≈колог≥¤ > „орнобильський б≥осферний запов≥дник

Ћ≥си з давн≥х давен займали на Ќижньодн≥провських п≥сках значн≥ позиц≥њ, однак сплошного њх розповсюдженн¤ не було, про що св≥дчить розвинутий комплекс псаммофитно-степових вид≥в.

¬ неглубоких заросших степових западинах формуЇтьс¤ рослинн≥сть лугового типу, представлена формац≥¤ми овс¤ниц≥ гладенькоњ, в≥йника наземного, полевиц≥ п≥щаноњ з великим дом≥шком ксеромезоф≥тного р≥знотравТ¤. ¬ всн¤ний час на таих пониженн¤х у велик≥њ к≥лькост≥ кв≥тне простр≥л чорн≥ючий, а трохи згодом Ц ¤тришник точечний ≥ клопоносний. ÷≥ ¤тришники також ростуть в велик≥й к≥лькост≥ ≥ на засолених лугових понижен¤х вздовж озер та заток. “ут довол≥ часто зустр≥чеЇтьс¤ ¤тришник болотний ≥ ≥нод≥ ¤тришник-дремлик, котрий в низовинах ƒн≥пра до недавн≥х п≥р не зустр≥чавс¤.

—тепов≥ д≥л¤нки ѕотиЇвка ≥ ягорлицький  ут знаход¤тьс¤ на друг≥й терас≥ ƒн≥пра. ¬они мають р≥внинний, в окремих м≥сц¤х слабоволнистий рельЇф з др≥бними блюдцепод≥бними пониженн¤ми, ≥нод≥ заповненими водою. Ѕ≥льшу частину тут займаЇ солончакова рослинн≥сть, представлена формац≥¤ми солероса Ївропейського та сарзана шишкуватого, дещо меншу Ц засолен≥ луги ≥ опустелен≥ степи. ¬ комплекс≥ з типчаковими, житн¤ковими ≥ полиновими угрупуванн¤ми зустр≥чаютьс¤ пл¤ми типчаково-ковильного степу, едиф≥каторами ¤коњ Ї овс¤ниц¤ валл≥йська ≥ ковил-волохатик. ¬ ц≥й асоц≥ац≥њ ≥нод≥ зустр≥чаЇтьс¤ тюльпан Ўренка.

Ќайб≥льш р≥зноман≥тна рослинн≥сть на остров≥ “ендра. ¬она под≥л¤Їтьс¤ на псамоф≥тно-ксероф≥тну, розвинуту на б≥льш п≥двищен≥й частин≥ острова ≥ з п≥вденноњ сторони вздовж берега на малогумусованих п≥щано-ракушечникових в≥дкладенн¤х з пониженим горизонтом (1,5 м) пр≥сноњ води, ≥ на галоф≥тно-г≥дроф≥тну, на понижен≥й частин≥ острова з п≥вн≥чноњ його сторони, вздовж берега затоки. “ут характерн≥ колосн¤к п≥щаний, осока колх≥дська, в≥вс¤ниц¤ Ѕекера, а також сирен≥¤ довгостовбчикова, люцерна тендровська, ¤сменник щетинистий, бурачок тендр≥вський, васильок одеський та ≥нш≥.

–ослинн≥сть акватор≥њ характеризуЇтьс¤ значним видовим р≥зноман≥тт¤м. ћ≥лководд¤ “ендр≥вськоњ та ягорлицькоњ заток заросли УлугамиФ еостери (морськоњ трави), рдеста, харових та ≥нших водоростей. ћ≥сц¤ми найб≥льше сукупленн¤ утворюЇ червона водорость Ц ф≥лофора. ¬она в≥льно прикр≥плюЇтьс¤ до м≥д≥й або в≥льно лежить на дн≥. « зелених водоросей звичайн≥ кладофора та ульва. ¬ толщ≥ води також числен≥ дуже др≥бн≥ однокл≥тинн≥ водорост≥ (ф≥топланктон). ќсобливо розвинен≥ диатомов≥ водорост≥ та динофлагел¤нти. „исельн≥сть ≥ б≥омаса планктонних водоростей найб≥льш висока в поверхневому шар≥ води, дос¤гаЇ в л≥тн≥й пер≥од дек≥лькох десьтк≥в м≥льйон≥в кл≥тин на л≥тр води. ћасовий розвиток ф≥топланктонних водоростей часто викликаЇ цв≥т≥нн¤ води.

4.“варинний св≥т.

«апов≥дний режим на прот¤з≥ дек≥лькох дес¤тир≥чч спри¤в збереженню на тер≥тор≥њ запов≥дника багатоњ та ц≥кавоњ за складом фауни безхребетних тварин. ѕо неповним данним тут нал≥чуЇтьс¤ б≥л¤ 4 тис¤ч вид≥в комах, б≥л¤ 30 вид≥в павук≥в, 25 вид≥в наземних молюск≥в ≥ б≥л¤ 100 вид≥в кл≥щ≥в, що паразитують на хребетних тваринах.

Ќайб≥льш р≥зноман≥тна фауна безхребетних л≥состепових д≥л¤нок. “ут зустр≥чаютьс¤ мешканц≥ п≥ск≥в, луг≥в, бол≥т, р≥знотравних степ≥в, солончак≥в, пр≥сних ≥ солених водойм. —еред них багато рел≥ктових та ендем≥чних вид≥в.

¬ л≥сов≥й п≥дстилц≥ мешкаЇ моса многоножек. Ќайб≥льш об≥льн≥ к≥вс¤ки Ц темн≥, гостро пахнуч≥ тис¤чен≥жки довжиною до 4 см., мокриц≥-броненосц≥ Ц багатон≥жки, ¤к≥ при небезпец≥ скручуютьс¤ шариками. ¬они розкладають опале лист¤, способствуючи тим самим п≥двищенню плодородност≥ почв.

¬ ¬олижиному л≥с≥ можна часто зустр≥ти равлик≥в-¤нтарок та числених ≥нших моллюск≥в.

¬ трухл¤в≥й деревин≥ мешкаЇ жук-олень, занесений в „ервону книгу.

¬ п≥щаному степу на оч≥ бросаЇтьс¤ численисть жук≥в-чорнот≥лок р≥зних форм ≥ розм≥р≥в.

ƒл¤ п≥щаних станц≥й характерний многорогий навозник Ц смол¤но-чорний блискучий жук довжиною 18-28 см. в≥н Ї дуже р≥дким по причин≥ скороченн¤ м≥сць проживанн¤, ≥ тому занесений до „ервоноњ книги.

« к≥нц¤ липн¤ в мас≥ зТ¤вл¤ютьс¤ жуки Ц мармуров≥ хрущ≥.

¬ п≥щаному степу мешкаЇ багато мурашиних лев≥в, њх у запов≥днику нал≥чуЇтьс¤ 7 вид≥в.

—початку л≥та особливи прим≥тними Ї р≥зн≥ саранчов≥ та коники, де¤к≥ з ¤ких також занесен≥ до „ервоноњ книги.

¬ к≥нц≥ кв≥тн¤ зТ¤вл¤ютьс¤ метелики р≥дкого вида Ц малого н≥чного павлинього ока.

¬загал≥ в „орноморському державному запов≥днику дуже ≥ дуже велика к≥льк≥сть р≥дк≥сних представник≥в тваринного св≥ту, де¤к≥ з ¤ких занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни.

1. «аповедники ”краины и ћолдавии./ ред. ¬.≈. —околова, ≈.≈. —ыроечковского. Цћ.: ћысль,1987г.

јрдамацка¤ “.Ѕ. „ерноморский заповедник. Ц—имерополь, 1976г.

«аповедники —оветского —оюза. / ред. ј.√.Ѕанников, ƒ.ј. √орин. Цћ.: 1977г.

1	2

Ќазва: „орнобильський б≥осферний запов≥дник
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1189 прочитано)