≈колог≥¤ > ѕон¤тт¤ б≥осфери
ѕон¤тт¤ б≥осфери—тор≥нка: 1/3
Ћюдина завжди стикалас¤ з оточуючим њњ св≥том живоњ природи, з величезною р≥зноман≥тн≥стю рослин ≥ тварин, здавна вивчили зовн≥шню ≥ внутр≥шню будову живих орган≥зм≥в, досл≥дили особливост≥ њх анатом≥њ, ф≥з≥олог≥њ, законом≥рност≥ розвитку, взаЇмозвТ¤зок з навколишн≥м середовищем. Ѕуло зТ¤совано, що орган≥зми ≥снують в найр≥зноман≥тн≥ших умовах ≥ житт¤ Ї практично ≥ на поверхн≥ материк≥в, ≥ в товщ≥ океан≥в та мор≥в, ≥ нав≥ть в атмосфер≥. ÷¤ ц≥лком очевидна ≥стина привернула увагу украњнського м≥нероглога-геох≥м≥ка ¬.≤ ¬ернадського. Ѕазуючись на масштабних досл≥дженн¤х ≥ розрахунках, в≥н вперше показав глобальне значенн¤ вс≥Їњ сукупност≥ орган≥зм≥в нашоњ планети. ¬и¤вилось, що жив≥ орган≥зми Ї могутн≥м фактором, що перетворюЇ «емлю. “овща г≥рських пор≥д, вод ≥ атмосфери, що зм≥нилис¤ п≥д впливом житт¤ ≥ було названо б≥осферою. “епер це слово зустр≥чаЇтьс¤ на шпальтах газет, звучить у виступах пол≥тичних та сусп≥льних д≥¤ч≥в, стаЇ зрозум≥лим не лише вченим, але й вс≥м люд¤м. ќстанн≥м часом все част≥ше ≥ тривожн≥ше виникаЇ обірунтована стурбован≥сть долею довк≥лл¤, особливого значенн¤ набувають проблеми охорони ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в. ÷е вимагаЇ високого р≥вн¤ наших знань про б≥осферу. ∆итт¤ на наш≥й планет≥ виникло м≥ль¤рди рок≥в назад в процес≥ тривалоњ еволюц≥њ р≥зноман≥тних ф≥зико-х≥м≥чних систем, ¤к≥ включали й орган≥чн≥ речовини. Ѕлизько 400 млн. –ок≥в назад перш≥ жив≥ ≥стоти почали засел¤ти сушу. —ьогодн≥ ж скр≥зь поширен≥ р≥зноман≥тн≥ нащадки перших орган≥зм≥в. ¬с≥ сучасн≥ види рослин, тварин ≥ м≥кроорган≥зм≥в т≥Їю чи ≥ншою м≥рою спор≥днен≥ м≥ж собою. ¬с≥ вони прот¤гом м≥ль¤рд≥в ≥ м≥льйон≥в рок≥в живилис¤, розмножувались, в≥дмирали ≥ зм≥нювались п≥д впливом природного добору ≥ завжди впливали на середовище свого ≥снуванн¤, кор≥нним чином обновивс¤ склад атмосфери, природних вод, осадових пор≥д. исень, поклади вуг≥лл¤, нафти, вапн¤к≥в, ірунтовий покрив Ц пр¤мий результат д≥¤льност≥ живих орган≥зм≥в. Ќепр¤мих результат≥в впливу живого Ї ще б≥льше ≥ вони не менш важлив≥ (наприклад Ц озоновий екран атмосфери, що затримуЇ згубне дл¤ вс≥х наземних мешканц≥в короткохвильове косм≥чне випром≥нюванн¤). —учасна д≥¤льн≥сть людини багато в чому нанесла шкоду довк≥ллю, тому одне з завдань сучасноњ еколог≥њ Ц це вивченн¤ регул¤торних процес≥в в б≥осфер≥, створенн¤ наукового рац≥онального њњ використанн¤. “ерм≥н Ђб≥осфераї з'¤вивс¤ у науков≥й л≥тератур≥ у 1875 роц≥. …ого автором був ≈дуард «юсс (з ¤ким B.I. ¬ернадський був знайомий особисто), де вчений у межах «емноњ ул≥ вид≥лив дек≥лька структурних частин Ц оболонок, ¤к≥ назвав геосферами. ќдна з геосфер отримала назву б≥осфера. —трунке вченн¤ про б≥осферу було розроблене у 1926 роц≥B.I. ¬ернадським ≥ цим же роком датована його книга ЂЅ≥осфераї, ¤ка вийшла у Ћен≥нград≥, де в≥н дав таке визначенн¤ б≥осфери - це оболонка «емл≥, склад, структура ≥ енергетика ¤коњ значною м≥рою обумовлен≥ життЇд≥¤льн≥стю живих орган≥зм≥в. «а теор≥Їю ¬.≤.¬ернадського б≥осфера - це глобальна Їдина система «емл≥, де ≥снуЇ або коли-небудь ≥снувало житт¤ ≥ весь основний х≥д геох≥м≥чних та енергетичних перетворень визначаЇтьс¤ житт¤м. ¬ класичних досл≥дженн¤х академ≥ка ¬.≤ ¬ернадського переосмислен≥, конкретизован≥ ≥ збагачен≥ новим зм≥стом первинн≥ у¤вленн¤ про б≥осферу, ним розроблене ц≥л≥сне ≥ в≥дносно довершене вченн¤ про б≥осферу. ¬.≤.¬ернадський показав все значенн¤ б≥осфери в геох≥м≥чних процесах «емл≥. ¬ прац¤х вченого визначен≥ м≥сце ≥ роль б≥осфери в≥дносно геосфер ≥ ви¤влен≥ њњ ¤к≥сн≥ особливост≥. Ѕ≥осфера займаЇ особливе м≥сце по в≥дношенню до геосфер. Ѕ≥осфера Ц це своЇр≥дна оболонка «емл≥, або область поширенн¤ житт¤. ¬≥д геосфер вона в≥др≥зн¤Їтьс¤ ≥ тим, що в њњ межах про¤вл¤Їтьс¤ геолог≥чна д≥¤льн≥сть живих ≥стот рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в ≥ людини. ѕодальший розвиток наука про б≥осферу одержала в прац¤х —.≤.¬ав≥лова, ј.ѕ.¬иноградова та ≈.Ќ.ѕавловського. ≤снуЇ дек≥лька визначень б≥осфери. Ѕ≥льш≥сть сучасних еколог≥в (ё.ќдум, ¬.ƒ.‘едоров, “.√.√≥льманов, ћ.‘.–еймерс, .ћ.—итник) розум≥ють б≥осферу ¤к обТЇднанн¤ ус≥х живих орган≥зм≥в, що знаход¤тьс¤ у взаЇмозвТ¤зку з ф≥зичним середовищем «емл≥. « цього погл¤ду б≥осфера Ї сукупн≥стю екосистем нашоњ планети. ѕринципов≥ положенн¤ теор≥њ ¬.≤.¬ернадського ≤. ¬ернадський вид≥л¤в р≥вн≥ (основн≥ структурн≥ компоненти) речовин б≥осфери. ожна з цих складових характеризуЇтьс¤ специф≥чною, динам≥чною структурою та орган≥зац≥Їю. 1) жива речовина (сукупн≥сть орган≥зм≥в р≥зних вид≥в). Уя називатиму живою речовиною сукупн≥сть живих орган≥зм≥в, виражену в ваз≥, х≥м≥чному склад≥, у м≥рах енерг≥њ та характер≥ просторуФ(¬.≤.¬ернадський). ∆ива речовина характеризуЇтьс¤ також р≥зноман≥тн≥стю вид≥в ≥ њх чисельн≥стю, а також тенденц≥Їю росту њх к≥лькост≥ в процес≥ еволюц≥њ живоњ природи. ‘орми житт¤ дуже р≥зноман≥тн≥. ЌараховуЇтьс¤ б≥л¤ 500 тис вид≥в рослин ≥ б≥л¤ 1.5млн вид≥в тварин. ѕри вс≥й р≥зноман≥тност≥ вид≥в, маса живоњ речовини на «емл≥ в≥дносно невелика 105-106 км3. ¤кщо цю величину прийн¤ти за 1, то маса атмосфери 10, г≥дросфери 10000, л≥тосфери 100000, а маса вс≥Їњ «емл≥ 100 млн. 2) б≥огенна речовина - органо-м≥неральн≥ та орган≥чн≥ продукти, створен≥ орган≥змами (вс≥ форми дендриту, кам'¤не вуг≥лл¤, нафта, газ тощо); 3) нежива (косна, к≥ст¤кова речовина) - нежив≥ неорган≥чн≥ сполуки, речовини, в утворенн≥ ¤ких жив≥ орган≥зми участ≥ не брали (г≥рськ≥ вивержен≥ породи, м≥нерали, опади); 4) б≥ок≥ст¤кова речовина - неорган≥чн≥ продукти, що утворюютьс¤ в результат≥ взаЇмод≥њ живоњ ≥ к≥ст¤ковоњ речовин, (кисень, створений зеленими рослинами; основним видом б≥ок≥ст¤ковоњ речовини Ї вода, а основним б≥ок≥ст¤ковим т≥лом - грунт; до сум≥ш≥ б≥огенних речовин з м≥неральними породами неб≥огенного походженн¤ в≥днос¤тьс¤ мул, природн≥ води, газо- та нафтоносн≥ сланц≥, частина осадових карбонат≥в, ландшафти); сама б≥осфера Ї б≥ок≥ст¤ковою системою. 5) рад≥оактивн≥ речовини; 6) розс≥¤н≥ атоми; 7) речовини косм≥чного походженн¤ (метеорити). II. ≈нерг≥¤ —онц¤ - косм≥чне джерело енерг≥њ в б≥осфер≥. –ечовина б≥осфери приймаЇ косм≥чну енерг≥ю ≥ стаЇ активною. ќрган≥зми трансформують променисту енерг≥ю —онц¤ в х≥м≥чну зг≥дно ≥з законами термодинам≥ки. «алежно в≥д джерела енерг≥њ ¬ернадський говорив про живу речовину ≤-го ≥ ≤≤-го пор¤дк≥в, III. "“иск житт¤". ¬. ≤. ¬ернадський в≥дзначав здатн≥сть живоњ речовини пост≥йно зростати, розрахував швидк≥сть можливого заселенн¤ поверхн≥ «емл≥ де¤кими орган≥змами за умов безперешкодного ≥снуванн¤. “ак, дл¤ де¤ких бактер≥й достатньо 1,3 Ч 1,8 доби дл¤ заселенн¤ поверхн≥ планети. ўе одним про¤вом активност≥ живих орган≥зм≥в Ї ≥нтенсивн≥сть розмноженн¤. «а ≥деальних умов (теоретично) вона може с¤гати швидкост≥ звуку., так, однокл≥тинна водоросль д≥атоме¤ теоретично здатна за 8 дн≥в утворити масу речовини, що дор≥внюЇ мас≥ «емл≥, а наступного дн¤ подвоњти њњ. IV. –оль живих орган≥зм≥в. ¬.≤. ¬ернадський вперше в≥дзначив геолог≥чну роль живих орган≥зм≥в. —аме завд¤ки њх д≥¤льност≥ в≥дновний характер давньоњ атмосфери, в ¤к≥й переважали NЌ3, —Ќ4, —ќ, —ќ2, зм≥нивс¤ на окисний з переважанн¤м N2, ќ2 та незначним вм≥стом —ќ2. «наченн¤ живих орган≥зм≥в: Ј акумулюють сон¤чну енерг≥ю, трансформуЇ њњ в енерг≥ю земних процес≥в (х≥м≥чну, механ≥чну, теплову, електричну) - поклади камТ¤ного вуг≥лл¤ Ц це сон¤чна енерг≥¤, накопичена зеленими рослинами минулих геолог≥чних епох; Ј багато м≥нерал≥в ≥ г≥рських пор≥д мають б≥огенне походженн¤ (осадов≥ родовища с≥рки, зал≥за, мангану та ≥нших метал≥в), осадов≥ породи вапн¤к≥в; Ј накопичують х≥м≥чн≥ елементи у тканинах свого т≥ла: Fe, Cu, Mn, N, S, P тощо, а також у середовищ≥ житт¤: земн≥ рослини збагачують атмосферу ≥ воду киснем, накопичують азот у ірунт≥; Ј б≥льш≥сть х≥м≥чних елемент≥в зд≥йснюють кругооб≥г через б≥осферу. Ј в к≥нцевому рахунку жива речовина породила склад атмосфери, г≥дросфери, ірунту. Ј жив≥ орган≥зми зм≥нили рельЇф земноњ поверхн≥, посиливши процеси осадонакопиченн¤, вив≥трюванн¤ та ероз≥њ; Ј впливають на м≥крокл≥мат та геоф≥зичн≥ умови свого ≥снуванн¤. V. "ѕл≥вки житт¤". B.I. ¬ернадський п≥дкреслював повсюдн≥сть житт¤, ¤ке в б≥осфер≥ поширене в трьох основних середовищах: л≥тосфер≥, г≥дросфер≥ та атмосфер≥. ќдна ≥з основних особливостей живоњ речовини - це й неймов≥рно р≥зноман≥тний розпод≥л у р≥зних частинах б≥осфери. ∆итт¤ слабо розвинене у пустел¤х, тундрах, на глибин≥ океану, високо у горах, тод≥ ¤к ≥нших д≥л¤нках б≥осфери - дуже щ≥льне ≥ р≥зноман≥тне. Ќайб≥льш висока концентрац≥¤ живоњ речовини знаходитьс¤ на межах розпод≥лу головних середовищ - у ірунт≥ ¤к граничному шар≥ м≥ж атмосферою та л≥тосферою, у поверхневих шарах океану, на дн≥ водойм ≥, особливо, у лиманах, на л≥торал≥, де вс≥ три середовища - грунт, вода та пов≥тр¤ знаход¤тьс¤ пор¤д. ћ≥сц¤ найб≥льшоњ концентрац≥њ орган≥зм≥в називають Ђпл≥вками житт¤ї. VI. "Ќоосфера". ¬. ≤. ¬ернадський зазначав, що можливост≥ людини з њњ розумом ≥ техн≥кою так≥ значн≥, що вона може втручатись в х≥д геолого-х≥м≥чних процес≥в «емл≥ ≥ нав≥ть зм≥нювати њх природний напр¤мок. Ћюдство маЇ усв≥домити свою силу ≥ роль у б≥осфер≥ ≥ тод≥ настане новий етап њњ розвитку. ¬ернадський передбачав перех≥д б≥осфери в новий стан, так звану сферу розуму -ФноосферуФ (noos - в переклад≥ з грецькоњ : розум, дух ), в ¤к≥й людина стане основною геолог≥чною силою. Ќоосфера - це етап розвитку б≥осфери, на ¤кому людина, св≥домо використовуючи своњ знанн¤, буде п≥дтримувати ≥снуванн¤ б≥осфери та спри¤ти њњ розвитку.
Ќазва: ѕон¤тт¤ б≥осфери
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3980 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
