≈колог≥¤ > „орнобильський б≥осферний запов≥дник

„орнобильський б≥осферний запов≥дник

1. «агальн≥ в≥домост≥ про запов≥дникЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..3-4.

2. ‘≥зико Ц географ≥чн≥ умовиЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ5-7.

3. –ослинн≥стьЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ7-9.

4.“варинний св≥тЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ.9-10.

5. —писок л≥тературиЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..11.

«агальн≥ в≥домост≥ про запов≥дник.

„орноморський державний б≥осферний запов≥дник знаходитьс¤ на п≥вдн≥ ”крањни. …ого тер≥тор≥¤ розташована окремими д≥л¤нками вздовж п≥вн≥чно-зах≥дного узбережж¤ „орного мор¤. ƒо складу запов≥дника вход¤ть три д≥л¤нки на  ≥нбурському п≥востров≥ Ц ≤вано-–ибальчанський, —оленоозерний, ¬олижин л≥с; дв≥ приморських д≥л¤нки Ц ѕотиЇвський, ягорлицький  ут, а також острови “ендра, Ѕабин, —малений, ќрлов в “ендр≥вськ≥й затоц≥ ≥ острови ƒовгий,  руглий,  ≥нськ≥ в ягорлицьк≥й затоц≥.

„орноморський запов≥дник розташований на шл¤ху маг≥стральгого прольоту птах≥в, ¤к≥ гн≥зд¤тьс¤ не т≥льки в п≥вн≥чних районах нашоњ крањни, але й в ≥нших крањнах ™вропи. ѕ≥вденне ѕричорномрТ¤ Ц найважлив≥ше м≥сце зимовки водно-болотних птах≥в, а також масового гн≥здуванн¤ крачок, качок, кулик≥в, голенастих.

“аке багатство орн≥тофауни в р≥зн≥ сезони року викликало увагу зоолог≥в, а непом≥рне знищенн¤ птах≥в змусило поставити питанн¤ про створен¤ в район≥ ѕ≥вденного ѕричорноморТ¤ запов≥дника, що й було зроблено.

ѕо пропозиц≥њ р¤да вчених(ј.√.јвер≥на, √.Ќ.¬исоцького, ™.ћ.Ћавренко, Ћ.ј.ѕортенко та ≥нш.) дл¤ охорони птах≥в р≥д час прольот≥в, зимовки ≥ гн≥здуванн¤, а також дл¤ збереженн¤ своЇр≥дноњ флори Ќижньодн≥повських п≥ск≥в були запов≥дан≥ окрем≥ д≥л¤нки „орного ≥ јзовського мор≥в в≥д  ≥нбурськоњ до Ѕ≥лосарайськоњ коси довжиною приблизно 500км.

« 1927 по 1933 роки опорним пунктом ѕриморського запов≥дника була сучасна тер≥тор≥¤ „орноморського.

як самост≥йний природоохоронний ≥ науково Ц досл≥дницький заклад „орноморський запов≥дник ≥снуЇ з 1933 року. …ого границ≥ неодноразово зм≥нювались. «агальна площа запов≥дника в 1937р. склала 13 025га, а в 1951 р. вона зменшилась на 24 898га.

¬ 1973 роц≥ площа запов≥дника зб≥льшилась на 45 231га. ƒо нього була додана ф≥л≥¤ ƒунайськ≥ плавн≥(3 156 га) в  ил≥йському район≥ ќдеськоњ област≥ з акватор≥Їю „орного мор¤ (4 600га), а також  ≥нськ≥ острови в ягорлицьк≥й затоц≥ площею 27га з акватор≥Їю навколо них(818га) та м≥лководна частина “ендр≥вськоњ затоки(36 628га). ¬ 1974 роц≥ до складу запов≥дника ув≥йшов ягорлицький заказник(30 300га). « 1981 року ƒунайськ≥ плавн≥ стали самост≥йним запов≥дником.

¬ 1983 роц≥ був орган≥зований „орноморський державний б≥осферний запов≥дник загальноб площЇю 87 348 га. ƒо його складу на правах запов≥дного ¤дра включений „орноморський державний запов≥дник площЇю 57 084 га ≥ на правах буферноњ зони Ц ягорлицький державний орн≥толог≥чний заказник площЇю 30 300 га. Ќавколо запов≥дних д≥л¤нок, а також навколо берга запов≥дноњ частини “ендр≥вськоњ затоки створен≥ охоронн≥ однокилометров≥ зони загальною площЇю 11 011га.

¬ грудн≥ 1984 року „орноморський б≥осферний запов≥дник затверджений ёЌ≈— ќ та включений в м≥жнародну мережу б≥осферних запов≥дник≥в.

„орноморський державний б≥осферний запов≥дник Ц самий крупний на тер≥тор≥њ ”крањни. …ого тер≥тор≥¤, в≥дпов≥дно –амсарськ≥й конвенц≥њ, включена в список водно Ц болотних уг≥ддь, маючих м≥жнародне значенн¤ головним чином ¤к м≥сцепроживанн¤ водно-болотних птах≥в.

÷ентральна усадьба запов≥дника знаходитьс¤ в м. √ола ѕристань, в 18 км. в≥д ’ерсона, на берез≥  онки Ц протоки дельти ƒн≥пра. “ут розм≥щен≥ адм≥н≥стративна частина, науковий в≥дд≥л запов≥дника, ћузей природи, майстерн¤ з фотолаборатор≥Їю ≥ фондами, п≥дсобн≥ ≥ господарськ≥ прим≥щенн¤. Ќа —оленоозерськ≥й д≥л¤нц≥ також побудована лаборатор≥¤ дл¤ досл≥дженн¤ б≥ох≥м≥њ ≥ ф≥з≥олог≥њ комах.

2. ‘≥зико Ц географ≥чн≥ умови.

“ер≥тор≥¤ „орноморського запов≥дника займаЇ частину ѕричорноморськоњ впадини, ¤ка у¤вл¤Ї собою крайовий прогиб –уськоњ платформи ≥ заповнена осадовими юрськими крейдовими, палеогеновими, неогеновими ≥ четвертинними в≥дкладинами.

ѕотужн≥сть четвертинних в≥дкладень в окремих м≥сц¤х дос¤гаЇ 86 метр≥в. ¬они представлен≥ головним чином аллюв≥альними п≥сками, котр≥ м≥сц¤ми зм≥нюютьс¤ глинистими п≥сками ≥ м≥ст¤ть р≥зноњ потужност≥ суглин≥ст≥ прослойки. “аке чередуванн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, що п≥щан≥ наноси, у¤вл¤юч≥ собою древнЇаллюв≥альн≥ в≥дкладини ƒн≥пра, утворились на м≥сц¤х розмиву льосових терас.

ќсобливост≥ геолог≥чноњ будови ≥ тектон≥чного режима обумовили р≥внинний в ц≥лому характер рельЇфа. —еред найб≥льш типових форм рельЇфа запов≥дних тер≥тор≥й необх≥дно назвати дюни (кучугури) ≥ вит¤гнут≥ вздовж берега пониженн¤, заповнен≥ остаточними соленими водоймами(сагами). Ќизмений тавр≥чний берег “ендр≥вськоњ затоки маЇ числен≥ пониженн¤ Ц поди, котр≥ при нагон≥ води затоплюютьс¤, утворючи числену к≥льк≥сть м≥лководних заток, проток ≥ озер.

 л≥мат ѕричорноморськоњ низовини теплий, але, незважаючи на приморське положенн¤, континентальний ≥ сухий. ¬≥н характеризуЇтьс¤ в≥дносно низькою волог≥стю пов≥тр¤, незначною к≥льк≥стю опад≥в ≥ в≥дносно великою добовою та р≥чною ампл≥тудою коливаннь температури пов≥тр¤. —ередньор≥чна температура 10,8∞.

—ередн¤ тривал≥сть вегетац≥йного пер≥ода (з середньодобовою температурою 5∞ ≥ вищЇ) складаЇ в р≥зних пунктах в≥д 226 до 232 д≥б. ¬егетац≥йний пер≥од починаЇтьс¤ 15-20 кв≥тн¤ ≥ зак≥нчуЇтьс¤ 5-10 листопада, ≥нод≥ значно п≥зн≥ше (10-15грудн¤).

—ередньор≥чна к≥льк≥сть опад≥в складаЇ 235 мм. ¬ окрем≥ роки ≥х сума р≥зко коливаЇтьс¤ в≥д 209 до 430 мм. Ќайб≥льш ≥нтенсивно опади випадають вл≥тку(червень-липень) у вигл¤д≥ зливних дощ≥в. ћеньш за все опад≥в приходитьс¤ на зиму. ’арактерною особлив≥стю Ї весн¤но Ц л≥тн≥ роси ≥ сильн≥ тумани, котр≥ починаютьс¤ середин≥ листопада ≥ зак≥нчуютьс¤ в травн≥.

«апов≥дна акватор≥¤ в 5 раз≥в перевщуЇ по своЇму розм≥ру запов≥дну тер≥тор≥ю. “ендр≥вська та ягорлицька затоки завд¤ки особливост¤м њх г≥дролог≥чного, г≥дрох≥мчного та г≥дроб≥олог≥чного режим≥в Ї ун≥кальними водоймами п≥вн≥чно - зах≥дноњ частини „орного мор¤. ¬они мають велике значенн¤ дл¤ в≥дтворенн¤ ≥ нагула основних промислових вид≥в риб, а багат≥ кормом м≥лководд¤ використовуютьс¤ великою к≥льк≥стю гн≥зд¤щихс¤, перельотних ≥ зимуючих водно-болотних птах≥в.

“ендр≥вська затока площею 630 к≥лометр≥в квадратних розташована в найб≥льш складн≥й по своњй будов≥ берегов≥й област≥ п≥вденно Ц зах≥дноњ частини „орного мор¤, в≥дгорожена в≥д мор¤ “ендр≥вською косою довжиною б≥л¤ 70км ≥ шириною до 3км. ѕ≥востр≥в Ѕ≥л≥  учугури ≥ п≥дводна гр¤да, ¤ка в≥д нього в≥дходить, розд≥л¤ють затоку на зах≥дну ≥ сх≥дну частини. «ах≥дна, найб≥льш глибоководна частина затоки площею 360 к≥лометр≥в квадратних ≥ глибиною до 15 метр≥в примикаЇ до опр≥сненоњ ƒн≥пром ≥ Ѕугом д≥л¤нки мор¤ (солен≥сть тут коливаЇтьс¤ в≥д 13 до 13,5%).

√рунти “ендр≥вськоњ затоки представлен≥ переважно мулами. √ребн≥ п≥дводних вал≥в часто вкрит≥ крупнозернистим п≥ском ≥ раковинами молюск≥в.

ягорлицька затока (площЇю б≥л¤ 350 к≥лометр≥в квадратних) з зах≥ду ≥зольована в≥д „орного мор¤ ѕокровською косою ≥ островами  руглим ≥ ƒовгим, з п≥вдн¤ Ц ягорлицьким п≥востровом та “ендр≥вською косою. «начн≥ д≥л¤нки акватор≥њ зайн¤т≥ прибрежними м≥лководд¤ми глибиною до 1 м. ѕерех≥д в≥д прибрежних м≥лин до глубоководноњ котловини довол≥ р≥зкий. ƒно глубоководноњ котловини покрито товстим слоЇм мулу та повн≥стю поросло водорост¤ми. ¬они засел¤ють ≥ всю м≥лководну частину затоки.

—олен≥сть ягорлицькоњ затоки зм≥нюЇтьс¤ в межах 16-22% дл¤ поверхн¤них ≥ 18-22% дл¤ придонних горизонт≥в.

“емпературний режим води затоки довол≥ пост≥йний. —ередньор≥чн≥ температури коливаютьс¤ в≥д 10,5 до 12,5∞. ¬есн¤ний перех≥д температури води через 10∞ зазвичай спостер≥гаЇтьс¤ в кв≥тн≥. ћаксимальний прогр≥в (до 26-30∞) вдм≥чений в серпн≥. ќс≥нн≥й перех≥д температури води через 10∞ в≥дм≥чений в листопад≥.

3. –ослинн≥сть.

‘лора окремих запов≥дних д≥л¤нок дуже разнор≥дна.

Ћ≥состепн≥ д≥л¤нки знаход¤тьс¤ в межах ≤вановськоњ п≥счаноњ арени (≤ваноЦ–ибальчанська д≥л¤нка) ≥  ≥нбурнського п≥вострова (д≥л¤нки —оленоозерний ≥ ¬олижин л≥с). ¬ рельЇф≥ тер≥тор≥њ сполучен≥ бугрист≥ п≥ски з невеликими холмами ≥ пониженн¤ми. √рунти мають легкий механ≥чний склад, обмежений вм≥ст гумусу, високу водопроникнен≥сть ≥ низьку вологоЇмн≥сть, внасл≥док чого в≥др≥зн¤ютьс¤ великою рухом≥стю поживних речовин.

Ќа л≥сост≥пних д≥л¤нках збер≥глось чимало рослинних асоц≥ац≥й, характерних в минулому дл¤ нижньодн≥провських арен ≥ в наш час зникаючих на незапов≥дних тер≥тор≥¤х. ¬ залежност≥ в≥д характера рельЇфа, р≥вн¤ ≥ засоленост≥ грунтових вод рослинн≥сть запов≥дних л≥состепових д≥л¤нок можна обТЇднати в дек≥лька комплекс≥в.

ќсобливий ≥нтерес у¤вл¤Ї колкова рослинн≥сть на тер≥тор≥њ Ќижньодн≥провських п≥ск≥в. “ут, в полос≥ типчаковоЦковильних (сухих) степ≥в, зустр≥чаЇтьс¤ ц≥лий комплекс п≥вн≥чних древесних ≥ травТ¤нистих вид≥в.  олкова рослинн≥сть представлена формац≥¤ми дуба черешчатого, берези дн≥провськоњ, р≥дко береста. ¬ п≥дл≥ску ≥ по опушках зазвичай зустр≥чаютьс¤ бузина чорна, крушина ломка, жостер, терен степовий, ≥нод≥ бересклет Ївропейський, барбарис звичайний. ¬ де¤ких м≥сц¤х стар≥ дуби увит≥ вс¤кими л≥анами Ц диким виноградом, хмелем. “равТ¤нистий ¤рус дубових к≥лк≥в складають ефемери Ц прол≥ска двулиста, чист¤к весн¤ний, купир л≥совий та дубравний. “ут зустр≥чаютьс¤ ландиш л≥совий, купена пахуча, ч≥на л≥сова та ≥нш≥ л≥сов≥ види.

Ќижньодн≥провський п≥щаний степ, ¤кий Ї п≥вденним продовженн¤м —ередньодн≥провськоњ, несе в соб≥ сл≥ди ≥нваз≥њ п≥вн≥чних елемент≥в. ¬ результат≥ цього ≥ утворилось ун≥кальне сполученн¤ поймених дубрав (далеко на п≥вдн≥ в≥д свого основного ареала) з п≥щаним степом, насиченим флористичними елементами п≥вноч≥ ≥ п≥вдн¤. ’арактрна особлив≥сть Ќижньодн≥провських к≥лк≥в Ц ≥снуванн¤ в њх склад≥ узколокальних ендем≥чних древесних вид≥в Ц берези дн≥провськоњ, бо¤ришник≥в ™лени ≥ замшевого.

1	2

Ќазва: „орнобильський б≥осферний запов≥дник
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1189 прочитано)