≈коном≥ка п≥дприЇмства > ћале п≥дприЇмництво

ћале п≥дприЇмництво

ѕлан.

¬ступ

1.≈коном≥чна сутн≥сть малого п≥дприЇмництва

2.‘ункц≥њ малого п≥дприЇмництва

3.ќсобливост≥ розвитку малого п≥дприЇмництва в ”крањн≥ й за кордоном

Ћ≥тература
¬ступ

ќдним ≥з перспективних напр¤м≥в створенн¤ конкурентно-ринкового середовища Ї розвиток малого п≥дприЇмництва. —ьогодн≥ ц≥лком очевидно, що усп≥х ринкових перетворень великою м≥рою визначатиметьс¤ тим, ¤к вдастьс¤ реал≥зувати потенц≥ал малого п≥дприЇмництва, цього динам≥чного ≥ моб≥льного сектору економ≥ки. ўо ж таке мале п≥дприЇмництво? як≥ його роль ≥ м≥сце в рин≠ков≥й економ≥ц≥? як≥ основн≥ функц≥њ малого п≥дприЇмництва, особливост≥ його розвитку в ”крањн≥? —аме на ц≥ питанн¤ ви ≥ знайдете в≥дпов≥дь у ц≥й тем≥.

1. ≈коном≥чна сутн≥сть малого п≥дприЇмництва

¬≥дпов≥дно до розм≥р≥в п≥дприЇмств, масштаб≥в њх д≥¤льност≥ п≥дприЇмництво под≥л¤ють на мале, середнЇ та велике. ” св≥т≥ ≥снують ф≥рми-г≥ганти з багатом≥ль¤рдними оборотами, на ¤ких працюють дес¤тки й сотн≥ тис¤ч прац≥вник≥в. ≤снують ≥ розвиваютьс¤ крих≥тн≥ ф≥рми, на ¤ких зайн¤то дв≥, три особи. –озм≥р п≥дприЇмств залежить в≥д виробничоњ функц≥њ п≥дприЇмства, технолог≥чного типу виробничого процесу, здатност≥ швидко реагувати на зм≥ни ринковоњ ситуац≥њ, на рух попиту, по¤ву нових потреб у сусп≥льств≥ тощо. —в≥товий досв≥д ≥ практика господарюванн¤ показують, що найважлив≥шою ознакою ринковоњ економ≥ки Ї ≥снуванн¤ ≥ взаЇмод≥¤ багатьох великих, середн≥х ≥ малих п≥дприЇмств, њх оптимальне сп≥вв≥дношенн¤. Ќайб≥льш динам≥чним елементом структури народного господарства, що пост≥йно зм≥нюЇтьс¤, Ї мале п≥дприЇмництво. Ќабутий власний досв≥д, позитивн≥ результати розвитку малого п≥дприЇмництва в крањнах, ¤к≥ пройшли етап реформуванн¤ еконо≠м≥чних систем, показують, що воно Ї одним ≥з засоб≥в усуненн¤ дис≠пропорц≥й на окремих товарних ринках, створенн¤ додаткових ро≠бочих м≥сць ≥ скороченн¤ безроб≥тт¤, актив≥зац≥њ ≥нновац≥йних про≠цес≥в, розвитку конкуренц≥њ, швидкого насиченн¤ ринку товарами та послугами. ј мал≥ п≥дприЇмства, за певних умов ≥ за п≥дтримки з боку держави, Ч потенц≥йно ≥нновац≥йн≥, гнучк≥ й витратоефективн≥, мають п≥дприЇмницький досв≥д ≥ достатн≥й профес≥йний р≥вень.

¬ластив≥стю сучасного етапу економ≥чного розвитку Ї становлен≠н¤ (дл¤ постсоц≥ал≥стичних крањн) ≥ подальше вдосконаленн¤ (дл¤ розвинутих крањн) зм≥шаноњ економ≥ки ринкового типу. —аме рин≠ковий тип економ≥чноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства, конкурентно-ринко≠вий спос≥б координац≥њ економ≥чних процес≥в ≥ прийн¤тт¤ р≥шень у межах нац≥ональних економ≥чних систем Ї найб≥льш перспектив≠ним. ¬≥н стаЇ ≥сторично виправданим дл¤ крањн, що вир≥шують про≠блему вибору способу соц≥ально-економ≥чного розвитку.

ќб'Їктивними перевагами сучасноњ ринковоњ економ≥ки Ї ефек≠тивне ≥ переважно рац≥ональне використанн¤ виробничих ресурс≥в, динам≥зм, конкурентн≥сть, висок≥ адаптац≥йн≥ властивост≥ науково-техн≥чного прогресу тощо. –инковий механ≥зм господарюванн¤ за≠безпечуЇ свободу економ≥чного вибору, реал≥зац≥ю власного економ≥ч≠ного ≥нтересу та взаЇмоузгоджен≥сть ≥нтерес≥в ринкових суб'Їкт≥в. Ќе менш важливими ознаками ринковоњ економ≥ки Ї реал≥зац≥¤ п≥д≠приЇмницького потенц≥алу, моб≥л≥зац≥¤ самост≥йноњ ≥н≥ц≥ативи гос≠подарського суб'Їкта. ќтже, мале п≥дприЇмництво виступаЇ руш≥й≠ною силою соц≥ально-економ≥чного розвитку.

ћале п≥дприЇмництво Ї орган≥чним структурним елементом ринковоњ економ≥ки. ÷ей сектор економ≥ки ≥сторично ≥ лог≥чно в≥≠д≥гравав роль необх≥дноњ передумови створенн¤ ринкового середо≠вища. ¬≥н був первинною вих≥дною формою ринкового господарю≠ванн¤ у вигл¤д≥ др≥бнотоварного виробництва. —аме тому др≥бното≠варне п≥дприЇмництво в≥д≥грало структуроутворюючу роль в ≥стор≥њ становленн¤ економ≥ки конкурентно-ринкового типу. ÷¤ специф≥≠ка та своЇр≥дне функц≥ональне призначенн¤ малого п≥дприЇмниц≠тва набувають особливого значенн¤ дл¤ крањн, ¤к≥ йдуть шл¤хом в≥дтворенн¤ ринковоњ системи господарюванн¤. «датн≥сть малого п≥дприЇмництва до структуроутворенн¤ ринку висуваЇ завданн¤ його в≥дродженн¤ та спр¤мовуЇ в число першочергових заход≥в реформу≠ванн¤ економ≥ки ”крањни на њњ перех≥дному етап≥.

” структур≥ сучасноњ зм≥шаноњ економ≥ки сп≥в≥снують та орган≥чно взаЇмодоповнюютьс¤ мале, середнЇ та велике п≥дприЇмництво. јле на в≥дм≥ну в≥д двох останн≥х, мале п≥дприЇмництво Ї вих≥дним, найб≥льш численним, а тому ≥ найб≥льш поширеним сектором еко≠ном≥ки. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж цими трьома видами п≥дприЇмництва зумовлен≥ р≥зним р≥внем сусп≥льного розпод≥лу прац≥, характером спец≥ал≥зац≥њ та усусп≥льненн¤ виробництва, а також вибором тех≠нолог≥чного типу виробничого процесу.

ћале п≥дприЇмництво Ч це самост≥йна, систематична, ≥н≥ц≥а≠тивна господарська д≥¤льн≥сть малих п≥дприЇмств та громад¤н п≥дприЇмц≥в (ф≥зичних ос≥б), ¤ка проводитьс¤ на власний ризик з метою отриманн¤ прибутку. ѕрактично, це будь-¤ка д≥¤льн≥сть (ви≠робнича, комерц≥йна, ф≥нансова, страхова тощо) зазначених суб'Їкт≥в господарюванн¤, що спр¤мована на реал≥зац≥ю власного економ≥ч≠ного ≥нтересу.

ћале п≥дприЇмництво зд≥йснюЇтьс¤ створенн¤м розгалуженоњ —истеми малих п≥дприЇмств.

ћал≥ п≥дприЇмства Ч це орган≥зац≥йно-економ≥чний вид п≥дприЇмств, ¤к≥ зг≥дно з≥ ст. 2 «акону ”крањни "ѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥" квал≥ф≥куютьс¤ за показником чисельност≥ зайн¤тих пра≠ц≥вник≥в ≥з градац≥Їю за сферами д≥¤льност≥.

«окрема, до малих п≥дприЇмств належать п≥дприЇмства з к≥льк≥стю зайн¤тих в≥д 15 до 200 ос≥б залежно в≥д галуз≥ або виду д≥¤льност≥. “ак, у промисловост≥ та буд≥вництв≥ малими вважаютьс¤ п≥дприЇм≠ства, на ¤ких працюЇ до 200 ос≥б, в ≥нших галуз¤х виробничоњ сфериЧ до 50 ос≥б, у науц≥ та науковому обслуговуванн≥ Ч до 100 ос≥б, у .галуз¤х невиробничоњ сфери Ч до 25 ос≥б, а в роздр≥бн≥й торг≥вл≥ Ч до 15 ос≥б.

¬ерховною –адою ”крањни 19 жовтн¤ 2000 р. було ухвалено «акон ”крањни "ѕро державну п≥дтримку малого п≥дприЇмництва". ¬≥дпов≥дно до цього «акону суб'Їктами малого п≥дприЇмництва Ї: ф≥зичн≥ особи, зареЇстрован≥ у встановленому законом пор¤дку ¤к суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (громад¤ни-п≥дприЇмц≥); юридичн≥ особи Ч суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ будь≠-¤коњ орган≥зац≥йно-правовоњ форми та форми власност≥, в ¤ких середньообл≥кова чисельн≥сть працюючих за зв≥тний пер≥од (кален≠дарний р≥к) не перевищуЇ 50 ос≥б та обс¤г р≥чного валового доходу гне перевищуЇ 500 000 Ївро.

—ередньообл≥кова чисельн≥сть працюючих визначаЇтьс¤ з урахуванн¤м ус≥х прац≥вник≥в, у тому числ≥ тих, що працюють за догово≠рами та за сум≥сництвом, а також прац≥вник≥в представництв, ф≥л≥й, в≥дд≥лень та ≥нших в≥докремлених п≥дрозд≥л≥в.

«а оц≥нками експерт≥в —в≥тового банку, т≥льки у крањнах, що розвивають≠с¤, ≥снуЇ близько 50 визначень малого п≥дприЇмства. ” р≥зних крањнах вико≠ристовують р≥зн≥ класиф≥кац≥йн≥ ознаки (критер≥њ) в≥днесенн¤ п≥дприЇм≠ства до розр¤ду малих. “ак, у япон≥њ такими критер≥¤ми Ї розм≥р кап≥талу, „исельн≥сть працюючих та галузева належн≥сть. «г≥дно з чинним законо≠давством до малих та середн≥х в≥днос¤ть юридичне самост≥йн≥ п≥дприЇм≠ства, що мають до 300 роб≥тник≥в, у галуз¤х промисловост≥, буд≥вництва, транс≠порту, зв'¤зку, кредиту, комунального господарства; до 100 Ч в оптов≥й торг≥вл≥; до 50 Ч у роздр≥бн≥й торг≥вл≥ та сфер≥ послуг. Ќа практиц≥ мал≥ та середн≥ п≥дприЇмства под≥л¤ють на с≥м груп залежно в≥д чисельност≥ зайн¤тих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 роб≥тник≥в. ” ¬еликобритан≥њ у виробнич≥й сфер≥ ф≥рма оф≥ц≥йно вважаЇтьс¤ малою, ¤кщо в н≥й зайн¤то до 200 ос≥б. ” б≥льшост≥ ≥нших сектор≥в економ≥ки основним критер≥Їм визначенн¤ малого п≥дприЇмництва Ї показник р≥чного обороту, ¤кий не повинен перевищувати 250 тис. фунт≥в стерл≥нг≥в.  ≥льк≥сть зайн¤≠тих ≥ обс¤г основного кап≥талу Ч так≥ критер≥њ в≥днесенн¤ п≥дприЇмства до розр¤ду др≥бних в ≤тал≥њ, в ≤нд≥њ Ч чисельн≥сть зайн¤тих ≥ обс¤г ≥нвестиц≥й, а в багатьох галуз¤х Ч ще й р≥вень використанн¤ енерг≥њ.

—уть та значенн¤ малого б≥знесу пол¤гають у тому, що в≥н Ї про≠в≥дним сектором ринковоњ економ≥ки; становить основу др≥бно≠товарного виробництва; визначаЇ темпи економ≥чного розвитку, струк≠туру та ¤к≥сну характеристику ¬¬ѕ; зд≥йснюЇ структурну перебу≠дову економ≥ки, швидку окупн≥сть витрат, свободу ринкового вибо≠ру; забезпечуЇ насиченн¤ ринку споживчими товарами та послуга≠ми повс¤кденного попиту, реал≥зац≥ю ≥нновац≥й, додатков≥ робоч≥ м≥сц¤; маЇ високу моб≥льн≥сть, рац≥ональн≥ форми управл≥нн¤; фор≠муЇ новий соц≥альний прошарок п≥дприЇмц≥в-власник≥в; спри¤Ї по≠слабленню монопол≥зму, розвитку конкуренц≥њ .

2. ‘ункц≥њ малого п≥дприЇмництва

–оль ≥ м≥сце малого п≥дприЇмництва в нац≥ональн≥й економ≥ц≥ найкраще ви¤вл¤ютьс¤ в притаманних йому функц≥¤х.

ѕо-перше, мале п≥дприЇмництво формуЇ конкурентне середови≠ще. ¬≥домо, що в умовах в≥льноњ ринковоњ економ≥ки конкуренц≥¤ Ї в≥дображенн¤м в≥дносин змаганн¤ м≥ж господарськими елемента≠ми, коли њх самост≥йна д≥¤льн≥сть ефективно обмежуЇ можливост≥ кожного з них вплинути на загальн≥ умови об≥гу товар≥в на даному ринку, а також стимулюЇ виробництво тих товар≥в, ¤ких потребуЇ споживач. “од≥ д≥¤льн≥сть учасник≥в ринкових в≥дносин набуваЇ динам≥чного характеру, вона пов'¤зана з економ≥чною в≥дпов≥дальн≥≠стю та ризиком п≥дприЇмц¤, що перетворюЇ його на своЇр≥дний соц≥≠альний двигун економ≥чного розвитку. ћале п≥дприЇмництво допо≠магаЇ утвердженню конкурентних в≥дносин, бо воно Ї антимонопольним за своЇю природою, що ви¤вл¤Їтьс¤ в р≥зноман≥тних аспектах його функц≥онуванн¤. « одного боку, малий б≥знес, внасл≥док чис≠ленност≥ елемент≥в, що його складають, та њх високого динам≥зму значно меншою м≥рою п≥ддаЇтьс¤ монопол≥зац≥њ, н≥ж велик≥ п≥дприЇм≠ства. « ≥ншого боку, за умов вузькоњ спец≥ал≥зац≥њ та використанн¤ нов≥тньоњ техн≥ки в≥н виступаЇ ¤к д≥йовий конкурент, що п≥дриваЇ монопольн≥ позиц≥њ великих корпорац≥й. —аме ц¤ риса малого б≥знесу в≥д≥грала суттЇву роль у послабленн≥, а ≥нод≥ й у подоланн≥ розвину≠тими крањнами притаманноњ великому кап≥талу тенденц≥њ до моно≠пол≥зац≥њ та затримки техн≥чного прогресу.

1	2

Ќазва: ћале п≥дприЇмництво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2652 прочитано)