≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чна теор≥¤, предмет ≥ методи вивченн¤

≈коном≥чна теор≥¤, предмет ≥ методи вивченн¤

≈коном≥чна теор≥¤ не Ї набором вже готових рекомендац≥й, що можна застосувати напр¤му у хоз¤йск≥й пол≥тиц≥. ¬она скор≥ш Ї засобом, н≥ж вченн¤м, ≥нтелектуальним ≥нструментом, техн≥кою мисленн¤, допомагаючи тому, хто волод≥Ї нею, приходить до в≥рних р≥шень.

ƒжон ћейнард  ейнс

«нанн¤ з економ≥ки потр≥бн≥ кожн≥й людин≥ не менше, н≥ж знанн¤ з х≥м≥њ чи ф≥зики, географ≥њ чи б≥олог≥њ. Ћюдина живе у св≥т≥ економ≥чних ¤вищ, вона купуЇ ≥ продаЇ, отримуЇ доходи ≥ сплачуЇ податки, управл¤Ї ≥ п≥дкор¤Їтьс¤ управл≥нським р≥шенн¤м, наймаЇтьс¤ на роботу, розпочинаЇ свою справу. «розум≥ло, що краще, коли людина чинить ц≥ д≥њ св≥домо, рац≥онально використовуючи власн≥ сили та ≥нш≥ ресурси (землю, грош≥, устаткуванн¤ тощо).

” цьому реферат≥ ¤ намагавс¤ дати в≥дпов≥дь на наступн≥ запитанн¤:

- що вивчаЇ економ≥чна теор≥¤ та ¤ку роль вона в≥д≥граЇ у житт≥ сусп≥льства й окремоњ людини;

- що таке потреба та споживче благо ¤к зас≥б њњ задоволенн¤. чим керуЇтьс¤ споживач, задовольн¤ючи своњ потреби:

- ¤к орган≥зовано виробництво споживчих благ та що собою ¤вл¤ють земл¤, прац¤, кап≥тал, здатн≥сть до п≥дприЇмництва ¤к фактори (ресурси) виробництва;

- чому виробнич≥ ресурси обмежен≥ та ¤к≥ насл≥дки маЇ њх обмежен≥сть дл¤ сусп≥льства;

- ¤кий зм≥ст вкладаЇтьс¤ у пон¤тт¤ Уринкова економ≥каФ та Упланова економ≥каФ.

ќбТЇктом економ≥чного досл≥дженн¤, а отже, ≥ предметом економ≥чноњ науки Ї економ≥ка. ≈коном≥ка Ч це особлива сфера житт¤ сусп≥льства, що охоплюЇ виробництво товар≥в та послуг, обм≥н ними ≥ розпод≥л створених у сусп≥льств≥ благ та њх споживанн¤.

¬иробництво в економ≥чному розум≥нн≥ Ч це спос≥б поЇднанн¤ виробничих ресурс≥в: земл≥, прац≥, кап≥талу, буд≥вель, устаткуванн¤, обладнанн¤ Ч та њх узгодженого, ц≥леспр¤мованого використанн¤, а також поЇднанн¤ р≥зних сфер, галузей, вид≥в виробництва, що ірунтуЇтьс¤ на сусп≥льному под≥л≥ прац≥.

ќбм≥н Ч це в≥дносини, завд¤ки ¤ким товари та послуги рухаютьс¤ в≥д виробник≥в до споживач≥в, ≥ цей рух обслуговують грош≥, ц≥ни, торг≥вл¤. –озпод≥л Ч це формуванн¤ доход≥в п≥дприЇмц≥в ≥ роб≥тник≥в, службовц≥в ≥ фермер≥в, банк≥р≥в ≥ землевласник≥в, окремих родин та держави. —поживанн¤ Ч це використанн¤ доход≥в ≥ реал≥зац≥¤ корисностей речей.

”¤вленн¤ про те, що маЇ вивчати економ≥чна наука, зм≥нювалис¤. « розвитком цив≥л≥зац≥њ людство д≥йшло висновку, що найважлив≥шим завданн¤м будь-¤кого сусп≥льства Ї найповн≥ше задоволенн¤ потреб людини. ≈коном≥чна наука ¤краз ≥ вивчаЇ, ¤к саме люди (сусп≥льство), використовуючи на¤вн≥ ресурси, створюють р≥зноман≥тн≥ товари та послуги, намагаючись дос¤гти ¤кнайповн≥шого задоволенн¤ потреб.

¬иробнич≥ ресурси (земл¤, прац¤ людей, обладнанн¤, устаткуванн¤) у кожний конкретний момент часу обмежен≥ за к≥льк≥стю, а також за виробничими потужност¤ми. Ѕажанн¤ ж людей задов≥льн¤ти своњ потреби ¤к умога повн≥ше необмежен≥. ѕроте ¤к би ми не бажали забезпечити вищий р≥вень споживанн¤, це наше бажанн¤ наштовхуЇтьс¤ на межу на¤вних ресурс≥в.

≈коном≥чна наука досл≥джуЇ, ¤к необх≥дно орган≥зувати виробництво, обм≥н та розпод≥л створених товар≥в ≥ послуг.  ритер≥Їм рац≥ональност≥, тобто правильност≥ орган≥зац≥њ, економ≥ки Ї њњ здатн≥сть задовольн¤ти потреби людей за на¤вних, обмежених виробничих ресурс≥в.

≈коном≥ка Ч складна система, що пост≥йно розвиваЇтьс¤, зм≥нюЇтьс¤. ¬≥дпов≥дно зм≥нюютьс¤ ≥ субТЇкти економ≥чних в≥дносин. “ак, у пер≥од середньов≥чч¤ такими субТЇктами були; власник земл≥ ≥ залежний сел¤нин, цеховий майстер ≥ його учень, мандр≥вний торговець ≥ лихвар, чиновник, що уособлював корол≥вську владу, ≥ громад¤нин в≥льного м≥ста та ≥н.

—убТЇктами сучасноњ економ≥ки Ї п≥дприЇмець-менеджер, роб≥тник, ¤кий працюЇ за контрактом, фермер, п≥дприЇмець-банк≥р, власники ц≥нних папер≥в, вкладники кошт≥в у банк, п≥дприЇмство ¤к юридична особа ≥ держава в особ≥ центрального банку, м≥н≥стерства ф≥нанс≥в, центральних ≥ м≥сцевих орган≥в влади. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж субТЇктами економ≥чних в≥дносин пер≥оду середньов≥чч¤ та сучасними очевидна й ≥стотна.

ќск≥льки економ≥ка Ч складна ≥ багатовим≥рна система, то в н≥й, залежно в≥д кута зору, можна вид≥л¤ти р≥зних субТЇкт≥в економ≥чних в≥дносин.

якщо розгл¤дати економ≥ку п≥д кутом зору руху товар≥в ≥ доход≥в, то субТЇктами економ≥чних в≥дносин Ї домашн≥ господарства, п≥дприЇмства-виробники, що постачають на ринок товари та послуги, держава, ¤ка вилучаЇ частину доход≥в домашн≥х господарств ≥ витрачаЇ кошти на придбанн¤ певних товар≥в ≥ послуг. ƒл¤ економ≥ки командно-адм≥н≥стративного типу, ¤кою була економ≥ка ”крањни та ≥нших соц≥ал≥стичних крањн, рух товар≥в ≥ зворотний рух грошей не був визначальним. “од≥ д≥¤ли в≥дносини ≥Їрарх≥њ, що складалис¤ при розпод≥л≥ виробничих ресурс≥в, а головними субТЇктами економ≥ки ставали центральн≥ органи державноњ влади, органи галузевого та територ≥ального управл≥нн¤, п≥дприЇмства, окрем≥ прац≥вники.

якщо розгл¤дати економ≥ку п≥д кутом зору куп≥вл≥-продажу, то субТЇктами економ≥чних в≥дносин Ї продавець, ¤кий пропонуЇ продукц≥ю, ≥ покупець, ¤кий формуЇ на нењ попит.

якщо розгл¤дати економ≥ку п≥д кутом зору орган≥зац≥њ ринкових в≥дносин, то њх субТЇктами Ї банки, страхов≥ компан≥њ, товарн≥ та фондов≥ б≥рж≥, п≥дприЇмства роздр≥бноњ та оптовоњ торг≥вл≥.

якщо розгл¤дати економ≥ку п≥д кутом зору в≥дносин розпод≥лу, то њх субТЇктами будуть одержувач≥ р≥зних доход≥в; найманий прац≥вник ¤к власник зарплати, п≥дприЇмець ¤к власник прибутку, акц≥онер ¤к власник див≥денду на акц≥ю, м≥н≥стерство ф≥нанс≥в ¤к збирач державних податк≥в.

якщо розгл¤дати економ≥ку п≥д кутом зору в≥дносин власност≥, то њх субТЇктами Ї т≥, хто волод≥ють певними виробничими ресурсами. ¬ласниками ресурс≥в можуть бути окрем≥ особи, партнерськ≥, акц≥онерн≥, приватн≥, державн≥ ≥ кооперативн≥ п≥дприЇмства, мун≥ципальн≥ ≥ центральн≥ органи державноњ влади.

ќтже, чим складн≥шим стаЇ економ≥чне житт¤ сусп≥льства, тим б≥льше буде р≥зних д≥йових ос≥б (субТЇкт≥в) економ≥ки.

ѕостаЇ нове запитанн¤: дл¤ чого ≥ ¤к вивчаЇ економ≥чна наука економ≥чн≥ ¤вища? ўоб в≥дпов≥сти на це запитанн¤, скористаЇмос¤ схемою (див. мал. 1).

¬она в≥дображаЇ три етапи економ≥чного досл≥дженн¤: збиранн¤ факт≥в, розробка теор≥њ, обірунтуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики. ЅуваЇ, що економ≥чне досл≥дженн¤ зупин¤Їтьс¤ на другому етап≥ Ч розробц≥ теор≥њ ≥ не дос¤гаЇ етапу вт≥ленн¤ њњ висновк≥в у економ≥чн≥й пол≥тиц≥.

«биранн¤ факт≥в Ч це нагромадженн¤ певних даних, њх анал≥з, класиф≥кац≥¤. якщо, наприклад, анал≥зуЇмо споживанн¤, то потр≥бно мати дан≥ про р≥вень доход≥в споживач≥в (м≥н≥мальну ≥ середню зарплату), р≥вень ц≥н, структуру споживанн¤.

≈коном≥чна теор≥¤ Ч це спроба по¤снити певн≥ ¤вища. « ц≥Їю метою факти впор¤дковують, шукають м≥ж ними звТ¤зки, робл¤ють узагальненн¤. Ќехай, наприклад, на п≥дстав≥ факт≥в зроблено висновок про зниженн¤ р≥вн¤ споживанн¤ на 15 %, ‘ах≥вц≥ шукають звТ¤зок цього ¤вища з ≥ншими. ” нашому випадку це можуть бути: ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н, зб≥льшенн¤ податк≥в, зменшенн¤ державних п≥льг та ≥н. ўоб перев≥рити правильн≥сть припущенн¤ про причину зниженн¤ р≥вн¤ споживанн¤, потр≥бно знову звернутис¤ до факт≥в, ¤к≥ або спростовують, або п≥дтверджують ≥снуванн¤ звТ¤зку м≥ж тим ¤вищем, що досл≥джуЇтьс¤, й ≥ншими. ÷е ≥ в≥дображаЇ зворотна стр≥лка на схем≥ Ч в≥д теор≥њ до факт≥в. ≤стотн≥ звТ¤зки, що повторюютьс¤, формулюютьс¤ ¤к принципи, законом≥рност≥, тенденц≥њ, закони.

 р≥м теор≥њ ¤к по¤сненн¤ звТ¤зк≥в м≥ж окремими ¤вищами, ≥снуЇ теор≥¤ ¤к система погл¤д≥в, що ірунтуютьс¤ на певних вих≥дних положенн¤х. Ќа основ≥ таких вих≥дних положень виникають ученн¤, напр¤ми, школи в економ≥чн≥й науц≥.

ƒос¤гненн¤ економ≥чноњ науки, висновки економ≥чноњ теор≥њ використовуютьс¤ при розробц≥ економ≥чноњ пол≥тики. ≤снують економ≥чн≥ радники при вищих ур¤дових особах, економ≥чн≥ розд≥ли в програмах пол≥тичних парт≥й. јле не завжди ≥ не вс≥ теор≥њ стають пол≥тикою ур¤д≥в. ÷е зумовлено, по-перше, тим, що ≥снують р≥зн≥ ≥ нав≥ть протилежн≥ теор≥њ щодо одних ≥ тих самих ¤вищ. Ќаприклад, кризову ситуац≥ю в ”крањн≥ на початку 90-х рок≥в –ух ”крањни по¤снював ≥накше, н≥ж, скаж≥мо, соц≥ал≥стична парт≥¤. ѕо-друге, жодна теор≥¤ не може передбачити вс≥х можливих зм≥н в економ≥чн≥й ситуац≥њ. “ому в екстремальних ситуац≥¤х, ¤кими Ї ситуац≥њ економ≥чних криз, ≥нод≥ необх≥дно керуватис¤ не лише теор≥Їю, а й просто здоровим глуздом.

якщо вт≥лена в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ теор≥¤ не даЇ бажаних результат≥в, тобто ¤кщо њњ по¤сненн¤ д≥йсност≥ не справджуютьс¤, то теор≥њ коригуютьс¤, доповнюютьс¤, оновлюютьс¤, ≥нод≥ до староњ назви теор≥њ додаЇтьс¤ частка УнеоФ (УновийФ), наприклад: неокласична економ≥чна теор≥¤. ÷е в≥дображено на схем≥ (мал. 1) зворотною стр≥лкою в≥д етапу економ≥чноњ пол≥тики до етапу розробка теор≥њ.

ќтже, мета економ≥чного досл≥дженн¤ Ч розробка теор≥њ ≥ вт≥ленн¤ њњ в економ≥чн≥й пол≥тиц≥.

–озгл¤немо, ¤ке значенн¤ маЇ економ≥чна наука у житт≥ сусп≥льства в ц≥лому та окремоњ людини. ƒл¤ цього скористуЇмос¤ схемами (див. мал. 2 ≥ 3).

«наченн¤ економ≥чноњ науки в житт≥ сусп≥льства про¤вл¤Їтьс¤ щонайменше у двох напр¤мах: у розробц≥ принцип≥в економ≥чноњ пол≥тики ≥ в спри¤нн≥ демократизац≥њ сусп≥льства.

≈коном≥чна наука по¤снюЇ звТ¤зки м≥ж ¤вищами, формулюЇ принципи, ¤к≥ допомагають розвТ¤зувати проблеми безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥њ, б≥дност≥, бюджетного деф≥циту та. ≥н.

≈коном≥чна наука спри¤Ї демократизац≥њ сусп≥льного житт¤. ¬≥домо, що найнеобх≥дн≥шим про¤вом демократичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства Ї виборн≥сть орган≥в влади. ¬ажливою умовою проведенн¤ д≥йсно демократичних вибор≥в Ї економ≥чна ≥нформован≥сть не лише тих, хто претендуЇ на владу, а й тих, хто обираЇ. ”р¤довц≥, пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ змушен≥ давати в≥дпов≥д≥ на важлив≥ економ≥чн≥ питанн¤: чи можливе; зд≥йсненн¤ соц≥альних програм, що спричинило пад≥нн¤ курсу грошей, ¤к доц≥льно зм≥нити систему оподаткуванн¤? якщо найширш≥ верстви населенн¤ не матимуть хоча б загальних у¤влень про економ≥чн≥ ¤вища, вони не зможуть д≥¤ти св≥домо у ход≥ виборних компан≥й, референдум≥в, ≥нших загальнонац≥ональних або м≥сцевих акц≥й.

1	2

Ќазва: ≈коном≥чна теор≥¤, предмет ≥ методи вивченн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3194 прочитано)