≈коном≥ка п≥дприЇмства > ќрган≥зац≥¤

ќрган≥зац≥¤

” в≥дпов≥дност≥ з виробничою структурою п≥дприЇмства формуютьс¤ органи управл≥нн¤ д≥льниць, цех≥в та п≥дприЇмства в ц≥лому. ќдночасно з цим под≥л прац≥ в сфер≥ управл≥нн¤ зумовлюЇ в≥докремленн¤ однор≥дних роб≥т за функц≥¤ми управл≥нн¤ та зосередженн¤ цих роб≥т у п≥дрозд≥лах апарату управл≥нн¤. ќтже управл≥нський персонал п≥дприЇмства под≥л¤Їтьс¤ на л≥н≥йний та функц≥ональний (штабний, апаратний). Ћ≥н≥йний персонал забезпечуЇ безпосереднЇ кер≥вництво виробництвом. ‘ункц≥ональний Ч допомагаЇ л≥н≥йним кер≥вникам виконувати функц≥њ управл≥нн¤ своњми п≥дрозд≥лами. ћ≥ж л≥н≥йними кер≥вниками ≥ посадовими особами апарату управл≥нн¤ виникають певн≥ орган≥зац≥йн≥ в≥дносини. —укупн≥сть л≥н≥йних ≥ апаратних орган≥в управл≥нн¤ та в≥дносини м≥ж ними утворюють систему управл≥нн¤ п≥дприЇмством.

ќрган≥зац≥йна структура управл≥нн¤ - це форма системи управл≥нн¤, ¤ка визначаЇ склад, взаЇмод≥ю та п≥дпор¤дкован≥сть њњ елемент≥в.

¬ орган≥зац≥йн≥й структур≥ управл≥нн¤ кожний њњ елемент (виробничий чи управл≥нський п≥дрозд≥л) маЇ своЇ певне м≥сце та в≥дпов≥дн≥ зв'¤зки, ¤к≥ ≥ забезпечують њх взаЇмод≥ю. «в'¤зки наведених елемент≥в системи управл≥нн¤

под≥л¤ютьс¤ на л≥н≥йн≥, функц≥ональн≥ та м≥жфункц≥ональн≥.

Ћ≥н≥йн≥ звТ¤зк≥в виникають м≥ж п≥дрозд≥лами та кер≥вниками р≥зних р≥вн≥в управл≥нн¤ (директор Ч начальник цеху Ч майстер). ÷≥ зв'¤зки з'¤вл¤ютьс¤ там, де один кер≥вник адм≥н≥стративно п≥дпор¤дкований ≥ншому.

‘ункц≥ональн≥ звТ¤зки характеризують взаЇмод≥ю кер≥вник≥в, що виконують певн≥ функц≥њ на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤. јле м≥ж ними не ≥снуЇ адм≥н≥стративного п≥дпор¤дкуванн¤ (начальник цеху Ч начальник планового в≥дд≥лу).

ћ≥жфункц≥ональн≥ звТ¤зки мають м≥сце м≥ж п≥дрозд≥лами одного ≥ того ж р≥вн¤ управл≥нн¤ (начальник цеху ~ начальник цеху).

’арактер зазначених зв'¤зк≥в визначаЇ в≥дпов≥дний тип орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤.

¬ практиц≥ господа≠рюванн¤ традиц≥йно розр≥зн¤ють дек≥лька тип≥в орган≥зац≥йних структур управл≥нн¤.

Ћ≥н≥йна орган≥зац≥йна структура управл≥нн¤ Ч це така структура, м≥ж елементами ¤коњ ≥снують лише одноканальн≥ взаЇмод≥њ. «а л≥н≥йноњ структури кожний п≥длеглий маЇ лише одного кер≥вника, ¤кий ≥ виконуЇ вс≥ адм≥н≥стративн≥ та спец≥альн≥ функц≥њ у в≥дпов≥дному п≥дрозд≥л≥. ѕеревагами структури л≥н≥йного типу Ї: ч≥тк≥сть взаЇмов≥дносин, несуперечлив≥сть команд, оперативн≥сть п≥дготовки та реал≥зац≥њ управл≥нських р≥шень, над≥йний контроль. јле кер≥вник при цьому маЇ бути висококвал≥ф≥кованим ун≥версалом, здатним вир≥шувати будь-¤к≥ питанн¤ п≥дпор¤дкованих йому ланок.

ќснову функц≥ональноњ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤ становить под≥л функц≥й управл≥нн¤ м≥ж окремими п≥дрозд≥лами апарату управл≥нн¤. «а функц≥ональноњ структури управл≥нн¤ кожний виробничий п≥дрозд≥л отримуЇ розпор¤дженн¤ одночасно в≥д к≥лькох кер≥вник≥в функц≥ональних п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства. ќтже виконавц≥ одночасно п≥дпор¤дкован≥ вс≥м функц≥ональним кер≥вникам. ‘ункц≥ональна орган≥зац≥йна структура забезпечуЇ компетентне кер≥вництво по кожн≥й функц≥њ управл≥нн¤ ≥ зб≥льшуЇ чутлив≥сть до нових ¤вищ у зовн≥шньому середовищ≥. ѕроте цей тип оргструктури маЇ суттЇв≥ недол≥ки: суперечлив≥сть та непогоджен≥сть розпор¤джень, ¤к≥ отримують виконавц≥, труднощ≥ координац≥њ д≥¤льност≥ управл≥нських п≥дрозд≥л≥в, зниженн¤ оперативност≥ роботи орган≥в управл≥нн¤.

Ћ≥н≥йно-функц≥ональна орган≥зац≥йна структура управл≥нн¤ спираЇтьс¤ на розпод≥л повноважень та в≥дпов≥дальност≥ по функц≥¤х управл≥нн¤ та прийн¤тт¤ р≥шень по вертикал≥. Ћ≥н≥йно-функц≥ональна структура дозвол¤Ї орган≥зувати управл≥нн¤ за л≥н≥йною схемою (директор ~ начальник цеху Ч майстер), а функц≥ональн≥ в≥дд≥ли апарату управл≥нн¤ п≥дприЇмства лише допомагають л≥н≥йним кер≥вникам вир≥шувати управл≥нськ≥ завданн¤. ѕри цьому л≥н≥йн≥ кер≥вники не п≥дпор¤дкован≥ кер≥вникам функц≥ональних в≥дд≥л≥в апарату управл≥нн¤.

“ака структура управл≥нн¤ завд¤ки своњй ≥Їрарх≥чност≥ забезпечуЇ швидку реал≥зац≥ю управл≥нських р≥шень, спри¤Ї спец≥ал≥зац≥њ ≥ п≥двищенню ефективност≥ роботи функц≥ональних п≥дрозд≥л≥в, уможливлюЇ швидкий маневр ресурсами. Ћ≥н≥йно-функц≥ональна структура довела свою ефективн≥сть у масовому виробництв≥ з≥ сталим асортиментом продукц≥њ та незначними еволюц≥йними

ѕроте в умовах частих технолог≥чних зм≥н, оновленн¤ номенклатури продукц≥њ використанн¤ ц≥Їњ структури розт¤гуЇ терм≥ни п≥дготовки та прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень, не забезпечуЇ злагодженост≥ у робот≥ функц≥ональних п≥дрозд≥л≥в.

¬иникненн¤ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤ пов'¤зане з поглибленн¤м под≥лу управл≥нськоњ прац≥. «окрема, це процеси децентрал≥зац≥њ оперативних функц≥й управл≥нн¤, котр≥ передаютьс¤ виробничим п≥дрозд≥лам, та централ≥зац≥њ загально корпоративних функц≥й управл≥нн¤ (ф≥нансова д≥¤льн≥сть, розробка стратег≥њ ≥ т. ≥н.), ¤к≥ зосереджуютьс¤ у вищих ланках адм≥н≥страц≥њ корпорац≥њ. “аким чином, за див≥з≥ональноњ структури кожний виробничий п≥дрозд≥л (див≥з≥он, в≥дд≥ленн¤) корпорац≥њ маЇ свою власну досить розгалужену структуру управл≥нн¤, що забезпечуЇ його автономне функц≥онуванн¤. Ћише дек≥лька стратег≥чних функц≥й централ≥зован≥ на р≥вн≥ адм≥н≥страц≥њ вс≥Їњ корпорац≥њ.

√рупуванн¤ вид≥в д≥¤льност≥ у див≥з≥ональн≥й орган≥зац≥йн≥й структур≥ зд≥йснюЇтьс¤ з використанн¤м принципу под≥лу прац≥ за ц≥л¤ми. ÷е означаЇ, що навколо певного виробництва формуЇтьс¤ автономна орган≥зац≥йна сп≥льн≥сть. ѕри цьому можлив≥ три способи групуванн¤ виробничих п≥дрозд≥л≥в:

1) продуктовий (виготовленн¤ певного продукту); 2) за групами споживач≥в (задоволенн¤ потреб певноњ групи споживач≥в); 3) за м≥сцем знаходженн¤ (розташуванн¤ у певному географ≥чному район≥).

ѕеревагами див≥з≥ональноњ структури Ї: гнучке реагуванн¤ на зм≥ни у зовн≥шньому середовищ≥, швидке прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень та п≥двищенн¤ њх ¤кост≥.

јле водночас зб≥льшуютьс¤ чисельн≥сть апарату управл≥нн¤ та витрати на його утриманн¤.

ƒив≥з≥ональн≥ орган≥зац≥йн≥ структури управл≥нн¤ використовуютьс¤ великими п≥дприЇмствами з≥ значною к≥льк≥стю виробничих в≥дд≥лень, ¤к≥ функц≥онують в умовах динам≥чного середовища.

«а матричноњ орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤ пор¤д з л≥л≥йними кер≥вниками п≥дприЇмства та функц≥ональним апаратом управл≥нн¤ вид≥л¤ють ще й тимчасов≥ предметно-спец≥ал≥зован≥ ланки Ч проектн≥ групи.

ѕроектн≥ групи формуютьс¤ з спец≥ал≥ст≥в пост≥йних функц≥ональних в≥дд≥л≥в. ѕри цьому вони лише тимчасово п≥дпор¤дкован≥ кер≥внику проекту. ѕ≥сл¤ завершенн¤ роб≥т над проектом вони повертаютьс¤ до своњх функц≥ональних п≥дрозд≥л≥в.  ер≥вник проекту виконуЇ роль л≥н≥йного кер≥вника по в≥дношенню до спец≥ал≥ст≥в проектноњ групи. ќдночасно в≥н Ї функц≥ональним кер≥вником по в≥дношенню до виробничих п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства, що забезпечують реал≥зац≥ю проекту.

√оловна особлив≥сть матричних орган≥зац≥йних структур Ч це њх виключно висока гнучк≥сть та ор≥Їнтац≥¤ на нововведенн¤м. јле матричн≥ структури мають ≥ певн≥ недол≥к: зб≥льшенн¤ чисельност≥ управл≥нського персоналу, зростанн¤ к≥лькост≥ ≥нформац≥йних зв'¤зк≥в м≥ж роб≥тниками п≥дрозд≥л≥в, виникненн¤ конфл≥ктних ситуац≥й через не признанн¤ принципу Їдиноначальност≥.

¬икористанн¤ матричноњ структури виправдано в умовах високо динам≥чного середовища, п≥дприЇмствами з великою к≥льк≥стю виробництв обмеженого життЇвого циклу.

ѕодатки - це обов'¤зков≥ платеж≥, що њх встановлюЇ держава дл¤ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б з метою формуванн¤ централ≥зованих ф≥нансових ресурс≥в, ¤к≥ забезпечують ф≥нансуванн¤ державних витрат.

—истема оподаткуванн¤ - це сукупн≥сть податк≥в ≥ збор≥в, тобто обов'¤зкових платеж≥в у бюджети р≥зних р≥вн≥в, а також у державн≥ ц≥льов≥ фонди.

” систем≥ оподаткуванн¤ можна вид≥лити дв≥ п≥дсистеми: оподаткуванн¤ юридичних ос≥б (п≥дприЇмств) та оподаткуванн¤ ф≥зичних ос≥б.

ѕ≥дприЇмства - суб'Їкти господарюванн¤ сплачують загальнодержавн≥, а також м≥сцев≥ податки ≥ збори. «агальнодержавн≥ податки ≥ збори включають:

пр¤м≥ податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю. ѕодаток з власник≥в транспортних засоб≥в та ≥нших самох≥дних машин ≥ механ≥зм≥в, податок на нерухоме майно (нерухом≥сть)] ;

непр¤м≥ податки [податок на додану варт≥сть (пдв), акцизний зб≥р, мито];

збори (на обов'¤зкове державне пенс≥йне страхуванн¤, на обовТ¤зкове соц≥альне страхуванн¤, до державного ≥нновац≥йного фонду; за геологорозв≥дувальн≥ роботи, виконан≥ за рахунок державного бюджету; за забрудненн¤ навколишнього середовища; рентн≥ збори);

в≥драхуванн¤ на ф≥нансуванн¤ дорожнього господарства, державне мито, плата за торговий патент на де¤к≥ види п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.

ћ≥сцев≥ податки ≥ збори включають:

два податки (комунальний податок ≥ податок з реклами);

р≥зн≥ збори (за право використанн¤ м≥сцевоњ символ≥ки, за паркуванн¤ автотранспорту, за проњзд територ≥Їю прикордонних областей транспортом, що пр¤муЇ за кордон, за видачу дозволу на розм≥щенн¤ об'Їкт≥в торг≥вл≥ та сфери послуг, за проведенн¤ м≥сцевих аукц≥он≥в, конкурсного розпродажу ≥ лотерей, за право проведенн¤ к≥но-≥ телезйомок та ≥н.).

јнал≥з системи оподаткуванн¤ в ”крањн≥, њњ становленн¤ ≥ розвитку даЇ змогу зробити висновок про серйозн≥ недол≥ки, що њй притаманн≥. ѕо-перше, це нестаб≥льн≥сть податковоњ системи. „аст≥ зм≥ни в законодавчих актах щодо окремих податк≥в негативно впливають на розвиток п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ѕо-друге , основним Ї ф≥скальне спр¤муванн¤ податковоњ системи, недостатн¤ регулювальна функц≥¤ основних податк≥в. ѕо-третЇ, система в ц≥лому надто гром≥здка, розрахунки окремих податк≥в невиправдано ускладнен≥.

1	2	3	4

Ќазва: ќрган≥зац≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2353 прочитано)