јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > „и ≥снують надцив≥л≥зац≥њ

 оли б фундаментальн≥ константи мали ≥нш≥ числов≥ значенн¤, ≥ншими були б ≥ властивост≥, ≥ структура ¬се≠св≥ту. ≤ в такому ¬сесв≥т≥ р¤д умов, необх≥дних дл¤ утворенн¤ та ≥снуванн¤ живих структур, м≥г би ви¤ви≠тис¤ незд≥йсненим.

“аким чином, фундаментальн≥ властивост≥ ¬сесв≥ту орган≥чно сплетен≥ з фактом ≥снуванн¤ житт¤ ≥ людини. —аме цю обставину й в≥дображаЇ антропний принцип.

« усього сказаного випливаЇ принципово важливий висновок: ≥ житт¤ ¤к форма ≥снуванн¤ матер≥њ, ≥ його найвища стад≥¤ Ч людина Ч Ї природним породженн¤м процесу еволюц≥њ ¬сесв≥ту. ѕри цьому людину над≥лено вдатн≥стю св≥домо п≥знавати ≥ перетворювати навколиш≠н≥й св≥т. ”же сьогодн≥ земне людство дос¤гло наст≥льки

високого р≥вн¤ розвитку, маЇ так≥ глибок≥ науков≥ знан≠н¤, так≥ широк≥ техн≥чн≥ й технолог≥чн≥ можливост≥, що воно вийшло на р≥вень звершень не т≥льки глобальних, а й косм≥чних масштаб≥в.

Ћюдина зм≥нюЇ теч≥ю р≥чок, створюЇ нов≥ мор¤, ви≠водить на косм≥чн≥ орб≥ти штучн≥ небесн≥ т≥ла. «авд¤ки робот≥ збудованих людиною численних рад≥о- ≥ теле≠станц≥й рад≥овипром≥нюванн¤ «емл≥ у св≥товий прост≥р зр≥вн¤лос¤ за своЇю ≥нтенсивн≥стю з рад≥овипром≥нюван≠н¤м спок≥йного —онц¤, тобто перетворилос¤ на ¤вище косм≥чного пор¤дку. ¬≥дкриваютьс¤ гранд≥озн≥ реальн≥ перспективи дальшого освоЇнн¤ космосу.

Ќеважко бачити, що все це докор≥нно суперечить рел≥г≥йним погл¤дам на м≥сце людини ≥ людства у св≥≠тобудов≥. ≤ це не просто лог≥чна суперечн≥сть. –ел≥г≥йна точка зору голосл≥вна, њњ н≥чим не п≥дтверджено. Ќавпа≠ки, висновки науки грунтуютьс¤ на тривалому процес≥ вивченн¤ навколишнього св≥ту, њх справедлив≥сть п≥д≠тверджуЇтьс¤ вс≥Їю практичною д≥¤льн≥стю людини.

ћетодичн≥ м≥ркуванн¤. —учасн≥ теологи ≥ ф≥лософи-≥деал≥сти намагаютьс¤ тлумачити антропний принцип на користь рел≥г≥йних у¤влень про св≥т, зобразити спра≠ву так, що ¬сесв≥т н≥бито спец≥ально призначений дл¤ по¤ви й ≥снуванн¤ людини. ≤ншими словами, припускаЇ≠тьс¤, що ¬сесв≥т створено надприродною силою з певною метою.

ѕод≥бноњ точки зору додержують ≥ де¤к≥ заруб≥жн≥ ф≥зики та астроф≥зики. ¬они намагаютьс¤ пов'¤зати виникненн¤ нашого ¬сесв≥ту, що маЇ певн≥ властивост≥, з необх≥дн≥стю по¤ви в ньому Ђспостер≥гачаї. ƒл¤ ви≠никненн¤ ¬сесв≥ту потр≥бен Ђспостер≥гачї, за¤вл¤ють вони. ¬ластивост≥ ¬сесв≥ту так≥, щоб забезпечити ство≠ренн¤ спостер≥гача. Ќаше становище у ¬сесв≥т≥ Ч при≠в≥лейоване.

” таких спробах немаЇ н≥чого неспод≥ваного. “еологи ≥ рел≥г≥йне мисл¤ч≥ вчен≥ завжди прагнуть пристосувати

науку до рел≥г≥њ, обгрунтувати рел≥г≥йн≥ у¤вленн¤ про св≥т за допомогою наукових даних. ≤ особливо охоче використовуютьс¤ дл¤ цього найб≥льш загальн≥ поло≠женн¤ науки, що мають св≥тогл¤дний характер. јнтроп≠ний принцип не був вин¤тком. ќднак ус≥ спроби його рел≥г≥йноњ ≥нтерпретац≥њ не мають п≥д собою абсолютно н≥¤ких п≥дстав. ¬икористовуЇтьс¤ випробуваний при≠йом: перевернути все Ђз н≥г на головуї. « наукового положенн¤ про ге, що у ¬сесв≥т≥, ¤кий мав би ≥нш≥ властивост≥, людина не змогла б з'¤витис¤ й ≥снувати, робитьс¤ зовс≥м незаконний висновок, що ¬сесв≥т маЇ саме так≥ властивост≥, щоб у ньому могла з'¤витис¤ й ≥снувати людина.

„и не сл≥д у зв'¤зку з цим в≥дмовитис¤ в≥д антроп≠ного принципу? ÷ей висновок був би серйозною помил≠кою. «наченн¤ тих чи ≥нших наукових положень зале≠жить не в≥д ставленн¤ до них представник≥в рел≥г≥њ, а виключно в≥д њхнього наукового зм≥сту, тобто в≥д того, наск≥льки правильно вони в≥дображають реальний св≥т.

ўо ж до того спору навколо картини св≥ту, ¤кий наука ≥ рел≥г≥¤ все-таки вели прот¤гом багатьох сто≠р≥ч, то по сут≥ це завжди був сп≥р про м≥сце людини у св≥тобудов≥. —тикалис¤ не просто дв≥ р≥зн≥ концепц≥њ будови ¬сесв≥ту, а два протилежних св≥тогл¤ди.

ѕо сут≥ сп≥р завжди точивс¤ навколо того, чи ствоц рено св≥т ≥ людину богом, ≥ чи Ї людина безправною в цьому св≥т≥, ¤ким керуЇ божественний промисли, чи людина Ї продуктом натурального розвитку природи, ≥стота, ¤ка здатна активно п≥знавати ≥ перетворювати навколишн≥й св≥т.

¬ажлива роль астроном≥њ у формуванн≥ наукового д≥алектико-матер≥ал≥стичного св≥тогл¤ду зумовлюЇтьс¤ насамперед тим, що знанн¤ про ¬сесв≥т становл¤ть фун≠дамент науковоњ картини св≥ту. ≤ немаЇ сумн≥в≥в у тому, що роль ц¤ в подальшому зростатиме.

ѕрот¤гом багатьох тис¤чол≥ть житт¤ людини ≥ люд≠ства було обмежене земними рамками. ≤ хоч наш≥ далек≥ предки займалис¤ спостереженн¤м св≥тил, результати цих спостережень використовувалис¤ виключно дл¤ розв'¤занн¤ земних проблем.

«розум≥ло, люди не могли не замислюватис¤ над тим, ¤ке м≥сце пос≥дають «емл¤ ≥ людство у св≥тобудов≥.

ѕроте тривалий час це питанн¤, ¤к ми вже знаЇмо, роз≠в'¤зувалос¤ в рел≥г≥йному план≥ й т≥льки окрем≥, пере≠дов≥ уми висловлювали ген≥альн≥ здогади про «емлю ≥ ¬сесв≥т.

ѕоступово з розвитком науки в умах передових ми≠слител≥в визр≥вало переконанн¤ про те, що «емл¤ Ч нев≥д'Їмна складова частина св≥тобудови. ¬ зародковому стан≥ цю ≥дею можна знайти у творах давньогрецьких ф≥лософ≥в, а в наступн≥ стор≥чч¤ у прац¤х Ѕ≥рун≥, ”лугбека,  оперника, Ѕруно, √ал≥ле¤,  еплера вона д≥стала дальший розвиток.

« по¤вою вченн¤  оперника стало ¤сно, що наша «емл¤ Ч це небесне т≥ло, одна з планет —он¤чноњ систе≠ми. ќднак ус¤ практична д≥¤льн≥сть людини ще трива≠лий час була пов'¤зана виключно з «емлею.

ќсобливо глибоко ≥де¤ взаЇмозв'¤зку земного ≥ ко≠см≥чного обговорюЇтьс¤ й анал≥зуЇтьс¤ в досл≥дженн¤х  . ≈. ÷≥олковського, ќ. Ћ. „ижевського ≥ ¬. ≤. ¬ернадського. ƒол¤ ≥стоти, тобто людини, твердив ÷≥олковський, залежить в≥д дол≥ ¬сесв≥ту. ѕотр≥бна така вища точка зору. ¬узька точка зору може призвести до по≠милок.

ѕ≥д зовн≥шн≥м середовищем, говорив „ижевський, ми повинн≥ розум≥ти весь св≥т навколо нас. ÷е означаЇ, що ≥снують позаземн≥ фактори, ¤к≥ впливають, ≥ можливо визначальним чином, на всю поверхню планети, на њњ атмосферу.

јналог≥чн≥ думки висловлював ≥ академ≥к ¬ернадський. √еолог≥чн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ на «емл≥, твердив в≥н, зумовлюютьс¤ факторами косм≥чного по≠р¤дку.

” середин≥ XX стор≥чч¤ людина зум≥ла, нарешт≥, по≠долати земне т¤ж≥нн¤ й почати освоЇнн¤ косм≥чного простору.

« по¤вою косм≥чних апарат≥в ми не т≥льки стали обживати навколоземний косм≥чний прост≥р, а й залучати косм≥чн≥ ¤вища у сферу своЇњ безпосередньоњ прак≠тичноњ д≥¤льност≥.

√лобальних ≥ нав≥ть косм≥чних масштаб≥в дос¤гли й сучасн≥ науково-техн≥чн≥ звершенн¤. ¬иробнича ≥ прак≠тична д≥¤льн≥сть людей почала ≥стотно впливати на земне середовище нашого житт¤. ≤ не випадково одн≥Їю з найважлив≥ших проблем, що сто¤ть у наш час перед земною цив≥л≥зац≥Їю, Ї проблема збереженн¤ навколиш≠нього середовища.

”се це, разом уз¤те, даЇ п≥дставу твердити, що люд≠ство вийшло на новий р≥вень свого науково-техн≥чного ≥ технолог≥чного розвитку,Ч воно дедал≥ б≥льшою м≥рою стаЇ косм≥чною цив≥л≥зац≥Їю. ѕа цьому р≥вн≥ ми вже не можемо не брати до уваги ту обставину, що «емл¤ Ч не в≥докремлений, ≥зольований маленький св≥т, а нев≥≠д'Їмна складова частина космосу. ≤ ми дедал≥ глибше ≥ виразн≥ше починаЇмо усв≥домлювати, що середовищем нашого житт¤ в широкому розум≥нн≥ Ї не т≥льки наша планета «емл¤ ≥ нав≥ть не т≥льки наша —он¤чна система, а й увесь наш ¬сесв≥т.

—учасна наука виходить з необх≥дност≥ ц≥л≥сного сприйн¤тт¤ св≥ту. ј це означаЇ, що ми повинн≥ розгл¤да≠ти окрем≥ фрагменти навколишньоњ д≥йсност≥ не ≥зольо≠вано один в≥д одного, кожний сам по соб≥, а ¤к Їдину систему. —истемний п≥дх≥д, ¤к ми вже не раз зазначали, допомагаЇ зрозум≥ти, з ¤ких частин складаЇтьс¤ ц≥ле ≥ що ¤вл¤Ї собою кожна частина зокрема, а також з'¤сувати, ¤к ц≥ частини складаютьс¤ в ц≥ле, ¤к вони пов'¤зан≥ м≥ж собою, ¤к впливаЇ зм≥на будь-¤коњ з них на стан ≥нших ≥ систему в ц≥лому.

“акий п≥дх≥д особливо необх≥дний, коли йдетьс¤ про земну цив≥л≥зац≥ю. Ќе т≥льки багато ¤к≥ умови нашого житт¤, а й саме ≥снуванн¤ земноњ цив≥л≥зац≥њ великою м≥рою залежить в≥д того, що ¤вл¤Ї собою наш ¬сесв≥т, ¤к≥ ф≥зичн≥ процеси ≥ зм≥ни в ньому в≥дбуваютьс¤. јдже косм≥чн≥ ¤вища можуть справити певний вплив на середовище, що нас оточуЇ, на умови нашого земного ≥сну≠ванн¤.

як ми вже знаЇмо, ¬сесв≥т еволюц≥онуЇ. «м≥нюЇтьс¤ косм≥чне середовище нашого житт¤. ј це в к≥нцевому п≥дсумку не може не позначатис¤ й на стан≥ земного середовища, ¤ке безпосередньо нас оточуЇ. ќтже, глибоке вивченн¤ закон≥в еволюц≥њ ¬сесв≥ту ≥ природи ф≥зичних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в ньому, необх≥дне не т≥льки дл¤ розширенн¤ ≥ поглибленн¤ наших знань про будову матер≥њ, а й дл¤ обгрунтованого наукового прогнозуван≠н¤ майбутн≥х стан≥в планетарного середовища нашого житт¤.

јле чи не передчасна постановка такого питанн¤? јдже в≥домо, що еволюц≥¤ ¬сесв≥ту нав≥ть за косм≥чними масштабами часу проходить надзвичайно пов≥льно ≥ ск≥льки-небудь ≥стотн≥ зм≥ни у його стан≥ можуть ста≠тис¤ дуже й дуже не скоро.

ќстаннЇ справедливе лише щодо стану ¬сесв≥ту в ц≥лому. ўо ж до процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в ньому, то це зовс≥м не обов'¤зково плавн≥ к≥льк≥сн≥ зм≥ни Ч пов≥льн≥, поступов≥, розт¤гнут≥ на м≥ль¤рди рок≥в. Ќа р≥зних р≥вн¤х ≥снуванн¤ матер≥њ за пор≥вн¤но коротк≥ пром≥жки часу у ¬сесв≥т≥ в≥дбувалис¤ ≥ в≥дбуваютьс¤ глибок≥ ¤к≥сн≥ перетворенн¤, нестац≥онарн≥ ¤вища, що супроводжуютьс¤ вид≥ленн¤м колосальноњ енерг≥њ, а в р¤д≥ випадк≥в ≥ вибуховими ¤вищами. ѕовсюдно про≠ход¤ть також ≥нш≥ необоротн≥ ф≥зичн≥ процеси, ц≥лком пор≥вн¤нн≥ за своЇю тривал≥стю з земними.

Ќе можна також забувати про те, що майбутнЇ починаЇтьс¤ сьогодн≥. ≤ людство вже зараз зобов'¤зане замислюватис¤ над тими проблемами, ¤к≥ на повний зр≥ст можуть постати перед людьми в пор≥вн¤но в≥дда≠леному майбутньому.

ƒосить важливу роль в ≥стор≥њ розвитку земноњ цив≥≠л≥зац≥њ в≥д≥грав комплекс географ≥чних наук. ÷≥ науки допомагали людин≥ освоювати нашу планету. —ьогодн≥ виникаЇ потреба в науц≥, ¤ка вивчала б властивост≥ косм≥чного середовища нашого житт¤. “епер такою наукою Ї астроном≥¤ та њњ найважлив≥ший розд≥л Ч астроф≥зика. ” той же час не можна не вз¤ти до уваги, що й астроном≥¤ ≥ астроф≥зика вивчають косм≥чн≥ про≠цеси з≥ своЇњ специф≥чноњ точки зору. “ому в майбутньо≠му, очевидно, знадобитьс¤ наука, ¤ка досл≥дила б, так би мовити, географ≥чн≥ аспекти косм≥чних ¤вищ. ћожна припустити, що це буде комплексна наука, ¤ка стане синтезом в≥дпов≥дних розд≥л≥в не т≥льки астроф≥зики й географ≥њ, а й ф≥зики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ, к≥бернетики. —тво≠ренн¤ такоњ науки (де¤к≥ вчен≥ пропонують назвати њњ астроеколог≥Їю) матиме велике значенн¤ дл¤ прогресив≠ного розвитку земноњ цив≥л≥зац≥њ.

1	2

Ќазва: „и ≥снують надцив≥л≥зац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1376 прочитано)