≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чне вченн¤ ƒ. –≥кардо

≈коном≥чне вченн¤ ƒ. –≥кардо

ƒавид –≥кардо (1772--1823) Ч видатний представник класичноњ буржу≠азноњ пол≥тичноњ економ≥њ. …≥н народивс¤ в с≥м") лондонського б≥ржового мак≠лера. ƒва роки навчавс¤ ^ торгов≥й школ≥ в јмстердам≥. ѕовернувшись до Ћондона, допомагаЇ батьков≥ в його б≥ржових операц≥¤х. «годом в≥н зай≠маЇтьс¤ б≥ржовими операц≥¤ми самост≥йно ≥ наживаЇ велике багатство.

–≥кардо не одержав систематичноњ осв≥ти ≥ самост≥йно вивчав математику, ф≥зику, х≥м≥ю, геолог≥ю, теолог≥ю, л≥тературу. якийсь час в≥н працював викла≠дачем математики, дв≥ч≥ обиравс¤ шерифом, аз 1819 до 1823 р. був членом англ≥йського парламенту. –≥кардо активно працюЇ в парламентських ком≥с≥¤х, часто виступаЇ з промовами з економ≥чних питань. …ого перш≥ економ≥чн≥ прац≥ були присв¤чен≥ проблемам грошового об≥гу. ¬ 1817 р. була опубл≥≠кована його головна прац¤ ЂЌачала пол≥тичноњ економ≥њ ≥ оподаткуванн¤ї.

” ц≥й прац≥, ¤к ≥ в ≥нших, –≥кардо виступаЇ ¤к ≥деолог промисловоњ бур≠жуаз≥њ. ѕричому в≥н не лчше розробл¤Ї економ≥чну програму буржуазного розвитку, а й бере активну участь у пол≥тичн≥й боротьб≥ буржуаз≥њ з землевлас≠никами.

як ≥ —м≥т, –≥кардо розгл¤даЇ кап≥тал≥стичн≥ в≥дносини ¤к природн≥ й в≥чн≥. ¬≥н розвиваЇ см≥т≥вську ≥дею про особистий ≥нтерес ¤к основну руш≥йну силу сусп≥льного розвитку в умовах повноњ свободи д≥й. јле у нього не вс¤кий егоњстичний ≥нтерес Ї р≥вноц≥нним. Ќа перше м≥сце в≥н ставить ≥нтереси про≠мисловоњ буржуаз≥њ Ќ р≥шуче виступаЇ проти лендлорд≥в.

ќсновне завданн¤ пол≥тичноњ економ≥њ –≥кардо вбачаЇ у в≥дкритт≥ закон≥в розпод≥лу. якщо —м≥т досл≥джуЇ природу зростанн¤ багатства Ч тобто еко≠ном≥чного зростанн¤,Ч то –≥кардо розгл¤даЇ розпод≥л ¤к фактор зростанн¤. ” передмов≥ до першого виданн¤ своЇњ прац≥ в≥н пише: Ђ¬изначити закони, ¤к≥ керують цим розпод≥лом (на прибуток, ренту ≥ зароб≥тну плату.Ч Ћ.  .),Ч головне завданн¤ пол≥тичноњ економ≥њї^ ¬ передмов≥ до третього виданн¤

–≥кардо п≥дкреслюЇ намаганн¤ б≥льш повно, н≥ж у попередньому виданн≥, викласти своњ погл¤ди на ц≥нн≥сть.

“еор≥¤ вартост≥. –≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, розр≥зн¤Ї споживну ≥ м≥нову ц≥н≠н≥сть.  орисн≥сть (споживна ц≥нн≥сть), п≥дкреслював в≥н, не Ї м≥рилом м≥новоњ ц≥нност≥, хоча вона абсолютно необх≥дна дл¤ нењ. “овари свою м≥нову ц≥нн≥сть черпають з двох джерел Ч р≥дкост≥ ≥ к≥лькост≥ прац≥, що необх≥дна дл¤ њх добу≠ванн¤. ≤снують товари, ц≥нн≥сть ¤ких визначаЇтьс¤ виключно њх р≥дк≥стю (ста≠туњ, картини, раритетн≥ книги, монети). ÷≥нн≥сть цих товар≥в не визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, витраченоњ на њх виготовленн¤, ≥ зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д ба≠гатства ≥ смак≥в споживача. ѕроте њх к≥льк≥сть у загальн≥й мас≥ товар≥в незнач≠на. ћ≥нова ц≥нн≥сть переважноњ к≥лькост≥ товар≥в визначаЇтьс¤ працею.

ќск≥льки м≥нова ц≥нн≥сть Ч категор≥¤ в≥дносна, ¤ка знаходить св≥й про¤в у певн≥й к≥лькост≥ ≥ншого товару, –≥кардо ви¤вл¤Ї й абсолютну ц≥нн≥сть, суб≠станц≥ю ¤коњ становить прац¤. ѕроте в≥н не розвиваЇ цю ≥дею, а зосереджуЇ основну увагу на досл≥дженн≥ саме м≥новоњ ц≥нност≥.

–≥кардо п≥дтримуЇ —м≥та в його трактуванн≥ ц≥нност≥ працею ≥ критикуЇ за њњ визначенн¤ працею, що купуЇтьс¤. Ќе сприймаЇ –≥кардо й см≥т≥вського тлумаченн¤ ц≥нност≥ ¤к суми доход≥в. ” –≥кардо ц≥нн≥сть виступаЇ ¤к первинна величина, що визначаЇтьс¤ працею ≥ розпод≥л¤Їтьс¤ на доходи.

Ќа ц≥нн≥сть товар≥в, п≥дкреслював –≥кардо, впливаЇ не лише прац¤, безпо≠середньо витрачена на њх виробництво, а й кап≥тал, тобто прац¤, витрачена на знар¤дд¤, ≥нструменти, буд≥вл≥, що беруть участь у виробництв≥.

–≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, ототожнюЇ кап≥тал ≥з засобами виробництва. јле ¤кщо —м≥т цю категор≥ю пов'¤зував з кап≥тал≥стичним способом виробництва, ≥снуванн¤м найманоњ прац≥, то –≥кардо трактуЇ њњ поза≥сторично. ” нього все, що бере участь у виробництв≥, нав≥ть знар¤дд¤ перв≥сноњ людини, становить кап≥тал. ј зв≥дси висновок про правом≥рн≥сть прибутку на кап≥тал. –ешта ц≥нност≥ йде на оплату прац≥.

” –≥кардо теор≥¤ ц≥нност≥ перепл≥таЇтьс¤ з теор≥Їю розпод≥лу. ¬≥н за¤вл¤Ї, що зм≥ни в зароб≥тн≥й плат≥ не ведуть до в≥дпов≥дних зм≥н ц≥нност≥ товару. Ђ÷≥нн≥сть товару,Ч писав в≥н,Ч або к≥льк≥сть ¤когось ≥ншого товару, на ¤ку в≥н обм≥нюЇтьс¤, залежить в≥д в≥дносноњ к≥лькост≥ прац≥, необх≥дноњ дл¤ його ви≠робництва, а не в≥д б≥льшоњ чи меншоњ винагороди, ¤ка виплачуЇтьс¤ за цю працюй. «м≥ни в зароб≥тн≥й плат≥ позначаютьс¤ лише на величин≥ прибутку. –≥кардо критикуЇ —м≥та за його твердженн¤ про те, що зростанн¤ ц≥ни прац≥ веде до п≥двищенн¤ ц≥н товар≥в.

–≥кардо, ¤к ≥ —м≥т, з≥ткнувс¤ з труднощами, коли вир≥шував проблему ц≥нност≥ на кап≥тал≥стичн≥й основ≥. ¬≥н бачив, що прибуток на кап≥тал визна≠чаЇтьс¤ розм≥рами кап≥талу, що норма прибутку маЇ тенденц≥ю до вир≥внюванн¤. ј це було б неможливо, ¤кби товари обм≥нювались лише в≥дпов≥дно до витрат живоњ прац≥. ¬ такому раз≥ галуз≥, де основний кап≥тал займаЇ незначне м≥сце або швидко обертаЇтьс¤, мали б переваги перед галуз¤ми, в ¤ких основний кап≥тал займаЇ б≥льшу долю або пов≥льно обер≠таЇтьс¤.

ѕерша група галузей продавала б товари дорожче, тому що у нењ були б б≥льш≥ витрати прац≥ ≥ в≥дпов≥дно з трудовою теор≥Їю ц≥нност≥ створювалась би б≥льша ц≥нн≥сть. јле тод≥ в≥дбувавс¤ б перелив кап≥тал≥в у ц≥ галуз≥, а решта га≠лузей не змогла б розвиватись.

ўоб подолати цю суперечн≥сть, –≥кардо модиф≥куЇ свою теор≥ю ц≥нност≥. ¬≥н в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д за¤ви про те, що зароб≥тна плата не впливаЇ на ц≥ни ≥ розгл¤даЇ њњ вплив на ц≥ни в результат≥ р≥зних зм≥н стану та сп≥вв≥дношенн¤ основного ≥ оборотного кап≥талу. –≥кардо робить висновок, що зростанн¤ ном≥нальноњ зароб≥тноњ плати зб≥льшить ц≥нн≥сть благ, виготовлених за допо≠могою кап≥талу з коротким строком служби, або малоњ к≥лькост≥ техн≥ки в≥дносно благ, виготовлених за допомогою Ђдовгов≥чногої кап≥талу, або вели≠коњ к≥лькост≥ техн≥ки. —аме таким шл¤хом буде ур≥внена норма прибутку неза≠лежно в≥д статей витрат.

ѕроте –≥кардо за¤вл¤Ї, що ц¤ причина зм≥ни ц≥нност≥ товар≥в д≥Ї пор≥вн¤но слабо ≥ њњ можна не враховувати. «начно важлив≥шою причиною –≥кардо називаЇ зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ к≥лькост≥ прац≥. “акий його п≥дх≥д до визначенн¤ ц≥нност≥ став предметом гостроњ критики з боку буржуазних економ≥ст≥в.

–≥кардо розр≥зн¤Ї природну й ринкову ц≥ни. ѕ≥д природною в≥н фактично розум≥Ї ц≥нн≥сть, п≥д ринковою Ч ц≥ну. –инков≥ ц≥ни п≥дл¤гають випадковим ≥ тимчасовим коливанн¤м.  ороткочасний вплив на в≥дхиленн¤ ринкових ц≥н в≥д природних маЇ попит ≥ пропозиц≥¤. ѕроте в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ ≥ переливу кап≥тал≥в ринков≥ ц≥ни не можуть надовго в≥дхил¤тись в≥д природних. ” довготривалому аспект≥ зм≥на ц≥н по¤снюЇтьс¤ зм≥ною витрат виробництва.

√рош≥. –≥кардо багато уваги прид≥л¤в анал≥зу грошей ≥ грошового об≥гу. ÷е не випадково. ƒосконало волод≥ючи правилами б≥ржовоњ гри, в≥н нама≠гаЇтьс¤ теоретично обгрунтувати проблему грошового об≥гу.  р≥м того, це питанн¤ було надзвичайно актуальним на той час у зв'¤зку з припиненн¤м јнгл≥йським банком у 1797 р. обм≥ну банкнот на золото, що зумовило њх обезц≥ненн¤. –≥кардо бере активну участь у полем≥ц≥, що точилас¤ з цього при≠воду.

“еор≥ю грошей –≥кардо будуЇ на основ≥ своЇњ теор≥њ ц≥нност≥. √рош≥ в≥н розгл¤даЇ ¤к товар, що маЇ ц≥нн≥сть. ќснову грошовоњ системи у нього стано≠вить золото. ÷≥нн≥сть золота ≥ ср≥бла, ¤к ≥ вс¤кого товару, визначаЇтьс¤ витра≠тами прац≥. ѕри данн≥й ц≥нност≥ грошей њх к≥льк≥сть в об≥гу залежить в≥д суми товарних ц≥н. ѕроте використанн¤ золота в об≥гу –≥кардо вважаЇ дорогим ≥ не≠розумним ≥ розробл¤Ї проект системи паперового грошового об≥гу.

ѕаперов≥ грош≥, писав –≥кардо, не мають внутр≥шньоњ ц≥нност≥. ƒл¤ забез≠печенн¤ њх ц≥нност≥ необх≥дно, щоб њх к≥льк≥сть Ђрегулювалась у в≥дпов≥дност≥ з

ц≥нн≥стю металу, ¤кий служить грошовою одиницеюї. ѕроте –≥кардо в≥д≥йшов в≥д ц≥Їњ правильноњ концепц≥њ ≥ виступив ¤к прихильник к≥льк≥сноњ теор≥њ" гро≠шей. ¬≥н за¤вив, що в об≥г може влитись будь-¤ка к≥льк≥сть не лише паперових знак≥в, а й золотих монет, ¤к≥й протистоњть сукупна маса товар≥в. —п≥в≠в≥дношенн¤ цих величин ≥ визначаЇ ¤к р≥вень ц≥н, так ≥ ц≥нн≥сть грошей.

“еор≥¤ розпод≥лу. ќсновною проблемою пол≥тичноњ економ≥њ –≥кардо на≠зивав розпод≥л. —аме тому основу його системи становить теор≥¤ зароб≥тноњ плати, прибутку ≥ ренти. ÷≥ категор≥њ в≥н розгл¤даЇ з точки зору њх величини ≥ сп≥вв≥дношенн¤.

«ароб≥тна плата у –≥кардо це Ч доход роб≥тника, плата за працю. ѕрац¤ ¤к товар маЇ природну й ринкову ц≥ни. Ђѕриродною ц≥ною прац≥ Ї та, ¤ка не≠обх≥дна, щоб роб≥тники мали можлив≥сть ≥снувати ≥ продовжувати св≥й р≥д без зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ њх к≥лькост≥ї^ ќтже, природна ц≥на прац≥ визна≠чаЇтьс¤ у –≥кардо ц≥нн≥стю засоб≥в споживанн¤ роб≥тника ≥ йосо с≥мњ. ѕрирод≠на ц≥на не Ї незм≥нною, нерухомою. Ђ¬она,Ч писав –≥кардо,Ч зм≥нюЇтьс¤ в р≥зн≥ часи в одн≥й ≥ т≥й же крањн≥ ≥ суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в р≥зних крањнахї^. ’о≠ча –≥кардо й розум≥в, що вм≥ст засоб≥в ≥снуванн¤ визначаЇтьс¤ ≥сторично ≥ залежить в≥д традиц≥й ≥ р≥вн¤ розвитку продуктивних сил, проте у нього ви¤в≠л¤Їтьс¤ тенденц≥¤ зводити природну ц≥ну до м≥н≥муму засоб≥в ≥снуванн¤.

–инкова ц≥на прац≥ та, що виплачуЇтьс¤ роб≥тникам. –≥кардо ставить њњ' в залежн≥сть в≥д попиту й пропозиц≥њ, а це значить, що рух зароб≥тноњ плати за≠лежить в≥д руху народонаселенн¤. ¬ умовах швидкого зростанн¤ населенн¤ попит на робоч≥ руки в≥дстаЇ в≥д пропозиц≥њ ≥ зароб≥тна плата знижуЇтьс¤. як≠що ж внасл≥док упов≥льненн¤ приросту населенн¤ на ринку буде в≥дчуватис¤ нестача робочих рук Ч зароб≥тна плата зростатиме. ќтже, п≥д впливом руху народонаселенн¤ ринкова зароб≥тна плата маЇ тенденц≥ю до зближенн¤ з при≠родною.

–≥кардо, на в≥дм≥ну в≥д —м≥та, вважав, що становище роб≥тник≥в з розвит≠ком сусп≥льства буде пог≥ршуватись. ÷ю думку в≥н по¤снював тим, що н≥би ≥з зростанн¤м населенн¤ ≥ зб≥льшенн¤м потреби в продуктах с≥льського госпо≠дарства, буде зростати њх ц≥нн≥сть. √рошова зароб≥тна плата ¤кщо й буде зро≠стати, то пов≥льн≥ше в≥д зростанн¤ ц≥н на продовольч≥ товари. ќтже, реальна зароб≥тна плата буде зменшуватись. –≥кардо, сол≥даризуючись з ћальтусом, за≠значаЇ, що роб≥тники не повинн≥ претендувати на б≥льшу долю в сусп≥льному продукт≥, њх зароб≥тна плата повинна регулюватись законом попиту й пропо≠зиц≥њ. –≥кардо виступаЇ проти втручанн¤ держави в функц≥онуванн¤ ринку прац≥ й напол¤гаЇ на необх≥дност≥ в≥дм≥ни закон≥в про б≥дних.

1	2

Ќазва: ≈коном≥чне вченн¤ ƒ. –≥кардо
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1896 прочитано)