≈колог≥¤ > Ќаука еколог≥¤, њњ завданн¤ ≥ ц≥л≥

¬ звТ¤зку з цим еколог≥¤ розпалас¤ на р¤д наукових галузей та дисципл≥н, котр≥ Ї досить далек≥ в≥д початкового визначенн¤ еколог≥њ ¤к науки про в≥дносини живих орган≥зм≥в з оточуючим њх середовищем. јле основною засадою вс≥х сучасних напр¤мк≥в еколог≥њ лежать фундаментальн≥ ≥дењ еколог≥њ.

≈колог≥ю за розм≥рами обТЇкт≥в вивченн¤ под≥л¤ють на географ≥чну або ландшафтну еколог≥ю, обТЇктами вивченн¤ котроњ Ї крупн≥ геосистеми, гео-

граф≥чн≥ процеси, та на глобальну еколог≥ю Ц вченн¤ про б≥осферу «емл≥.

—тосовно предмет≥в вивченн¤ еколог≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на еколог≥ю м≥кроорган≥зм≥в, гриб≥в, рослин, тварин, людини, с≥льськогосподарську, прикладну, ≥нженерну та загальну еколог≥ю Ц теоретичну ≥ узагальнюючу дисципл≥ну.

«а середовищами та компонентами розр≥зн¤ють еколог≥ю суш≥, пр≥сних водоймищ, морську, високог≥рну, х≥м≥чну, тощо.

«а п≥дходами до предмета вивченн¤ вид≥л¤ють анал≥тичну та динам≥чну еколог≥ю.

¬ часовому аспект≥ розр≥зн¤ють ≥сторичну та еволюц≥йну еколог≥ю.

¬ систем≥ еколог≥њ людини ≥снуЇ соц≥альна еколог≥¤, що вивчаЇ взаЇмов≥дносини елементарних соц≥альних груп сусп≥льства та людства за-

галом з життЇвим середовищем.

ѕрикладна еколог≥¤ Ц дисципл≥на, що вивчаЇ механ≥зми руйнуванн¤ б≥осфери людиною, способи запоб≥ганн¤ цим процесам, та розробл¤Ї принципи рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в без деградац≥њ життЇвого середовища.

ѕрикладна еколог≥¤ базуЇтьс¤ на систем≥ закон≥в, правил та принцип≥в еколог≥њ та природокористуванн¤.

« прикладноњ еколог≥њ за науковими напр¤мками виникають промислова еколог≥¤, еколог≥¤ енергетики, с≥льськогосподарська, канцерогенезу, тощо.

¬ наш час ≥нженерн≥ дисципл≥ни мають на мет≥ лише розробку замкнених, безв≥дходних та ≥нших еколог≥чно чистих технолог≥й, котр≥ дозвол¤ють знизити ступ≥нь шк≥дливого впливу на природне середовище. ќднак проблему рац≥ональноњ взаЇмод≥њ виробництва з природним середовищем повн≥стю неможливо розвТ¤зати, оск≥льки в цьому випадку природа виключаЇтьс¤ з розгл¤ду. ¬ивченн¤ процесу сусп≥льного виробництва з навколишн≥м середовищем вимагаЇ не лише ≥нженерних метод≥в, але й еколог≥чних, що призвело до розвитку нового наукового напр¤мку на стику техн≥чних, природничих та соц≥альних наук , що називаЇтьс¤ ≥нженерною еколог≥Їю.

≤нженерна еколог≥¤ вивчаЇ вплив промисловост≥ на природу ≥ природи на промислов≥сть, вплив умов природного середовища на функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств та њх комплекс≥в. ≤ншими словами, обТЇктом досл≥дженн¤ ≥нженерноњ еколог≥њ Ї системи, що утворилис¤ та тривалий час функц≥онують внасл≥док взаЇмод≥њ конкретного виду сусп≥льного виробництва з навколишн≥м природним середовищем, що його оточуЇ.

≤нженерна еколог≥¤, на в≥дм≥ну в≥д вс≥х ≥нших наукових напр¤мк≥в, котр≥ вивчають взаЇмод≥ю сусп≥льства з природою, базуЇтьс¤ на повному та глибокому знанн≥ технолог≥њ виробництва. ¬она використовуЇ ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥ параметри технолог≥чних процес≥в дл¤ оц≥нки њх впливу на природне середовище. Ќасл≥дком ≥нженерно - еколог≥чного анал≥зу Ї використанн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж параметрами технолог≥чних процес≥в та зм≥нами природного середовища. ѓх визначальною рисою Ї те, що вони Ї прикладними, оск≥льки њх результати Ї вих≥дними даними дл¤ розробки конкретних природоохоронних заход≥в даного виробництва. ¬ даному випадку еколог≥¤ Ї теоретичною базою, котра встановлюЇ обмеженн¤ на параметри виробництва, а ≥нженерн≥ дисципл≥ни Ц п≥дгрунт¤м реал≥зац≥њ техн≥чних р≥шень в дан≥й виробнич≥й сфер≥ дл¤ дотриманн¤ еколог≥чних обмежень.

ќтже, сучасне тлумаченн¤ терм≥ну Уеколог≥¤Ф ¤к галуз≥ знань пол¤гаЇ в розгл¤д≥ та розкритт≥ законом≥рностей розвитку сукупностей орган≥зм≥в, предмет≥в, компонент≥в сп≥льнот та сп≥льнот загалом у взаЇмод≥¤х в системах б≥огеоценоз≥в, нооб≥огеоценоз≥в, б≥осфери з точки зору субТЇкта або обТЇкта (живого або за участю живого), котр≥ Ї центральними в ц≥й систем≥.

¬ де¤ких випадках до еколог≥њ в≥днос¤ть сум≥жн≥ прикладн≥ та нап≥вприкладн≥ галуз≥ знань, головним чином повТ¤зан≥ з енваронментолог≥Їю Ц комплексною дисципл≥ною про оточуюче людину середовище головним чином природне, про його ¤к≥сть та його охорону. “ерм≥н Уеколог≥¤Ф починають ототожнювати з дисципл≥ною Уохорона природиФ або Уќхорона навколишнього середовища. ќднак Уќхорона природиФ або Уќхорона навколишнього середовищаФ традиц≥йно базуютьс¤ на введенн≥ заборон та регламентац≥њ, а не на загальн≥й рац≥онал≥зац≥њ природокористуванн¤. –≥зноман≥тн≥ способи та методи очищенн¤ пов≥тр¤ та ст≥чних вод, утил≥зац≥¤ в≥дход≥в та ≥нш≥ технолог≥чн≥ способи охорони та покращенн¤ середовища в≥днос¤тьс¤ до сучасноњ науки про навколишнЇ середовище, що оточуЇ людину, тому ≥снуЇ думка, що њх не можна приЇднувати до еколог≥њ.

«араз активно виконуютьс¤ досл≥дженн¤ щодо встановленн¤ меж допустимих навантажень на природне середовище та з розробки шл¤х≥в подоланн¤ обТЇктивних л≥м≥т≥в природокористуванн¤. ÷¤ галузь також не в≥дноситьс¤ безпосередньо до еколог≥њ, а до еколог≥њ - науковоњ дисципл≥ни, котра досл≥джуЇ еконол. ≈конол (еколог≥¤ + економ≥ка) Ц позначенн¤ сукупност≥ ¤вищ, що виключають сусп≥льство ¤к социально-економ≥чне ц≥ле, але перш за все економ≥ку та технолог≥ю, ≥ природн≥ ресурси, що знаход¤тьс¤ у взаЇмозвТ¤зку позитивного зворотнього звТ¤зку при правильному розвитку при нерац≥ональному природокористуванн≥.

Ќаприклад, економ≥ка швидко розвиваЇтьс¤ в рег≥он≥ за на¤вност≥ великих ресурс≥в середовища та хороших загальних еколог≥чних умов, ≥ навпаки техн≥чно швидкий розвиток економ≥ки без врахуванн¤ еколог≥чних обмежень призводить до вимушеного застою в економ≥ц≥.

¬ звТ¤зку з неоднозначн≥стю терм≥ну Уеколог≥¤Ф висловлюютьс¤ побоюванн¤ щодо повноњ девальвац≥њ сенсу еколог≥њ ¤к б≥олог≥чноњ науки. јле так≥ побоюванн¤ не мають п≥дстави, оск≥льки не назва науки визначаЇ њњ зм≥ст, а предмет досл≥дженн¤.

ѕри функц≥онуванн≥ промислових п≥дприЇмств ≥нженерно-техн≥чним прац≥вникам доводитьс¤ мати справу не у еколог≥ю, а охороною повноц≥нного середовища. ќхорона навколишнього середовища -Цсистема заход≥в, скерованих на п≥дтримку взаЇмод≥њ людини та навколишнього природного середовища, що забезпечують збереженн¤ та в≥дновленн¤ природних багатств, рац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в, попередженн¤ безпосереднього або опосередкованого впливу результат≥в д≥¤льност≥ сусп≥льства на природу та здоровТ¤ людини.

ƒержавна пол≥тика в галуз≥ охорони природи пол¤гаЇ у розробц≥ необх≥дних заход≥в щодо охорони та науково обгрунтованого рац≥онального використанн¤ земл≥ та њњ надр, водних ресурс≥в, рослинного та тваринного св≥ту, дл¤ збереженн¤ чистоти пов≥тр¤ та води, забезпеченн¤ в≥дтворюваност≥ природних ресурс≥в та пол≥пшенн¤ оточуючого людин середовища цей п≥дх≥д до охорони навколишнього середовища п≥дкр≥плено системою законодавчих акт≥в та нормативного-техн≥чних документ≥в в галуз≥ охорони природи.

«авданн¤ еколог≥њ.

ѕредметом досл≥дженн¤ еколог≥њ Ї детальне вивченн¤ за допомогою к≥льк≥сних метод≥в основ структури функц≥онуванн¤ природних та створених людиною систем. ќточуюча нас жива природа не Ї безладним, випадковим поЇднанн¤м живих ≥стот. ¬она ¤вл¤Ї собою ст≥йку орган≥зовану систему орган≥чного св≥ту, що склалас¤ в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту. ÷ентральне м≥сце в еколог≥њ пос≥даЇ проблема динам≥ки та чисельност≥ попул¤ц≥й та механ≥зм≥в њњ регул¤ц≥њ. “ут ви¤вл¤Їтьс¤ значим≥сть участ≥ попул¤ц≥йних (конкуренц≥¤ за њжу)та б≥оценотичних (хижак≥в, паразит≥в, збудник≥в захворювань)механ≥зм≥в.

“ому серед основних завдань еколог≥њ можна вид≥лити наступн≥:

досл≥дженн¤ особливостей орган≥зац≥њ житт¤, в тому числ≥ в звТ¤зку з

антропогенними, що Ї результатом людськоњ д≥¤льност≥, впливом на природн≥ системи;

створенн¤ науковоњ основи рац≥ональноњ експлуатац≥њ б≥олог≥чних ресурс≥в;

прогнозуванн¤ зм≥н природи п≥д впливом д≥¤льност≥ людини;

збереженн¤ середовища ≥снуванн¤ людини.

¬ажливим завданн¤м еколог≥њ Ї детальне вивченн¤ за допомогою к≥льк≥сних метод≥в основ структури та функц≥онуванн¤ природних ≥ створених людиною систем. ќточуюча нас жива природа не Ї безладним випадковим поЇднанн¤м живих ≥стот. ÷е ст≥йка, орган≥зована система, що склалас¤ в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту. ѕ≥д еколог≥чною системою розум≥ють сукупн≥сть елемент≥в, утворених живими орган≥змами та середовищем њх ≥снуванн¤, повТ¤заних м≥ж собою обм≥ном речовин та енерг≥Їю. ѕри досл≥дженн≥ регул¤ц≥њ чисельност≥ ссавц≥в велике значенн¤ подаЇтьс¤ анал≥зов≥ взаЇмоповТ¤заних ф≥з≥олог≥чних, гормональних, та залежних в≥д повед≥нки, механ≥зм≥в. ¬ динам≥ц≥ чисельност≥ попул¤ц≥й найглибше вивчаЇтьс¤ роль

практично важливих вид≥в шк≥дник≥в с≥льського та л≥сового господарства, нос≥њв та

переносник≥в збудник≥в захворювань, обТЇкт≥в рибного та мисливського промисл≥в.

¬заЇмов≥дносини людини з видами, попул¤ц≥¤ми, сп≥льнотами в наш час Ї еколог≥чно не збалансованими. ¬насл≥док цього мають м≥сце значн≥ втрати врожањв

за рахунок шк≥дник≥в, значних збитк≥в завдань жив≥ орган≥зми сировин≥, матер≥алам, техн≥ц≥, буд≥вл¤м та спорудам, памТ¤тникам культури, скорочуЇтьс¤ чисельн≥сть та зникають окрем≥ види, виникаЇ еколог≥чний дискомфорт урбан≥зованого середовища, що поглиблюЇ стресов≥ ситуац≥њ, зростаЇ захворюван≥сть людей.

«балансован≥сть взаЇмов≥дносин людини з видами, попул¤ц≥¤ми та сп≥льнотами може бути дос¤гнута за рахунок комплексних зусиль з боку людини шл¤хом регламентац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥, ц≥леспр¤мованого, еколог≥чно виправданого

впливу на види, попул¤ц≥њ та екосистеми, шл¤хом еколог≥чного вихованн¤ зростаючих покол≥нь.

1	2	3

Ќазва: Ќаука еколог≥¤, њњ завданн¤ ≥ ц≥л≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3877 прочитано)