јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > „и ≥снують надцив≥л≥зац≥њ

„и ≥снують надцив≥л≥зац≥њ

ќстанн≥м часом у зв'¤зку з проблемою позаземних цив≥л≥зац≥й д≥стали досить вели≠кого поширенн¤ своЇр≥дн≥ б≥л¤науков≥ м≥фи, у тому числ≥ м≥ф про могутню позаземну надцив≥л≥зац≥ю, ¤ка начебто св≥домо† занесла житт¤ на нашу планету ≥ про≠довжуЇ спостер≥гати за вами чи йав≥ть незримо керувати ходом розвитку людства.

ѕевним поштовхом до по¤ви й поширенн¤ под≥бних б≥л¤наукових м≥ф≥в е прагненн¤ де¤ких людей, ≥нод≥ неусв≥домлене, шукати ≥ знаходити в будь-¤кому нероз≠в'¤заному питанн≥ щось таЇмниче ≥ сенсац≥йне.

Ћюдина рел≥г≥йна схильна бачити в ньому про¤в ви≠щих, Ђпотойб≥чнихї сил. ћатер≥ал≥ст же, з≥ткнувшись а таЇмничим, навпаки, починав активно шукати його при≠родн≥ причини. «≥ткненн¤ з загадковими ¤вищами завж≠ди було стимулом до подальшого прогресу науки, до досл≥джень, що генерують нове знанн¤.

 оли ж п≥д≥йти до виникненн¤ б≥л¤наукових м≥ф≥в ≥з соц≥альноњ точки зору, то у к≥нцевому п≥дсумку в њх основ≥ лежить одв≥чна над≥¤ де¤ких людей, що не вм≥ють мислити з наукових позиц≥й† на розв'¤занн¤ проблем, ¤к≥ хвилюють у даний момент людство, без њх власноњ практичноњ участ≥, ¤кимось чудесним чином.

¬≥дштовхуючись в≥д ц≥лком допустимоњ г≥потези про можлив≥сть ≥снуванн¤ розумного житт¤ на ≥нших ко≠см≥чних св≥тах ≥ користуючись тим, що сучасна наука ¤кихось конкретних в≥домостей про позаземн≥ цив≥л≥за≠ц≥њ не маЇ, де¤к≥ посл≥довники ≥дењ надцив≥л≥зац≥й ≥ њхнього впливу на земне житт¤ розвивають н≥чим не обгрунтован≥ у¤вленн¤ про необмежену могутн≥сть ≥но≠планет¤н, про њх безмежн≥ можливост≥ тощо, тобто фактично приписують њм статус надприродних сил.

Ђ«вичайно, можуть знайтис¤ так≥ Ђрадикально ми≠сл¤ч≥ї уми, - писав —. Ўкловський,Ч ¤к≥ саме виник≠ненн¤ житт¤ на «емл≥ ≥ ¤к п≥дсумок його еволюц≥њ Ч по¤ву розумного житт¤ на н≥й Ч спробують по¤снити св≥домим втручанн¤м позаземних розумних фактор≥в. –озвиваючи под≥бн≥ Ђ≥дењї дал≥, неважко взагал≥ Ђпо¤снитиї всю спостережувану картину св≥ту д≥Їю Ђнадрозумногої косм≥чного фактора.  онкретним науковим запереченн¤м проти такоњ суто рел≥г≥йноњ концепц≥њ Ї хоч би ус¤ 3-м≥ль¤рдир≥чна ≥стор≥¤ еволюц≥њ житт¤ на «емл≥, обумовлена ≥манентними причинами, ¤к≥ п≥знан≥ наукою (дарв≥н≥вський природний доб≥р ≥ мутац≥њ). як ≥ ран≥ше, рел≥г≥йн≥ "у¤вленн¤ в .наш≥ дн≥ вступають у непримириму суперечн≥сть з наукою.ї.

“аким чином, сучасна б≥л¤наукова м≥фотворч≥сть виростаЇ в результат≥ фантастичного Ђроздуванн¤ї де-¤ких даних природознавства. ‘ормально м≥ф про над-цив≥л≥зац≥њ Ч не рел≥г≥¤, але в його основ≥ Ч невтримний ≥ безв≥дпов≥дальний в≥дл≥т фантаз≥њ в≥д реальноњ д≥йс≠ност≥, в≥д ≥снуючого наукового знанн¤. ≤ хоча ситуац≥њ ≥ об'Їкти, ¤к≥ ц¤ фантаз≥¤ конструюЇ, оголошуютьс¤ повн≥стю матер≥альними, такими, що не мають н≥¤ких ознак надприродного, по сут≥ вони над≥л¤ютьс¤ саме надприродними властивост¤ми.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. ћабуть, немаЇ ≥ншоњ пробле≠ми в сучасному природознавств≥, ¤ка такою м≥рою при≠вертала б увагу учн≥в, ¤к проблема позаземних цив≥л≥≠зац≥й. ” цьому немаЇ н≥чого поганого Ч захопленн¤ будь-¤кою галуззю науки можна т≥льки в≥тати. јле це захопленн¤ повинне Ђживитис¤ї суто науковими дани≠ми. «розум≥ло, учн≥ можуть про¤вл¤ти ≥нтерес ≥ до науково-фантастичних твор≥в, присв¤чених проблем≥ Ђкосм≥чних брат≥в по розумуї. ќднак при цьому вони повинн≥ вм≥ти в≥дд≥л¤ти наукове в≥д фантастичного.

Ќа жаль, на практиц≥ цей принцип реал≥зуЇтьс¤ далеко не завжди. Ќер≥дко учн≥ складають думку про т≥ чи ≥нш≥ аспекти проблеми житт¤ ≥ розуму у ¬сесв≥т≥ не на основ≥ наукових даних, а п≥д впливом сенсац≥йних пов≥домлень, ¤к≥ хоч зовн≥, можливо, й приваблив≥, але

насправд≥ не мають п≥д собою абсолютно н≥¤кого науко≠вого грунту. ќсоблива небезпека пол¤гаЇ в тому, що, вкор≥нюючись у св≥домост≥ молодоњ людини, так≥ помил≠ков≥ у¤вленн¤ здатн≥ деформувати њњ св≥тогл¤д у б≥к рел≥г≥њ.

јле, можливо, ≥де¤ про ≥нопланетн≥ надцив≥л≥зац≥њ та могутн≥х косм≥чних пришельц≥в Ч лише красива фан≠таз≥¤, покликана пробудити ≥нтерес до сучасноњ науки, особливо в молод≥? ћоже, не треба Ђвбивати мр≥юї? „и не станетьс¤ так, що молода людина, взнавши суху й зовс≥м не романтичну правду, назавжди одвернетьс¤ в≥д науки ≥ взагал≥ втратить бажанн¤ прислухатис¤ до њњ голосу? ј захопившись наукою, вона з часом розбе≠ретьс¤ в тому, що правда, а що вигадка.

ѕроте з такою точкою зору не можна погодитис¤. ѕерекрученн¤ науковоњ ≥стини з метою заграванн¤, заради сумн≥вноњ над≥њ привернути таким чином увагу до науки н≥ до чого доброго привести не може.

Ќавпаки, под≥бний п≥дх≥д неминуче повинен завдати незм≥рноњ шкоди вихованню д≥алектико-матер≥ал≥стичного св≥тогл¤ду, наукового ставленн¤ до св≥ту. —ила науки пол¤гаЇ в тому, що вона несе люд¤м правду. ≤ сучасн≥й людин≥ необх≥дно навчитис¤ цю правду належним чином сприймати ≥ керуватис¤ нею в практичн≥й д≥¤льност≥.

—в≥доме ж перекрученн¤ науковоњ картини св≥ту заради створенн¤ ≥люз≥њ ц≥кавост≥ лише деформуЇ св≥то≠гл¤д ≥ створюЇ в людей неправильне у¤вленн¤ ≥ про науку, ≥ про навколишн≥й св≥т. ћимовол≥ може скласти≠с¤ враженн¤, що роль науки Ч у погон≥ за сенсац≥¤ми, за неймов≥рними в≥дкритт¤ми, в обов'¤зковому спросту≠ванн≥ загальноприйн¤тих у¤влень.

“им часом ц≥кав≥сть науки Ч в ≥ншому: розкриваючи об'Їктивн≥ законом≥рност≥ природи ≥ сусп≥льства, вона даЇ людин≥ справжнЇ знанн¤ про навколишн≥й св≥т, мо≠жлив≥сть зрозум≥ти цей св≥т, визначити в ньому своЇ м≥сце, даЇ розум≥нн¤ причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в,

тобто саме те, чого не може дати б≥л¤наукова м≥фоло≠г≥¤. ≤ншими словами, наука даЇ людин≥ реальн≥ ц≥нност≥, а б≥л¤наукова м≥фолог≥¤ постачав њй т≥льки ≥люз≥њ.

÷≥кав≥сть науки Ч ≥ в атмосфер≥ безупинного пошу≠ку, що пронизуЇ њњ, у проникненн≥ в нев≥доме, нарешт≥, у тому, що науков≥ в≥дкритт¤ перетворюютьс¤ в техн≥чн≥ й технолог≥чн≥ звершенн¤, ¤к≥ несуть практичну користь люд¤м.

¬—≈—¬≤“ ≤ Ћёƒ—“¬ќ

ўе пор≥вн¤но недавно вс¤ практична д≥¤льн≥сть людей була обмежена суто земними рамками. “епер становище зм≥нилос¤. «вершенн¤ людства набувають глобальних ≥ нав≥ть косм≥чних масштаб≥в. ” цих умо≠вах ми вже не можемо ≥гнорувати ту обставину, що середовищем нашого проживанн¤ в не т≥льки «емл¤, а й увесь наш ¬сесв≥т. ћи Ч частина ¬сесв≥ту ≥ п≥дпо≠р¤дковуЇмос¤ д≥ючим у ¬сесв≥т≥ ф≥зичним законом≥рно≠ст¤м. Ќа цю обставину ще в п'¤тдес¤т≥ роки звернув увагу рад¤нський космолог ј. Ћ. «ельманов: ЂЋюдина спостер≥гаЇ ≥ вивчаЇ у навколишньому св≥т≥ ¤вища пев≠ного типу, бо ¤вища ≥ншого типу в≥дбуваютьс¤ без св≥дк≥вї.

«годом англ≥йський учений  артер, перефразовуючи в≥доме висловлюванн¤ ƒекарта, сформулював той самий принцип у парадоксальн≥ш≥й форм≥: Ђя мислю, тому ¬сесв≥т такий, ¤ким в≥н Її.

÷≥ твердженн¤ ув≥йшли в сучасну науку п≥д назвою Ђпринципу «ельманов Ч  артераї або Ђантропного принципуї.

јналог≥чн≥ ≥дењ можна зустр≥ти ≥ в прац¤х ≥нших су≠часних ф≥зик≥в та астроф≥зик≥в. “ак, видатний сучасний ф≥зик, учень ј. ≈йнштейна ƒ. ”њлер в одн≥й ≥з своњх праць написав, що ≥снуючого у ¬сесв≥т≥ пор¤дку речей могло й не бути без людини, але, оск≥льки е людина, ¬сесв≥т саме такий, ¤кий в≥н Ї.

≤нший в≥домий ученийЧангл≥йський астроф≥зик ÷. ƒев≥с у своњй книжц≥ Ђѕрост≥р ≥ час у сучасн≥й кар≠тин≥ ¬сесв≥туї висловлюЇ под≥бну думку про те, що на¤вн≥сть житт¤ накладаЇ обмеженн¤ на властивост≥ ¬сесв≥ту,Ч вони повинн≥ бути т≥Їю чи ≥ншою м≥рою певними.

–озум≥ти все це треба так: в ≥ншому ¬сесв≥т≥, що маЇ ≥нш≥ властивост≥, ми просто не могли б з'¤витис¤ й ≥снувати. —аме ≥снуванн¤ людини ≥ людства зумов≠люЇтьс¤ й забезпечуЇтьс¤ певними властивост¤ми св≥то≠будови.

ќдн≥Їю з найважлив≥ших властивостей нашого ¬се≠св≥ту, ¤к ми вже знаЇмо, в його розширенн¤, завд¤ки ¤кому взаЇмн≥ в≥дстан≥ м≥ж галактиками (точн≥ше скуп≠ченн¤ми галактик) з часом зростають. ¬насл≥док взаЇм≠ного в≥ддаленн¤ зор¤них систем спостер≥гач, хочби на ¤кому ≥з зор¤них остров≥в в≥н не перебував,. ви¤вить у випром≥ненн≥ ≥нших галактик так зване червоне зм≥≠щенн¤ спектральних л≥н≥й. ÷е ¤вище, що в≥доме п≥д назвою ефекту ƒоплера, виникаЇ в тих випадках, коли джерело електромагн≥тного випром≥нюванн¤ в≥д нас в≥д≠дал¤Їтьс¤. ≤ чим б≥льша швидк≥сть в≥ддаленн¤, тим сильн≥ший зсув спектральних л≥н≥й. ” раз≥ наближенн¤ джерела спектральн≥ л≥н≥њ зм≥щуютьс¤ в б≥к ф≥олетовоњ частини спектра.

«давалос¤ б, характер руху галактик не повинен мати дл¤ нас абсолютно н≥¤кого значенн¤ Ч адже ц≥ зор¤н≥ системи знаход¤тьс¤ в≥д «емл≥ на величезних в≥д≠стан¤х, у сотн≥ тис¤ч, м≥льйони ≥ нав≥ть м≥ль¤рди св≥тло≠вих рок≥в. ѕроте насправд≥ њх розб≥ганн¤ т≥сно пов'¤зане ≥з самим фактом нашого ≥снуванн¤.

—права в тому, що червоне зм≥щенн¤ Ч це зсув елек≠тромагн≥тного випром≥нюванн¤ в б≥к нижчих частот ≥ б≥льших довжин хвиль, ј чим довша хвил¤ електро≠магн≥тного випром≥нюванн¤, тим меншу енерг≥ю вона переносить. “аким чином, завд¤ки розб≥ганню галактик, њх сумарне випром≥нюванн¤ приходить до нас ≥ в будь-¤кий пункт простору дуже ослабленим.

якби галактики зближувалис¤, то зам≥сть червоного зм≥щенн¤ в≥дбувалос¤ б ф≥олетове Ч всув у б≥к жорст≠ких короткохвильових випром≥нювань. ” цьому випадку густина випром≥нюванн¤, а значить, ≥ температура в кожному пункт≥ ¬сесв≥ту ви¤вилас¤ б наст≥льки вели≠кою, що можлив≥сть ≥снуванн¤ б≥олог≥чного житт¤ в та≠кому ¬сесв≥т≥ була б повн≥стю виключеною. ќтже, ми не випадково живемо саме у ¬сесв≥т≥, що розширюЇтьс¤, ≥ спостер≥гаЇмо саме червоне зм≥щенн¤ у спектрах га≠лактик.

јле справа не т≥льки в розб≥ганн≥ галактик. —еред величезного розмањтт¤ ф≥зичних величин, ¤к≥ вход¤ть до структури основних ф≥зичних теор≥й, особливе м≥сце пос≥дають так зван≥ фундаментальн≥ стал≥. ƒо них на≠лежать швидк≥сть св≥тла у вакуум≥, зар¤д ≥ маса елек≠трона, грав≥тац≥йна стала та де¤к≥ ≥нш≥.

«окрема, фундаментальн≥ стал≥ т≥сно пов'¤зан≥ з в≥≠домими сучасн≥й науц≥ чотирма типами ф≥зичних взаЇ≠мод≥й: ¤дерною, або сильною, електромагн≥тною, слаб≠кою ≥ грав≥тац≥йною.

1	2

Ќазва: „и ≥снують надцив≥л≥зац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1376 прочитано)