≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕлануванн¤ й анал≥з чисельност≥ прац≥вник≥в

ѕлануванн¤ й анал≥з чисельност≥ прац≥вник≥в

ѕлануванн¤ персоналу Ї складовою загального плануванн¤ д≥¤льност≥ ≥ розвитку п≥дприЇмства, спр¤мованою на забезпеченн¤ пропорц≥йного ≥ динам≥чного розвитку персоналу. ¬оно передбачаЇ визначенн¤ загальноњ ≥ додатковоњ потреби в наступному пер≥од≥, а також розрахунок його квал≥ф≥кац≥йноњ структури.

ѕлануванн¤ персоналу охоплюЇ:

Х прогнозуванн¤ перспективних потреб п≥дприЇмства в персонал≥ (за окремими його категор≥¤ми);

Х вивченн¤ ринку прац≥ (ринку квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили);

Х анал≥з стану робочих м≥сць п≥дприЇмства;

Х розробленн¤ програм та заход≥в щодо розвитку персоналу.

 адрове плануванн¤ спри¤Ї п≥дтримуванню конкурентоспроможност≥ п≥дприЇмства, необх≥дност≥ його подальшого розвитку й оптимального використанн¤ трудових ресурс≥в.

ѕрактичною основою плануванн¤ персоналу на п≥дприЇмств≥ Ї плани економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку колектив≥в.

¬с≥ працююч≥ на п≥дприЇмств≥ под≥л¤ютьс¤ на так≥ категор≥њ: роб≥тники, кер≥вники, спец≥ал≥сти, службовц≥, охорона, учн≥.

–об≥тники, ¤к вже зазначалос¤, под≥л¤ютьс¤ на основних, безпосередньо зайн¤тих виконанн¤м технолог≥чних операц≥й з виготовленн¤ продукц≥њ (наприклад, на машинобуд≥вному п≥дприЇмств≥ Ч ливарники, токар≥, фрезувальники, зварники тощо), ≥ допом≥жних, ¤к≥ виконують р≥зн≥ допом≥жн≥ або п≥дсобн≥ операц≥њ з ремонту, транспортуванн¤, виготовленн¤ ≥нструменту, обслуговуванн¤ енергогосподарства тощо. –об≥тники диференц≥юютьс¤ також за профес≥¤ми ≥ квал≥ф≥кац≥Їю.  ожна профес≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на спец≥альност≥ ≥ розр¤ди залежно в≥д р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ.

Ќа промисловому п≥дприЇмств≥ роб≥тники, передус≥м основн≥, Ї головним ¤дром, оск≥льки в≥д них залежить обс¤г, ¤к≥сть продукц≥њ, р≥вень продуктивност≥ прац≥. ¬≥д роботи кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в, р≥вн¤ њх квал≥ф≥кац≥њ, в≥дпов≥дальност≥, творчост≥, виконавськоњ ≥ трудовоњ дисципл≥ни, ставленн¤ до своњх обов'¤зк≥в залежить ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, р≥вень техн≥чного прогресу ≥ р≥вень орган≥зац≥њ виробництва.

” сучасних умовах важливим Ї установленн¤ м≥н≥мальноњ чисельност≥, необх≥дноњ дл¤ веденн¤ виробництва, пол≥пшенн¤ структури кадр≥в на кожному п≥дприЇмств≥.

ƒл¤ визначенн¤ потр≥бноњ чисельност≥ роб≥тник≥в, њх профес≥йного ≥ квал≥ф≥кац≥йного складу вих≥дними даними Ї виробнича програма, норми вироб≥тку ≥ часу, заплановане п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, структура роб≥т. ѕри укрупнених розрахунках загальна потреба п≥дприЇмства в кадрах („) визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м обс¤гу виробництва (ќв) до запланованого вироб≥тку на одного працюючого (¬):

„ = ќв / ¬.

“очн≥ш≥ розрахунки чисельност≥ необх≥дно робити окремо за певними категор≥¤ми персоналу роб≥тник≥в-в≥др¤дник≥в на основ≥ показник≥в трудом≥сткост≥ продукц≥њ, фонду робочого часу ≥ р≥вн¤ виконанн¤ норм; роб≥тник≥в-почасовик≥в Ч з урахуванн¤м закр≥плених зон ≥ трудом≥сткост≥ обслуговуванн¤, норм чисельност≥ персоналу, трудом≥сткост≥, нормованих завдань, фонду робочого часу; учн≥в Ч з урахуванн¤м потреби в п≥дготовц≥ нових роб≥тник≥в ≥ планових строк≥в навчанн¤.

«алежно в≥д специф≥ки виробництва використовують р≥зн≥ методики визначенн¤ чисельност≥ основних роб≥тник≥в. –озраховуючи чисельн≥сть основних роб≥тник≥в за трудом≥стк≥стю роб≥т, насамперед потр≥бно визначити к≥льк≥сть робочого часу, необх≥дного дл¤ виконанн¤ виробничоњ програми. ƒл¤ цього визначають к≥льк≥сть нормо-годин, необх≥дну на програму, ¤ка дор≥внюЇ к≥лькост≥ продукц≥њ, помноженоњ на чинну норму часу на один вир≥б. ”раховуючи, що установлен≥ норми часу (вироб≥тку), ¤к правило, перевиконуютьс¤, необх≥дно скоригувати потребу в нормо-годинах, розраховану на п≥дстав≥ чинних норм часу, на коеф≥ц≥Їнт перевиконанн¤ цих норм.

ƒл¤ визначенн¤ чисельност≥ основних роб≥тник≥в необх≥дно також визначити реальний фонд робочого часу. ƒл¤ цього розробл¤ють баланс робочого часу одного роб≥тника, в ¤кому обчислюють три види робочого часу: календарний Ч к≥льк≥сть дн≥в прот¤гом планового року; ном≥нальний Ч календарна к≥льк≥сть дн≥в у плановому роц≥ з в≥драхуванн¤м вих≥дних ≥ св¤ткових дн≥в; плановий реальний, або ефективний, фонд робочого часу, ¤кий одержуЇмо п≥сл¤ в≥драхуванн¤ з ном≥нального фонду ц≥лоденних втрат робочого часу, пов'¤заних ≥з планованими черговими в≥дпустками, не¤вками з причини хвороби, в≥дпустками у зв'¤зку з ваг≥тн≥стю та пологами, виконанн¤м службових ≥ державних обов'¤зк≥в. якщо до планового реального фонду часу одного роб≥тника додати фактичну в≥дпустку з дозволу адм≥н≥страц≥њ, прогули ≥ ц≥лодобов≥ простоњ, то одержимо зв≥тний баланс робочого часу одного роб≥тника.

 ≥льк≥сть дн≥в черговоњ в≥дпустки розраховуЇтьс¤ на основ≥ показник≥в к≥лькост≥ прац≥вник≥в за категор≥¤ми ≥ тривалост≥ в≥дпустки окремих груп.

Ќе¤вки, пов'¤зан≥ з виконанн¤м державних ≥ громадських обов'¤зк≥в, плануютьс¤ на р≥вн≥ њх в≥дсотка у загальному ном≥нальному фонд≥ робочого часу у зв≥тному роц≥.

¬≥дпустки у зв'¤зку з ваг≥тн≥стю ≥ пологами плануютьс¤ на основ≥ зв≥тних даних базисного пер≥оду ≥ плановоњ зм≥ни частки ж≥нок у загальн≥й чисельност≥ всього персоналу.

Ќевиходи через хворобу в плановому баланс≥ визначаютьс¤ на п≥дстав≥ зв≥тних даних з урахуванн¤м пол≥пшенн¤ сан≥тарно-виробничоњ г≥г≥Їни ≥ зниженн¤ завд¤ки цьому хвороб.

‘актична к≥льк≥сть робочих дн≥в у плановому баланс≥ обчислюЇтьс¤ шл¤хом в≥дн≥манн¤ в≥д ном≥нального робочого часу невиход≥в, дозволених законом, а саме:

1) чергових ≥ додаткових в≥дпусток;

2) в≥дпусток у зв'¤зку з ваг≥тн≥стю ≥ пологами;

3) невиход≥в з причин виконанн¤ державних ≥ громадських обов'¤зк≥в.

” зв≥тному баланс≥, щоб установити фактичну к≥льк≥сть робочих дн≥в у роц≥ до перел≥чених вирахувань необх≥дно додати також втрати часу з причини хвороби, з дозволу адм≥н≥страц≥њ, ц≥лодобов≥ прогули ≥ ц≥лодобов≥ простоњ.

ѕ≥сл¤ того, ¤к установлено фактичну к≥льк≥сть робочих дн≥в на р≥к, обчислюЇтьс¤ середн¤ ном≥нальна тривал≥сть робочого часу. ќсновою дл¤ њњ розрахунку Ї дан≥ про к≥льк≥сть або частку роб≥тник≥в, ¤к≥ мають р≥зну тривал≥сть робочого дн¤, установлену законом.

ѕроте ц¤ тривал≥сть не залишаЇтьс¤ незм≥нною, оск≥льки ≥снують ще дозволен≥ законом втрати робочого часу на перерви ж≥нкам, ¤к≥ годують д≥тей. –озм≥р цих втрат у план≥ визначаЇтьс¤ на основ≥ зв≥тних даних минулого року, скоригованих на коеф≥ц≥Їнт зм≥ни частки ж≥нок у загальн≥й чисельност≥ персоналу.

” зв≥тний баланс включаютьс¤ втрати через внутр≥шньозм≥нн≥ простоњ, ¤к≥ визначаютьс¤ за Упрост≥йнимиФ листками. “ривал≥сть простоњв у баланс≥ розраховуЇтьс¤ так: за прост≥йними листками п≥дсумовуЇтьс¤ к≥льк≥сть годин, одержана сума д≥литьс¤ на середньообл≥кову к≥льк≥сть роб≥тник≥в.

ѕомноживши фактичну тривал≥сть робочого дн¤ за зв≥том ≥ за планом, одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного роб≥тника в годинах.

ƒл¤ визначенн¤ чисельност≥ основних роб≥тник≥в за трудом≥стк≥стю розрахунок виконуЇтьс¤ за формулою:

де „пл Ч планова чисельн≥сть основних роб≥тник≥в, ос≥б;

“нор Ч плановий обс¤г роб≥т, нормо-год.;

 вн Ч плановий в≥дсоток виконанн¤ норм часу.

‘пл Ч реальний фонд робочого часу одного середньообл≥кового роб≥тника, год.

Ќа де¤ких д≥льниц¤х чисельн≥сть окремих груп основних роб≥тник≥в, зайн¤тих на одних ≥ тих самих роботах, можна визначити за нормами вироб≥тку:

де – Ч плановий обс¤г роб≥т у натуральних одиниц¤х вим≥ру;

Ќв Ч планова норма вироб≥тку в тих самих одиниц¤х за 1 годину.

Ќа апаратурних ≥ агрегатних роботах чисельн≥сть основних роб≥тник≥в, зайн¤тих контролем ≥ спостереженн¤м за агрегатами, визначаЇтьс¤ за нормами обслуговуванн¤ (в х≥м≥чн≥й, нафтопереробн≥й, металург≥йн≥й промисловост≥ та ≥н.):

де ћ Ч к≥льк≥сть одиниць устаткуванн¤;

« Ч к≥льк≥сть зм≥н;

 об Ч коеф≥ц≥Їнт приведенн¤ ¤вочноњ чисельност≥ до обл≥ковоњ (в перервних

виробництвах визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м ном≥нального часу до ¤вочного, в

безперервних Ч в≥дношенн¤м календарного до ¤вочного);

Ќо Ч норма обслуговуванн¤, тобто к≥льк≥сть одиниць устаткуванн¤, ¤ке маЇ

обслуговуватис¤ одним роб≥тником або бригадою роб≥тник≥в.

де ‘ Ч фонд робочого часу (за зм≥ну, м≥с¤ць);

“но Ч норма часу обслуговуванн¤.

ћетою плануванн¤ чисельност≥ допом≥жних роб≥тник≥в Ї установленн¤ найрац≥ональн≥ших сп≥вв≥дношень м≥ж основними ≥ допом≥жними роб≥тниками, розробленн¤ заход≥в щодо зниженн¤ чисельност≥ допом≥жних роб≥тник≥в.

—воЇр≥дн≥сть трудовоњ д≥¤льност≥ допом≥жних роб≥тник≥в обумовлюЇ специф≥ку в методах розрахунку њх чисельност≥. Ќа роботах, ¤к≥ п≥ддаютьс¤ нормуванню, а також на роботах, обс¤г ¤ких можна установити залежно в≥д к≥лькост≥ обслуговуючих машин, механ≥зм≥в ≥ агрегат≥в чисельн≥сть допом≥жних роб≥тник≥в розраховуЇтьс¤ тими самими методами, що й чисельн≥сть основних роб≥тник≥в за трудом≥стк≥стю роб≥т, нормами вироб≥тку, нормами обслуговуванн¤.

” тих випадках, коли виробничий об'Їкт або устаткуванн¤ обслуговуЇтьс¤ групою роб≥тник≥в ≥ розм≥щенн¤ њх всередин≥ об'Їкта не визначаЇтьс¤, розрахунок чисельност≥ зд≥йснюЇтьс¤ за нормативами.

Ќормативи чисельност≥ визначаютьс¤ через норми обслуговуванн¤ або норми часу обслуговуванн¤.

або

де – Ч обс¤г роб≥т;

Ќо Ч норма обслуговуванн¤, виражена в таких самих одиниц¤х, що й обс¤г роботи;

‘ Ч фонд робочого часу (за зм≥ну, м≥с¤ць);

“но Ч норма часу обслуговуванн¤ дл¤ в≥дпов≥дного пер≥оду.

„исельн≥сть допом≥жних роб≥тник≥в, дл¤ ¤ких не можна установити обс¤г роб≥т, норму обслуговуванн¤, розраховуЇтьс¤ за робочими м≥сц¤ми. —юди можна в≥днести: кран≥вник≥в, ком≥рник≥в, комплектувальник≥в та ≥н.

1	2

Ќазва: ѕлануванн¤ й анал≥з чисельност≥ прац≥вник≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2011 прочитано)