јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕроблеми п≥знанн¤ ¬сесв≥ту

ѕроблеми п≥знанн¤ ¬сесв≥ту

ѕроблема формуванн¤ структури ¬сесв≥ту, похо≠дженн¤ галактик, з≥р ≥ планет, зокрема ≥ «емл≥, нале≠жить до числа найфундаментальн≥ших проблем сучас≠ного природознавства.

ƒосл≥дженн¤ цих проблем маЇ не т≥льки величезне наукове, а й велике св≥тогл¤дне значенн¤. ¬оно спри¤Ї з'¤суванню м≥сц¤ людини ≥ людства у св≥тобудов≥, вза≠Їмозв'¤зку м≥ж еволюц≥Їю матер≥њ у ¬сесв≥т≥ ≥ виникнен≠н¤м житт¤, озброюЇ науку новими переконливими аргументами проти рел≥г≥йних у¤влень про св≥т.

як ми не раз в≥дзначали, основним питанн¤м ф≥ло≠соф≥њ Ї питанн¤ про в≥дношенн¤ матер≥њ ≥ духу, мисленн¤ ≥ бутт¤. ћатер≥ал≥зм розв'¤зуЇ це питанн¤ однозначно Ч на користь первинност≥ бутт¤, в≥чност≥ матер≥њ.

ѕроте, хоч матер≥¤ в≥чна, вона може зм≥нювати своњ форми, косм≥чн≥ об'Їкти виникають ≥ проход¤ть певн≥ шл¤хи розвитку. ѕри цьому завжди ≥ в ус≥х без вин¤тку випадках виконуЇтьс¤ один з найфундаментальн≥ших закон≥в природи Ч закон збереженн¤ матер≥њ.

—учасн≥ захисники рел≥г≥њ, змушен≥, ¤к було вже ска≠зано, визнати наукову картину матер≥ального св≥ту, водночас не в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д догмату творенн¤, ¤кий Ї одним з основних положень рел≥г≥йного вченн¤. «а так званим —тарим зав≥том творча сила, тобто бог, створила небо ≥ землю. ѕравда, ≥ в цьому питанн≥ церква змушена дещо в≥дступити п≥д тиском наукових даних. —ьогодн≥ мова йде вже не про надприродне створенн¤ «емл≥, а ли≠ше про створенн¤ св≥ту в ц≥лому. ўо ж до «емл≥, то богослови змушен≥ погодитис¤ з тим, що наша планета сформувалас¤ за законами природи. ясна р≥ч, у св≥т≥, створеному разом з його законами богом.

ѕланетна космогон≥¤. ¬≥к нашого ¬сесв≥ту, ¤к ми вже знаЇмо, оц≥нюЇтьс¤ в 15Ч20 млрд, рок≥в. Ќаша планета «емл¤ та ≥нш≥ планети —он¤чноњ системи сформувалис¤ близько 5 млрд, рок≥в тому. ј багато ¤к≥ зор≥ й галак≠тики Ч у ще б≥льш в≥ддалену в≥д нас добу. „и здатна наука проникати в таке далеке минуле, розкривати законом≥рност≥ процес≥в, що давним-давно завершилис¤?

”чен≥-матер≥ал≥сти в≥дпов≥дають на це питанн¤ пози≠тивно.

Ђƒл¤ нас... походженн¤ «емл≥ Ї не т≥льки одним з найактуальн≥ших питань природознавства,Ч говорив у 1951 роц≥ академ≥к ќ. ё. Ўм≥дт,Ч а й питанн¤ ц≥лком назр≥ле, розв'¤занн¤ ¤кого п≥дготовлене вс≥м попередн≥м розвитком астроном≥њ, ф≥зики ≥ наук про «емлю. ћи вважаЇмо походженн¤ «емл≥ ц≥лком п≥знаванним не т≥льки у ф≥лософському сенс≥ принциповоњ об'Їктивноњ природи, а й п≥знаванним у наш≥ дн≥...ї.

як≥ ж реальн≥ шл¤хи наукового п≥знанн¤ минулого

в науц≥ про ¬сесв≥т? ÷е передус≥м усе той самий метод пор≥вн¤нн¤. ћи не в змоз≥ безпосередньо простежити еволюц≥ю зор≥ або галактики через довгочасн≥сть под≥б≠них процес≥в, що набагато перевищуЇ не т≥льки середню тривал≥сть людського житт¤, а й увесь час ≥снуванн¤ земноњ цив≥л≥зац≥њ. ќднак у ¬сесв≥т≥ Ї безл≥ч з≥р ≥ га≠лактик, при цьому р≥зн≥ зор≥ ≥ р≥зн≥ галактики знаход¤ть≠с¤ на р≥зних стад≥¤х свого розвитку. ѕор≥внюючи ц≥ стад≥њ м≥ж собою, ми можемо в≥дновити посл≥довн≥сть еволюц≥йних етап≥в того класу косм≥чних об'Їкт≥в, що нас ц≥кавить.

«астосовуючи под≥бний спос≥б, ми зам≥нюЇмо пор≥в≠н¤нн¤ р≥зних посл≥довних стан≥в одного й того самого об'Їкта пор≥вн¤нн¤м к≥лькох об'Їкт≥в даного типу, що перебувають у р≥зних станах.

ƒругий шл¤х Ч безпосереднЇ спостереженн¤. як ми уже в≥дзначали внасл≥док ск≥нченност≥ швидкост≥ поши≠ренн¤ електромагн≥тних хвиль ми спостер≥гаЇмо р≥зн≥ косм≥чн≥ об'Їкти у р≥зному минулому. „им дал≥ в≥д «емл≥ розташоване те чи ≥нше небесне т≥ло, тим в≥дда≠лен≥ший в≥д нас у час≥ його стан ми спостер≥гаЇмо. “а≠ким чином, приймаючи електромагн≥тн≥ випром≥нюван≠н¤, що приход¤ть до нас з в≥дстаней у к≥лька м≥ль¤рд≥в св≥тлових рок≥в, ми здобуваЇмо можлив≥сть безпосеред≠ньо спостер≥гати под≥њ, що в≥дбувалис¤ на ранн≥х етапах ≥снуванн¤ нашого ¬сесв≥ту. —аме таку ≥нформац≥ю при≠носить рел≥ктове випром≥нюванн¤, що виникло через к≥лька сот тис¤ч рок≥в п≥сл¤ початку розширенн¤ ¬се≠св≥ту.

—учасн≥ г≥гантськ≥ телескопи ≥ рад≥отелескопи охоп≠люють спостереженн¤ми колосальний район простору рад≥усом близько 10Ч12 млрд. св. рок≥в. “им самим, ми безпосередньо зазираЇмо на 10Ч12 млрд. рок≥в у минуле ¬сесв≥ту.

Ќарешт≥, Ї ще один шл¤х п≥знанн¤ минулих стан≥в матер≥њ. —права в тому, що у природ≥ ≥снуЇ два типи косм≥чних цив≥л≥зац≥й наст≥льки зливаЇтьс¤ з природ≠ними косм≥чними процесами, що збоку њњ стаЇ важко в≥др≥знити в≥д них.

≤ншими словами, нам, може, т≥льки здаЇтьс¤, що космос Ђмовчитьї. ћи можемо не пом≥чати про¤в≥в жит≠т¤ ≥ розуму у ¬сесв≥т≥, ¤к≥ насправд≥ ≥снують ≥ е важли≠вими факторами еволюц≥њ космосу, тому, що давно вклю≠чили ц≥ фактори у свою природничонаукову картину св≥ту.

Ќе можна в≥дкидати ≥ ту обставину, що ми не спо≠стер≥гаЇмо у ¬сесв≥т≥ й н≥¤коњ астро≥нженерноњ д≥¤ль≠ност≥ косм≥чних цив≥л≥зац≥й. ÷е теж необх≥дно по¤снити. ќт одне з припущень: ус≥ косм≥чн≥ цив≥л≥зац≥њ, що розта≠шован≥ у доступному нашим спостереженн¤м район≥ простору, перебувають на нижчому р≥вн≥ науки, техн≥ки й технолог≥њ, н≥ж земне людство. јбо ≥нша г≥потеза: по-ваземн≥ цив≥л≥зац≥њ з ¤коњсь причини ретельно прихову≠ють в≥д нас, а можливо, ≥ одна в≥д одноњ своЇ ≥снуванн¤, спец≥ально маскуютьс¤. ћожливе також ще одне по¤с≠ненн¤, дещо образливе дл¤ нас: Ђмиї не викликаЇмо у Ђнихї будь-¤кого ≥нтересу Ч з одного боку, н≥чого не можемо Ђњмї дати, а 8 другого Ч ≥ н≥чим не загрожуЇмо. ј вт≥м, под≥бне Ђпо¤сненн¤ї, ¤к неважко побачити, всту≠пав в ¤вну суперечн≥сть з м≥ркуванн¤ми, висловленими ран≥ше.

« под≥бними м≥ркуванн¤ми можна погоджуватис¤ або не погоджуватис¤, але питанн¤ залишаЇтьс¤ в≥дкритим. ј реальний стан речей такий: позаземн≥ цив≥л≥зац≥њ поки що не ви¤влен≥ й перспектива њх в≥дкритт¤ в до≠ступному дл¤ огл¤ду майбутньому в дуже ≥ дуже про≠блематичною.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. –озгл¤немо питанн¤ про те, чи не суперечить припущенн¤ про одиничн≥сть земноњ цив≥л≥зац≥њ у ¬сесв≥т≥ нашим д≥алектико-матер≥ал≥стичним у¤вленн¤м про св≥т. „и не в воно своЇр≥дною по≠ступкою рел≥г≥њ?

≤де¤ поширеност≥ розумного житт¤ у ¬сесв≥т≥ три≠валий час висувалас¤ передовими умами людства на противагу рел≥г≥йн≥й ≥дењ виключност≥ «емл≥, н≥бито створеноњ богом спец≥ально дл¤ людини, ¤ка е в≥нцем божественного твор≥нн¤. ћожна, зокрема, нагадати, що в довгому списку звинувачень у Їрес≥, пред'¤вленому ƒжордано Ѕруно св¤щенною ≥нкв≥зиц≥Їю, ф≥гурувало й обвинуваченн¤ в поширенн≥ ≥дењ множинност≥ населе≠них св≥т≥в.

јле, по-перше, сучасн≥ богослови зайн¤ли досить гнучку позиц≥ю: можливу поширен≥сть розумного житт¤ у ¬сесв≥т≥ вони намагаютьс¤ тлумачити ¤к доказ боже≠ственноњ могутност≥. ј, по-друге, у припущенн≥ про ун≥кальн≥сть земного житт¤ немаЇ н≥чого рел≥г≥йного чи ≥деал≥стичного. якою б не ви¤вилас¤ насправд≥ реальна д≥йсн≥сть Ч чи то поширене розумне житт¤ у ¬сесв≥т≥ чи земна цив≥л≥зац≥¤ Їдина Ч наш≥ матер≥ал≥стичн≥ у¤влен≠н¤ про св≥т в≥д цього не можуть постраждати. јдже, ¤к в≥домо, матер≥ал≥зм визнав природу такою, ¤кою вона Ї.

” принцип≥ не виключено, що земна цив≥л≥зац≥¤ Ч це т≥льки початок. ўо ж до ≥нших косм≥чних т≥л, то розуму, а можливо, й життю на них ще т≥льки судилос¤ виникнути. Ќарешт≥, ¤к зазначалос¤, йдетьс¤ про можли≠ву ун≥кальн≥сть житт¤ ≥ розуму земного типу. —учасна наука не т≥льки не заперечуЇ, а п≥дкреслюЇ законом≥р≠н≥сть виникненн¤ високоорган≥зованих систем у мате≠р≥альному св≥т≥ ¤к загальну властив≥сть матер≥њ, що розвиваЇтьс¤, але розумно обмежуЇ застосуванн¤ ц≥Їњ загальноњ тези в конкретних ситуац≥¤х, наприклад в умо≠вах, що ≥снують в астроном≥чному навколишньому св≥т≥.

ј тепер повернемос¤ ще раз до астросоц≥олог≥чного парадоксу й замислимос¤ над тим, чи ≥снуЇ в≥н взагал≥. ÷ю проблему було п≥ддано всеб≥чному обговоренню на ¬сесоюзному симпоз≥ум≥ Ђ—в≥тогл¤дн≥ й загальнонауко-в≥ основи проблеми пошуку позаземного розумуї, що в≥дбувс¤ в жовтн≥ 1987 року в м. ¬≥льнюс≥.

¬ ¤ких ситуац≥¤х можна говорити про виникненн¤ парадокс≥в у науц≥? ќчевидно, у тих випадках, коли результати спостережень вступають у суперечн≥сть або з твердо встановленими фактами, або з добре обгрунто≠ваною ≥ перев≥реною на практиц≥ науковою теор≥Їю.

„и виконуЇтьс¤ хоч би одна з цих умов у випадку а Ђвеликим мовчанн¤м космосуї? як сформувавс¤ астро-соц≥олог≥чний парадокс? „ому суперечить в≥дсутн≥сть ¤вних про¤в≥в д≥¤льност≥ косм≥чних цив≥л≥зац≥й? ‘ак≠там? јле њх немаЇ! ќбгрунтован≥й теор≥њ, з ¤коњ одно≠значно випливаЇ ≥снуванн¤ позаземних цив≥л≥зац≥й? јле й такоњ теор≥њ теж не ≥снуЇ!

Ќа чому побудовано висновок про можлив≥сть ≥сну≠ванн¤ косм≥чних цив≥л≥зац≥й? ” к≥нцевому п≥дсумку на так званих Ђекспертних оц≥нкахї, пов'¤заних з пошуком позаземного розуму. “ак≥ оц≥нки, певна р≥ч, спираютьс¤ на дан≥ сучасноњ науки, але все-таки це Ч лише е к-с п е р т н ≥ оц≥нки, тобто суб'Їктивна думка, висловлена тим чи ≥ншим ученим.

“аким чином, Ђвелике мовчанн¤ї космосу суперечить не фактам, не добре обгрунтован≥й теор≥њ, а саме експерт≠ним оц≥нкам. ќтже, одне Ђплечеї, один б≥к т≥Їњ суперечност≥, з ¤коњ складаЇтьс¤ астросоц≥олог≥чний пара≠докс, у кращому раз≥ маЇ лише гаданий характер.

Ќе кращ≥ справи ≥ з другим боком. јдже висновок про Ђвелике мовчанн¤ космосуї Ч теж припущенн¤, що грунтуЇтьс¤ на невдач≥ наших спроб знайти про¤ви д≥¤льност≥ позаземних цив≥л≥зац≥й за допомогою спосте≠режень. јле хто дов≥в, що ц≥ спостереженн¤ вичерпують ус≥ можливост≥ й не ≥снуЇ таких про¤в≥в д≥¤льност≥ розумних мешканц≥в ¬сесв≥ту, ¤ких ми просто не по≠м≥чаЇмо?

“ак чи можна вважати суперечн≥сть припущень парадоксом? Ќ≥¤кого астросоц≥олог≥чного парадоксу на≠справд≥ немаЇ Ч д≥йшли висновку учасники симпоз≥уму. ≤снуЇ надзвичайно складна проблема, ¤ка поки що да-

лека в≥д розв'¤занн¤. ƒл¤ песим≥зму немаЇ п≥дстав, але потр≥бна реальна оц≥нка стану речей ≥ тих труднощ≥в, ¤к≥ постали перед сучасною наукою в ц≥й галуз≥ досл≥≠джень.

1	2	3

Ќазва: ѕроблеми п≥знанн¤ ¬сесв≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2201 прочитано)