≈коном≥ка п≥дприЇмства > ќрган≥зац≥¤ й обслуговуванн¤ робочих м≥сць

1) взаЇмостосунки повноважень, ¤к≥ об'Їднують вище кер≥вництво з нижчими р≥вн¤ми працюючих ≥ забезпечують можлив≥сть розпод≥лу та коорди≠нац≥њ завдань:

2) створенн¤ системи управл≥нн¤, тобто створенн¤ об'Їкт≥в управ≠л≥нн¤ (керованих систем), суб'Їкт≥в управл≥нн¤ (керуючих систем) ≥ встанов≠ленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж ними:

3) вдосконаленн¤ системи управл≥нн¤.

ѕрактичним результатом виконанн¤ орган≥зац≥йноњ функц≥њ е:

Х затвердженн¤ структури виробництва, структури орган≥в уп≠равл≥нн¤, схеми взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж п≥дрозд≥лами;

Х регламентац≥¤ функц≥й, п≥дфункц≥й, роб≥т ≥ операц≥й, встановлен≠н¤ прав й обов'¤зк≥в орган≥в управл≥нн¤ та службових ос≥б;

Х затвердженн¤ положень, ≥нструкц≥й;

Х п≥дб≥р, розстановка кадр≥в ≥ формуванн¤ штат≥в прац≥вник≥в у ке≠руюч≥й та керован≥й системах.

ѕовноваженн¤ об'Їднують вище кер≥вництво з нижчими р≥вн¤ми працюючих ≥ забезпечують можлив≥сть розпод≥лу та координуванн¤ завдань. «асобом, за допомогою ¤ко≠го кер≥вництво встановлюЇ стосунки м≥ж р≥вн¤ми повноважень, Ї деле≠гуванн¤. ќрган≥зац≥йний процес неможливо зрозум≥ти без попередньо≠го розгл¤ду делегуванн¤ та пов'¤заних з ним повноважень ≥

в≥дпов≥дальност≥.

ƒелегуванн¤ - це передаванн¤ завдань ≥ повноважень особ≥, ¤ка бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть за њх виконанн¤. ƒелегуванн¤ Ї засобом, за допомогою ¤кого кер≥вництво розпод≥л¤Ї серед сп≥вроб≥тник≥в чис≠ленн≥ завданн¤, ¤к≥ повинн≥ виконуватись дл¤ дос¤гненн¤ мети орга≠н≥зац≥њ. якщо завданн¤ не делегуЇтьс¤ ≥ншим прац≥вникам, кер≥вник змушений виконувати його сам. “ому делегуванн¤ - це акт, ¤кий пе≠ретворюЇ людину в кер≥вника.

¬≥дпов≥дальн≥сть - це зобов'¤занн¤ виконувати поставлен≥ зав≠данн¤ та в≥дпов≥дати за њх позитивне вир≥шенн¤. ‘актично, ≥ндив≥д ук≠ладаЇ контракт з орган≥зац≥Їю на виконанн¤ певних завдань в обм≥н на отриманн¤ визначеноњ винагороди. ¬≥дпов≥дальн≥сть означаЇ, що прац≥вник в≥дпов≥даЇ за результати виконанн¤ завданн¤ перед тим, хто передаЇ йому повноваженн¤.

ƒелегуванн¤ реал≥зуЇтьс¤ лише у випадку прийн¤тт¤ повнова≠жень, ≥ власне в≥дпов≥дальн≥сть не може бути делегована.  ер≥вник не може розмежовувати в≥дпов≥дальн≥сть, передаючи њњ п≥длеглим. ’оча особа, на ¤ку покладена в≥дпов≥дальн≥сть за вир≥шенн¤ певного зав≠данн¤, не повинна виконувати його особисто, вона залишаЇтьс¤ в≥дпов≥дальною за ¤к≥сне завершенн¤ роботи.

ѕовноваженн¤ - це обмежене право використовувати ресурси орган≥зац≥њ та спр¤мовувати зусилл¤ де¤ких њњ прац≥вник≥в на виконан≠н¤ певних завдань. ѕовноваженн¤ делегуютьс¤ посад≥, а не ≥ндив≥ду, ¤кий займаЇ њњ в даний момент. ¬ орган≥зац≥њ меж≥ повноважень визна≠чаютьс¤ пол≥тикою, процедурами, правилами та посадовими ≥нструк≠ц≥¤ми, ¤к≥ викладаютьс¤ письмово або передаютьс¤ п≥длеглому усно. ћеж≥ повноважень розширюютьс¤ у напр¤му б≥льш високих р≥вн≥в управл≥нн¤ орган≥зац≥Їю. Ѕ≥льша частина повноважень кер≥вника ви≠значаЇтьс¤ традиц≥¤ми, культурними стереотипами та звича¤ми сус≠п≥льства, в ¤кому орган≥зац≥¤ функц≥онуЇ. Ћюди п≥дкор¤ютьс¤ наказам кер≥вника частково тому, що це визначаЇтьс¤ ¤к соц≥альне прийн¤тна повед≥нка. ÷≥ фактори, з одного боку, обмежують повноваженн¤, а з ≥ншого, - п≥дтримують њх.  ер≥вники не можуть делегувати повноваженн¤, ¤к≥ суперечать законам або культурним ц≥нност¤м, в крайньому раз≥, на тривалий терм≥н.

ѕовноваженн¤ та владу частково ототожнюють. ѕовноваженн¤ визначаютьс¤ ¤к делеговане, обмежене, притаманне дан≥й посад≥ право використовувати ресурси орган≥зац≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д цього, влада - це реальна здатн≥сть д≥¤ти або можлив≥сть впливати на ситуац≥ю (тобто, можна мати владу, не маючи повноважень). ≤ншими словами, повно≠важенн¤ визначають, що особа, ¤ка займаЇ певну посаду, маЇ право робити. ¬лада визначаЇ, що вона д≥йсно може робити. —пособи вико≠ристанн¤ влади можуть позитивно або негативно вплинути на орга≠н≥зац≥ю.

–озр≥зн¤ють два типи повноважень: л≥н≥йн≥ та апаратн≥ (штаб≠н≥).

Ћ≥н≥йн≥ повноваженн¤ - це повноваженн¤, ¤к≥ передаютьс¤ без≠посередньо в≥д кер≥вника п≥длеглому ≥ дал≥ ≥ншим п≥длеглим. —аме л≥н≥йн≥ повноваженн¤ надають кер≥вников≥ законну владу дл¤ спр¤му≠ванн¤ своњх безпосередн≥х п≥длеглих на дос¤гненн¤ поставленоњ мети.  ер≥вник, що волод≥Ї л≥н≥йними повноваженн¤ми, маЇ також право приймати певн≥ р≥шенн¤ ≥ д≥¤ти у певних питанн¤х без узгодженн¤ з ≥ншими кер≥вниками у встановлених орган≥зац≥Їю, законом або зви≠чаЇм межах.

ƒелегуванн¤ л≥н≥йних повноважень створюЇ ≥Їрарх≥ю р≥вн≥в управл≥нн¤. ѕроцес створенн¤ ≥Їрарх≥њ називаЇтьс¤ скал¤рним проце≠сом. ќднак в багатьох ситуац≥¤х л≥н≥йн≥ повноваженн¤ не можуть за≠безпечити потреб орган≥зац≥њ. ÷е по¤снюЇтьс¤ к≥льк≥стю та р≥зноман≥тн≥стю функц≥й, ¤к≥ виконуЇ адм≥н≥стративний апарат в су≠часних орган≥зац≥¤х. ¬раховуючи особливост≥ цих функц≥й, вид≥л¤ють три типи штабного апарату:

Х консультативний апарат (спец≥ал≥сти, залучен≥ на пост≥йн≥й або тимчасов≥й основ≥ дл¤ консультуванн¤ л≥н≥йного кер≥вництва);

Х обслуговуючий апарат (напр., в≥дд≥л кадр≥в, матер≥ально-техн≥чне постачанн¤, маркетингов≥ досл≥дженн¤, плануванн¤ тощо);

Х особистий апарат (р≥зновид обслуговуючого апарату, ¤кий формуЇтьс¤ прийн¤тт¤м на роботу секретар¤ або пом≥чника).

ќсновн≥ види штабних повноважень:

1) рекомендац≥йн≥ повноваженн¤ (апаратн≥ повноваженн¤ зво≠д¤тьс¤ до рекомендац≥йних, тобто передбачаЇтьс¤, що л≥н≥йне ке≠р≥вництво буде звертатис¤ за консультац≥¤ми при виникненн≥ потреб у знанн¤х консультативного апарату: однак л≥н≥йн≥ кер≥вники не зобов'¤зан≥ так поступати, вони можуть вир≥шити проблему на св≥й розсуд, нав≥ть не ставл¤чи апарат до в≥дома);

2) обов'¤зков≥ узгодженн¤ (оск≥льки апарат може в≥дчувати труд≠нощ≥ у сп≥лкуванн≥ з л≥н≥йним кер≥вництвом, ф≥рма часом розширюЇ повно≠важенн¤ апарату до обов'¤зкових узгоджень з ним певних р≥шень; у цьому випадку л≥н≥йне кер≥вництво повинно обговорити в≥дпов≥дн≥ ситуац≥њ з≥ штабним апаратом, перш н≥ж д≥¤ти або подавати пропозиц≥њ вищому ке≠р≥вництву, однак л≥н≥йн≥ кер≥вники не зобов'¤зан≥ дотримуватис¤ рекомен≠дац≥й апарату);

3) паралельн≥ повноваженн¤ (вище кер≥вництво може розширити обс¤г повноважень апарату, надаючи йому право в≥дхил¤ти р≥шенн¤ л≥н≥йного кер≥вництва; метою паралельних повноважень Ї встановленн¤ системи контролю дл¤ ур≥вноважуванн¤ влади та попередженн¤ грубих помилок);

4) функц≥ональн≥ повноваженн¤ (апарат, що маЇ функц≥ональн≥ повноваженн¤, може запропонувати чи заборонити певн≥ д≥њ в межах своЇњ компетенц≥њ; по сут≥, л≥н≥йн≥ повноваженн¤ президента орган≥зац≥њ реа≠л≥зуютьс¤ через апарат, даючи йому право д≥¤ти в певних питанн¤х, ≥, таким чином, функц≥ональн≥ повноваженн¤ усувають р≥зницю м≥ж л≥н≥йними та штабними обов'¤зками дл¤ вс≥х практичних ц≥лей);

5) л≥н≥йн≥ повноваженн¤ всередин≥ апарату (у крупних орга≠н≥зац≥¤х адм≥н≥стративний апарат може складатис¤ з великоњ к≥лькост≥ людей ≥ бути п≥дрозд≥лом з б≥льш н≥ж одним р≥внем управл≥нн¤; отже, сам штабний апарат маЇ л≥н≥йну орган≥зац≥ю та звичайний ланцюг команд, ≥ менеджери у ц≥й ≥Їрарх≥њ над≥лен≥ л≥н≥йними повноваженн¤ми стосовно своњх п≥длеглих).

ќтже, кер≥вництво повинно вир≥шити, л≥н≥йним чи апаратним буде певний вид д≥¤льност≥. –≥шенн¤ повинно базуватис¤ на ірунтов≠ност≥ внеску цього виду д≥¤льност≥ у дос¤гненн¤ загальноњ мети. ќднак розгл¤дати апаратно-штабну д≥¤льн≥сть ¤к несуттЇву дл¤ дос¤гненн¤ мети недопустимо. ¬с≥ види д≥¤льност≥ повинн≥ полегшувати дос¤г≠ненн¤ мети. якщо певний вид д≥¤льност≥ цьому не спри¤Ї, його сл≥д усунути, а не переводити до розр¤ду апаратно-штабних. ќтже, питанн¤ не в тому, чи Ї внесок, а в тому, наск≥льки безпосередньо в≥н сто≠суЇтьс¤ м≥с≥њ орган≥зац≥њ.

1	2

Ќазва: ќрган≥зац≥¤ й обслуговуванн¤ робочих м≥сць
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1429 прочитано)