≈колог≥¤ > «абрудненн¤ морських вод

«абрудненн¤ морських вод

ќкеани, включаючи замкнен≥ ≥ нап≥взамкнен≥ мор¤, Ї важливою частиною глобальноњ системи життЇзабезпеченн¤. ¬они впливають на кл≥мат, погоду ≥ стан атмосфери, а також Ї могутн≥м резервом продукт≥в харчуванн¤, м≥нерально-сировинних ≥ ≥нших ресурс≥в.

—в≥товий океан Ї безв≥дмовним приймачем ус¤кого роду в≥дход≥в. —кид у нього надто великоњ к≥лькост≥ шк≥дливих речовин, пестицид≥в, добрив, зростаюче забрудненн¤ морського середовища нафтопродуктами, засм≥ченн¤ р≥чкових естуар≥њв - все це робить реальним припущенн¤ про те, що може наступити такий момент, коли океан перестане служити людин≥. ќкеани - це загальна ст≥чна ¤ма, величезний септичний бак, ≥з ¤кого вода, зд≥йснивши великий кругооб≥г, повертаЇтьс¤ до людини, тварин ≥ рослин у чистому вигл¤д≥. «абрудненн¤ морських вод сл≥д розгл¤дати з урахуванн¤м складного обм≥ну природних вод м≥ж геосферами й утворюючими њх системами у процес≥ вологообороту ≥ еволюц≥йного розвитку «емл≥.

Ѕлизько 70% забрудненн¤ морського середовища пов'¤зане з наземнимиХ. джерелами. «абрудненн¤ виникаЇ також в результат≥ судноплавства ≥ скиду, в≥дход≥в у море.

ќсновн≥ джерела забрудненн¤ морських вод

Ч^ скид промислових ≥ господарських вод безпосередньо у море або з р≥чковим стоком;.

Ч^ надходженн¤ з суш! р≥зних речовин, що застосовуютьс¤ в с≥льському ≥ л≥совому господарствах;

Ч^ навмисне похованн¤ «– в мор≥:

Ч^ втрати р≥зних речовин у процес≥ суднових операц≥й; Ч^ авар≥йн≥ викиди 'з сгден або п≥дводних трубопровод≥в;

Ч^ розробка корисних копалин на морському дн≥;

^ перенесенн¤ «– кр≥зь атмосферу [≤].

” мор¤ винос¤тьс¤ величезн≥ к≥лькост≥ речовин ¤к у результат≥ природних, так ≥ антропогенних процес≥в. Ћише внасл≥док природних процес≥в до —в≥тового океану щороку надход¤ть приблизно 25 млн. тонн зал≥за, 300-400 тонн марганцю, по 180 тис. тонн м≥д≥ ≥ цинку.

Ќафта ≥ Ќѕ - найб≥льш розповсюджен≥ «–. ” природних умовах до —в≥тового океану њх надходить в≥д 0,2 до 2 млн. тонн. Ќайб≥льшу шкоду морським екосистемам завдають морськ≥ перевезенн¤. “анкерами перевозитьс¤ щор≥чно близько 2 млрд. тонн нафти ≥ Ќѕ. ¬трати в≥дбуваютьс¤ нав≥ть ≥ при безавар≥йн≥й робот≥ морського транспорту. јле п≥д час авар≥й, коли розливаЇтьс¤ до 40-50 тис. тонн, уражаютьс¤ поверхн≥ площею близько 100 км2. ¬насл≥док авар≥й та виток≥в до —в≥тового океану надходить 5-10 млн. тонн нафти й Ќѕ на р≥к, тобто набагато б≥льше н≥ж в природних умовах. ” —в≥товий океан надходить до 16 млн. т нафти ≥ Ќѕ, ≥з них 8 млн. т- при видобутку й перевезенн≥ танкерами та 8 млн. тонн - через втрати на суш≥ з поверхневим стоком [33]. ўор≥чне забрудненн¤ океан≥в внасл≥док морських перевезень, авар≥й та незаконного зливу складаЇ близько 600 тис. тонн нафти. Ќафта ≥ Ќѕ справл¤ють негативний вплив на морськ≥ б≥оценози, тому що њх пл≥вки порушують обм≥н енерг≥Їю, теплом, вологою й газами м≥ж океаном ≥ атмосферою, а також впливають на ф≥зико-х≥м≥чн≥ ≥ г≥дроб≥олог≥чн≥ умови, на кл≥мат «емл≥, на баланс кисню у атмосфер≥.

«абрудненн¤ морських вод ƒƒ“, ≥ншими пестицидами (особливо в пригирлових частинах мор≥в) багатьма ученими розгл¤даЇтьс¤ ¤к найб≥льш ≥мов≥рна загроза необоротноњ деградац≥њ у майбутньому морських екосистем. «аборона ƒƒ“, ≥нших найб≥льш ст≥йких та токсичних пестицид≥в у де¤ких крањнах не привела до кор≥нного вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми, хоча в ц≥лому к≥льк≥сть ƒƒ“, що надходить до морських вод, дещо скоротилась (близько 27-28 тис, т/р≥к).

«абрудненн¤ ≥ отруЇнн¤ морських вод в≥дбуваЇтьс¤ при затоплюванн≥ (дамп≥нгу) Їмностей з отруюючими речовинами, побутовими та промисловими в≥дходами. « 1967 р. стали проводитись похованн¤ у глибоководних частинах океану рад≥оактивних в≥дход≥в у герметичних металевих контейнерах, залитих бетоном або б≥тумом. ќднак еколог≥чн≥ насл≥дки дамп≥нгу рад≥оактивних в≥дход≥в п≥сл¤ розгерметизац≥њ цих контейнер≥в можуть бути дуже негативними.

«абрудненн¤ морських вод в≥дбуваЇтьс¤ нер≥вном≥рно. ќсобливо п≥ддаютьс¤ забрудненню прибережн≥ та шельфов≥ област≥, м≥жматериков≥ та внутр≥шньоматериков≥ мор¤, куди виноситьс¤ пот≥к ст≥чних вод р≥чками; цьому спри¤Ї також розташуванн¤ у прибережних районах суш≥ значноњ частини промислових п≥дприЇмств, а на низькодолах - землеробських уг≥дь. ƒл¤ район≥в шельфу найб≥льш характерне нафтове забрудненн¤. «датн≥сть морських вод до самоочищенн¤ в≥д нафтового забрудненн¤ залежать в≥д географ≥чноњ широти, температури води, розм≥ру хвилюванн¤ на поверхн≥ мор¤ ≥ т.д. “ак, при низьких температурах розкладенн¤ нафтопродукт≥в, ¤к≥ потрапили у морську воду, в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льн≥ше, що призводить до њх накопиченн¤ ≥ шк≥дливого впливу. ƒуже широко в морських водах розповсюдились пестициди, половина ¤ких надходить ≥з пов≥тр¤, а решта виноситьс¤ ≥з агроекосистем поверхневим стоком. ƒамп≥нг рад≥оактивних в≥дход≥в призв≥в до п≥двищенн¤ рад≥оактивност≥ де¤ких район≥в (≤рландське море, японське море, п≥вн≥чно-сх≥дна частина јтлантики, тихоокеанське узбережж¤ —Ўј та ≥н.).

ќсобливост≥ екосистеми ≥ антропогенного забрудненн¤ „орного мор¤

Ќижче наводитьс¤ стисла характеристика ≈— ≥ фактор≥в антропогенного забрудненн¤ „орного мор¤, ¤ка базуЇтьс¤ на матер≥алах академ≥ка ЌјЌ ”крањни ё.ѕ. «айцева [34].

Ќа м≥сц≥ сучасного „орного мор¤ в р≥зн≥ в≥др≥зки геолог≥чного часу ≥снували басейни, ¤к≥ мали ≥нш≥ рис≥ б≥отопу ≥ б≥оценозу: —арматське море (5-7 млн. рок≥в тому), ћотичне море (2-3 млн. рок≥в тому), ѕонт≥йське озеро-море (1,5-2 млн. рок≥в тому), „аудинське озеро-море (б≥л¤ 1 млн. рок≥в тому), ƒавньоевкс≥нський басейн (400-500 тис. рок≥в тому),  арангатське море (100-150 тис. рок≥в тому), Ќовоевкс≥нське море (18-20 тис. рок≥в тому). –ел≥кти палеоб≥оценоз≥в Ї в сучасному „орному мор≥.

„ерное море в≥дноситьс¤ до внутр≥шн≥х мор≥в, ¤к≥ в т≥й або ≥нш≥й м≥р≥ оточен≥ сушею; за м≥рою ≥зольованост≥ в≥д —в≥тового океану воно поступаЇтьс¤ т≥льки јзовському морю. ѕлоща акватор≥њ „орного мор¤ - 423 тис. км2 , об'Їм його вод - 547 тис. км3. ћаксимальна глибина - 2112 м. ѕлоща шельфу (глибини 150-200 м) б≥л¤ 100 тис. км2, з них 64 тис. км2 - в п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ „орного мор¤ (ѕ«„ћ) навпроти берег≥в ”крањни, –умун≥њ ≥ Ѕолгар≥њ. Ўирина шельфу дос¤гаЇ 150-180 км, однак в районах, прилеглих до гористоњ м≥сцевост≥ звужуЇтьс¤ до 10 - 2 км. ƒовжина береговоњ л≥н≥њ складаЇ 4340 км (в тому числ≥ в межах ”крањни - 1628 км). Ѕереги характеризуютьс¤ ландшафтною р≥зноман≥тн≥стю. ¬одозб≥рний басейн нараховуЇ б≥льше 300 р≥чок. ѕлоща водозб≥рного басейну (б≥льше ¤к 2,3 млн. км2) охоплюЇ територ≥њ 22 крањн ™вропи ≥ ћалоњ јз≥њ. ћ≥сце, де р≥чков≥ води зустр≥чаютьс¤ з морськими, називаЇтьс¤ г≥дрофронтом.

¬одний баланс „орного мор¤ виражаЇтьс¤ такими величинами (км3 в р≥к): приходн≥ статт≥ - р≥чковий ст≥к (346), атмосферн≥ опади (119), нижньобосфорська теч≥¤ (176), верхньокерченська теч≥¤ (32), усього - (694); витратн≥ статт≥ - випаровуванн¤ (332), верхньобосфорськц, теч≥¤ (340), нижньокерченська теч≥¤ (32), усього - 704 км3 в р≥к.

—олон≥сть мор¤ в центральних частинах б≥л¤ поверхн≥ складаЇ близько 18 г/кг, а в ѕ«„ћ знижуЇтьс¤ до 15 г/кг ≥ нижче (особливо в пригирлових частинах). « глибиною солон≥сть п≥двищуЇтьс¤ ≥ на 200 м становить 20,5 г/кг, а на 2000 м - 22,4 г/кг. ћаксимальн≥ значенн¤ солоност≥ (вищ≥ за «ќ г/кг) спостер≥гались в нижньобосфорськ≥й теч≥њ.

“емпература води в центральн≥й частин≥ мор¤ в л≥тн≥й час дос¤гаЇ 23-24 ∞—, б≥л¤ берег≥в до 28-30∞—. Ќижче - шар холодноњ води ≥ на глибин≥ 150 м прот¤гом року збер≥гаЇтьс¤ температура 8,6∞—; ще глибше вона п≥двищуЇтьс¤ до 9∞— ≥ такою збер≥гаЇтьс¤ до дна. Ќа глибинах в≥д 50 м в центральних частинах мор¤ до 100-150 м ≥ до 100-150 м на шельф≥ в≥дм≥чаЇтьс¤ Ђхолодний пром≥жний шарї - в≥д 7,2 до 7,5∞—. ” зимов≥ м≥с¤ц≥ температура в п≥вденних частинах мор¤ знижуЇтьс¤ до 10-13∞—, в п≥вн≥чних - до 4-5∞—.

Ќизька солон≥сть ≥ низька зимова температура в „орному мор≥ були перешкодою дл¤ проникненн¤ в нењ середземноморських г≥дроб≥онт≥в. ≤ншою особлив≥стю б≥отопу Ї с≥рководневе зараженн¤; б≥л¤ 87% об'Їму вод позбавлен≥ ќ2 ≥ забруднен≥ H2S м≥ститьс¤ на глибинах в≥д 150-200 м ≥ до дна мор¤. ¬м≥ст H2S в морськ≥й вод≥ коливаЇтьс¤ в≥д 0,19 мг/дм3 на 150 м, до 0,83 мг/л на 200 м, 2,34 мг/дм3 на 300 м, 8,48 мг/дм3 на 1000 м, ≥ 9,6 мг/дм3 на 2000 м. ¬ерхн≥й кордон H2S коливаЇтьс¤, але не ви¤вл¤Ї ≥стотних тенденц≥й до п≥дйому.

ƒонне в≥дкладенн¤ представлен≥ п≥щаними, мулкими, кам'¤нистими, галечними, перех≥дними (мулко-п≥щаними, галечно-п≥щаними, глинисто-п≥щаними) ≥ ≥ншими утворенн¤ми, з ¤кими пов'¤зан≥ певн≥ угрупованн¤ г≥дроб≥онт≥в.

√≥дроб≥онти „орного мор¤ представлений 3774 видами (в т.ч. 1619 - гриб≥в, водоростей ≥ вищих рослин, 1983 - безхребетних тварин, 168 - риб, 4 -морських ссавц≥в). ƒл¤ пор≥вн¤нн¤: в —ередземному мор≥ нараховують 8000 вид≥в (в т.ч. 500 вид≥в риб). ќднак по мас≥ ∆– на одиницю поверхн≥ ≥ по б≥олог≥чн≥й продуктивност≥ „орне море перевершуЇ —ередземне. ќсновн≥ систематичн≥ групи ф≥топланктону -д≥атомов≥, д≥ноф≥тов≥, коккол≥тофор≥ди, зелен≥, евгленов≥, синьо-зелен≥; всього 745 вид≥в однокл≥тинних водоростей. ƒо складу зоопланктону входить багато р≥зних вид≥в: в≥д однокл≥тинних найпрост≥ших до ≥кри ≥ личинок риб. Ўироку попул¤рн≥сть отримали ночесв≥тки ≥ гребневики-плевробрах≥њ. ‘≥тобентос представлений 304 видами донних водоростей, пристосованих в основному до глибин 5010 м (цистоз≥ра, ф≥лофора, тостера ≥ ≥н.), а також др≥бними однокл≥тинними водорост¤ми (400 вид≥в). Ѕактер≥њ планктону ≥ бентосу вельми р≥зноман≥тн≥. √либше 200 м (в с≥рководнев≥й зон≥) на¤вн≥ т≥льки анаеробн≥ сульфатредуцююч≥ бактер≥њ, а в киснев≥й зон≥ - аеробн≥ бактер≥њ, чисельн≥сть ¤ких велика (до значна 75 млн. в 1 мл води в нейстон≥).

1	2	3

Ќазва: «абрудненн¤ морських вод
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3006 прочитано)