≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть фактор≥в продуктивност≥

ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть фактор≥в продуктивност≥

‘актори Ц це руш≥йна сила, суттЇва причина, обставина, що впливаЇ на певний процес або ¤вище та зм≥нюЇ р≥вень ≥ динам≥ку продуктивност≥.

ƒ≥ю фактор≥в, њх ви¤вленн¤ ≥ реал≥зац≥ю необх≥дно розгл¤дати в т≥сн≥й залежност≥ в≥д природних ≥ сусп≥льно-економ≥чних умов.

ѕриродн≥ умови Ц це те середовище, в ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ сусп≥льний процес виробництва : природн≥ ресурси, грант, кл≥матичн≥ особливост≥ тощо.

—усп≥льно-економ≥чн≥ умови визначаютьс¤ характером виробничих в≥дносин, розвитком ринкових в≥дносин, ступенем розвитку продуктивних сил, р≥внем житт¤.

¬ умовах становленн¤ ринкових в≥дносин великого значенн¤ набувають так≥ фактори, ¤к посиленн¤ конкуренц≥њ товаровиробник≥в, роздержавленн¤ ≥ приватизац≥¤ економ≥ки, розвиток малого ≥ середнього б≥знесу, ф≥нансово-економ≥чна стаб≥л≥зац≥¤, сильна система соц≥альноњ п≥дтримки на основ≥ активноњ структурно-≥нвестиц≥йноњ пол≥тики в напр¤м≥ випереджаючого розвитку виробництва споживчих товар≥в ≥ наданн¤ послуг, п≥двищенн¤ гнучкост≥ виробництва , його сприйн¤тливост≥ до зм≥н попиту ≥ технолог≥чних нововведень, ефективне формуванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤.

ќтже, фактори продуктивност≥, ¤к≥ визначають њњ р≥вень, пов'¤зан≥ з працею, ресурсами, середовищем.

«аруб≥жн≥ економ≥сти розр≥зн¤ють дв≥ основн≥ групи фактор≥в продуктивност≥: зовн≥шн≥(¤к≥ не контролюютьс¤), внутр≥шн≥(¤к≥ контролюютьс¤).

«овн≥шн≥ фактори включають пол≥тичн≥, соц≥альн≥ й економ≥чн≥ аспекти розвитку сусп≥льства; ур¤дов≥ р≥шенн¤ та ≥нституц≥йн≥ механ≥зми; на¤вн≥сть ф≥нанс≥в, транспорту, комун≥кац≥й ≥ сировини. ¬они перебувають поза контролем з боку окремого п≥дприЇмства.

¬нутр≥шн≥ фактори Ц це т≥, ¤к≥ перебувають у зон≥ контролю окремого п≥дприЇмства ≥ под≥л¤ютьс¤ на "тверд≥" та "м'¤к≥".

"“верд≥"(ст≥йк≥, стал≥) включають в себе:

Ј вир≥б Ц його ¤к≥сть, призначенн¤, дизайн, тобто ¤кою м≥рою в≥н в≥дпов≥даЇ вимогам, що ставл¤тьс¤ до нього споживачем, ринком;

Ј технолог≥ю та устаткуванн¤ ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ матер≥ал≥в, пол≥пшенн¤ коеф≥ц≥Їнта об≥гу матер≥ал≥в, управл≥нн¤ матер≥алами, розвиток ефективних джерел постачанн¤.

"ћ'¤к≥" фактори включають:

Ј ¤к≥сть робочоњ сили, п≥двищенн¤ ефективност≥ њњ використанн¤ шл¤хом подальшого удосконаленн¤ мотивац≥њ прац≥, пол≥пшенн¤ њњ под≥лу ≥ кооперац≥њ, участ≥ вс≥х категор≥й прац≥вник≥в в управл≥нн≥ п≥дприЇмством;

Ј орган≥зац≥йн≥ системи ≥ методи Ц динам≥чн≥сть ≥ гнучк≥сть структури п≥дприЇмства, удосконаленн¤ орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥, трудових метод≥в;

Ј стил≥ ≥ методи управл≥нн¤ Ц вплив њх на орган≥зац≥йну структуру, кадрову пол≥тику, плануванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

«овн≥шн≥ фактори впливають на стратег≥ю д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ≥ продуктивн≥сть . “ак, пол≥пшенн¤ ур¤дом податковоњ пол≥тики, законодавства про працю, соц≥альноњ ≥нфраструктури, пол≥тики ц≥н, забезпеченн¤ б≥льш рац≥онального пор¤дку використанн¤ природних ресурс≥в мотивують в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤ на п≥дприЇмств≥ щодо структурного, орган≥зац≥йного технолог≥чного його функц≥онуванн¤.

ѕопередн¤ глава «м≥ст Ќаступна глава

‘ј “ќ–» ѕ–ќƒ” “»¬Ќќ—“≤ ѕ–ј÷≤

« огл¤ду на сутн≥сть прац≥ ¤к на процес споживанн¤ робочоњ сили ≥ засоб≥в виробництва вс≥ фактори, ¤к≥ визначають п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥, можна об'Їднати в три групи:

Ј матер≥ально-техн≥чн≥;

Ј орган≥зац≥йно-економ≥чн≥, що характеризують ступ≥нь розвитку орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ сусп≥льного виробництва;

Ј соц≥ально-психолог≥чн≥, що пов'¤зан≥ з роллю людини в сусп≥льному виробництв≥ ≥ характеризують ступ≥нь використанн¤ робочоњ сили.

—еред матер≥ально-техн≥чних фактор≥в важливу роль в≥д≥граЇ науково-техн≥чний прогрес, ¤кий Ї основою всього сусп≥льного виробництва ≥ одним ≥з основних елемент≥в механ≥зму ринку.

Ќауково-техн≥чний прогрес впливаЇ на вс≥ елементи виробництва Ц засоби виробництва, працю, його орган≥зац≥ю та управл≥нн¤.

“ехн≥чний прогрес зд≥йснюЇтьс¤ за такими напр¤мами:

Ј впровадженн¤ комплексноњ механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ;

Ј удосконаленн¤ технолог≥њ виробництва;

Ј х≥м≥зац≥¤ виробництва;

Ј зростанн¤ р≥вн¤ електроозброЇност≥.

ѕ≥двищенн¤ р≥вн¤ механ≥зац≥њ виробництва зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом механ≥зац≥њ ручних роб≥т, упровадженн¤ засоб≥в малоњ механ≥зац≥њ, комплексноњ механ≥зац≥њ роб≥т на д≥льниц¤х та в цехах.

јвтоматизац≥¤ виробництва забезпечуЇтьс¤ впровадженн¤м верстат≥в-автомат≥в, автоматизованого устаткуванн¤, автоматичних систем виробництва.

Ќа п≥дприЇмствах ”крањни в≥дсоток ручноњ прац≥ значний, особливо на допом≥жних процесах Ц транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контрол≥ тощо.

ѕро низький р≥вень механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ цих процес≥в св≥дчить той факт, що частка роб≥тник≥в, зайн¤тих на цих процесах у загальн≥й к≥лькост≥ роб≥тник≥в, становить приблизно 46%. як насл≥док, виникла диспропорц≥¤ в механ≥зац≥њ прац≥ на р≥зних виробничих д≥льниц¤х.

¬ажливим засобом зд≥йсненн¤ механ≥зац≥њ виробництва Ї модерн≥зац≥¤ устаткуванн¤, тобто оновленн¤ й удосконаленн¤ функц≥онуючого устаткуванн¤, незначн≥ зм≥ни його конструкц≥й. ÷е можна дос¤гти шл¤хом зб≥льшенн¤ потужност≥ ≥ робочих швидкостей устаткуванн¤, механ≥зац≥Їю ≥ автоматизац≥Їю допом≥жних роб≥т(подача, зн¤тт¤, транспортуванн¤ ≥ контроль вироб≥в) ≥ автоматизац≥Їю управл≥нн¤ устаткуванн¤м.

ћодерн≥зац≥¤ т≥сно пов'¤зана з реконструкц≥Їю д≥ючих п≥дприЇмств.

ƒл¤ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ велике значенн¤ маЇ удосконаленн¤ технолог≥њ виробництва, ¤ка включаЇ техн≥чн≥ прийоми виготовленн¤ продукц≥њ, виробнич≥ методи, способи застосуванн¤ техн≥чних засоб≥в ≥ агрегат≥в.

ќсновними напр¤мами удосконаленн¤ технолог≥њ виробництва Ї впровадженн¤ нових метод≥в обробки матер≥ал≥в, таких ¤к х≥м≥чн≥, електроероз≥йн≥, ультразвуков≥ та ≥н. ƒедал≥ б≥льше застосовуютьс¤ надвисок≥ й наднизьк≥ тиски ≥ температури, струми високоњ частоти, ≥нфрачервон≥ випром≥нюванн¤ та ≥нш≥, надм≥цн≥ матер≥али тощо.

’≥м≥зац≥¤ виробництва Ї одним з ефективних напр¤м≥в техн≥чного прогресу, ¤кий характеризуЇтьс¤ застосуванн¤м прогресивних х≥м≥чних матер≥ал≥в ≥ х≥м≥чних процес≥в.

’≥м≥зац≥¤ виробництва вносить докор≥нн≥ зм≥ни в технолог≥чн≥ процеси, ≥нтенсиф≥куЇ, прискорюЇ њх, пол≥пшуЇ техн≥ко-економ≥чн≥ показники виробничих процес≥в, використанн¤ сировини, спри¤Ї п≥двищенню ¤кост≥ продукц≥њ. —интетичн≥ пол≥мери застосовують не т≥льки ¤к зам≥нювач≥ дорогих та деф≥цитних кольорових метал≥в, деревини тощо, а й ¤к нов≥ конструкц≥йн≥ ≥ техн≥чн≥ матер≥али. ¬икористанн¤ пластмас у машинобуд≥вн≥й промисловост≥ спри¤Ї пол≥пшенню експлуатац≥йних властивостей машин, зменшенню њхньоњ ваги, пол≥пшенню зовн≥шнього вигл¤ду.

¬ умовах ринковоњ економ≥ки дедал≥ б≥льшого значенн¤ набуваЇ такий фактор зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, ¤к п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ, њњ конкурентоспроможност≥ на ринку.

ƒл¤ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, кр≥м упровадженн¤ новоњ техн≥ки, велике значенн¤ маЇ максимальне використанн¤ д≥ючих потужностей.

ѕол≥пшенн¤ використанн¤ засоб≥в прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ за двома напр¤мами:

Ј екстенсивним Ц зб≥льшенн¤ часу њх роботи шл¤хом скороченн¤ простоњв, введенн¤ в д≥ю не використовуваного устаткуванн¤, п≥двищенн¤ коеф≥ц≥Їнта зм≥нност≥ в рац≥ональних розм≥рах, скороченн¤ строк≥в ремонту тощо.

Ј ≥нтенсивним Ц пол≥пшенн¤ використанн¤ машин та устаткуванн¤ за одиницю часу через упровадженн¤ прогресивних технолог≥чних процес≥в.

ѕерех≥д до ринкових в≥дносин маЇ зм≥нити ≥нвестиц≥йну пол≥тику держави з метою посиленн¤ њњ впливу на ≥нвестиц≥йний процес за допомогою ринкових регул¤тор≥в.

” сучасних умовах дл¤ впровадженн¤ у виробництво дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу необх≥дно ≥нвестиц≥њ спр¤мовувати насамперед на реконструкц≥ю ≥ техн≥чне переозброЇнн¤ д≥ючих виробництв, п≥двищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фонд≥в.

ѕлануванн¤ ≥ регулюванн¤ кап≥тальних вкладень зд≥йснювалос¤ в ”крањн≥ без урахуванн¤ процесу в≥дтворенн¤ основних фонд≥в ≥ сусп≥льного продукту. ¬≥ддавалас¤ перевага новому буд≥вництву на неосвоЇних територ≥¤х. ѕри цьому майже не в≥дновлювавс¤ виробничий потенц≥ал. ¬ласне, плануванн¤ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в у крањн≥ не було.

насл≥дком такоњ пол≥тики стало те, що виробничий потенц≥ал ”крањни через його техн≥чне зношенн¤ ≥ технолог≥чну в≥дстал≥сть не в≥дпов≥даЇ вимогам часу. р≥вень зношенн¤ основних виробничих фонд≥в становить понад 40%. ƒл¤ промислово-виробничих фонд≥в в≥н перевищуЇ 48%, а в буд≥вництв≥ дос¤г 61%.

“≥льки нин≥ дл¤ плануванн¤ в≥дтворенн¤ основних фонд≥в в ”крањн≥ починають застосовувати модел≥ м≥жгалузевого балансу, за допомогою ¤ких можна розрахувати на перспективу основн≥ балансов≥ показники в≥дтворенн¤ кап≥тальних вкладень з урахуванн¤м демограф≥чного прогнозу в кожному рег≥он≥.

ƒл¤ подальшого розвитку ≥нвестиц≥йного ринку в ”крањн≥ доц≥льно п≥дтримувати розвиток пр≥оритетних напр¤м≥в в економ≥ц≥.

” п≥двищенн≥ техн≥чного р≥вн¤ виробництва велику роль мають в≥д≥гравати фондов≥ б≥рж≥, ¤к≥ дають змогу на взаЇмовиг≥дн≥й основ≥ залучати в д≥юче виробництво невикористан≥ устаткуванн¤ та виробнич≥ площ≥, орган≥зовувати й обслуговувати л≥зингов≥ операц≥њ. у тому числ≥ й м≥жнародн≥.

ћатер≥ально-техн≥чн≥ фактори спри¤ють економ≥њ живоњ та уречевленоњ прац≥ ¤к в ц≥лому по економ≥ц≥. так ≥ на окремому виробництв≥.

—укупн≥сть матер≥ально-техн≥чних фактор≥в та њх вплив на р≥вень продуктивност≥ прац≥ можна характеризувати певними показниками.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ ≥ сутн≥сть фактор≥в продуктивност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1481 прочитано)