≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чне вченн¤ ƒ. –≥кардо

ѕрибуток. ÷≥нн≥сть у –≥кардо, ¤к уже зазначалось, складаЇтьс¤ ≥з за≠роб≥тноњ плати ≥ прибутку. ѕрибуток у –≥кардо Ч це надлишок ц≥нност≥ над за≠роб≥тною платою. ” нього не викликаЇ н≥¤ких сумн≥в≥в, що роб≥тник створюЇ своЇю працею ц≥нн≥сть б≥льшу, н≥ж одержуЇ у вигл¤д≥ зароб≥тноњ плати. √о≠ловне, що ц≥кавить –≥кардо,Ч це проблема величини прибутку ≥ його сп≥в≠в≥дношенн¤ ≥з зароб≥тною платою.

–≥кардо п≥дкреслював, що р≥вновелик≥ кап≥тали принос¤ть однаков≥ при≠бутки незалежно в≥д того, ¤ку к≥льк≥сть прац≥ вони привод¤ть у д≥ю. јле разом з тим писав, що на величину прибутку впливаЇ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥. ќтже, прибуток у нього виступаЇ то ¤к породженн¤ кап≥талу, то ¤к по≠родженн¤ прац≥. ÷ю суперечн≥сть –≥кардо нав≥ть не пом≥тив.

¬≥н детально анал≥зуЇ питанн¤ сп≥вв≥дношенн¤ зароб≥тноњ плати ≥ прибутку ¤к двох складових ц≥нност≥. якщо зростаЇ зароб≥тна плата, зазначаЇ –≥кардо, то в≥дпов≥дно зменшуЇтьс¤ прибуток кап≥тал≥ста. ÷ю думку в≥н проводить досить посл≥довно.  р≥м того, в≥н п≥дкреслюЇ, що рух зароб≥тноњ плати Ї визначаль≠ним у сп≥вв≥дношенн≥ зароб≥тноњ плати ≥ прибутку. ÷е зумовлено тим, що пра≠ц¤ виступаЇ джерелом ц≥нност≥, а њњ функц≥онуванн¤ потребуЇ витрат на утри≠манн¤ роб≥тника ≥ його с≥м'њ. ѕроте зароб≥тна плата, п≥дкреслюЇ –≥кардо, не може п≥дн¤тись так високо, щоб н≥чого не лишилось на прибуток.

¬елику увагу прид≥л¤Ї –≥кардо проблем≥ зниженн¤ норми прибутку. « роз≠витком сусп≥льства, зазначав в≥н, норма прибутку маЇ тенденц≥ю до зниженн¤. ¬она зумовлена, на думку –≥кардо, тим, що продуктивн≥сть прац≥ в с≥льському господарств≥ зменшуЇтьс¤ (д≥¤ закону спадаючоњ родючост≥ грунту), а це веде до зростанн¤ ц≥н на продукти харчуванн¤, отже, ≥ до зростанн¤ зароб≥тноњ пла≠ти ≥ в≥дпов≥дного зниженн¤ прибутку. ‘актором, що протид≥Ї пад≥нню норми прибутку, –≥кардо вважаЇ розвиток продуктивних сил.

«меншенн¤ прибутку в зв'¤зку ≥з зростанн¤м зароб≥тноњ плати –≥кардо розгл¤даЇ ¤к надзвичайно складну проблему, що загрожуЇ нагромадженню кап≥талу, тому що зменшуЇтьс¤ джерело нагромадженн¤ ≥ зникають Ђстимули до нагромадженн¤ї.

–≥кардо п≥дкреслюЇ, що в≥н анал≥зуЇ Ђприбуток взагал≥ї, тобто йдетьс¤ про прибуток ¤к економ≥чну категор≥ю. ўо ж до величини прибутку в окремих га≠луз¤х чи в окремих кап≥тал≥ст≥в, то вона може перевищувати середню норму. “акий прибуток –≥кардо називаЇ Ђнезвичнимї. јле це ¤вище буде тимчасовим. ” результат≥ переливу кап≥тал≥в норма прибутку вир≥внюЇтьс¤.

—уперечливим Ї висловлюванн¤ –≥кардо щодо маси прибутку. ¬≥н за¤вл¤Ї, що маса прибутку, а отже, й норма прибутку будуть знижуватись. ¬одночас в≥н твердить, що нагромадженн¤ кап≥талу веде до зростанн¤ маси прибутку. ѕроте це зростанн¤ у нього маЇ певну межу, зумовлену зниженн¤м норми прибутку.

«емельна рента. –енту –≥кардо визначаЇ ¤к Ђдолю продукту земл≥, ¤ка виплачуЇтьс¤ землевласнику за користуванн¤ першопочатковими ≥ не-зруйн≥вними силами грунтуї^ ¬≥н в≥др≥зн¤Ї ренту в≥д т≥Їњ частини орендноњ плати, ¤ка виплачуЇтьс¤ за користуванн¤ кап≥талом, витраченим на п≥двищен≠н¤ родючост≥ земл≥, буд≥вництво господарських прим≥щень тощо. јнал≥зуючи ренту, –≥кардо ставить завданн¤ досл≥дити њњ природу ≥ ви¤вити законом≥рност≥ њњ' динам≥ки.

¬иникненн¤ ренти –≥кардо пов'¤зуЇ з утвердженн¤м приватноњ власност≥ на землю. ќсновна теза –≥кардо пол¤гала в тому, що рента виплачуЇтьс¤ за користуванн¤ землею лише тод≥, коли к≥льк≥сть земл≥ обмежена, а њњ' ¤к≥сть не≠однакова. ≤з зростанн¤м населенн¤ обробл¤ютьс¤ менш родюч≥ або г≥рш роз≠ташован≥ д≥л¤нки земл≥. ¬ такому раз≥ на кращих земл¤х виникне рента, а њњ величина буде залежати в≥д р≥зниц≥ ¤кост≥ цих д≥л¤нок. ћ≥нова ц≥нн≥сть вс≥х то≠вар≥в (в тому числ≥ ≥ промислових) у –≥кардо регулюЇтьс¤ найб≥льшими витра≠тами прац≥, необх≥дними дл¤ њх виробництва. «а цих умов на кращих земл¤х, де витрати на одиницю продукц≥њ менш≥, утворюЇтьс¤ додатковий доход. ѕ≥д впливом конкуренц≥њ фермери задовольн¤ютьс¤ середн≥м прибутком, а додат≠ковий доход привласнюЇтьс¤ власниками земл≥ ¤к рента. ќтже, рента в ро≠зум≥нн≥ –≥кардо Ч це надлишок ц≥нност≥ над середн≥м прибутком.

Ќа в≥дм≥ну в≥д —м≥та, ¤кий розгл¤дав ренту ¤к одне з джерел ц≥нност≥, щоправда своЇр≥дне, –≥кардо твердить, що рента не впливаЇ на р≥вень ц≥н на хл≥б. ÷≥на не залежить в≥д ренти, а навпаки, рента залежить в≥д ц≥ни. ЂЌе тому хл≥б дорогий,Ч пише –≥кардо,Ч що платитьс¤ рента, а рента платитьс¤ тому, що хл≥б дорогийї^ –≥кардо анал≥зуЇ диференц≥йну ренту. ўодо абсолютноњ рентн≥, –≥кардо њњ' не визначав. ¬≥н за¤вл¤в, що на г≥рших д≥л¤нках фермер одержуЇ лише середн≥й прибуток, що надлишок тут не виникаЇ. ќтже, вихо≠дить, що з г≥рших д≥л¤нок земл≥ рента не виплачуЇтьс¤.

 ритикував –≥кардо ≥ см≥-г≥вське ф≥з≥ократичне розум≥нн¤ д≥њ сил природи. ¬≥н п≥дкреслював, що ц≥ сили д≥ють ≥ в промисловост≥. ≤ разом з тим в≥н вва≠жав, що основою вс¤кого економ≥чного розвитку, матер≥ального достатку ≥ нав≥ть росту промисловост≥ Ї додатковий продукт земл≥.

ƒинам≥ку ренти –≥кардо правильно пов'¤зував з нагромадженн¤м кап≥талу, розвитком продуктивних сил, зростанн¤м м≥ського населенн¤. јле ≥ в цьому питанн≥ в≥н був непосл≥довним, а його погл¤ди суперечлив≥.

–≥кардо пов'¤зував ренту з законом спадаючоњ родючост≥ грунту. ¬≥н писав, що пор≥вн¤льна ц≥нн≥сть сирих продукт≥в п≥двищуЇтьс¤ тому, що на виробниц≠тво њх останньоњ добутоњ дол≥ витрачаЇтьс¤ б≥льше прац≥, н≥ж на попередн≥. ÷е веде до п≥двищенн¤ ц≥н, отже, й до зростанн¤ ренти. “ак д≥Ї ≥ зростанн¤ кап≥талу. «ростанн¤ кап≥талу також буде зб≥льшувати ренту, тому що буде зб≥льшуватись р≥зниц¤ в продуктивност≥ д≥л¤нок. «меншенн¤ кап≥талу приведе до зменшенн¤ ренти, оск≥льки будуть посл≥довно вилучатись з оброб≥тку най≠менш родюч≥ земл≥ ≥ в≥дпов≥дно зменшитьс¤ рента з кращих д≥л¤нок. ўо ж до зростанн¤ населенн¤, то воно, за теор≥Їю –≥кардо, неможливе в умовах п≥двищенн¤ ц≥н на продовольч≥ товари.

“еор≥¤ ренти –≥кардо в≥д≥грала велику роль у боротьб≥ промисловоњ буржу≠аз≥њ проти землевласник≥в. Ѕуржуаз≥њ ≥мпонував висновок –≥кардо про те, що у п≥дтриманн≥ високих ц≥н на хл≥б зац≥кавлен≥ лише землевласники, тому що це

забезпечуЇ њм високу ренту. ѕромислова буржуаз≥¤ використала теор≥ю –≥кардо дл¤ обгрунтуванн¤ вимоги про скасуванн¤ хл≥бних закон≥в.

ѕроблема в≥дтворенн¤ ≥ криз. як ≥деолог промисловоњ буржуаз≥њ –≥кардо був зац≥кавлений у зростанн≥ њњ прибутк≥в. ¬раховуючи корислив≥ прагненн¤ буржуаз≥њ, досл≥джуючи валовий ≥ чистий доход, в≥н, на в≥дм≥ну в≥д —м≥та, надаЇ перевагу останньому. —м≥т виходив з того, що зростанн¤ валового доходу зб≥льшуЇ зайн¤т≥сть, забезпечуЇ зростанн¤ могутност≥ крањни. –≥кардо п≥д≠креслював, що податкова спроможн≥сть крањни пропорц≥йна не валовому, а чистому доходу. —аме з нього виплачуютьс¤ вс≥ податки. ≈коном≥чною метою сусп≥льства у –≥кардо виступають не народногосподарськ≥ проблеми, ¤к у —м≥та (зростанн¤ зайн¤тост≥), а зб≥льшенн¤ прибутк≥в кап≥тал≥ст≥в.

јнал≥зуючи процес нагромадженн¤ кап≥талу, –≥кардо помилково зводив його до перетворенн¤ доходу лише в зм≥нний кап≥тал, в зароб≥тну плату. ≤гноруючи суперечност≥ кап≥тал≥зму, в≥н твердив, що застосуванн¤ нового кап≥талу не може зустр≥ти ринкових труднощ≥в. –≥кардо сто¤в на позиц≥¤х —е¤, ¤кий заперечував можлив≥сть надвиробництва ≥ криз.

¬≥дзначаючи це, сл≥д пам'¤тати, що книга –≥кардо була опубл≥кована за в≥с≥м рок≥в до першоњ кризи, ¤ка охопила економ≥ку јнгл≥њ в 1825 роц≥.

ѕосилаючись на —е¤, –≥кардо твердить, що попит обмежуЇтьс¤ лише ви≠робництвом.  ожна людина виготовл¤Ї продукц≥ю або дл¤ власного спожи≠ванн¤, або на продаж з метою куп≥вл≥. ќтже, продукти завжди купуютьс¤ за продукти або послуги. √рош≥ слугують лише Ђм≥рилом, за допомогою ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ обм≥нї.

–≥кардо писав про можлив≥сть виготовленн¤ будь-¤кого товару в к≥лькост≥, що значно перевищить попит. јле це ¤вище в≥н вважав тимчасовим ≥ таким, що Ђне може трапитись одночасно з ус≥ма товарамиї^. ¬≥н заперечував висно≠вок ћальтуса про вир≥шенн¤ проблеми в≥дтворенн¤ за рахунок споживанн¤ непродуктивних верств (чиновник≥в, духовенства, землевласник≥в).

™дину причину застою торг≥вл≥ в окрем≥ пер≥оди в≥н пов'¤зував з прора-хунками п≥дприЇмц≥в у виробництв≥ товар≥в. јле це ускладненн¤, на думку –≥кардо, вир≥шувалось швидко ≥ ефективно шл¤хом перенесенн¤ на виробниц≠тво ≥нших товар≥в.

¬елика заслуга –≥кардо пол¤гаЇ в розробц≥ теор≥њ пор≥вн¤льних витрат ¤к основи спец≥ал≥зац≥њ крањн у зовн≥шн≥й торг≥вл≥. ѕро причини спец≥ал≥зац≥њ пи≠сав ≥ —м≥т, проте –≥кардо розробив цю теор≥ю грунтовн≥ше. ¬≥н будуЇ њњ на тру≠дов≥й теор≥њ вартост≥ ≥ робить наголос на нац≥ональних в≥дм≥нност¤х у величин≥ вартост≥, що зумовлен≥ витратами прац≥.

«азнавши певних зм≥н ≥ модиф≥кац≥й, теор≥¤ пор≥вн¤льних витрат транс≠формувалась у теор≥ю пор≥вн¤льних переваг, ¤ка тепер будуЇтьс¤ на теор≥њ фактор≥в виробництва ≥ врахуванн≥ попиту й пропозиц≥њ.

1	2

Ќазва: ≈коном≥чне вченн¤ ƒ. –≥кардо
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1896 прочитано)