јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕроблеми п≥знанн¤ ¬сесв≥ту

јле чи не схоластичний сп≥р ведетьс¤? „и не все одно Ч парадокс чи проблема? јдже ≥ в тому, ≥ в тому випадку потр≥бне дальше вивченн¤ питанн¤.

—п≥р ≥де далеко не безц≥льний Ч в≥д анал≥зу ситуа≠ц≥њ, ¤ка склалас¤, залежить орган≥зац≥¤ подальших до≠сл≥джень, концентрац≥¤ наукових сил на тих чи ≥нших напр¤мах, стратег≥¤ майбутн≥х пошук≥в. ≤ крок в≥д Ђпарадоксуї до Ђпроблемиї Ч вельми ≥стотний, бо зна≠менуЇ новий п≥дх≥д до всього комплексу питань.

јстросоц≥олог≥чний парадокс свою роль усе ж таки в≥д≥грав: в≥н стимулював корисн≥ обговоренн¤ ≥ багато що допом≥г про¤снити. јле ¤к би там не було, будь-¤кий парадокс завжди е чимось конкретним, що нац≥люЇ зу≠силл¤ вчених на розв'¤занн¤ того чи ≥ншого пор≥вн¤но вузького завданн¤. «окрема, астросоц≥олог≥чний пара≠докс викликав до житт¤ обговоренн¤ можливих причин Ђмовчанн¤ космосуї.

ѕроблема ж Ч щось незм≥рне ширше, що охоплюЇ ц≥лий комплекс завдань ≥ вимагаЇ вивченн¤ р¤ду пов'¤≠заних м≥ж собою питань, зд≥йсненн¤ комплексних досл≥джень, визначенн¤ њхн≥х першочергових ≥ в≥ддале≠них ц≥лей, координац≥њ зусиль р≥зних наук.

ѕроблема контакт≥в. “аким чином, не можна оста≠точно закреслити можлив≥сть того, що позаземн≥ цив≥л≥≠зац≥њ в нашому ¬сесв≥т≥ все-таки ≥снують ≥ з часом будуть ви¤влен≥. „и можна буде в цьому випадку об≠м≥н¤тис¤ з ними ≥нформац≥Їю, науковими знанн¤ми, на≠громадженим досв≥дом?

÷ив≥л≥зац≥¤ Ч це високоорган≥зована система, що дос¤гла такого р≥вн¤ розвитку, коли вона набуваЇ мо≠жливост≥ п≥знавати ≥ перетворювати навколишнЇ. Ќа ц≥й стад≥њ така система починав створювати наукову

картину св≥ту, свою картину св≥ту, ¤ка в≥дпов≥даЇ саме дан≥й конкретн≥й високоорган≥зован≥й систем≥: њњ власти≠вост¤м, структур≥, законом≥рност¤м њњ розвитку, умовам њњ ≥снуванн¤,Ч конструюЇ св≥й ¬сесв≥т природодосл≥дни≠ка, вид≥л¤в його своЇю д≥¤льн≥стю 8 неск≥нченно р≥зно≠ман≥тного, невичерпного св≥ту.

—права в тому, що формуванн¤ науковоњ картини св≥ту залежить не т≥льки в≥д того, ¤ким Ї ¬сесв≥т, але й в≥д перед≥стор≥њ сусп≥льноњ практики даноњ цив≥л≥зац≥њ.  артина св≥ту в≥дображаЇ не всю сукупн≥сть законом≥р≠ностей неск≥нченно р≥зноман≥тного ¬сесв≥ту, а лише його певн≥ сторони, певн≥ властивост≥. ≤ характер цього Ђзр≥≠зуї визначаЇтьс¤ не т≥льки внутр≥шньою лог≥кою роз≠витку самоњ науки, а в першу чергу тими завданн¤ми, ¤к≥ ставить перед досл≥дниками сусп≥льна практика. ≤н≠шими словами, наукова картина св≥ту маЇ соц≥альний, сусп≥льний характер. “ому наша наукова картина св≥ту ≥ наукова картина св≥ту ¤коњсь ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ можуть зб≥гатис¤ лише за т≥Їњ умови, що ц¤ цив≥л≥зац≥¤ повто≠рила весь шл¤х сусп≥льного розвитку земного людства. ѕроте ≥мов≥рн≥сть такого зб≥гу м≥зерно мала. ј значить, в≥дпов≥дно мала й ≥мов≥рн≥сть того, що дв≥ ¤к≥сь цив≥л≥≠зац≥њ створ¤ть однаков≥ картини св≥ту.

“аким чином, наша наукова картина св≥ту ≥ наукова картина св≥ту ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ можуть не т≥льки не зб≥гатис¤, а й нав≥ть не перетинатис¤. «вичайно, коли мати на уваз≥ закони природи, то на цьому р≥вн≥ науков≥ картини св≥ту ≥нших цив≥л≥зац≥й повинн≥ бути б≥льш под≥бними. ≤ це даЇ ¤кийсь шанс на взаЇморозум≥нн¤. ѕроте сл≥д врахувати, що при найоптим≥стичн≥ших оц≥нках середн¤ в≥дстань м≥ж косм≥чними цив≥л≥зац≥¤ми становить тис¤ч≥ св≥тлових рок≥в, ≥, отже, нав≥ть одно≠разовий обм≥н пов≥домленн¤ми м≥ж двома цив≥л≥зац≥¤ми триватиме тис¤чол≥тт¤.

ѕри такому темп≥ обм≥ну ≥нформац≥Їю дос¤гненн¤ взаЇморозум≥нн¤ м≥ж двома цив≥л≥зац≥¤ми буде надзви-

чайно складним завданн¤м, а можливо, практично й не≠розв'¤заним.

≤ все-таки певн≥ п≥дходи до проблеми Ђконтактуї ≥снують.

ѕрипустимо, нам удастьс¤ прийн¤ти Ђпосланн¤ї ≥н≠шоњ цив≥л≥зац≥њ: ¤кийсь Ђтекстї, що складаЇтьс¤ з набо≠ру нев≥домих нам знак≥в ≥ м≥стить нев≥дому нам ≥нформа≠ц≥ю. „и треба говорити, ¤кого першор¤дного значенн¤ набуваЇ розшифруванн¤ закладених у ньому в≥домо≠стей. јдже т≥льки в цьому випадку ми зможемо обгрун≠товано судити про те, чого можна чекати в≥д подальшого сп≥лкуванн¤ з цив≥л≥зац≥Їю, ¤ка стала нашим косм≥чним кореспондентом.

јле ¤к розв'¤зати таке завданн¤? як уже було за≠значено, Ђмиї ≥ Ђвониї живемо на р≥зних св≥тах, гово≠римо р≥зними мовами, у нас немаЇ словника дл¤ пере≠кладу з одн≥Їњ мови на ≥ншу. ƒо того ж нас розд≥л¤Ї неминучий бар'Їр звичних земних у¤влень. ѕри безпо≠середньому сп≥лкуванн≥ ми, можливо, ¤к-небудь ≥ змо≠гли б порозум≥тис¤ Ч за допомогою жест≥в або р≥зних зображень. јле ¤к розшифрувати наб≥р нев≥домих зна≠к≥в, коли в нашому розпор¤дженн≥ б≥льше н≥чого не≠маЇ?

÷≥кав≥ м≥ркуванн¤ щодо цього були висловлен≥ на ¬≥льнюському симпоз≥ум≥. Ќа думку де¤ких учених, той самий досв≥д нашого земного ≥снуванн¤, ¤кий нагрома≠джено людством прот¤гом багатьох стор≥ч ≥ ¤кий у пси≠холог≥чному в≥дношенн≥ перешкоджаЇ п≥знанню нев≥до≠мого сусп≥льства розумних ≥стот, маЇ нам ≥ допомогти!

–≥ч у тому, що цей досв≥д знайшов своЇ в≥дображенн¤ в людськ≥й культур≥. ј головне завданн¤ при вивченн≥ посланн¤ ≥ншоњ косм≥чноњ цив≥л≥зац≥њ пол¤гаЇ не ст≥ль≠ки в детальному розшифруванн≥ т≥Їњ знаковоњ системи, з ¤кою ми матимемо справу, ск≥льки у ви¤вленн≥ р≥вн¤ ≥ характеру духовноњ культури нев≥домого нам соц≥уму, тобто у формуванн≥ у¤влень про його науку, ф≥лософ≥ю, св≥тогл¤д, мораль, етику, психолог≥ю, соц≥альну струк≠туру та ц≥л≥. Ћише такий п≥дх≥д дасть нам можлив≥сть обгрунтовано судити про можлив≥ перспективи ≥ насл≥д≠ки Ђкосм≥чного контактуї.

„и Ї у сучасноњ науки хоча б ¤кийсь досв≥д розв'¤зан≠н¤ под≥бних завдань? ’оч це й здаЇтьс¤ дивним Ч Ї! …детьс¤ про контакти ≥з зниклими земними цив≥л≥за≠ц≥¤ми. «розум≥ло, це контакти одноб≥чн≥, оск≥льки так≥ цив≥л≥зац≥њ давно не ≥снують, в≥дд≥лен≥ в≥д нас нездолан≠ним бар'Їром часу. «рештою, ≥ перв≥сн≥ контакти з ко≠см≥чними цив≥л≥зац≥¤ми скор≥ше всього теж будуть одноб≥чними. “ож можна скористатис¤ досв≥дом Ђсп≥л≠куванн¤ї ≥з стародавн≥ми цив≥л≥зац≥¤ми. ¬≥д них ми теж д≥стаЇмо своЇр≥дн≥ Ђпосланн¤ї у вигл¤д≥ р≥зних речей, що дають змогу не т≥льки реконструювати систему л≥то≠численн¤, а й судити про принципи технолог≥чноњ д≥¤ль≠ност≥ наших далеких предк≥в. ѕроте т≥льки вц≥л≥л≥ фрагменти твор≥в мистецтва несуть у соб≥ ≥нформац≥ю про духовну культуру ≥ творчий потенц≥ал њхн≥х твор≠ц≥в. ¬становленн¤ таких Ђконтакт≥вї з цив≥л≥зац≥¤ми стародавнього св≥ту може бути важливим трампл≥ном дл¤ дос¤гненн¤ взаЇморозум≥нн¤ з цив≥л≥зац≥¤ми косм≥ч≠ними.

≤ншими словами, не виключено, що ключ≥ до зд≥йс≠ненн¤ контакт≥в з позаземним розумом знаход¤тьс¤ на «емл≥ й можуть бути знайден≥ в процес≥ осмисленн¤ ≥стор≥њ нашоњ власноњ земноњ культури.

Ўл¤х до Ђкосмоконтактуї, можливо, лежить через Ђгеоконтактї!

ѕроблема позаземних цив≥л≥зац≥й ≥ сучасне природо≠знавство. ” чому сенс вивченн¤ проблеми позаземних цив≥л≥зац≥й на сучасному р≥вн≥? …ого дуже добре ви≠словив академ≥к јЌ ≈–—– √. ≤. Ќаан: Ђ¬ивчаючи про≠блему позаземних цив≥л≥зац≥й, ми перш за все нама≠гаЇмос¤ краще п≥знати самих себеї. ≤ншими словами, досл≥дженн¤ проблеми розумного житт¤ у ¬сесв≥т≥ даЇ

нам можлив≥сть погл¤нути на нашу власну, земну цив≥л≥зац≥ю з косм≥чноњ точки зору, побачити њњ н≥би у Ђкосм≥чному дзеркал≥ї. «нанн¤ загальних законом≥р≠ностей ≥снуванн¤ цив≥л≥зац≥й у ¬сесв≥т≥ потр≥бне дл¤ наукового керуванн¤ нашою практичною д≥¤льн≥стю, особливо в тих випадках, коли вона набуваЇ глобальних ≥ косм≥чних масштаб≥в, ≥ над≥йного прогнозуванн¤ њњ близьких ≥ в≥ддалених насл≥дк≥в.

 р≥м того, у процес≥ вивченн¤ загальна проблема пошуку розумного житт¤ у ¬сесв≥т≥ розпалас¤ на р¤д конкретних наукових завдань, що становл¤ть пр¤мий практичний ≥нтерес. ћожна, наприклад, назвати таку проблему, ¤к п≥двищенн¤ чутливост≥ сучасних рад≥отеле≠скоп≥в ≥ Х вдосконаленн¤ метод≥в вид≥ленн¤ корисних сигнал≥в на тл≥ р≥зних перешкод. –оботи в ц≥й галуз≥ мають надзвичайно важливе значенн¤ дл¤ дальшого розвитку рад≥оастроном≥чних способ≥в досл≥дженн¤ косм≥чних процес≥в.

Ќе менший ≥нтерес становить також вивченн¤ про≠блеми рад≥оконтакт≥в з ≥ншими цив≥л≥зац≥¤ми. –озгл¤≠даютьс¤ так≥ питанн¤, ¤к виб≥р оптимальних частот ≥ найб≥льш ефективн≥ способи кодуванн¤ ≥нформац≥њ, тобто розв'¤зуютьс¤ завданн¤, що мають найбезпосередн≥ше в≥дношенн¤ до забезпеченн¤ дальнього косм≥чного рад≥озв'¤зку.

–озробка Ђкосм≥чних мовї, за допомогою ¤ких можна було б перемовл¤тис¤ з ≥ншими розумними мешканц¤ми ¬сесв≥ту, т≥сно пов'¤зана ≥з створенн¤м так званих мов посередник≥в, необх≥дних дл¤ усп≥шноњ взаЇмод≥њ людини й електронно-обчислювальних машин.

‘ундаментальне значенн¤ дл¤ розвитку сучасноњ б≥олог≥њ маЇ з'¤суванн¤ умов формуванн¤ в процес≥ ево≠люц≥њ ¬сесв≥ту живих структур. ѕерел≥к под≥бних при≠клад≥в можна було б продовжити.

“аким чином, спостер≥гаЇтьс¤ ц≥кава картина. ƒо≠сить, здавалос¤ б, абстрактна проблема позаземних

цив≥л≥зац≥й спри¤Ї об'Їднанню зусиль р≥зних наук, Ї своЇр≥дним стимулом дл¤ досл≥дженн¤ низки актуаль≠них завдань, що становл¤ть самост≥йний науковий ≥н≠терес.

“ому незалежно в≥д того, ≥снують позаземн≥ цив≥л≥≠зац≥њ чи н≥, вивченн¤ ц≥Їњ проблеми маЇ дуже важливе значенн¤ дл¤ дальшого п≥знанн¤ св≥ту, що нас оточуЇ, дл¤ нашого власного косм≥чного майбутнього.

—уд¤чи з усього, в досл≥джен≠н≥ проблеми позаземних цив≥л≥зац≥й настав переломний момент. ” вс¤кому раз≥, ранн≥ над≥њ на швидке ви¤вленн¤ штучних сигнал≥в з космосу поки що не виправдалис¤. «розум≥ло, треба продовжувати спостереженн¤ й дал≥. вдосконалюючи приймальну апаратуру ≥ розширюючи коло можливих нос≥њв косм≥чноњ ≥нформац≥њ. ≤ все-таки Ч це значною м≥рою пошуки наосл≥п, розрахован≥ головним чином на щасливий випадок.

Ќе дали бажаних результат≥в ≥ р≥зн≥ стратег≥њ пошу≠ку косм≥чних цив≥л≥зац≥й, що грунтуютьс¤ на р≥зних припущенн¤х про р≥вень њх розвитку й можлив≥ ц≥л≥. ј дл¤ розробки принципово нових стратег≥й подальших пошук≥в у нас немаЇ необх≥дних даних.

1	2	3

Ќазва: ѕроблеми п≥знанн¤ ¬сесв≥ту
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (2201 прочитано)