≈колог≥¤ > ≈колог≥чн≥ проблеми людства

≈колог≥чн≥ проблеми людства

∆итт¤ нерозривно повТ¤зане з природним середовищем. Ќа ранн≥х етапах свого становленн¤ людина, користуючись продуктами природи, не завдавала пом≥тноњ шкоди природним ресурсам. јле з посиленн¤м практичноњ д≥¤льност≥, повТ¤заноњ з винаходом знар¤дь прац≥, вплив њњ на природу неухильно зростав. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ ’’ стол≥тт¤ у звТ¤зку ≥з високими темпами науково-техн≥чного прогресу, небувалим розширенн¤м сфер матер≥ального виробництва в≥н став особливо значним ≥ великомасштабним.

Ќеухильно зростаЇ населенн¤ нашоњ планети, що потребуЇ в≥дпов≥дного зб≥льшенн¤ видобутку й виготовленн¤ життЇвих ресурс≥в дл¤ забезпеченн¤ його проживанн¤. Ќасл≥дки впливу людини на навколишнЇ середовище сумн≥ й тривожн≥: порушуютьс¤ природн≥ угрупован¤ й ландшафти, забруднюЇтьс¤ атмосфера, морськ≥ акватор≥њ ≥ пр≥сн≥ водойми, руйнуЇтьс¤ грунтовий покрив, зменшуютьс¤ л≥сов≥ ресурси та чисельн≥сть вид≥в рослин ≥ тварин, х≥м≥чн≥ сполуки, ¤к≥ циркулюють у б≥осфер≥, шкод¤ть здоровТю людини та всьому живому.

¬ ”крањн≥ еколог≥чна криза значно поглибилась п≥сл¤ авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈— у кв≥тн≥ 1986 року. ÷≥ обставини, а також складн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ умови привели до р≥зкого пог≥ршенн¤ стану здоровТ¤ населенн¤ та зниженн¤ його в≥дтворенн¤. “епер в ”крањн≥ б≥льше людей помираЇ, н≥ж народжуЇтьс¤. –≥шенн¤м парламенту в≥д 1992 року всю територ≥ю нашоњ крањни оголошено зоною еколог≥чного лиха.

“ож у стосунках з природою людство з≥ткнулос¤ ≥з серйозними ≥ складними проблемами. ÷≥лком очевидно, що вплив людини на природу нин≥ значно перевищуЇ здатн≥сть б≥осфери до саморегул¤ц≥њ ≥ ставить загалом п≥д загрозу можлив≥сть њњ ≥снуванн¤ ¤к системи.

Ћюдина й сусп≥льство повинн≥ докор≥нно зм≥нити своЇ ставленн¤ до природи та њњ ресурс≥в. ” наш час людство спроможне виробл¤ти достатню к≥льк≥сть с≥льськогосподарськоњ й промисловоњ продукц≥њ, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. ƒос¤гненн¤ науки й техн≥ки в≥дкривають не т≥льки можливост≥ дл¤ задоволенн¤ потреб людини, але й створюють передумови дл¤ збереженн¤ ≥ примноженн¤ ресурс≥в «емл≥. Ћюдство в змоз≥ ≥стотно пол≥пшити умови, ¤к≥ склалис¤ в б≥осфер≥ планети. ” розвТ¤занн≥ цього завданн¤ важливу роль в≥д≥грають еколог≥чн≥ осв≥та та вихованн¤ всього населенн¤, особливо молод≥, ¤к≥й жити й працювати в наступному тис¤чол≥тт≥.

“ерм≥н Уеколог≥¤Ф (в≥д грецького УойкосФ Ц житло, сховище) ув≥в у науку н≥мецький б≥олог ≈. √еккель 1866 року. ” вузькому значенн≥ Ц це наука про взаЇмозвТ¤зки живих орган≥зм≥в м≥ж собою та з навколишн≥м середовищем. ” широкому розум≥нн≥ еколог≥¤ охоплюЇ значне коло питань, повТ¤заних з функц≥онуванн¤м надорган≥змових систем (попул¤ц≥й, вид≥в, б≥оценоз≥в, б≥осфери).

“епер п≥д терм≥ном Уеколог≥¤Ф часто розум≥ють увесь комплекс проблем, повТ¤заних з охороною навколишнього середовища. ≈колог≥¤ ¤к наука Ї основою дл¤ розробки певних природоохоронних заход≥в.

як в≥домо, на жив≥ орган≥зми впливають фактори зовн≥шнього середовища, або еколог≥чн≥, ¤к≥ мають р≥зну природу ≥ специф≥чн≥ за д≥Їю.

јб≥отичн≥ фактори, або фактори неживоњ природи, - це температура, св≥тло, волог≥сть, тиск, рад≥оактивне випром≥нюванн¤, в≥тер, сольовий склад води, рельЇф м≥сцевост≥ тощо. ¬они можуть впливати на жив≥ орган≥зми пр¤мо чи опосередковано.

Ѕ≥отичн≥ фактори, або фактори живоњ природи, - це форми впливу живих орган≥зм≥в один на одного (м≥кроорган≥зм≥в ≥ гриб≥в, рослин ≥ тварин). ЅезпосереднЇ живе оточенн¤ орган≥зму складаЇ його б≥отичне середовище.

јнтроп≥чн≥ фактори Ц це внесен≥ у природу людською д≥¤льн≥стю зм≥ни, що впливають на орган≥чний св≥т.

—кладна рад≥ац≥йна ситуац≥¤, що виникла у р¤д≥ район≥в ”крањни внасл≥док авар≥њ на „орнобильськ≥й атомн≥й електростанц≥њ, створила небезпеку дл¤ здоровТ¤ людини, негативно впливаЇ на њњ спадкову основу. “ому оздоровчо-г≥г≥Їн≥чний аспект охорони природи нин≥ набуваЇ вин¤ткового значенн¤.

јтмосфера (в≥д грецького УатмосФ Ц пара ≥ сфера) Ц газове середовище навколо «емл≥, що рухаЇтьс¤ разом ≥з нею. ¬она Ї нев≥дТЇмним чинником житт¤ на наш≥й планет≥, бо виконуЇ терморегулююч≥ функц≥њ, захищаЇ жив≥ орган≥зми в≥д шк≥дливоњ д≥њ косм≥чного випром≥нюванн¤ (рентген≥вських, ультраф≥олетових, гамма-промен≥в та ≥н.). маса атмосфери приблизно становить 5,15 ’ 1015 тонн. «алежно в≥д температурного режиму, њњ под≥л¤ють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.

” тропосфер≥ зосереджена основна маса пов≥тр¤ ≥ сконцентроване все наземне житт¤. ” стратосфер≥ м≥ститьс¤ озоновий шар, ¤кий захищаЇ «емлю в≥д жорстких ультраф≥олетових пром≥н≥в —онц¤.

” великих м≥стах унасл≥док зб≥льшенн¤ забрудненн¤ атмосфери неухильно зростаЇ к≥льк≥сть хворих на хрон≥чний бронх≥т, алерг≥њ, зло¤к≥сн≥ захворюванн¤ бронх≥в ≥ леген≥в. ¬сесв≥тн¤ орган≥зац≥¤ охорони здоровТ¤ розц≥нюЇ забрудненн¤ атмосфери ¤к значну погрозу дл¤ житт¤ людини ≥ закликаЇ вживати найсерйозн≥ших заход≥в щодо њњ охорони.

ќзон - триатомний кисень (ќ3), в≥д≥граЇ важливу роль в атмосфер≥. Ўар озону, н≥би щитом, прикриваЇ «емлю в≥д згубноњ д≥њ ультраф≥олетового сон¤чного випром≥нюванн¤. ¬≥н поширений до висоти 70 км в≥д земноњ поверхн≥, основна його маса зосереджена на висот≥ 15-55 км з максимальною концентрац≥Їю Ц 20-25 км.

ќзоновий шар значною м≥рою руйнують ракетн≥ системи, ¤к≥ пронизують його наскр≥зь, доставл¤ючи дес¤тки ≥ сотн≥ тонн х≥м≥чних речовин на висоту 20-25 км. Ќадзвичайно шк≥длив≥ ракети з прискорювачами. ¬они працюють на твердому пальному ≥ м≥ст¤ть чимало сполук хлору й азоту. «а один пол≥т американська ракетна система У—пейс-шатлФ (У осм≥чний човникФ) знищуЇ до дес¤ти м≥льйон≥в тонн озону. ј в земн≥й атмосфер≥ його близько трьох м≥ль¤рд≥в тонн.

«абрудненн¤ атмосфери маЇ природнЇ або антроп≥чне походженн¤ ≥ призводить до неспри¤тливих зм≥н у навколишньому середовищ≥.

ƒо природних забруднювач≥в атмосфери належать косм≥чний пил, п≥сок пустель, поп≥л ≥ гази д≥ючих вулкан≥в, поп≥л в≥д л≥сових ≥ степових пожеж, др≥бн≥ часточки при вив≥трюванн≥ грунту ≥ г≥рських пор≥д, пил морського походженн¤, рослинний пилок, м≥кроорган≥зми. «авд¤ки пер≥одичност≥ д≥њ вони не завдають значноњ шкоди життю на планет≥.

јтмосфера захищаЇ «емлю в≥д метеорит≥в, частина з ¤ких згор¤Ї в н≥й. «а оц≥нками вчених, на поверхню «емл≥ щодоби падаЇ 1018 м≥крометеорит≥в, через ¤к≥ маса планети щороку зб≥льшуЇтьс¤ на 1000 тонн.

” п≥щаних пустел¤х сильн≥ в≥три спричин¤ють пилов≥, або чорн≥ бур≥, ¤к≥ ≥нод≥ охоплюють величезн≥ територ≥њ.

ѕ≥д час виверженн¤ вулкан≥в в атмосферу потрапл¤Ї величезна к≥льк≥сть попелу ≥ диму Ц до 75 млн. м3 др≥бних часток (0,002 мм). Ќайдр≥бн≥ш≥ з них можуть не впадати на землю прот¤гом к≥лькох рок≥в. ƒжерелом забрудненн¤ атмосфери попелом ≥ димом Ї також л≥сов≥ пожеж≥, ¤к≥ ≥нод≥ тривають тижн¤ми, завдаючи великоњ шкоди народному господарству.

Ўвидкий розвиток промисловост≥ в ’’ ст., призв≥в до р≥зкого зб≥льшенн¤ забрудненн¤ атмосфери. ’≥м≥чн≥ речовини, потрапл¤ючи в атмосферу, можуть взаЇмод≥¤ти м≥ж собою, утворюючи нов≥ високотоксичн≥ сполуки. ¬ ”крањн≥ функц≥онуЇ понад 1000 х≥м≥чних завод≥в ≥з шк≥дливим виробництвом. Ќе в≥дпов≥дають сучасним еколог≥чним вимогам цементн≥ заводи, що мають застар≥ле зношене обладнанн¤. ƒжерелом свинцю, цинку, алюм≥н≥ю, м≥д≥ в навколишньому середовищ≥ Ї кольорова металург≥¤. Ќин≥ майже вс¤ атмосфера забруднена свинцем антроп≥чного характеру. ќдин автомоб≥ль щор≥чно викидаЇ в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигл¤д≥ аерозолю, оск≥льки до бензину додають тетраетилсвинець ¤к антидетонатор, за 300 дн≥в роботи (50 км щоденного проб≥гу) Ц 3,25 т д≥оксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводн≥в ≥ 30 кг оксид≥в азоту, поглинаючи з пов≥тр¤ близько 4,35 т кисню. “ому представники ћ≥н≥стерства природи ≥ ƒержавноњ авто≥нспекц≥њ посилюють контроль за викидами автотранспорту, зд≥йснюють комплексн≥ перев≥рки автотранспортних п≥дприЇмств.

Ќадто небезпечне рад≥оактивне забрудненн¤ атмосфери. ѕотрапл¤ючи у пов≥тр¤ внасл≥док ¤дерних випробувань чи авар≥й на атомних електростанц≥¤х, рад≥оактивн≥ частки пов≥тр¤ними теч≥¤ми рознос¤тьс¤ на значн≥ в≥дстан≥ ≥ забруднюють навколишнЇ середовище. “ак, п≥сл¤ катастрофи на „ј≈— рад≥онукл≥ди ви¤влено в багатьох област¤х ”крањни, Ѕ≥лорус≥њ, –ос≥њ, а також у ѕольщ≥, ‘≥нл¤нд≥њ, Ўвец≥њ та ≥нших крањнах.

—воЇр≥дним забруднювачем пов≥тр¤ Ї шум.

Ќайб≥льш≥ м≥ста св≥ту потерпають в≥д токсичних туман≥в-смог≥в.

√≥дросфера Ц водна оболонка «емл≥, до нењ вход¤ть ус≥ океани ≥ мор¤, озера, ставки, водосховища, р≥чки, струмки та п≥дземн≥ води, льодовики ≥ сн≥говий покрив.

¬ода Ц основний компонент житт¤. ¬она необх≥дна дл¤ життЇд≥¤льност≥ рослин, тварин, людини. “ак, т≥ло людини на 2/3, а кров на 90% складаютьс¤ з води. «а њњ допомогою транспортуютьс¤ вс≥ речовини в орган≥зм≥. Ќав≥ть 15%-не зневодненн¤ небезпечне дл¤ орган≥зму людини.

Ўвидк≥ темпи розвитку промисловост≥, по¤ва нових водом≥стких виробництв, таких ¤к целюлозно-паперове, нафтох≥м≥чне супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м використанн¤ води. ¬еличезну к≥льк≥сть води потребуЇ теплоенергетика дл¤ охолодженн¤ агрегат≥в, а також атомн≥ електростанц≥њ, ¤к≥ споживають њњ в 1,5-2 рази б≥льше, н≥ж теплов≥. ƒл¤ кращого забезпеченн¤ людства продуктами харчуванн¤ все ширше застосовують зрошувальне землеробство. ѕлоща зрошувальних земель у св≥т≥ пост≥йно зростаЇ.

ќдн≥Їю з причин деф≥циту пр≥сноњ води Ї зменшенн¤ водоносност≥ р≥чок, що призводить до зниженн¤ запас≥в грунтових вод ≥ зб≥льшенн¤ поверхневого стоку. ¬насл≥док цього, п≥д час дощ≥в ≥ таненн¤ сн≥гу р≥чки стають повноводними, а в посушлив≥ пер≥оди вл≥тку м≥л≥ють. Ќа ц≥ процеси впливаЇ господарська д≥¤льн≥сть людини Ц вирубуванн¤ великих л≥сових д≥л¤нок, розорюванн¤ заплав, осушуванн¤ бол≥т.

1	2

Ќазва: ≈колог≥чн≥ проблеми людства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4283 прочитано)