≈колог≥¤ > Ќаука еколог≥¤, њњ завданн¤ ≥ ц≥л≥

Ќаука еколог≥¤, њњ завданн¤ ≥ ц≥л≥

“ерм≥н еколог≥¤ в наш час став широко в≥домим ≥ загальновживаним. Ќа початку стол≥тт¤ його знали лиш вчен≥ б≥ологи, а в 60-х роках ’’ стол≥тт¤, коли розвинулас¤ глобальна економ≥чна криза, ¤к криза у взаЇминах людини ≥з середовищем ≥снуванн¤, виник еколог≥чний рух, що набуваЇ все б≥льшого розмаху. ѕредмет У≈колог≥¤Ф було введено в середн≥ та вищ≥й школ≥. Ќа рубеж≥ третього тис¤чол≥тт¤ це пон¤тт¤ дос¤гло найвищого пол≥тичного р≥вн¤ ≥ еколог≥чний ≥мператив став визначати розвиток матер≥ального виробництва та культури сусп≥льства. ≈колог≥¤ стала дл¤ всього людства не лише наукою, але й способом мисленн¤, повед≥нки, реальн≥стю д≥й. ¬она стала одн≥Їю з стор≥н гуман≥зму, що включаЇ в себе духовн≥сть, розум≥нн¤ Їдност≥ людини з природою, високу культуру та ≥нтелект.

™. √еккель терм≥ном Уеколог≥¤Ф визначив б≥олог≥чну науку, що вивчаЇ взаЇмов≥дносини орган≥зм≥в з оточуючим њх середовищем. ¬ наш час цей терм≥н став звичним ≥ з ним повТ¤зуЇтьс¤ еколог≥зац≥¤ сучасних наукових дисципл≥н. Ѕудь-¤ка зм≥на середовища ≥снуванн¤ Ї компетенц≥Їю еколог≥њ.

≈колог≥¤ пост≥йно зб≥льшуючи наб≥р фактор≥в зовн≥шнього середовища, вивчаЇ њх вплив на особини, попул¤ц≥њ, на людину. «в≥дси випливаЇ пр¤мий звТ¤зок еколог≥њ з господарською д≥¤льн≥стю людини, особливо з такими масштабними виробництвами, ¤к енергетика, паливно- та ресурсовидобувн≥ комплекси, х≥м≥¤, транспорт, л≥сове та с≥льське господарство, тощо.

ќдним з найважлив≥ших завдань еколог≥њ Ї оптим≥зац≥¤ взаЇмин м≥ж людиною, з одного боку, окремими видами та попул¤ц≥¤ми, екосистемами Ц з другого. ѕри проведенн≥ досл≥джень та реал≥зац≥њ практичних заход≥в в цьому напр¤мку важливим Ї врахуванн¤ еколог≥чноњ значущост≥ та реальноњ господарськоњ важливост≥ кожного виду, попул¤ц≥њ та екосистеми.¬ звТ¤зку з цим збереженн¤ вс≥х вид≥в, попул¤ц≥й та екосистем на наш≥й планет≥ вважаЇтьс¤ еколог≥чно та економ≥чно доц≥льним, а концепц≥¤ альтернативно корисних та шк≥дливих Ї хибною. ќптим≥зац≥¤ сп≥в≥снуванн¤ людини з≥ збалансованими взаЇминами, котр≥ повинн≥ супроводжуватись м≥н≥мальними втратами врожаю, м≥н≥мальним збитками, що завдаютьс¤ живим орган≥змам та нежив≥й природ≥, спорудам та памТ¤тникам культури, недопущенн¤м зникненн¤ окремих вид≥в тваринного та рослинного св≥ту, запоб≥ганн¤м дискомфорту урбан≥зованого середовища та зростанн¤ захворюваност≥ населенн¤, це може бути дос¤гнуто економ≥чною регламентац≥Їю господарськоњ д≥¤льност≥ людини, дл¤ зд≥йсненн¤ котроњ необх≥дн≥ еколог≥чн≥ знанн¤, переконан≥сть ≥ необх≥дност≥ р≥шучих д≥й в галуз≥ охорони природ≥ та еколог≥чне вихованн¤ всього населенн¤. ¬иникненн¤ на планет≥ локальних еколог≥чних катастроф зумовлюЇ необх≥дн≥сть розробки д≥Ївих заход≥в щодо зниженн¤ викид≥в шк≥дливих речовин в навколишнЇ середовище та його забрудненн¤, створенн¤ еколог≥чно ощадливих, малов≥дходних ≥ безв≥дходних технолог≥й, економ≥њ ресурс≥в.

’арактерною рисою еколог≥њ Ї те, що вона належить до числа наукових дисципл≥н з простою л≥н≥йною структурою, оск≥льки вона Ї м≥ждисципл≥нарною. ¬ той же час дуже важливим Ї вивченн¤ основних еколог≥чних закон≥в ¤комога ран≥ше. ¬ процес≥ свого розвитку та освоЇнн¤ людиною нових дисципл≥н еколог≥чн≥ знанн¤ повинн≥ неперервно накопичуватис¤.

≈колог≥¤ Ї сп≥льною базою сп≥впрац≥ фах≥вц≥в вс≥х напр¤мк≥в: натурал≥ст≥в та ≥нженер≥в, експериментатор≥в та вчених-теоретик≥в, б≥олог≥в, математик≥в, медик≥в, метеоролог≥в, дл¤ котрих еколог≥чн≥ знанн¤ Ї життЇво необх≥дними. Ќабутт¤ кожною людиною еколог≥чних знань буде спри¤ти дбайливому ставленню до природи, збереженню њњ, та менш≥й к≥лькост≥ удар≥в з њњ боку у в≥дпов≥дь на бездушне ставленн¤ до нењ.

¬се б≥льше людей бере участь в д≥¤льност≥ з охорони навколишнього середовища, а еколог≥¤ стаЇ все б≥льш важливою дл¤ житт¤ людини ≥ њњ ≥снуванн¤ на планет≥. ƒумати глобально, а д≥¤ти локально Ц ось актуальний еколог≥чний дев≥з сьогоденн¤.

“ерм≥н Уеколог≥¤Ф вперше вжив у 1866 роц≥ н≥мецький вчений ≈. √еккель. ¬≥н походить в≥д грецьких сл≥в eikos, що означаЇ д≥м, помешканн¤, м≥сце перебуванн¤ та logos Ц наука. “ак √еккель назвав науку, що вивчаЇ орган≥зац≥ю та функц≥онуванн¤ надорган≥змових систем р≥зних р≥вн≥в, вид≥в. ѕопул¤ц≥й, б≥оценоз≥в (сп≥льнот, екосистем) та б≥осфери. —початку цей терм≥н застосовувавс¤ тод≥, коли йшлос¤ про вивченн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж рослинними та живими сп≥льнотами, що вход¤ть до складу ст≥йких та орган≥зованих систем, котр≥ склались в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту та навколишн≥м середовищем. —учасна еколог≥¤ ≥нтенсивно вивчаЇ також взаЇмод≥ю людини та б≥осфери, сусп≥льного виробництва з навколишн≥м середовищем та ≥нш≥ проблеми.

≈колог≥¤ Ї складовою частиною б≥олог≥њ. јмериканський еколог ёдж≥н ќдум дав найб≥льш коротке ≥ найменш спец≥альне визначенн¤ еколог≥њ Ц це б≥олог≥¤ навколишнього середовища .

«агальна еколог≥¤ займаЇтьс¤ досл≥дженн¤м ус≥х тип≥в екосистем. ≈колог≥¤ рослин досл≥джуЇ звТ¤зки рослинних орган≥зм≥в ≥з середовищем. ≈колог≥¤ тварин досл≥джуЇ динам≥ку та орган≥зац≥ю тваринного св≥ту.

¬ажливу роль у диференц≥ац≥њ еколог≥чноњ науки мав ≤≤≤ ботан≥чний конгрес, ¤кий в≥дбувс¤ 1910 року в Ѕрюссел≥. Ќа цьому було вир≥шено под≥лити еколог≥ю рослин та еколог≥ю особин (аутеколог≥ю) та еколог≥ю угрупувань ( синеколог≥ю). ÷ей под≥л поширивс¤ також на еколог≥ю тварин та загальну еколог≥ю.

 р≥м того, ≥снуЇ еколог≥¤ людини, тварин, рослин та еколог≥¤ м≥кроорган≥зм≥в. « 70-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ складаЇтьс¤ соц≥альна еколог≥¤, що вивчаЇ особливост≥ взаЇмод≥њ сусп≥льства та оточуючого середовища та його охорони.

ƒуже широким Ї спектр п≥дрозд≥л≥в еколог≥њ, в котр≥ вход¤ть спец≥ал≥зован≥ еколог≥чн≥ науки в залежност≥ в≥д обТЇкта та предмета досл≥дженн¤, а також њх визначенн¤:

еколог≥¤ Ц частина б≥олог≥њ. ўо вивчаЇ в≥дносини орган≥зм≥в (особин, попул¤ц≥й,

б≥оценоз≥в тощо) м≥ж собою та навколишн≥м середовищем, називаЇтьс¤

б≥оеколог≥Їю.

ƒо складу б≥оеколог≥њ включаЇтьс¤ еколог≥¤ особин (аутоеколог≥¤) , попул¤ц≥й

(попул¤ц≥йна еколог≥¤, демеколог≥¤) та сп≥льнот (синеколог≥¤).

јутоеколог≥¤ вивчаЇ взаЇмозвТ¤зки представник≥в виду з оточуючим його

середовищем. ¬она , головним чином, вивчаЇ меж≥ ст≥йкост≥ виду ≥ його ставленн¤ до р≥зних еколог≥чних фактор≥в: тепла, св≥тла, вологи, родючост≥ ≥ т.п., а також досл≥джуЇ д≥ю середовища на морфолог≥ю, ф≥з≥олог≥ю ≥ повед≥нку орган≥зму, розкриваЇ загальн≥ законом≥рност≥ д≥њ фактор≥в середовища на жив≥ орган≥зми.

—инеколог≥¤ анал≥зуЇ стосунки м≥ж особинами, що належать до р≥зних вид≥в даного угрупованн¤ орган≥зм≥в, а також м≥ж ними ≥ довк≥лл¤м.

” тридц¤т≥ роки сформувалас¤ попул¤ц≥йна еколог≥¤ Ц демеколог≥¤, ¤ка вивчаЇ структуру виду: б≥олог≥чну, статеву, в≥кову, ет≥олог≥чну, описуЇ коливанн¤ чисельност≥ р≥зних вид≥в ≥ встановлюЇ њх причини.

еколог≥¤ дисципл≥на, що вивчаЇ загальн≥ закони функц≥онуванн¤ екосистем р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн¤;

еколог≥¤ - комплексна наука, що досл≥джуЇ середовище ≥снуванн¤ живих ≥стот (включаючи людину) ;

еколог≥¤ Ц область знань, розгл¤даЇ де¤ку сукупн≥сть предмет≥в та ¤вищ з точки зору субТЇкта або обТЇкта (живого, або за участю живого), котрий Ї центральним у ц≥й сукупност≥;

еколог≥¤ Ц досл≥дженн¤ становища людини ¤к виду та сусп≥льства в екосфер≥ планети, њњ звТ¤зк≥в з еколог≥чними системами та засоби впливу на них;

еколог≥¤ Ц обТЇднуючий елемент вс≥Їњ розумноњ д≥¤льност≥ людини на планет≥, що спри¤Ї знаходженню рац≥ональних р≥шень в процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ людини ≥ при оц≥нц≥ њњ дос¤гнень та усп≥х≥в в споживацькому аспект≥, а у встановленн≥ њх права на житт¤ лише в тому

випадку, коли вони базуютьс¤ на мТ¤ких впливах господарськоњ д≥¤льност≥ людини на природне ≥ оточуюче середовище ≥ не завдають пр¤мих ≥ опосередкованих збитк≥в людин≥ ¤к особ≥, здоровТю та добробуту нин≥шн≥х

та наступник покол≥нь людей на «емл≥;

еколог≥¤ Ц наука про способи обмеженн¤ споживанн¤ ресурс≥в б≥осфери дл¤

задоволенн¤ потреб господарськоњ д≥¤льност≥ людини, або ≥ншими словами,

наука про обмежувальн≥ прогнози в господарськ≥й д≥¤льност≥ людини на «емл≥.

ѕрикладна еколог≥¤ ¤к наука базуЇтьс¤ перш за все на р≥зних галуз¤х б≥олог≥њ ф≥з≥олог≥њ, генетики, б≥оф≥зики, але вона також повТ¤зана з ≥ншими природничими науками Ц ф≥зикою, х≥м≥Їю, геолог≥Їю, географ≥Їю, математикою. ѕрикладна еколог≥¤, кр≥м того, не може бути в≥дд≥лена в≥д морал≥, права, економ≥ки, оск≥льки лише в союз≥ з ними можна докор≥нно зм≥нити ставленн¤ людини до природи.

—учасна кризова ситуац≥¤ вимагаЇ еколог≥зац≥њ вс≥х форм людськоњ д≥¤льност≥, врахуванн¤ закон≥в та вимог еколог≥њ.

“аким чином, еколог≥¤ ¤к б≥олог≥чна наука вивчаЇ орган≥зац≥ю житт¤ рослин та тварин, займаЇтьс¤ вивченн¤м взаЇмод≥њ живих орган≥зм≥в з оточенн¤м, умовами ≥снуванн¤, способом житт¤.

¬ наш час спостер≥гаЇтьс¤ еколог≥зац≥¤ р≥зних техн≥чних дисципл≥н, п≥д котрою сл≥д розум≥ти процес неухильного та посл≥довного впровадженн¤ системи технолог≥чних, управл≥нських та ≥нших р≥шень, котр≥ дозвол¤ють п≥двищувати ефективн≥сть використанн¤ природних ресурс≥в пор¤д з пол≥пшенн¤м або хоча б з≥ збереженн¤м ¤кост≥ природного середовища (або життЇвого середовища взагал≥) на локальному, рег≥ональному або глобальному р≥вн¤х. ≤снуЇ ≥ пон¤тт¤ еколог≥зац≥њ технолог≥њ виробництва, сутн≥сть котрого пол¤гаЇ в застосуванн≥ заход≥в щодо попередженн¤ негативного впливу виробничих процес≥в на природне середовище. ≈колог≥зац≥¤ технолог≥й шл¤хом розробки малов≥дходних технолог≥й з м≥н≥мумом шк≥дливих речовин на виход≥.

ќстанн≥м часом в усьому св≥т≥ житт¤ примусило започаткувати найр≥зноман≥тн≥ш≥ напр¤мки еколог≥чних досл≥джень з метою забезпеченн¤ фах≥вц≥в необх≥дною дл¤ прийн¤тт¤ р≥шень еколог≥чною ≥нформац≥Їю з ус≥х сфер людськоњ д≥¤льност≥. Ќин≥ сформувалось близько ста напр¤м≥в еколог≥чних досл≥джень, ¤к≥ можна обТЇднати за принципами галузевоњ належност≥, взаЇмозвТ¤зк≥в, взаЇмоп≥дпор¤дкованост≥, пр≥оритетност≥, теоретичного та практичного значенн¤. (мал.1)

1	2	3

Ќазва: Ќаука еколог≥¤, њњ завданн¤ ≥ ц≥л≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3877 прочитано)