Ѕанк≥вська справа > јнал≥тичн≥ можливост≥ балансу комерц≥йного банку

‘орма балансу концентруЇ увагу на типах актив≥в та пасив≥в. ѕ≥дх≥д до анал≥зу пол¤гаЇ в розмежуванн≥ депозит≥в на депозити до запитанн¤, терм≥нов≥ та ощадн≥. ¬важаЇтьс¤, що депозити до запитанн¤ пов"¤зан≥ з проведенн¤м розрахунк≥в ≥ через це вони досить стаб≥льн≥ та нечутлив≥ до процентноњ ставки. “ерм≥нов≥ депозити переважно складаютьс¤ з чутливих до процентноњ ставки

"придбаних" депозит≥в корпорац≥й та ф≥зичних ос≥б. ќщадн≥ рахунки становл¤ть досить стаб≥льн≥ заощадженн¤ загальноњ громадськост≥. “енденц≥¤ сплачувати проценти за рахунками до запитанн¤ руйнуЇ традиц≥йн≥ кордони м≥ж цими типами рахунк≥в, њх в≥дносною ц≥ною та стаб≥льн≥стю. ѕозики та депозити класиф≥куютьс¤ не т≥льки за строком погашенн¤, ¤ка у баланс≥ у

будь-¤кому випадку викривлена, оск≥льки т≥ строки погашенн¤, ¤к≥ показан≥ у баланс≥ щодо кредит≥в та депозит≥в, взагал≥ в≥дображають первинну, початкову тривал≥сть, а не пер≥од часу, що залишилис¤ до погашенн¤. ќднак де¤к≥ системи зв≥тност≥ не вимагають таких додаткових п≥дпор¤дкованих зв≥т≥в ≥ приход¤ть до компром≥су, показуючи активи та пасиви за строками, що за-

лишилис¤ до њх погашенн¤, втрачаючи ≥нформац≥ю про ≥нструменти та њх ц≥л≥.

ѕозабалансов≥ статт≥ - зобов'¤занн¤, прийн¤т≥ банком в≥д ≥мен≥ свого кл≥Їнта, що можуть змусити банк вид≥лити кошти (можливо, видати позику у раз≥ в≥дсутност≥ грошей у кл≥Їнта), становл¤ть собою кредитний ризик установи ≥ через це додаютьс¤ до актив≥в, зважених на ризик при п≥драхунку достатност≥ кап≥талу.

ќсновними видами анал≥зу балансу банку Ї:

јЌјЋI« —“–” “”–» - даЇ змогу оц≥нювати зм≥ни структури актив≥в та пасив≥в прот¤гом часу, проводити сп≥вставленн¤ з такими установами. “акий формат, кр≥м того, в≥дображаЇ т≥ банк≥вськ≥ операц≥њ, ¤к≥ банк або не проводить, або зв≥туЇ про них неадекватно.

 ќ≈‘I÷I™Ќ“Ќ»… јЌјЋI« балансового зв≥ту проводитьс¤ з викорис-

танн¤м трьох основних коеф≥ц≥Їнт≥в:

1) оеф≥ц≥Їнт л≥кв≥дних актив≥в. ÷е коеф≥ц≥Їнт вим≥ру л≥кв≥дност≥, ¤кий обчислюЇтьс¤ шл¤хом доданн¤ до гот≥вки та прир≥вн¤них до нењ кошт≥в м≥жбанк≥вських актив≥в за м≥нусом м≥жбанк≥вських пасив≥в та позичок в≥д центрального банку. ¬≥н також може розраховуватис¤ ¤к в≥дсоток до загальних (або робочих) актив≥в.

2) оеф≥ц≥Їнт сп≥вв≥дношенн¤ позик та депозит≥в . ÷ей коеф≥ц≥Їнт визначаЇтьс¤ сумою вс≥х актив≥в з нормальним ризиком (дисконти, позики та ав≥зо), под≥лен≥ на основн≥ депозити (включаючи до <запитанн¤>, терм≥нов≥ та ощадн≥ депозити за вин¤тком короткотерм≥нових грошового ринку та довготерм≥нових запози-

чень). ÷е сп≥вв≥дношенн¤ характеризуЇ здатн≥сть банку залучати депозити в≥д сусп≥льства дл¤ п≥дтримки своњх кредитних операц≥й та його можлив≥сть давати в кредит ц≥ депозити. ¬ищий коеф≥ц≥Їнт традиц≥йно асоц≥юЇтьс¤ з б≥льш високим елементом ризику, оск≥льки в≥н може в≥дображати нижчу л≥кв≥дн≥сть (та ураз-

лив≥сть в≥д д≥й кредитор≥в), негативн≥ економ≥чн≥ умови чи насл≥дки в≥дпливу депозит≥в. Ќизький р≥вень сп≥вв≥дношенн¤ може в≥дображати недостатн≥ можливост≥ кредитуванн¤ або небажанн¤ прийн¤тт¤ ≥снуючого ризику при наданн≥ позик. "Ќормальний" р≥вень залежить в≥д крањни , однак 70-80% може складати пом≥р сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж л≥кв≥дн≥стю (що вимагаЇ меншого коеф≥ц≥-

Їнта) та дох≥дн≥стю (¤ка, звичайно, краща в≥д б≥льш високого коеф≥ц≥Їнта). якщо у вс≥Їњ ф≥нансовоњ системи показник перевищуЇ 100% , тод≥ у промисловост≥ можуть мати м≥сце структурн≥ проблеми, наприклад, при реф≥нансуванн≥ центральним банком торговельних операц≥й чи прив≥лейованому кредитуванн≥. Ќезабезпечен≥ кредити мають бути покрит≥ за рахунок в≥дпов≥дних контрактивних рахунк≥в. ¬они мають прийн¤ти форму забезпеченн¤

п≥д збитки за позиками, що в≥дн≥маютьс¤ ≥з останн≥х надходжень ≥, таким чином, ≥з резерву кап≥талу. “акож важливо, що "позики", ¤к≥ використан≥ в цьому коеф≥ц≥Їнт≥, мають бути чист≥ в≥д резерву п≥д збитки.

3)  оеф≥ц≥Їнт достатност≥ кап≥талу. ÷ей коеф≥ц≥Їнт подаЇ "реальний " кап≥тал ¤к в≥дсоток загальних актив≥в, зважених на ризик. I кап≥тал, ≥ активи мають бути повн≥стю очищен≥ в≥д в≥дпов≥дних забезпечень п≥д збитки за позиками та нематер≥альних актив≥в. ÷ей коеф≥ц≥Їнт показуЇ межу захисту кредитор≥в та

вкладник≥в банку в≥д непередбачених збитк≥в, ¤ких може зазнати банк у процес≥ своЇњ д≥¤льност≥. “аким чином, це показник того, наск≥льки банк протистоњть економ≥чним скрутам та складнощ¤м. ÷ей коеф≥ц≥Їнт перегл¤даЇтьс¤ нагл¤довими органами та кредитними анал≥тиками ¤к один ≥з ключових показник≥в економ≥чного стану банку. ѕовний п≥драхунок достатност≥ кап≥талу

включаЇ зваженн¤ кожноњ категор≥њ актив≥в на коеф≥ц≥Їнт ризику, виключенн¤ з них нематер≥альних актив≥в та деб≥торськоњ заборгованост≥ в≥дпов≥дних контрагент≥в та нематер≥альних актив≥в з актив≥в та кап≥талу, ≥ доданн¤ потенц≥йних зобов"¤зань до зважених на ризик актив≥в.

Iснують також ≥нши коеф≥ц≥Їнти, що використовуютьс¤ в р≥зних

випадках, але њхнЇ використанн¤ може призвести до зменшенн¤

в≥ддач≥. “акими коеф≥ц≥Їнтами Ї:

ƒох≥дн≥ активи до загальних актив≥в. —кладаютьс¤ з доходних актив≥в (п≥дпроцентн≥ депозити, розм≥щенн¤ ц≥нних папер≥в, позики , ав≥зо та ≥нструменти кап≥талу), под≥лених на загальн≥ активи. ÷ей показник маЇ показувати, наск≥льки продуктивно кер≥вництво використовуЇ активи. ќднак де¤ке "непродуктивне" використанн¤ Ї ц≥лком нормальним, оск≥льки в той час, ¤к прим≥щенн¤ та обладнанн¤ не можуть пр¤мо давати прибуток, вони необх≥дн≥ дл¤ п≥дтриманн¤ операц≥йноњ д≥¤льност≥ банку.  р≥м того, вимоги резервуванн¤ можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати де¤к≥ активи. ÷ей коеф≥ц≥Їнт не вим≥рюЇ ефективност≥ використанн¤ актив≥в.

“аблиц¤ 3

 оеф≥ц≥Їнти дл¤ анал≥зу балансу комерц≥йного банку

—п≥вв≥дношенн¤ резерв≥в п≥д збитки за позиками та загальних позик . ÷ей коеф≥ц≥Їнт характеризуЇ ¤к≥сть банк≥вського портфел¤ позик та покритт¤ безнад≥йних борг≥в.

 ожний з цих коеф≥ц≥Їнт≥в може обчислюватис¤ на баз≥ окремого балансового зв≥ту, оск≥льки кожний з них складаЇтьс¤ на окрему дату,що в≥дпов≥даЇ дат≥ балансу. Ѕанки, що залучен≥ до ф≥нансуванн¤ сезонного виробництва, можуть показувати сезонн≥ зм≥ни цих коеф≥ц≥Їнт≥в, тому дл¤ ≥зол¤ц≥њ тенденц≥й в≥д сезонних розходжень необх≥дно проводити пор≥вн¤нн¤ м≥ж такими установа-

ми за один ≥ той самий м≥с¤ць,за к≥лька рок≥в чи за середньор≥чними показниками. ѕри цьому можуть бути внесен≥ де¤к≥ зм≥ни, наприклад, додаванн¤ довгострокового п≥дпор¤дкованого боргу до кап≥талу при визначенн≥ достатност≥ кап≥талу, а анал≥тики мають використовувати де¤к≥ м≥ркуванн¤ з приводу того,що Ї прийн¤тим дл¤ кожноњ конкретноњ крањни. ” наведеному приклад≥ п≥драховано к≥лька вар≥ац≥й перших двох показник≥в, але остан-

н≥ два про≥гноровано через њх обмежене використанн¤ в крањнах, що розгл¤даютьс¤.  ≥льк≥сть коеф≥ц≥Їнт≥в, що можуть бути використан≥ при анал≥з≥

ф≥нансового стану, обмежена лише к≥льк≥стю рахунк≥в балансового зв≥ту та зв≥ту про ф≥нансов≥ результати. јнал≥тики, законодавц≥, кер≥вники банку та ≥нвестори - вс≥ мають своњ завданн¤ щодо висв≥тленн¤ специф≥чних аспект≥в стану банку. “аблиц¤ показуЇ найб≥льш поширен≥ коеф≥ц≥Їнти ф≥нансового стану. ÷≥ коеф≥ц≥Їнти подають дан≥ у в≥дсотковому вираз≥,прот¤гом одного року,що може висв≥тлювати поточн≥ тенденц≥њ, а тому внутр≥шнЇ кер≥вництво та нагл¤дацьк≥ органи повинн≥ обчислювати коеф≥ц≥Їнти щоквартально чи щом≥с¤чно.

1	2	3	4

Ќазва: јнал≥тичн≥ можливост≥ балансу комерц≥йного банку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (5526 прочитано)