ƒ≥ловодство > ”крањнське д≥лове мовленн¤. ¬≥дпов≥д≥ до екзамену

јг≥тац≥йна промова маЇ основне завданн¤ розТ¤снити щось, зор≥Їнтувати в чомусь. «вернена насамперед до емоц≥й, почутт≥в, у¤ви слухач≥в. ¬ажливий психолог≥чний вплив на слухач≥в, використовуютьс¤ ¤скрав≥ образн≥ засоби. ѕотр≥бно правильно ≥ повно враховувати особливост≥ своЇњ аудитор≥њ, знанн¤ аудитор≥њ допоможе обрати найпереконлив≥ш≥ аргументи. «вичайно обмежена в час≥, торкаЇтьс¤ одного питанн¤, маЇ моб≥л≥зуючий характер.

ёв≥лейна промова звичайно присв¤чена певн≥й дат≥. ѕромова в≥дзначаЇтьс¤ св¤тков≥стю, урочист≥стю, може мати елементи п≥дсумк≥в. Ќевимушен≥сть.

ƒо особи Ц коротк≥, дружн≥, м≥ст¤ть схвальн≥ в≥дгуки про юв≥л¤ра, добр≥ побажанн¤.

ћ≥тингова промова маЇ пол≥тичний хар-р, присв¤чуЇтьс¤ злободенн≥й, сусп≥льнозначим≥й тем≥. ќратор повинен говорити в≥льно, звертатис¤ насамперед до почутт≥в слухач≥в (нав≥ть ¤кщо говорить про цифри).

25. ƒопов≥дь

ќдна з найпоширен≥ших форм публ≥чних виступ≥в.

«в≥тна Ц це допов≥дь, в ¤к≥й оф≥ц≥йна особа пов≥домл¤Ї з≥бранню про зд≥йснену колективом роботу, анал≥зуЇ ≥ оц≥нюЇ њњ результати. √оворитьс¤ також про завданн¤ на майбутнЇ, по допов≥д≥ обовТ¤зково приймаЇтьс¤ р≥шенн¤ (програма) майбутн≥х д≥й.

«а побудовою нагадуЇ письмовий зв≥т. ƒопов≥дач повинен обТЇктивно висв≥тлити факти й переконати слухач≥в у необх≥дност≥ певних висновк≥в.ƒл¤ цього треба ч≥тко сформулювати мету, хар-р ≥ завданн¤ допов≥д≥.ƒобрати переконлив≥ цифри, факти, приклади. —класти загальний план, подбати про звТ¤зки м≥ж частинами.

ƒ≥лова Ц док-т, що м≥стить виклад певних питань з висновками ≥ пропозиц≥¤ми. ћ≥стить значний обс¤г ≥нфи ≥ розрахована на об≥знаних слухач≥в. ƒ≥лова допов≥дь може бути предметом обговоренн¤ ≥ критики.

ѕол≥тична допов≥дь виголошуЇтьс¤ парт≥йним д≥¤чем (тому Ї програмою) на з≥бранн¤х, зТњздах, форумах. ¬она Ї одною з форм кер≥вництва.

26. Ћекц≥¤.

Ћекц≥њ надзвчайно р≥зноман≥тн≥ за зм≥стом ≥ можливо за формою викладенн¤, ¤кщо зм≥нюЇтьс¤ аудитор≥¤. —п≥льне те, що вони несуть певну суму знань, Ї живим процесом сп≥лкуванн¤.

“ема, мета ≥ основна проблема лекц≥њ мають бути точно визначен≥.ќсновне завданн¤ лектора Ц ч≥ткий виклад питанн¤, його посл≥довне розкритт¤. ѕосл≥довн≥сть у розвитку думки створюЇ умови дл¤ розум≥нн¤ основних ≥дей лекц≥њ. √оловна частина не повинна м≥стити забагато вузлових питань. ѕеренасичен≥сть фактами, цифрами, датами утруднюЇ сприйманн¤. Ќе повинно бути монотонност≥.

27. Ѕес≥да, веденн¤ дискус≥њ.

Ѕес≥да звичайно проводитьс¤ двома чи невеликою к≥льк≥стю учасник≥в ≥ охоплюЇ пор≥вн¤но невелике коло питань.

ƒ≥лова бес≥да буде мати позитивний результат лише за умов уважного сприйн¤тт¤ сп≥врозмовниками точки зору й доказ≥в свого партнера, висловлених по сут≥, ≥з в≥дпов≥дною тактовною реакц≥Їю щодо отриманоњ ≥нформац≥њ.

ћожна вид≥лити так≥ основн≥ фази д≥ловоњ бес≥ди:

- установленн¤ часу й м≥сц¤ зустр≥ч≥ (на нейтральн≥й, своњй, чуж≥й територ≥њ);

- спос≥б вступу в контакт, початок розмови (на своњй територ≥њ ≥н≥ц≥атива господар¤, а нейтральн≥й Ц ≥н≥ц≥атива належить тому, хто прийшов першим: це в≥танн¤, початков≥ жести ≥ фрази дл¤ моб≥л≥зац≥њ уваги);

- формулюванн¤ конкретноњ мети зустр≥ч≥ (проблема чи завданн¤);

- обм≥н предметними пропозиц≥¤ми ≥ випрацюванн¤ р≥шень (оц≥нка пропозиц≥й та ухваленн¤ чи не ухваленн¤ р≥шенн¤ за кожним пунктом);

- ф≥ксуванн¤ остаточноњ домовленост≥ й вих≥д ≥з контакту, зак≥нченн¤ розмови (п≥дведенн¤ п≥дсумк≥в бес≥ди, ф≥ксуванн¤ зобов'¤зань).

 ожна ≥з цих фаз маЇ основний принцип, в≥дпов≥дно до ¤кого треба д≥¤ти сп≥врозмовников≥, щоб домогтис¤ позитивного результату.

28. ѕон¤тт¤ про д≥ловий стиль.

ƒ≥ловий стиль Ц функц≥ональний р≥зновид мови, ¤кий слугуЇ дл¤ сп≥лкуванн¤ в державно-пол≥тичному, громадському й економ≥чному житт≥, у сфер≥ управл≥нн¤

ѕризначенн¤ Ц регулювати стосунки у зазначених вище сферах≥

ћаЇ п≥дстил≥: законодавчий, дипломатичний, юридичний, адм≥н≥стративний.

29. ќсобливост≥ усного д≥лового мовленн¤.

Ќайпоширен≥ша форма у.м. Ц телефонна розмова. ¬она маЇ бути економною в одержанн≥ ≥ передач≥ ≥нформац≥њ. —тавл¤тьс¤ так≥ вимоги:

- ч≥тк≥сть, чистота дикц≥њ.

- стисл≥сть висловленн¤

- середн≥й за силою голос.

- середн≥й темп мовленн¤

- спок≥йний, вв≥чливий тон мовленн¤.

 ультура д≥лового мовленн¤ вимагаЇ в≥д мовц≥в загальноњ культури, ≥нтел≥гентност≥, вв≥чливост≥, знанн¤ ≥ використанн¤ норм л≥тературноњ мови.

30. ћова ≥ ваша майбутн¤ профес≥¤.

ћова нац≥њ Ч ун≥версальна система, в ¤к≥й живе на≠ц≥ональна душа кожного народу, його св≥т, його духовн≥сть. Ђѕо ставленню кожноњ людини до своЇњ мови можна абсолютно точно судити не т≥льки про њњ культурний р≥вень, але й про њњ громадську ц≥нн≥стьї ( . ѕаустовський). Ќа пов≥стц≥ дн¤ сьогодн≥ Ч розширенн¤ сфер функц≥онуванн¤ украњнськоњ мови. ÷е зас≥б не лише сп≥лкуванн¤, а й формуванн¤ нових виробничих в≥дносин.

ћова ¤к ≥нструмент здобутт¤ знань, ¤к зас≥б життЇд≥¤льност≥ людини маЇ велике значенн¤ дл¤ вс≥х. ќск≥льки мова не т≥льки обслуговуЇ сферу духовноњ культури, а й пов'¤зана з виробництвом, з його галуз¤ми ≥ процесами, ≥з соц≥альними в≥дносинами, вона Ч елемент соц≥альноњ сфери.

” сучасному житт≥ по-новому розгл¤даютьс¤ питанн¤ функц≥онуванн¤ мови. —тарий под≥л на профес≥њ Ђ≥нтел≥гентн≥ї та Ђне≥нтел≥гентн≥ї зникаЇ. ќсновний критер≥й Ч знанн¤ свого фаху, р≥вень волод≥нн¤ профес≥йною терм≥нолог≥Їю.

Ќауково-техн≥чний прогрес, перебудова соц≥ально-економ≥чноњ й пол≥тичноњ системи в крањн≥ насичують нашу мову новими пон¤тт¤ми, терм≥нами. –азом з п≥днесенн¤м р≥вн¤ фахових знань представник≥в р≥зних профес≥й п≥двищуютьс¤ ≥ вимоги до мови.

” зв'¤зку з упровадженн¤м украњнськоњ мови на п≥дприЇмствах та в установах пом≥тно збагачуЇтьс¤ словник профес≥йноњ терм≥нолог≥њ новою науково-техн≥чною, сусп≥льно-пол≥тичною лексикою.

ўо означаЇ знати мову профес≥њ? ÷е Ч в≥льно волод≥ти лексикою свого фаху, послуговуватис¤ нею.

ћовн≥ знанн¤ Ч один з основних компонент≥в профес≥йноњ п≥дготовки. ќск≥льки мова виражаЇ думку, Ї засобом п≥знанн¤ й д≥¤льност≥, то правильному профес≥йному сп≥лкуванню людина вчитьс¤ все своЇ житт¤. «нанн¤ мови профес≥њ п≥двищуЇ ефективн≥сть прац≥, допомагаЇ краще ор≥Їнтуватис¤ в ситуац≥њ на виробництв≥ га в безпосередн≥х д≥лових контактах.

((ѕрофес≥¤ т≥сно повТ¤зана з д≥ловою мовою ≥ користуванн¤м д≥ловим стилем мови. ћова ≥ дотриманн¤ етикету Ц перше враженн¤ про людину ≥ перше враженн¤ про орган≥зац≥ю по њњ представнику. ћаЇ бути високий р≥вень волод≥нн¤ мовою. ¬≥дсутн≥сть двозначностей, зайвих сл≥в, Урусизм≥вФ у писемному ≥ усному мовленн≥. ))

31. «агальн≥ вимоги до мови документ≥в: об'Їктивн≥сть, лог≥чна посл≥довн≥сть, повнота ≥нформац≥њ.

¬имоги так≥: обТЇктивн≥сть, лог≥чна посл≥довн≥сть, ¤сн≥сть викладу ≥ точн≥сть опису, переконлив≥сть, лакон≥чн≥сть, етикет д≥лових папер≥в, тип≥зац≥¤ мовних засоб≥в, стандартизац≥¤ мови д≥лових папер≥в, нормативн≥сть мовних засоб≥в.

ќбТЇктивн≥сть. «м≥сту док-ту про¤вл¤Їтьс¤ у формах вираженн¤ в ньому громадських ≥нтерес≥в, ¤к≥ мають строго в≥дпов≥дати нормам адм≥н≥стративного права. —лужбов≥ папери оформлюютьс¤ в≥д ≥мен≥ юридичноњ особи. ќсобистий момент в оц≥нц≥ факт≥в, под≥й повинен бути зведений до м≥н≥муму. Ѕ≥льш≥сть документ≥в пишетьс¤ в≥д третьоњ особи. ќбТЇктивн≥сть дос¤гаЇтьс¤ високим ступенем безособовост≥, в≥дсутн≥стю субТЇктивно-оц≥нних момент≥в у виклад≥ чи добор≥ лексики.

Ћог≥чна посл≥довн≥сть викладу особливо виразна у тих докум-х, де зовс≥м виключаЇтьс¤ (уникаЇтьс¤) внесенн¤ у текст документу субТЇктивних чи емоц≥йних елемент≥в: про¤в≥в роздратуванн¤, незадоволенн¤, привнесенн¤ особистого ставленн¤ до справи.

ќзнаки лог≥чноњ посл≥довност≥: т≥сний лог≥чний звТ¤зок компонент≥в док-ту, ч≥тк≥ причинно-насл≥дков≥ звТ¤зки м≥ж фактами ¤к всередин≥ реченн¤, так ≥ в межах всього документу. Ћог≥чна посл≥довн≥сть може реал≥зуватис¤ такими типами звТ¤зк≥в, ¤к протиставленн¤, ви¤вленн¤, лог≥чне п≥дкресленн¤, чергов≥сть (одночасно, спочатку, пот≥м), мета (з ц≥Їю метою), результативност≥ (отже, таким чином, загалом).

Ћог≥чна посл≥довн≥сть документу дос¤гаЇтьс¤ також за рахунок ч≥ткого членуванн¤ тексту документу на окрем≥ пункти. …ого зовн≥шн≥ми про¤вами Ї нумерац≥¤, позначенн¤ л≥терами, абзаци.

ѕовнота ≥нфи пол¤гаЇ у тому, що вс≥ необх≥дн≥ дл¤ правильного розум≥нн¤ докум-ту думки мають у текст≥ своЇ словесне вираженн¤. Ќ≥що не повинно бути пропущено, н≥чого не треба домислювати, не повинно бути недомовок ≥ двозначност≥. «м≥ст док-ту повинен вичерпувати вс≥ обставини, повТ¤зан≥ з висв≥тлюваним питанн¤м.

32. ѕрийом в≥дв≥дувач≥в (граф≥к, час, м≥сце, орган≥зац≥¤ прийому).

¬≥дв≥дувач може бути приватною особою чи представником ≥ншоњ орган≥зац≥њ.

√раф≥к прийому повинен бути складений ≥ доведений до вс≥х зац≥кавлених ос≥б. якщо прийом кер≥вником в≥дв≥дувача зараз неможливий, сл≥д подбати про прийом його ≥ншим компетентним прац≥вником або вид≥лити додатково власний час. ≤накше це буде про¤вом недбалост≥ чи зверхност≥.

ћ≥сце, де чекають прийому, повинне бути обладнане м≥сц¤ми дл¤ сид≥нн¤ ≥, можливо, столами та письмовим приладд¤м. Ќаписи повинн≥ мати вв≥чливу форму: У” нас не пал¤тьФ, а не УЌе палитиФ. ¬ прим≥щенн≥, де проводитьс¤ прийом Цв≥дпов≥дн≥ мебл≥, пор¤док.

—тавленн¤ до в≥дв≥дувача маЇ бути вв≥чливим, доброзичливим, уважним, з повагою незалежно в≥д службового положенн¤.

33.  ер≥вник ≥ п≥длеглий. як в≥татис¤? як звертатис¤? як розмовлл¤ти? «овн≥шн≥й виглад.

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ”крањнське д≥лове мовленн¤. ¬≥дпов≥д≥ до екзамену
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (20692 прочитано)