≈колог≥¤ > ѕеретворенн¤ ≥ збереженн¤ природного середовища мешканн¤ людини

¬ ус≥х сферах д≥¤льност≥, зв'¤заних з перетворенн¤м живоњ природи, ландшафту за законами краси, Ц в≥д виведенн¤ нових сорт≥в декоративноњ флори, эстетической орган≥зац≥њ с≥льськогосподарських площ до камерних форм садового мистецтва Ц ви¤вл¤Їтьс¤ принцип просторовоњ Їдност≥ ¤к важливоњ умови збереженн¤ природного середовища обитани¤ людини. –еал≥зац≥¤ цього принципу зд≥йснюЇтьс¤ в природотворческой д≥¤льност≥ сусп≥льства, що одержуЇ усе б≥льш конкретне оформленн¤ ¤к самост≥йний вид мистецтва. ” цьому вид≥ творчост≥ природа не т≥льки середовище, у ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ адаптац≥¤ сусп≥льства. “ут людство опредмечивает себе ≥, розширюючи св≥й св≥т у процесах эстетического перетворенн¤ природи, збагачуЇ, продовжуЇ њњ ≥ чим дал≥, тим зм≥нюЇ њњ ширше й ≥стотн≥ше. —творюютьс¤ реальн≥ передумови дл¤ виходу за рамки окремих природних ≥ художньо оформлених природних ансамбл≥в, њхнього об'Їднанн¤ в композиц≥йне ц≥ле на ц≥л≥сн-нормативноњ эстетической основ≥.

—усп≥льство, будучи частиною глобальноњ системи, впливаЇ на ¤к≥сну сторону системи в ц≥лому. јкадем≥к ¬.√. Ќестеров вважаЇ, що вс¤ ≥стор≥¤ людства ¤вл¤Ї собою повчальну характеристику його д≥¤льност≥ по перетворенню живоњ природи в умовах њњ розвитку. "“акий п≥дх≥д людини до навколишнього середовища викликавс¤, викликаЇтьс¤ ≥ буде викликатис¤ тим, - пише в≥н, - що природа, усупереч де¤ким погл¤дам, не ц≥лком досконала ≥ може бути перетворена в нов≥, б≥льш ефективн≥ форми. ¬есь пер≥од свого ≥снуванн¤ людина прагнула зм≥нити природу у своњх ≥нтересах ≥ дос¤гав у цьому в≥дношенн≥ усп≥х≥в тод≥, коли умови середовища в≥дпов≥дали умовам ≥снуванн¤ нових вид≥в ≥ форм орган≥зм≥в".

ѕор¤д ≥з творчою д≥¤льн≥стю людей, спр¤мованоњ на збереженн¤ ≥ подальше збагаченн¤ природного середовища, у наш час маЇ м≥сце ≥ з≥ткненн¤ промисловоњ ≥ндустр≥њ, що розвиваЇтьс¤, ≥з природою, що представл¤Ї эстетическую ц≥нн≥сть, що породжуЇ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, що не завжди можуть бути вир≥шен≥ на користь останньоњ. “ому виникаЇ необх≥дн≥сть в ≥дењ компенсац≥њ, що в≥дбиваЇ дискретн≥сть об'Їктивного зм≥сту пон¤тт¤ збереженн¤. ћожна вид≥лити три основних шл¤хи компенсац≥њ природи, що руйнуЇтьс¤, виступаючих на перший план у р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди: самов≥дновленн¤ природи, ≥нтуњтивна художн¤ д≥¤льн≥сть людини природними засобами ≥ ц≥леспр¤мован≥ процеси створенн¤ культурного ≥ художнього оформленн¤ ландшафту. ¬они в≥дбивають р≥вень п≥знанн¤ людиною природи, њњ творчого перетворенн¤ ≥ зв'¤зан≥ ¤к з характером природокористуванн¤, так ≥ ≥з соц≥альною орган≥зац≥Їю сусп≥льства.

явище самов≥дновленн¤ природи дом≥нуЇ переважно в пер≥оди становленн¤ людського сусп≥льства ≥ перв≥снообщинного ладу, де компенсаторн≥ процеси ведуть до прогресивного розвитку нових, эстетически значимих природних форм. якщо положенн¤  . ћаркса про те, що природа Ї природною умовою ≥снуванн¤ людини, його неорган≥чним т≥лом, а њњ ц≥л≥сн≥сть Ц передумовою ≥ необх≥дною умовою нормальноњ повноц≥нноњ життЇд≥¤льност≥ людського роду, маЇ в≥дношенн¤ до вс≥х пер≥од≥в ≥стор≥њ сусп≥льства, то перв≥снообщинний соц≥альний пристр≥й демонструЇ найб≥льше пр¤м≥, безпосередн≥ форми "зрощенн¤" людини ≥ природи. ≤ хоча б≥осфера Ї основним засобом виробництва ≥ п≥ддаЇтьс¤ пост≥йним перетворенн¤м, в≥дсутн≥сть, а надал≥ нав≥ть на¤вн≥сть "ручноњ" техн≥ки, що представл¤Ї, власне кажучи, продовженн¤ природноњ орган≥зац≥њ людини, робить зм≥ни, внесен≥ людиною, в≥дносно незначними. ќбмеженн¤, зв'¤зан≥ з ф≥зичними, психолог≥чними, ≥нтелектуальними можливост¤ми перв≥сних народ≥в, обумовлюють обмежен≥сть њх репродуктивноњ ≥ реконструктивноњ д≥¤льност≥ в природ≥. ÷¤ обставина створюЇ можлив≥сть самов≥дновленн¤ природи.

Ѕ≥льш того, ви¤вл¤ючись у процесах виробництва у влад≥ природи, людина в≥дтворюЇ св≥й орган≥чний зв'¤зок з нею, свою залежн≥сть в≥д њњ. ” результат≥ скор≥ше ≥нтуњтивного, чим усв≥домленого почутт¤ виникають перш≥ форми природоохоронних заход≥в, що створюють умови самов≥дновленн¤ природи. ћЋ. Ћифшиц зауважуЇ, що людина м≥фолог≥чноњ епохи, Уп≥дн≥маючи над навколишньою його природним середовищем, вступаЇ в союз з њњ елементарними механ≥чними силами... —ама природа на р≥вн≥ людського бутт¤ знаходить суб'Їктивн≥ властивост≥, але це в≥дбуваЇтьс¤ не в людськ≥й голов≥, уз¤тоњ окремо в≥д зовн≥шнього об'Їкта, а в практичн≥й взаЇмод≥њ людей ≥з природоюФ. ¬икористанн¤ закон≥в природи в господарськ≥й д≥¤льност≥ ¤к компенсаторних сил ≥ охорона природи в цей пер≥од були в основному спорадическими по характер≥, але вони все-таки створювали можлив≥сть дл¤ самов≥дновленн¤ природи.

¬ласне процеси самов≥дновленн¤ природи ¤к частина загального процесу збереженн¤ присущи ≥ б≥льш п≥зн≥м пер≥одам людськоњ культури. “ак, по досить компетентному джерелу Ц "«апискам про московитских справи", складеним австр≥йським посланником ’V≤ в. √ерберштейном, у пер≥од п≥дстави ≥ розвитку ћоскви в найближчих околиц¤х йшла активна вирубка л≥су. ” той же час оставл¤лись урочища, запов≥дники, що Ї сьогодн≥ своЇр≥дним л≥тописом зм≥ни рослинного покриву, що не втратив эстетическую ц≥нн≥сть.

¬арто звернути увагу на фактор часу, що граЇ немаловажну роль у процесах самов≥дновленн¤ природи. ”же на ранн≥х ступ≥н¤х становленн¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ процеси самов≥дновленн¤ не завжди посп≥вають за руйнуванн¤ми, наносимыми жив≥й природ≥. ћехан≥зм стих≥йноњ охорони природи, що спостер≥гаЇтьс¤ в р¤ду народ≥в, не здатний компенсувати зм≥ни в природ≥, викликан≥ тотальним використанн¤м людиною б≥осфери земл≥. Ќа цьому ірунт≥ виникаЇ диспропорц≥¤, що у м≥ру ≥нтенсиф≥кац≥њ сусп≥льного виробництва поглиблюЇтьс¤ ≥ дос¤гаЇ на стад≥њ високого розвитку ≥ндустр≥њ конфл≥ктного стану.

‘актор ≥нтуњтивноњ художньоњ д≥¤льност≥ по в≥дновленню втраченоњ гармон≥чноњ Їдност≥ людини ≥ природного середовища дом≥нуЇ переважно в докап≥тал≥стичний пер≥од. ÷≥леспр¤моване творенн¤ в природ≥ не характерно дл¤ цього етапу соц≥ального розвитку. Ќерозвинен≥сть сусп≥льного виробництва, нерозчленован≥сть у взаЇмод≥¤х сусп≥льства ≥ природи обумовлюЇ природоограниченную ц≥л≥сн≥сть у докап≥тал≥стичних формац≥¤х. "” вс≥х формах сусп≥льства, де пануЇ земельна власн≥сть, переважають ще в≥дносини, обумовлен≥ природою", Ц пише  . ћаркс. –≥вень п≥знанн¤ природи, також обумовлений перевагою с≥льськогосподарського виробництва, ор≥ЇнтуЇ людство на утил≥тарне знанн¤, залишаючи в т≥н≥ њњ эстетическую ц≥нн≥сть. “ому перш≥ нечисленн≥ добутки природотворчества вир≥шують насамперед практичн≥ задач≥ ≥ лише пот≥м эстетические. “ак≥ сади —ем≥рам≥ди древнього ¬авилона Ц ун≥кальне арх≥тектурне спорудженн¤, на терасах ¤кого були з≥бран≥ колекц≥њ деревних ≥ чагарникових рослин. ¬они мали в першу чергу кл≥матичне й еколог≥чне значенн¤ ≥ лише в тривал≥й еволюц≥њ эстетических потреб людства стали прообразом вис¤чих сад≥в ¤к жанру мистецтва.

” сучасноњ урбанизированной культур≥ "вис¤ч≥ сади" на дахах, балконах будинк≥в, так називане вертикальне озелененн¤, що примикаЇ до них по характер≥ пристрою ≥ принципам оформленн¤ к≥мнатне кв≥тництво одержують усе б≥льш широке поширенн¤. јле цей вид д≥¤льност≥, хоча ≥ м≥стить насамперед эстетическую функц≥ю, продовжуЇ збер≥гати стих≥йно-художн≥й характер. ƒе¤кою м≥рою компенсуючи розривши м≥ж людиною ≥ природою, що приймаЇ вид антагон≥зму в умовах сучасних мегапол≥с≥в, в≥н об'ЇктивуЇ прагненн¤ широких мас до гармон≥зац≥њ в≥дносин ≥з природним середовищем.

¬иникненн¤ мистецтва сад≥в ≥ парк≥в ¤к особливоњ област≥ художньоњ д≥¤льност≥ зв'¤зано з практикою культурного освоЇнн¤ природних ресурс≥в. ” своњх джерелах воно спираЇтьс¤ на эстетический досв≥д народу, що стаЇ надал≥ основою власне художнього мисленн¤. ¬≥домий досл≥дник ≥ ≥сторик садовопаркового мистецтва ¬.я.  урбатов пише: "«≥ставл¤ючи, однак, усе в≥доме, можна думати, що перш≥ штучн≥ сади з'¤вилис¤ в м≥сц¤х, б≥дних вологою ≥ рослинн≥стю. “ам було необх≥дно влаштовувати штучне зрошенн¤, сам напр¤мок прокладених канал≥в змушувало розташовувати посадки певним чином, ≥ в такий спос≥б створювавс¤ план парку. “ак ≥ в наш час ус¤ долина Ћомбард≥њ, що була колись сухою й унылою равниною, прор≥зана правильною мережею канал≥в. ”здовж останн≥х розсаджен≥ шовковичн≥ дерева, м≥ж ними прот¤гнен≥ виноградн≥ лози, а середини чотирикутник≥в, що утворилис¤, зас≥¤н≥ рисом ≥ кукурудзою. ” такий спос≥б мандр≥внику здаЇтьс¤, що в≥н њде по неск≥нченно правильно розбитому.

” рос≥йськ≥й культур≥ утил≥тарне призначенн¤ сад≥в пануЇ аж до нового часу. ” присадибний парк, наприклад, завжди входили плодов≥ посадки, що займають важливе м≥сце в загальн≥й композиц≥њ. Ѕ≥льш того, ¤к правило, господарськ≥ сади, ¤к б≥льш ранн≥, визначають розташуванн¤ паркових зон. “ака, наприклад, роль плодових сад≥в царськоњ резиденц≥њ  оломенського й ≤змайлова, що використовувалис¤ не т≥льки в утил≥тарних, але й у эстетических ц≥л¤х, що визначили к≥льцеву побудову виниклих значно п≥зн≥ше паркових ансамбл≥в. ќднак ¤кщо парк створюЇтьс¤ в результат≥ творчоњ д≥¤льност≥ арх≥тектора-декоратора ≥ розвиваЇтьс¤ в русл≥ ≥нших вид≥в мистецтв, випробуючи на соб≥ вплив њхн≥х стил≥стичних особливостей, те утил≥тарн≥ присадибн≥ сади, надан≥ смакам фах≥вц≥в-природник≥в, в≥дкривають перспективн≥ традиц≥њ эстетической культури промислового природокористуванн¤.

÷≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть людини по створенню культурного, эстетически значимого ландшафту здобуваЇ специф≥чн≥ риси в епоху становленн¤ ≥ розвитку буржуазних в≥дносин, росту великих м≥ст, зосередженн¤ мас у м≥сц¤х, в≥д≥рваних в≥д незайманоњ природи, механ≥зац≥њ виробничих процес≥в, у тому числ≥ с≥льськогосподарських, ≥нтенсиф≥кац≥њ прац≥. ” цей ≥сторичний пер≥од Ц пер≥од загостренн¤ соц≥альних протир≥ч до антагон≥зму Ц в≥дривши людини в≥д природи також приймаЇ характер антагон≥стичного конфл≥кту. «м≥нюючи в корен≥ характер взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини обумовлюють перетворенн¤ природних умов прац≥ Ц земл≥, б≥осфери Ц у в≥дд≥лений в≥д людини ≥ протипоставлений "в≥льний фонд", що виступаЇ у форм≥ "м≥цно в≥докремилис¤ стоимостей''. ѕриродне середовище, вовлеченна¤ в систему кап≥тал≥стичного в≥дтворенн¤, стаЇ об'Їктом самоњ безсоромноњ ≥ хижацькоњ експлуатац≥њ, н≥чим не обмеженого використанн¤, а разом з т≥Їю умовою ≥ засобом в≥дчуженн¤ особистост≥ в≥д природи.

1	2	3

Ќазва: ѕеретворенн¤ ≥ збереженн¤ природного середовища мешканн¤ людини
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1054 прочитано)