ƒержавне регулюванн¤ > ‘орма держави. ѕроблеми удосконаленн¤ державного правл≥нн¤, державного устрою ≥ державного режиму в ”крањн≥

‘едерац≥њ будуютьс¤ по територ≥альних ≥ нац≥ональних ознаках, що значною м≥рою визначаЇ характер, зм≥ст, структуру державного устрою.

“еритор≥альна федерац≥¤ характеризуЇтьс¤ значним обмеженн¤м державного суверен≥тету суб'Їкт≥в федерац≥њ. Ќац≥ональн≥ федерац≥њ характеризуютьс¤ б≥льш складним державним устроЇм. ќсновне розходженн¤ м≥ж територ≥альною й нац≥ональною федерац≥Їю складаЇтьс¤ в р≥зному ступен≥ суверенност≥ њхн≥х суб'Їкт≥в. ÷ентральна влада в територ≥альних федерац≥¤х маЇ верховенство стосовно вищих державних орган≥в член≥в федерац≥њ. Ќац≥ональна держава обмежуЇтьс¤ суверен≥тетом нац≥ональних державних утворень.

 онфедерац≥¤ - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений дл¤ забезпеченн¤ њхн≥х загальних ≥нтерес≥в.

ѕри конфедеративному устроњ держави члени конфедерац≥њ збер≥гають своњ суверенн≥ права, ¤к у внутр≥шн≥х, так ≥ в зовн≥шн≥х справах.

Ќа в≥дм≥нну в≥д федеративного устрою конфедерац≥¤ характеризуЇтьс¤ наступними рисами:

конфедерац≥¤ не маЇ своњх загальних законодавчих, виконавчих ≥ судових орган≥в на в≥дм≥ну в≥д федерац≥њ;

конфедеративний устр≥й не маЇ Їдиноњ арм≥њ, Їдиноњ системи податк≥в, Їдиного державного бюджету;

збер≥гаЇ громад¤нство тих держав, що знаход¤тьс¤ в тимчасовому союз≥;

держави можуть домовитис¤ про Їдину грошову систему, Їдин≥ митн≥ правила.[14]

як правило, конфедеративн≥ держави не довгов≥чн≥, вони або розпадаютьс¤, або перетворюютьс¤ у федерац≥ю: Ќ≥мецький союз (1815-1867), Ўвейцарський союз (1815-1848) ≥ —Ўј, коли в 1781 роц≥ була законодавчо затверджена конфедерац≥¤.

–озд≥л 4. ѕол≥тичний режим

¬изначенн¤ пол≥тичного режиму даЇ його пон¤тт¤ набагато ширше н≥ж пон¤тт¤ режиму в держав≥, тобто державного режиму.

ѕол≥тичний режим Ц це характеристика не т≥льки держави, але й вс≥Їњ пол≥тичноњ системи: в≥дносини м≥ж людьми з приводу державноњ влади й в≥дносини людей з державною владою, ¤к≥ формують зм≥ст пол≥тичного режиму, розгортаютьс¤ саме у сфер≥ пол≥тичноњ системи. ќск≥льки останн¤ Ї одним ≥з р≥вн≥в громад¤нського сусп≥льства, то кор≥нн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ й культурн≥ основи цього сусп≥льства зумовлюють характер держави не безпосередньо, а вт≥люючись в особливост¤х пол≥тичного режиму.

“аким чином, спробуЇмо роз≥братись у зм≥ст≥ пон¤тт¤ державного режиму дл¤ глибшого розум≥нн¤ категор≥њ режиму пол≥тичного.

ƒержавний режим - найважлив≥ша складова частина пол≥тичного режиму, що ≥снуЇ в сусп≥льств≥. ѕол≥тичний режим - пон¤тт¤ б≥льш широке, оск≥льки воно м≥стить у соб≥ не т≥льки методи державного керуванн¤, але ≥ характерн≥ способи д≥¤льност≥ недержавних пол≥тичних орган≥зац≥й (парт≥й, клуб≥в, союз≥в ).

ƒержавн≥ режими можуть бути демократичними й антидемократичними (тотал≥тарн≥, авторитарн≥, расистськ≥), тому основним критер≥Їм класиф≥кац≥њ держав по дан≥й ознац≥ Ї демократизм форм ≥ метод≥в зд≥йсненн¤ державноњ влади. ƒл¤ рабовласницьких держав характерн≥ ≥ деспот≥¤ й демократ≥¤; дл¤ феодал≥зму - необмежена влада феодала, монарха, ≥ народн≥ збори; дл¤ сучасноњ держави - тотал≥таризм, ≥ правова демократ≥¤.

≤деальних демократичних форм державного режиму в реальност≥ не ≥снуЇ. ” т≥й чи ≥нш≥й конкретн≥й держав≥ присутн≥ р≥зн≥ за своњм зм≥стом методи оф≥ц≥йного пануванн¤. ѕроте можна вид≥лити найб≥льш загальн≥ риси, властив≥ тому чи ≥ншому р≥зновиду державного режиму. ‘орми державного режиму ¤вл¤ють собою сукупн≥сть метод≥в зд≥йсненн¤ кер≥вництва державою.

” в≥дпов≥дност≥ з двома типами пол≥тичних систем сучасна теор≥¤ держави розр≥зн¤Ї два основних типи пол≥тичних режим≥в: демократичний ≥ тотал≥тарний. ÷¤ класиф≥кац≥¤ походить ще в≥д ѕлатона, ¤кий вид≥л¤в окр≥м Унайкращоњ державиФ, т≥мократ≥ю (пануванн¤ шл¤хетних воњн≥в), ол≥гарх≥ю (правл≥нн¤ заможних с≥мей), демократ≥ю й тиран≥ю;[15] останн¤, ¤кщо користуватис¤ сучасною терм≥нолог≥Їю, Ї тотал≥таризм.

“≥мократ≥¤ й ол≥гарх≥¤ були ≥стор≥Їю поборен≥ (перша Ц повн≥стю, друга Ц частково), а демократичний ≥ тотал≥тарний режим перетворилис¤ нин≥ в пануючу форму. “ому дал≥ розгл¤немо саме ц≥ два найрозповсюджен≥ш≥ типи пол≥тичного режиму.

4.1 ѕол≥тичний режим демократичного типу

ѕол≥тичний режим демократичного типу маЇ своЇю соц≥ально Ц економ≥чною передумовою ≥снуванн¤ суверенних ≥ндив≥дуальних субТЇкт≥в, що Ї власниками економ≥чних умов свого житт¤ ≥ будують в≥дносини один з одним на основ≥ обм≥ну та домовленост≥.

ѕол≥тичними передумовами цього режиму Ї:

в≥дсутн≥сть Їдиноњ, обовТ¤зковоњ дл¤ вс≥х державноњ оф≥ц≥йноњ ≥деолог≥њ, ¤ка однозначно визначаЇ мету сусп≥льно Ц ≥сторичного розвитку, а ≥нод≥ ≥ пол≥тичн≥ засоби њњ дос¤гненн¤;

на¤вн≥сть в≥льно формуючих позадержавних пол≥тичних парт≥й, що в≥дображають соц≥альну диференц≥ац≥ю громад¤нського сусп≥льства;

обмеженн¤ пол≥тичноњ рол≥ парт≥й участю у виборах, на ¤ких вони виступають ≥з розробленою виборчою програмою,що в≥дображаЇ ≥нтереси групи громад¤нського сусп≥льства, ¤ка представл¤Їтьс¤ парт≥Їю;

функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи, що допускаЇ боротьбу, конкуренц≥ю пол≥тичних парт≥й, утворенн¤ коал≥ц≥й пол≥тичних сил, ¤к≥ прагнуть до парламентськоњ б≥льшост≥;

≥снуванн¤ меншини, що не визначаЇ державну пол≥тику, ≥ тому не несе за нењ в≥дпов≥дальн≥сть, в функц≥ю ¤коњ входить опозиц≥йна пол≥тична д≥¤льн≥сть, розробка альтернативних програм сусп≥льного розвитку та ≥н.;

на¤вн≥сть пол≥тичних свобод (гласн≥сть, свобода слова, друку, вуличн≥ демонстрац≥њ, м≥тинги ≥ т.п.), за допомогою ¤ких суверенн≥ субТЇкти громад¤нського сусп≥льства зд≥йснюють свою самод≥¤льн≥сть у сфер≥ пол≥тичного житт¤.[16]

–еал≥зац≥¤ названих передумов ≥ робить пол≥тичний режим демократичним. √оловне в пол≥тичному режим≥ Ц пор¤док ≥ умови формуванн¤ державноњ влади. ≤накше кажучи, демократичний режим робить можливим посл≥довно Ц визначаючий звТ¤зок населенн¤ з парт≥¤ми, парт≥й через пер≥одичн≥ збори з представницькою владою, представницькоњ влади з владою виконавчою. ¬важаЇтьс¤, що такий пор¤док Ц ≥ в цьому ми бачимо головну перевагу демократичного пол≥тичного режиму Ц забезпечуЇ систематичну зм≥ну правител≥в мирним шл¤хом.

4.2. ѕол≥тичний режим тотал≥тарного типу

ѕол≥тичний режим тотал≥тарного типу такоњ переваги не маЇ. ƒл¤ нього характерно насильницьке навТ¤зуванн¤ населенню сусп≥льних пор¤дк≥в, модел≥ ¤ких розроблен≥ на основ≥ Їдиноњ ≥деолог≥њ. ѕануванн¤ цих пор¤дк≥в дос¤гаЇтьс¤ посередн≥стю монопольного тотал≥тарного контролю над пол≥тикою, економ≥кою, культурою. ≤деолог≥чна та орган≥зац≥йна Їдн≥сть дос¤гаЇтьс¤ пол≥тичним пануванн¤м ѕарт≥њ, очолюваноњ ¬ождем. ¬она п≥дкор¤Ї соб≥ державу. ¬ њњ руках знаход¤тьс¤ засоби масовоњ ≥нформац≥њ, друк. ¬ методах управл≥нн¤ переважаЇ пол≥тичне й ф≥зичне насилл¤, пол≥тичний ≥ жандармський терор.

“ак≥ властивост≥, здавалос¤ б, виключають можлив≥сть ненасильницькоњ зм≥ни тотал≥тарноњ влади. ќднак, ¤к показав досв≥д „ехословаччини, ¬енгр≥њ, ѕольщ≥ ≥, можливо —–—–, тотал≥тарний пол≥тичний режим здатний до самозм≥нюванн¤ з поступовим ≥ в≥дносно мирним переходом до посттотал≥тарного, а пот≥м, мабуть, ≥ до демократичного. “акий перех≥д усп≥шно зд≥йснений в ≤спан≥њ, √рец≥њ, „≥л≥, ¤к≥ в≥дмовились в≥д фашистських режим≥в ≥ вибрали демократичний шл¤х розвитку. ћожна вид≥лити також пол≥тичний режим авторитарного типу Ц пром≥жний м≥ж тотал≥тарним ≥ демократичним, перех≥дний в≥д одного до другого.

ѕерех≥дний, пром≥жний характер авторитарного режиму визначаЇ Урозмит≥стьФ, неч≥тк≥сть багатьох його властивостей. ¬ ньому можна спостер≥гати риси й тотал≥таризму, ≥ демократизму. ќсновна його особлив≥сть у тому, що державна влада не маЇ тотал≥тарного характеру ≥ не дос¤гаЇ повного контролю над ус≥ма сферами економ≥чного, пол≥тичного ≥ культурного житт¤. ¬ ньому немаЇ Їдиноњ державноњ обовТ¤зковоњ дл¤ вс≥х ≥деолог≥њ, ¤ка зам≥н¤Їтьс¤ ≥деолог≥чними конструкц≥¤ми типу теор≥њ нац≥онального ≥нтересу, ≥де¤ми патр≥отизму ≥ т.п. ”правл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ не такими жорсткими, ¤к при тотал≥тарному режим≥, засобами.

јвторитарн≥ пол≥тичн≥ режими зТ¤вл¤ютьс¤ тод≥, коли влада готова приступити до кор≥нних реформ сусп≥льного устрою ≥ зд≥йснювати Уреволюц≥ю зверхуФ (наприклад, перех≥д в ≤спан≥њ в≥д фашистського ладу до демократичного, перебудова в —–—– в 1985 р. проходили в умовах авторитарних режим≥в).

¬исновок

« огл¤ду на розкритт¤ питанн¤ форми держави та на викладенн¤ таких важливих питань пол≥тичного житт¤ кожного сусп≥льства, ¤к питанн¤ про державну владу, методи њњ зд≥йсненн¤ та регулюванн¤ в дан≥й курсов≥й робот≥ необх≥дно п≥двести певн≥ висновки.

ѕри утворенн≥ новоњ орган≥зац≥њ сусп≥льства Ц держави, виникли р≥зноман≥тн≥ фактори, ¤к≥ спри¤ли творенню сучасноњ форми держави, державного правл≥нн¤. ј так, ¤к показала ≥стор≥¤, державна влада не може зводитись до одноос≥бного органу, в≥дбувс¤ под≥л державноњ влади на структурн≥ одиниц≥, поставлен≥ на виконанн¤ певних функц≥й та збереженн¤ правового характеру сусп≥льного житт¤.

‘орма держави, ¤ка сформувалас¤ у крањн≥, проход¤чи через часов≥ перешкоди, видозм≥нюЇтьс¤, розширюЇтьс¤, скорочуЇтьс¤, в≥дчуваючи на соб≥ характер ментал≥тету нац≥њ, њњ морал≥, впливу на нього зовн≥шн≥х чинник≥в, таких ¤к м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, але, маючи у своњй основ≥ той же принцип збереженн¤ прав людини.

¬ курсов≥й робот≥ розгл¤нуто також структурн≥ елементи форми держави, тобто розкрито пон¤тт¤ форми правл≥нн¤ держави, орган≥зац≥ю державноњ влади, державний та територ≥альний устр≥й, види пол≥тичного режиму.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орма держави. ѕроблеми удосконаленн¤ державного правл≥нн¤, державного устрою ≥ державного режиму в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5921 прочитано)