≈коном≥ка п≥дприЇмства > ”досконаленн¤ структури основних виробничих фонд≥в п≥дприЇмств автомоб≥льного транспорту в пер≥од переходу до ринку

”досконаленн¤ структури основних виробничих фонд≥в п≥дприЇмств автомоб≥льного транспорту в пер≥од переходу до ринку

ќсновн≥ фонди прот¤гом свого тривалого функц≥≠онуванн¤ зазнають ф≥зичного (матер≥ального) ≥ економ≥чного спрацюванн¤, а також техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤. ѕ≥д ф≥зичним (матер≥альним) спрацьовуван≠н¤м основних виробничих фонд≥в розум≥ють ¤вище поступовоњ втра≠ти ними своњх перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних ¤костей, тобто споживноњ вартост≥, що призводить до зменшенн¤ њхньоњ реальноњ вартост≥ Ч економ≥чного спрацьовуванн¤. Ќа швидк≥сть ≥ розм≥ри ф≥зичного спрацюванн¤ основних фонд≥в впливають њхн¤ над≥йн≥сть та довгов≥чн≥сть, спос≥б використанн¤ (екстенсивне чи ≥нтенсив≠не), особливост≥ технолог≥чних процес≥в, ¤к≥сть техн≥чного догл¤≠ду й ремонтного обслуговуванн¤, квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в, ≥нш≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ фактори.

‘≥зичне спрацюванн¤ будь-¤кого знар¤дд¤ прац≥ (машини, ус≠таткуванн¤) можна под≥лити умовно на дв≥ частини: ту, що пер≥о≠дично усувають проведенн¤м ремонт≥в, ≥ ту, що њњ в такий спос≥б усунути неможливо. « часом спрацюванн¤ поступово зб≥льшуЇтьс¤ ≥ врешт≥решт стаЇ таким, що унеможливлюЇ дальше використан≠н¤ засобу прац≥ у виробництв≥, тобто настаЇ момент повного ф≥зич≠ного спрацюванн¤, коли треба зам≥нити такий зас≥б прац≥ на но≠вий аналог≥чного призначенн¤. ” зв'¤зку з цим розр≥зн¤ють усувне (тимчасове) та неусувне (пост≥йно нагромаджуване) ф≥зичне спрацюванн¤ основних фонд≥в.

—туп≥нь ф≥зичного спрацюванн¤ окремоњ одиниц≥ засоб≥в прац≥ можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком њњ експлуатац≥њ (через з≥ставленн¤ фактичноњ та нормативноњ величин з урахуванн¤м л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥); 2) за даними обстежень техн≥чного стану. ¬≥дносну величину економ≥чного спрацювань ок≠ремоњ ф≥зичноњ одиниц≥ або певноњ сукупност≥ основних фонд≥в виз≠начають ¤к в≥дношенн¤ накопиченоњ суми спрацюванн¤, тобто њхньоњ вартост≥, вже перенесеноњ на варт≥сть продукц≥њ, до загальноњ ба≠лансовоњ вартост≥.

“ехн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤ основних фонд≥в Ч це процес зне≠ц≥ненн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ до настанн¤ повного ф≥зичного спра≠цюванн¤ п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу. ¬оно характе≠ризуЇтьс¤ поступовою втратою засобами прац≥ своЇњ споживноњ вар≠тост≥ внасл≥док удосконаленн¤ ≥снуючих та створенн¤ нових за≠соб≥в виробництва, запровадженн¤ принципово новоњ технолог≥њ, стар≥нн¤ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ з допомогою цих засоб≥в ви≠робництва. —тар≥нн¤ властиве передовс≥м знар¤дд¤м прац≥ та транспортним засобам ≥ зв'¤зане з реальними економ≥чними збит≠ками дл¤ п≥дприЇмств, що експлуатують застар≥лу техн≥ку.

Ѕезперервний процес виробництва потребуЇ по≠ст≥йного в≥дтворенн¤ ф≥зично спрацьованих ≥ тех≠н≥чно застар≥лих основних фонд≥в. Ќеобх≥дною умовою в≥дновленн¤ засоб≥в прац≥ в натур≥ Ї поступове в≥дшкодуванн¤ њхньоњ вартост≥, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ через амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤.

–ис. 1.1. —клад ≥ взаЇмозв'¤зок засоб≥в виробництва та виробничих фонд≥в.

¬иготовленн¤ продукц≥њ (виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг) зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ взаЇмод≥њ прац≥ людини та певних засоб≥в виробництва. ќстанн≥ за своњм матер≥ально-речовим складом становл¤ть виробнич≥ фон≠ди п≥дприЇмства, усю су≠купн≥сть ¤ких под≥л¤ють на основн≥ та оборотн≥ (рис. 0.1).

ѕроте засоби виробницт≠ва ¤к сукупн≥сть засоб≥в ≥ предмет≥в прац≥ не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено дво≠ма обставинами. ѕо-перше, елементи засоб≥в виробницт≠ва стають виробничими фон≠дами лише з моменту њхнього безпосереднього використан≠н¤ у виробничому процес≥.

ѕо-друге, виробнич≥ фонди на в≥дм≥ну в≥д засоб≥в виробництва Ї виключно варт≥сною економ≥чною категор≥Їю. ÷е означаЇ, що до виробничих фонд≥в в≥днос¤ть не вс≥ елементи засоб≥в виробництва взагал≥, а т≥ з них, ¤к≥ мають варт≥сть.

—кладовим частинам виробничих фонд≥в властив≥ певн≥ харак≠терн≥ ознаки, за ¤кими можна розр≥зн¤ти основн≥ та оборотн≥ фон≠ди й обірунтовано тлумачити сутн≥сть та значенн¤ цих економ≥ч≠них категор≥й дл¤ в≥дтворювальних процес≥в.

ќсновн≥ фонди Ч це засоби прац≥, ¤к≥ мають варт≥сть ≥ функц≥онують у виробництв≥ тривалий часу своњй незм≥нн≥й споживн≥й форм≥, а њхн¤ варт≥сть переноситьс¤ конкретною працею на варт≥сть продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, (на платн≥ послуги) части≠нами в м≥ру спрацюванн¤.

ќборотн≥ фонди Ч частина виробничих фонд≥в у вигл¤д≥ певноњ сукупност≥ предмет≥в прац≥, елементи ¤ких ц≥лком споживаютьс¤ в кожному виробничому цикл≥, зм≥нюють або повн≥стю втрачають натуральну форму ≥ перенос¤ть всю свою варт≥сть на варт≥сть про≠дукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ (на варт≥сть платних послуг).

ƒл¤ в≥дшкодуванн¤ вартост≥ зношеноњ частини основних фонд≥в кожне п≥дприЇмство робить амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤, тобто вста≠новлюЇ певну грошову компенсац≥ю в≥дпов≥дно до розм≥р≥в ф≥зич≠ного спрацюванн¤ й техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤. ÷≥ в≥драхуван≠н¤ включають до соб≥вартост≥ продукц≥њ, реал≥зують п≥д час прода≠жу товар≥в, а пот≥м накопичують у спец≥альному амортизац≥йному фонд≥, що служить в≥дновленню основних фонд≥в.

јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ обчислюють за певними нормами, ¤к≥ характеризують щор≥чний розм≥р в≥драхувань у в≥дсотках до балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в.

«а встановленн¤ норм амортизац≥йних в≥драхувань сл≥д виходи≠ти з економ≥чно доц≥льних середн≥х строк≥в функц≥онуванн¤ засоб≥в прац≥, необх≥дност≥ забезпеченн¤ повного в≥дшкодуванн¤ вартост≥ основних фонд≥в ≥ врахуванн¤ техн≥ко-економ≥чного њхнього стар≥≠нн¤. Ќайб≥льш складним Ї правильне визначенн¤ тривалост≥ амор≠тизац≥йного пер≥оду (доц≥льного строку використанн¤) конкретних вид≥в засоб≥в прац≥. «вичайно його встановлюють з урахуванн¤м багатьох фактор≥в, зокрема загальноњ ф≥зичноњ довгов≥чност≥ та еко≠ном≥чност≥ кап≥тального ремонту засоб≥в прац≥, умов њхньоњ експ≠луатац≥њ, строк≥в настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤, можли≠вих темп≥в оновленн¤ тощо.

” м≥ру розвитку техн≥ки, удосконаленн¤ технолог≥њ та орган≥≠зац≥њ виробництва зм≥нюютьс¤ тривал≥сть ≥ характер використанн¤ окремих вид≥в основних фонд≥в, виникаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть скороченн¤ нормативних строк≥в њхнього функц≥онуванн¤. ” зв'¤з≠ку з цим норми амортизац≥йних в≥драхувань пер≥одично треба пе≠регл¤дати та уточнювати.

«абезпеченн¤ нормального в≥дтворенн¤ основних фонд≥в потре≠буЇ правильного нарахуванн¤ амортизац≥њ за встановленими нор≠мами. ўор≥чну суму амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю основних фонд≥в обчислюють множенн¤м њхньоњ середньор≥чноњ вартост≥ на в≥дпов≥дн≥ норми амортизац≥њ та поправочн≥ коеф≥ц≥Їн≠ти до них, що враховують конкретн≥ умови експлуатац≥њ окремих вид≥в засоб≥в прац≥. —ередньор≥чна варт≥сть кожного виду основ-≤08 них фонд≥в визначаЇтьс¤ додаванн¤м до вартост≥ на початок розрахункового року р≥зниц≥ м≥ж середньор≥чними величинами вве≠денн¤ в д≥ю нових ≥ вибутт¤ д≥ючих елемент≥в засоб≥в прац≥. —е≠редньор≥чне введенн¤ (вибутт¤) визначають за результатом множен≠н¤ абсолютного його розм≥ру та коеф≥ц≥Їнта функц≥онуванн¤ про≠т¤гом розрахункового року засоб≥в прац≥, що будуть уведен≥ в д≥ю ≥ виведен≥ з д≥њ, тобто в≥дношенн¤ к≥лькост≥ м≥с¤ц≥в експлуатац≥њ до числа 12.

ƒл¤ зд≥йсненн¤ правильноњ амортизац≥йноњ пол≥тики важливим Ї знанн¤ можливих метод≥в амортизац≥њ основних фонд≥в. ” прак≠тиц≥ господарюванн¤ можуть застосовуватис¤ методи р≥вном≥рноњ (л≥н≥йноњ), подв≥йно-залишковоњ ≥ прискореноњ амортизац≥њ.

ћетод р≥вном≥рноњ (л≥н≥йноњ) амортизац≥њ передбачаЇ перене≠сенн¤ балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в на соб≥варт≥сть про≠дукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ (послуг, що надаютьс¤), прот¤гом аморти≠зац≥йного пер≥оду (нормативного строку служби) засоб≥в прац≥ за однаковими нормами амортизац≥йних в≥драхувань. «г≥дно з чинним законодавством ”крањни щор≥чн≥ норми амортизац≥йних в≥драху≠вань за першою, другою ≥ третьою групами основних фонд≥в ста≠новл¤ть в≥дпов≥дно 5, 25 ≥ 15%.

Ќорми амортизац≥йних в≥драхувань за методом подв≥йно-залиш≠ковоњ амортизац≥њ встановлюютьс¤ через подвоЇнн¤ норм, обчис≠лених за методом р≥вном≥рноњ амортизац≥њ, але не щодо балансо≠воњ, а щодо залишковоњ вартост≥ основних фонд≥в. ѕ≥дприЇмства можуть самост≥йно приймати р≥шенн¤ про застосуванн¤ прискореноњ амортизац≥њ основних фонд≥в, в≥днесених за укрупненою кла≠сиф≥кац≥Їю до третьоњ групи ≥ придбаних п≥сл¤ травн¤ 1997 року, тобто п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ «аконом ”крањни Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї. ѕри цьому мають використовуватис¤ так≥ норми прискореноњ амортизац≥њ в≥дпов≥дно до року експлуа≠тац≥њ засоб≥в прац≥: перший Ч 15%; другий Ч 30%; трет≥й Ч 20%; четвертий Ч 15%; п'¤тий Ч 10%; шостий ≥ сьомий Ч 5%. «б≥ль≠шенн¤ масштаб≥в застосуванн¤ прискореноњ амортизац≥њ спри¤ти≠ме ≥стотному зменшенню ф≥нансових втрат в≥д техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ та ≥нтенсиф≥кац≥њ процесу оновленн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ на п≥дприЇмствах ≥ в орган≥зац≥¤х ”крањни.

≈фективн≥сть в≥дтворювальних процес≥в певною м≥рою залежить в≥д строк≥в експлуатац≥њ пере≠довс≥м активноњ частини основних фонд≥в, тобто в≥д пер≥оду њхнього функц≥онуванн¤ у виробництв≥ в≥дпов≥дно до перв≥сного технолог≥чного призначенн¤. ѕри цьому ¤к скороченн¤, так ≥ зб≥льшенн¤ пер≥оду експлуатац≥њ по-р≥зному впливають на ефективн≥сть в≥дтворенн¤ та використанн¤ знар¤дь прац≥.

—короченн¤ строк≥в експлуатац≥њ машин (устаткуванн¤), з одно≠го боку, уможливлюЇ прискоренн¤ њхнього оновленн¤, тобто зменшенн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ знар¤дь прац≥, п≥двищенн¤ техн≥чного р≥вн¤ п≥дприЇмств, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, зниженн¤ ремонтно-експлуатац≥йних витрат, а з ≥ншого Ч призво≠дить до зб≥льшенн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ за рахунок амортиза≠ц≥йних сум, потребуЇ б≥льших ≥нвестиц≥йних ресурс≥в дл¤ нарощу≠ванн¤ виробничих потужностей машинобудуванн¤.

1	2	3	4

Ќазва: ”досконаленн¤ структури основних виробничих фонд≥в п≥дприЇмств автомоб≥льного транспорту в пер≥од переходу до ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1575 прочитано)