≈колог≥¤ > ¬заЇмод≥¤ людини ≥ сусп≥льства ≥з природним середовищем, њх житт¤ сучасний стан, перспективи

¬заЇмод≥¤ людини ≥ сусп≥льства ≥з природним середовищем, њх житт¤ сучасний стан, перспективи

Ќаш≥й планет≥ за р≥зними п≥драхунками в≥д 4,5 до 5 млрд. рок≥в. ” масштабах ¬сесв≥ту цей час можна вважати миттю, але дл¤ нас, людей, що мешкають на ц≥й планет≥ зараз, ц≥ 5 млрд. рок≥в -це величезний пром≥жок часу, ¤кий нав≥ть важко соб≥ у¤вити, не кажучи вже про те, щоб зрозум≥ти його та сприйн¤ти, ¤к належне.

÷ентральна з≥рка нашоњ системи, наше —онце - це звичайний жовтий карлик, з≥рка дуже ординарна ≥ н≥чим не прим≥тна. –озташована вона далеко в≥д центру нашоњ √алактики, ≥ сторонн≥й спостер≥гач не звернув би на нењ н≥¤коњ уваги - просто ще одна з≥рка з м≥ль¤рд≥в.

Ќавколо ц≥Їњ з≥рки утворилас¤ система з 9 планет, ¤к≥ обертаютьс¤ навколо нењ з р≥зною швидк≥стю та на р≥зних орб≥тах. Ќу то й що? ¬ галактиц≥ безл≥ч з≥рок з планетарним оточенн¤м ! “ак, усе в≥рно, ¤кби не одне маленьке ФалеФ - на одн≥й з цих планет зТ¤вилос¤ житт¤.

«вичайно, шл¤х розвитку життЇвих форм в≥д найпрост≥ших молекул та кл≥тин до сучасного б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤ в жив≥й природ≥ був непростим та тернистим. Ѕагато вид≥в внасл≥док еволюц≥йного в≥дбору були в≥дкинут≥ природою та вимерли. ≤нш≥ види продовжували усп≥шно розвиватис¤, еволюц≥онувати та зб≥льшуватис¤ чисельно. ¬ процес≥ еволюц≥њ у представник≥в р≥зних вид≥в внасл≥док пристосуванн¤ до нестаб≥льних умов довк≥лл¤ зм≥нювалас¤ внутр≥шн¤ будова, повед≥нка, зТ¤вл¤лис¤ нов≥ ≥нстинкти та навички тощо.

ѕрот¤гом свого ≥снуванн¤ та розвитку р≥зн≥ жив≥ орган≥зми взаЇмод≥¤ли одне з одним. якщо дл¤ ≥снуванн¤ цим орган≥змам був потр≥бен один ≥ той же природний ресурс, - вони обТЇднувалис¤ в групи та сп≥льноти дл¤ користуванн¤ цим ресурсом або конкурували одне з одним ... ¬≥дбувавс¤ процес поступового утворенн¤ б≥осфери у такому вигл¤д≥, ¤кий ми маЇмо на сьогодн≥шн≥й день.

ѕроцес еволюц≥њ б≥осфери йшов дуже пов≥льними темпами. ѕотр≥бн≥ були дес¤тки або нав≥ть ≥ сотн≥ м≥льйон≥в рок≥в дл¤ того, щоб один вид зм≥нивс¤ ≥ншим. ≤нколи могло зТ¤витис¤ в≥дчутт¤, що еволюц≥¤ зупинилас¤ ≥ б≥осфера «емл≥ уже не зм≥нюЇтьс¤ - наст≥льки пов≥льними були ц≥ зм≥ни. јле приблизно 150 тис. рок≥в тому все зм≥нилось: на планет≥ зТ¤вилис¤ давн≥ люди, так зван≥ неандертальц≥.

Ќа мою думку, всю ≥стор≥ю розвитку б≥осфери «емл≥ треба розд≥лити на 2 пер≥оди: час, коли людини ще не ≥снувало або людей було дуже мало, ≥ час, коли людина гордовито зд≥йн¤ла свою голову ≥, у¤вивши себе незалежною в≥д природи, за¤вила про своЇ ≥снуванн¤. ѕо аналог≥њ з христи¤нською рел≥г≥Їю можна було б нав≥ть створити в≥дпов≥дн≥ позначенн¤ часу : Уbefore human being (b.h)Ф (до по¤ви людини) та Уafter human being (a.h) (п≥сл¤ по¤ви людини)Ф.

«вичайно, це жарт, але у кожному жарт≥, ¤к в≥домо, Ї краплина ≥стини. ” цьому випадку ≥стина пол¤гаЇ у тому , що за останн≥ 150-200 рок≥в свого ≥снуванн¤ людина перетворилась у найнебезпечн≥шу ≥стоту, ¤ка коли-небудь знаходила соб≥ притулок на ц≥й планет≥.

 олись людство було нечисельним ≥ його негативний вплив на давк≥лл¤ був м≥н≥мальним. ѕросто це був ще один вид тварин, схожих на мавп, але достатньо розумних, щоб виробл¤ти з кам≥нн¤ та г≥лок прим≥тивн≥ знар¤дд¤ прац≥ та полюванн¤ (≥нколи нав≥ть на под≥бних соб≥). јле п≥д час льодовикового пер≥оду внасл≥док природного в≥дбору вижили найсильн≥ш≥, найрозумн≥ш≥ та найсм≥лив≥ш≥ особини, ¤к≥ пот≥м стали пращурами тих людей, ¤ких ми бачимо сьогодн≥ довколо себе. «а тис¤ч≥ рок≥в свого ≥снуванн¤ ф≥зично людина майже зовс≥м не зм≥нилас¤. Ќав≥ть природний доб≥р та еволюц≥¤ не зм≥нили людину. Ћюдство не зм≥нювало себе, воно зм≥нювало все Ќј¬ ќЋќ —≈Ѕ≈.

Ћюдина зТ¤вилас¤ на св≥т, ¤к частина природи, ≥ тому њњ ≥снуванн¤ повн≥стю в≥д природи ≥ залежить. ”се, що ми њмо ≥ пТЇмо, у що вд¤гаЇмось ≥ де живемо, бере св≥й початок у довколишньому середовищ≥, його природних ресурсах. ”с≥ джерела отриманн¤ людиною необх≥дних њй матер≥альних статк≥в м≥ст¤тьс¤ в обЇктах живоњ та неживоњ природи. ѕриродн≥ ресурси використовуютьс¤ ¤к засоби прац≥ ≥ ¤вл¤ють собою основу ус≥х матер≥альних багатств людини та комфортного середовища њњ ≥снуванн¤.

ѕрадавн≥ люди усв≥домлювали свою повну залежн≥сть в≥д природи, розум≥ли свою беззахистн≥сть перед њњ стих≥¤ми ≥ тому ставились до них з повагою. Ќедарма колись природу щанобливо називали Умат≥нко-природаФ, тим самим вважаючи себе пок≥рним сином чи донькою ц≥Їњ великоњ матер≥.

јле природа дала людин≥ допитливий розум, вм≥нн¤ анал≥зувати, пор≥внювати та робити висновки. ≤ чим б≥льше людина отримувала знань про природу, њњ закони та механ≥зми, тим могутн≥шою вона себе у¤вл¤ла. Ѕазуючись на отриманих знанн¤х та досв≥д≥, людина будувала техногенне сусп≥льство, техноцив≥л≥зац≥ю, головною метою ¤коњ було ≥ Ї безтурботне њњ житт¤ у комфортному, повн≥стю простосованому до њњ потреб оточенн≥.

“од≥ ≥ почалос¤ те , що пот≥м буде гордовито назване Угранд≥озна технолог≥чна революц≥¤Ф. Ќ≥хто не заперечуЇ, що техн≥чний прогрес приносить багато корист≥ людству. ќпанована енерг≥¤ розщепленого атомного ¤дра, людина л≥таЇ у космос та на найближч≥ планети, знайдено л≥ки в≥д хвороб, ¤к≥ колись вважалис¤ невил≥ковними, людина керуЇ р≥чками та прогнозуЇ погоду, будуЇ м≥ста-мегапол≥си та руйнуЇ гори. Ћюдина живе довше, харчуЇтьс¤ краще, дихаЇ кондиц≥йонованим пов≥тр¤м ... та невпинно зб≥льшуЇ свою чисельн≥сть. «вичайно, чим б≥льше людей, тим б≥льше одеж≥, харч≥в та ще багато чого њм потр≥бно. ≤ не просто потр≥бно, а обов¤зково треба. Ќав≥ть у наших законах зазначено, що кожна людина маЇ право на в≥дпов≥дний р≥вень житт¤ та добробуту. я м≥г би нав≥ть припустити, що головною метою ≥снуванн¤ держави, сусп≥льства та цив≥л≥зац≥њ взагал≥ Ї забезпеченн¤ кожного в≥дпов≥дним р≥внем житт¤ . јле, ¤к нам в≥домо, н≥чого з н≥чого не виникаЇ, усе зв≥дкись беретьс¤ а пот≥м у щось трансформуЇтьс¤. “акий закон природи. ќтож запитанн¤: У якщо людин≥ потр≥бна њжа, зал≥зо, дерево чи вуг≥лл¤, то зв≥дки це усе вз¤ти ? « пов≥тр¤ ? Ф. ¬≥дпов≥дь проста ≥ ус≥м нам в≥дома: У ” природи вз¤ти, а де ж ще !Ф. “ак було, Ї ≥ буде завжди. Ѕо так вкарбовано в людськ≥й св≥домост≥: людина-споживач, користувач та перетворювач.

ћабуть, багато хто ще пам¤таЇ т≥ часи, коли в св≥дом≥сть кожного мешканц¤ 1/6 частини суш≥, кожного громад¤нина —–—– пропаганда насаджувала думку про те, що людина - це володар природи, ¤кий повинан п≥ти ≥ вз¤ти в≥д природи усе можливе. У..ћи не повинн≥ чекати подарунк≥в в≥д природи. ѕ≥ти ≥ забрати у природи усе, що нам потр≥бно - ось наше завданн¤.Ф  оли на ¤к≥йсь з р≥чок починали будувати чергову √≈—, тод≥ зТ¤вл¤лис¤ гасла типу : У¬с≥ на боротьбу з ...(назва р≥чки)Ф чи УѕриборкаЇмо непок≥рну стих≥юФ . ÷е ж р≥вноц≥нно заклику: У”с≥ на боротьбу з природоюФ !

Ћюдина - володар, споживач, але ¤кий споживач? –ац≥ональний, розумний, дбайливий, нак≥нець? якщо ти розумний споживач, то ти не т≥льки будеш забирати щось, але й обов¤зково будеш це повертати, ¤кось компенсувати витрачене, бо воно не бездонне. —тар≥ люди знають, що н≥коли не треба повн≥стю вичерпувати колод¤зь. “ребо залишити трохи води, ≥, з часом, колод¤зь знову стане повним. ѕрирода працюЇ за тим самим принципом.

јле споживацька св≥дом≥сть сильн≥ша: требе в≥д≥брати у природи усе, не зважаючи на негативн≥ насл≥дки такого природокористуванн¤. “реба забезпечити себе сьогодн≥, а про майбутнЇ подбають нащадки. Ќема чого хвилюватис¤, бо ж природн≥ ресурси невичерпн≥.

ќсь ¤ка вона, людина сучасност≥: нерац≥ональний та егоцентричний користувач, впевнений у неск≥нченност≥ природних ресурс≥в. јле вже зараз доведено, що вс≥ ресурси вичерпн≥, нав≥ть т≥, ¤к≥ колись такими не вважалис¤).

“ому й год≥ спод≥ватис¤, що людина з такою св≥дом≥стю буде замислюватис¤ над негативними еколог≥чними насл≥дками своЇњ д≥¤льност≥.

¬ процес≥ природокористуванн¤ людство щор≥чно перем≥щуЇ на наш≥й плаíåò³ á³ëьше 4 трлн.т речовини, створюЇ тис¤ч≥ нових х≥м≥чних сполук, б≥льш≥сть з ¤ких не включаЇьтс¤ в кругооб≥г речовин ≥ накопичуЇтьс¤ в б≥осфер≥, забруднюючи њњ. ¬насл≥док промисловоњ д≥¤льност≥ в≥дбуваЇтьс¤ забрудненн¤ природного середовища, зменшуЇтьс¤ р≥вень сон¤чноњ рад≥ац≥њ над великими географ≥чними рег≥онами.

Ќа жаль, будь-¤ка д≥¤льн≥сть людини так чи ≥накше повТ¤зана з забрудненн¤м навколишнього середовища. Ћюдство вже з початку свого ≥снуванн¤ поступово нарощувало св≥й антропогенний тиск на природу, а в останн≥ 80 - 100 рок≥в цей тиск дос¤г максимуму. —усп≥льство вже досить довго балансуЇ на меж≥ еколог≥чноњ катастрофи нечуваних масштаб≥в, лише ¤кимось дивом уникаючи останньоњ.

ЌавколишнЇ середовище, а особливо його головний компонент - геолог≥чне середовище (верхн¤ частина л≥тосфери, в межах ¤коњ формуЇтьс¤ м≥неральна основа б≥осфери), ≥нтенсивно зм≥нюЇтьс¤. “ехногенний тиск людини з часом все зб≥льшуЇтьс¤ ≥ набуваЇ все ширшого просторового д≥апазону, в≥д нижнього прошарку атмосфери до проникненн¤ в л≥тосферу на дес¤тки к≥лометр≥в в глибину. √еолог≥чне середовище виступаЇ в рол≥ УдепоФ забруднюючих речовин, а його складов≥: грунти, породи зони аерац≥њ та м≥нерального живленн¤ рослин, донн≥ в≥дклади, г≥рськ≥ породи, поверхнев≥ та п≥дземн≥ води накопичують забруднююч≥ речовини у р≥зних формах ≥ з часом ф≥ксують антропогенн≥ зм≥ни довк≥лл¤. «ростаючий техногенний тиск д≥¤льност≥ людини викликаЇ неухильне пог≥ршенн¤ еколог≥чних параметр≥в довк≥лл¤. ¬ першу чергу, це пог≥ршенн¤ формуЇтьс¤ внасл≥док щор≥чного надходженн¤ в атмосферу, поверхнев≥ водойми, грунтов≥ води, грунти пов≥тр¤них викид≥в промислових п≥дприЇмств та теплових електростанц≥й, сток≥в промислових вод. ѕотужним джерелом пог≥ршенн¤ еколого-геох≥м≥чноњ обстановки Ї х≥м≥зац≥¤ земель при с≥льськогосподарськ≥й д≥¤льност≥, що зумовлюЇ надходженн¤ н≥трит≥в ≥ пестицид≥в нав≥ть у п≥дземн≥ води. «начн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ п≥д впливом площинних ≥нженерних систем, ¤кими Ї промислово-м≥ськ≥ агломерац≥њ та територ≥ально-виробнич≥ комплекси. ћасштабне порушенн¤ р≥вноваги верхнього шару пор≥д л≥тосфери в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом г≥рничих роб≥т, промисловоњ та м≥ськоњ забудови, надлишкового зарегулюванн¤ поверхневого стоку. ”творенн¤ водосховищ промислових вод призводить до накопиченн¤м величезних водних мас, що, в свою чергу актив≥зуЇ розвиток таких екзогенних процес≥в, ¤к зсуви, ос≥данн¤ ≥ провали, п≥дтопленн¤ та ≥н.

1	2	3

Ќазва: ¬заЇмод≥¤ людини ≥ сусп≥льства ≥з природним середовищем, њх житт¤ сучасний стан, перспективи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (5008 прочитано)