторонн≥ми Ї договори даруванн¤, безоплатного ко≠ристуванн¤ майном тощо.

ƒвосторонн≥м Ї догов≥р, за ¤ким права та обов'¤зки покладено на обидв≥ сторони зобов'¤зан≠н¤, що виникло з цього договору. ѕереважна б≥льш≥сть договор≥в у цив≥льному прав≥ Ї двосторонн≥ми (куп≥вл¤-про≠даж, оренда, ком≥с≥¤ тощо).

«алежно в≥д посл≥довност≥ (етапност≥) дос¤гненн¤ ц≥лей, ¤к≥ ставл¤ть перед собою сторони, вступаючи у догов≥рн≥ зв'¤зки, договори можна под≥лити на попередн≥ та основн≥.

” практиц≥ д≥лового сп≥лкуванн¤ часто ведутьс¤ переговори або листу≠ванн¤ м≥ж суб'Їктами господарюванн¤ з приводу створенн¤ у майбутньому нових ринкових структур або проведенн¤ ¤кихось сп≥льних господарських заход≥в. “ак≥ д≥лов≥ стосунки нер≥дко оформл¤ютьс¤ попередн≥м договором або протоко≠лом про нам≥ри тощо.

«а попередн≥м договором сторони зобов'¤зуютьс¤ у певний строк укласти в майбутньому догов≥р на умовах, передбачених попередн≥м договором. ” цьому договор≥ визначаЇтьс¤ й пор¤док погодженн¤ ≥стотних умов майбутнього договору, ¤к≥ не передбачен≥ попередн≥м договором.

ќсновним вважаЇтьс¤ такий догов≥р, укладенн¤ ¤кого передбачене попередн≥м договором. ’оч ≥стотн≥ умови основного договору назван≥ у попередньому договор≥, але вони мають бути узгоджен≥ сторонами при укладенн≥ основ≠ного договору. —торона, ¤ка необгрунтоване ухил¤Їтьс¤ в≥д укладенн¤ основного договору, повинна в≥дшкодувати друг≥й сторон≥ збитки, зумовлен≥ простроченн¤м, ¤кщо ≥нше не передбачено попередн≥м договором або законодавчими актами. «обов'¤занн¤, передбачен≥ попередн≥м договором, припин¤ютьс¤, ¤кщо до зак≥нченн¤ строку, прот¤гом ¤кого маЇ бути укладений основний догов≥р, цей догов≥р не буде укладений або жодна ≥з стор≥н не направить друг≥й сторон≥ пропозиц≥ю про його укладенн¤.

ƒогов≥р (протокол) про нам≥ри, в ¤кому не ви¤влено пр¤мо вол≥ стор≥н надати йому силу попереднього договору, не породжуЇ цив≥льно-правових насл≥дк≥в.

«алежно в≥д того, на чию користь обумовлено виконанн¤ зобов'¤зань за договором, Ч на користь стор≥н по договору чи трет≥х ос≥б, ¤к≥ не беруть участь в укладенн≥ договор≥в, останн≥ можна под≥лити на дв≥ групи.

ѕершу, найб≥льш поши≠рену групу становл¤ть договори, в ¤ких виконанн¤ зд≥й≠снюють взаЇмно сам≥ сторони без участ≥ трет≥х ос≥б. ” цих до≠говорах обумовлюЇтьс¤ виконанн¤ сторонами њхн≥х взаЇмних зобов'¤зань одноњ на користь другоњ (наприклад, продавець на користь покупц¤ тощо).

” договорах другоњ групи виконанн¤ зобов'¤занн¤ обумовлюЇтьс¤ на користь третьоњ особи (ст. 160 ÷ ).  оли особа, ¤ка уклала догов≥р, обумовила вико≠нанн¤ зобов'¤занн¤, що виникло з договору, трет≥й особ≥, то, ¤кщо ≥нше не передбачено в договор≥ ≥ не випливаЇ з його зм≥сту, виконанн¤ може вимагати ¤к сторона за договором, так ≥ трет¤ особа, на користь ¤коњ виговорено виконанн¤. якщо трет¤ особа в≥дмовилас¤ в≥д права, наданого њй за до≠говором, то особа, що уклала догов≥р, може скористатис¤ цим правом, коли це не суперечить зм≥стов≥ договору. ѕрикладом договору на користь третьоњ особи може бути догов≥р зм≥ша≠ного страхуванн¤ житт¤, за ¤ким страхова сума у раз≥ смерт≥ громад¤нина (застрахованоњ особи) виплачуЇтьс¤ зазначен≥й у договор≥ трет≥й особ≥ Ч вигодонабувачев≥).

√рупуванн¤ договор≥в можливе ≥ за тими правовими насл≥дками, створенн¤ ¤ких домагаютьс¤ учасники в≥дносин. якщо проанал≥зувати систему чинного ÷  ”крањни, то можна зробити висновок, що розм≥щенн¤ догов≥рних ≥нститут≥в у ньому (п≥дрозд≥л II розд≥лу III, глави 20Ч38) зд≥йснено за озна≠ками, ¤к≥ характеризують юридичн≥ насл≥дки укладенн¤ окремих договор≥в. ѕоклавши в основу зазначений критер≥й, можна вид≥лити так≥ групи цив≥льно-правових договор≥в:

1) договори про передачу майна у власн≥сть, повне госпо≠дарське в≥данн¤ або оперативне управл≥нн¤ (куп≥вл¤-продаж, поставка, контрактац≥¤, позика, м≥на, даруванн¤, постачанн¤ енергетичних ресурс≥в тощо);

2) договори про передачу майна у тимчасове користуван≠н¤ (майновий найом, оренда, житловий найом, побутовий прокат, безоплатне користуванн¤ майном, л≥зинг тощо);

3) договори про виконанн¤ роб≥т (побутовий п≥др¤д, п≥др¤д на кап≥тальне буд≥вництво, на виконанн¤ проектних ≥ розв≥ду≠вальних роб≥т, на виконанн¤ аудиторських роб≥т тощо);

4) договори про передачу результат≥в творчоњ д≥¤льност≥ (авторськ≥, л≥ценз≥йн≥ договори, договори про передачу науко≠во-техн≥чноњ продукц≥њ тощо);

5) договори про наданн¤ послуг (перевезенн¤, страхуван≠н¤, дорученн¤, ком≥с≥¤, схов, про посередницьк≥ послуги, дов≥чне утриманн¤, кредитний догов≥р тощо);

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —истема цив≥льного права ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (6959 прочитано)