≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чн≥ системи

Ќер≥дко зам≥сть терм≥на Ђвласн≥стьї вживають ≥нший Ч Ђпри≠власненн¤ї. ѕривласненн¤ благ людьми означаЇ, що окремий ≥ндив≥д,

група людей або ж держава мають право волод≥ти конкретними благами, розпор¤джатис¤ ними ≥ використовувати њх. ќтже, влас≠н≥сть Ч це сукупн≥сть прав окремоњ людини, групи людей, держави щодо волод≥нн¤, розпор¤дженн¤ та використанн¤ конкретних благ. ” цьому визначенн≥ в≥дображен≥ лише найголовн≥ш≥ права, що випливають ≥з власност≥. ¬ласн≥сть породжуЇ й ≥нш≥ права, напри≠клад право в≥дпов≥дальност≥.

ќсновн≥ права власност≥ так≥:

1) право волод≥нн¤, тобто виключний ф≥зичний контроль над р≥ччю;

2) право користуванн¤ Ч особисте використанн¤ реч≥;

3) право управл≥нн¤ (розпор¤джен≠н¤) Ч прийн¤тт¤ власником р≥шенн¤ про те, хто ≥ ¤к може використовувати р≥ч;

4) право на доход або в≥д попереднього власного використанн¤ реч≥, або в≥д до≠зволу ≥ншим особам користуватис¤ нею;

5) право на в≥дчуженн¤, споживанн¤, марнотратство, зм≥ну або знищенн¤ реч≥;

6) право на захист в≥д експропр≥ац≥њ реч≥;

7) право на переданн¤ реч≥ у тимчасове користуванн¤ або назавжди;

8) право на безстроков≥сть: р≥ч нале≠жить власников≥ доти, доки в≥н ≥снуЇ. якщо власником Ї ф≥зична особа (а не ф≥рма, наприклад), то п≥сл¤ його смерт≥ р≥ч успадковуЇтьс¤;

9) право заборони шк≥дливого викори≠станн¤ реч≥;

10) право в≥дпов≥дальност≥: можлив≥сть в≥дчуженн¤ реч≥ у раз≥ потреби сплати борг≥в;

11) право на в≥дновленн¤ порушених за ¤кихось обставин прав власника.

”с¤ ц¤ сукупн≥сть прав породжена ≥ розвивалас¤ ≥нститутом приватноњ власност≥. ” крањнах, де цей ≥нститут перестаЇ ≥снувати, ¤к це було у комун≥стичних крањнах, права власност≥ належать не правов≥й держав≥. “ому дл¤ ”крањни нин≥ важливим завданн¤м Ї побу≠това правовоњ держави, в≥дновленн¤ ≥нституту приватноњ власност≥, це неможливо зробити без гарант≥њ держави на реал≥зац≥ю ус≥х основних прав власност≥.

2. –еформуванн¤ права власност≥.

¬ ”крањн≥ в≥дновленн¤ ≥нституту приватноњ власност≥ започатковано ухваленн¤м «акону Ђѕро власн≥стьї у лютому 1991 р. ÷ей закон оф≥ц≥йно визнав можлив≥сть сп≥в≥снуванн¤ у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ пор¤д ≥з державною влас≠н≥стю на матер≥альн≥ ресурси також приватноњ та колективноњ власност≥. ¬≥н дозволив використанн¤ приватними особами та недержавними ф≥рмами найманоњ робочоњ сили з метою отриманн¤ прибутку. «г≥дно з цим законом, у межах державноњ власност≥ розр≥зн¤ють загальнодержавну власн≥сть та власн≥сть адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць Ч комунальну власн≥сть. —уб'Їктом права загальнодержавноњ власност≥ Ї держава в особ≥ ¬ер≠ховноњ –ади ”крањни. ƒо об'Їкт≥в загальнодержавноњ власност≥ нале≠жать, зокрема, майно «бройних —ил, орган≥в державноњ безпеки, прикордонних ≥ внутр≥шн≥х в≥йськ, оборонн≥ об'Їкти, Їдина енер≠гетична система, системи транспорту загального користуванн¤, зв'¤зку та ≥нформац≥њ, що мають загальнодержавне значенн¤, кошти республ≥канського бюджету, Ќац≥ональний банк ”крањни, майно вищих ≥ середн≥х спец≥альних державних навчальних заклад≥в, майно державних п≥дприЇмств тощо.

—уб'Їктами права комунальноњ власност≥ Ї адм≥н≥стративно-тери≠тор≥альн≥ одиниц≥ в особ≥ –ад народних депутат≥в р≥зних р≥вн≥в. ќб'Їктами комунальноњ власност≥ Ї майно, що забезпечуЇ д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних –ад та утворюваних ними орган≥в, кошти м≥сцевих бюджет≥в, державний житловий фонд, об'Їкти житлово-комунально≠го господарства, майно заклад≥в народноњ осв≥ти, культури, охорони здоров'¤, торг≥вл≥, побутового обслуговуванн¤, м≥сцев≥ енергетичн≥ системи, транспорт, системи зв'¤зку та ≥нформац≥њ тощо.

«акон окремо вид≥лив право ≥нтелектуальноњ власност≥, що маЇ важливе значенн¤ дл¤ стимулюванн¤ науково-техн≥чного прогресу в ”крањн≥. јдже у б≥льшост≥ крањн ≥нтелектуальна власн≥сть, основним об'Їктом ¤коњ Ї ≥нформац≥¤, Ч це одна з основних форм нац≥ональ≠ного багатства. —уб'Їктами права ≥нтелектуальноњ власност≥ в ”крањн≥ визнаютьс¤ громад¤ни, юридичн≥ особи та держава, а до об'Їкт≥в ц≥Їњ форми власност≥ належать в≥дкритт¤, винаходи, промислов≥ зразки, рац≥онал≥заторськ≥ пропозиц≥њ, результати науково-досл≥дних роб≥т тощо.

 онституц≥¤ ”крањни закр≥пила державний захист прав ус≥х суб'Їкт≥в права власност≥ й господарюванн¤. «г≥дно з  онституц≥Їю ”крањни, вс≥ суб'Їкти права власност≥ р≥вн≥ перед законом.

3. ¬ласн≥сть та економ≥ка.

«аконодавчий захист в ”крањн≥ плюрал≥зму ¬ласн≥сть форм власност≥, зокрема на економ≥чн≥ ресурси, започаткував в≥дновленн¤ ≥нституту приватноњ власност≥ та побудову правовоњ держави.

яке значенн¤ маЇ власн≥сть дл¤ економ≥ки? як≥ аспекти власност≥ насамперед ц≥кавл¤ть економ≥ст≥в? ¬≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн¤ мають особливо важливе значенн¤ дл¤ тих, хто вивчаЇ економ≥ку. якщо в сусп≥льств≥ вс≥ економ≥чн≥ ресурси при≠власнюЇ держава, то вона усуваЇ домогосподарства та ф≥рми в≥д њх привласненн¤. ¬они не за≥нтересован≥ у кращому використанн≥ ви≠робничих фактор≥в, тому нац≥ональна економ≥ка стаЇ неефективною.

Ќедержавна власн≥сть стимулюЇ рац≥ональне використанн¤ ви≠робничого потенц≥алу нац≥ональноњ економ≥ки. –инкова економ≥ка надаЇ перевагу недержавним власникам виробничих фактор≥в. ѕ≥дприЇмц≥ й домогосподарства, залучаючи своњ економ≥чн≥ ресурси у процес виробництва, планують отримати за це прибуток, зароб≥тну платню, ренту й процент. Ќедержавн≥ власники економ≥чних ресурс≥в стежать за тим, щоб ц≥ ресурси застосовувалис¤ ¤кнайкраще й забезпечували њм максимальну вигоду. “ам, де ≥снуЇ ≥нститут приватноњ власност≥, на кожен актив ≥ на кожен клаптик земл≥ виробл¤ють документ, або Ђтитул власност≥ї, що належить або без≠посередньо комусь, або, ¤кщо йдетьс¤ про власн≥сть акц≥онерного товариства, акц≥онерам. Ѕ≥льше того, ус≥ економ≥чн≥ ресурси мають ринкову ц≥ну. ќтже, ≥ кожен титул власност≥ на виробнич≥ фактори також маЇ ринкову ц≥ну.

ќднак в умовах ≥снуванн¤ приватноњ власност≥ юридичн≥ права ≥ндив≥д≥в, домогосподарств, ф≥рм на майно певною м≥рою обмежен≥. Ќаприклад, сусп≥льство визначаЇ, ¤ку частину майна людина може запов≥сти своњм спадкоЇмц¤м ≥ ¤ку частину отримаЇ держава у вигл¤≠д≥ податку на спадщину та нерухом≥сть. —усп≥льство регулюЇ доходи ф≥рм-монопол≥й тощо.

ѕрава власност≥ економ≥сти розгл¤дають дещо ≥накше, н≥ж юристи.  оли економ≥ст говорить про права власност≥ на ресурси, в≥н при цьому маЇ на уваз≥ щось дуже близьке до так званих Ђправил гриї. Ѕудь-¤кий вид д≥¤льност≥ чи процес Ч б≥знес, д≥¤льн≥сть ур¤ду, навчанн¤, дорожн≥й рух, гра у футбол або шахи Ч не можуть в≥дбуватис¤, ¤кщо учасники не знають правил ≥ не погоджуютьс¤ в основному њх дотримуватис¤. ѕевн≥ правила гри, що в≥дом≥ њњ

учасникам, визначають ≥ координують б≥льш≥сть стосунк≥в у сусп≥ль≠ств≥. ¬ таких ≥грах, ¤к футбол чи шахи, правила передбачають: хто ¤кий х≥д може зробити та ¤к≥ санкц≥њ застосовують у раз≥ порушенн¤ правил гри. “аку ж роль виконують правила ≥ в економ≥ц≥.

«наченн¤ власност≥ дл¤ економ≥ки пол¤гаЇ в тому, що саме вона встановлюЇ значну ≥ найважлив≥шу частину правил повед≥нки госпо≠дарюючих суб'Їкт≥в. “ак само, ¤к у звичайних ≥грах правила установ≠люють, хто, за ¤ких обставин ≥ ¤кий х≥д може зробити, так ≥ в економ≥ц≥ права власност≥ визначають, що кому належить.

ѕрава власност≥ в економ≥ц≥ Ч це права на контроль за використанн¤м ресурс≥в ≥ розпод≥лом витрат та вигод, що супроводжують це використанн¤.

Ћюди повод¤ть себе в економ≥ц≥ саме так, а не ≥накше, керуючись спод≥ванн¤ми, ¤к≥ визначають чинн≥ права власност≥. ѕрикладом на п≥дтвердженн¤ цього Ї використанн¤ земл≥ ¤к економ≥чного ресурсу. «емл¤ може бути власн≥стю держави, общини або окремоњ особи. ≈фективн≥сть њњ використанн¤ при цьому буде р≥зною. «а общинноњ власност≥ плати (ренти) за користуванн¤ землею не встановлюють. „ерез це землю використовують надто ≥нтенсивно, що призводить до њњ виснаженн¤.

”продовж к≥лькох стол≥ть ≥снуванн¤ общинноњ власност≥ пасови≠ща були в≥дкрит≥ дл¤ вс≥х член≥в общини.  ожен власник худоби намагавс¤ утримувати њњ ¤кнайб≥льше. ¬икористанн¤ земл≥ ¤к обме≠женого економ≥чного ресурсу було ефективним доти, доки через пост≥йн≥ в≥йни, браконьЇрство та хвороби тварин њхн¤ чисельн≥сть п≥дтримувалас¤ у межах, значно нижчих в≥д кормовоњ продуктивност≥ пасовищ. ѕроте з плином часу общинна власн≥сть на землю почала гальмувати п≥двищенн¤ ефективност≥ тваринництва.  ожен власник худоби намагавс¤ максим≥зувати власну вигоду, зб≥льшуючи чисель≠н≥сть стада. —тада безперервно зростали, а площ≥ земель п≥д пасовищами залишалис¤ незм≥нними. ÷е призвело до пад≥нн¤ ефективност≥ тваринництва, бо почав д≥¤ти уже в≥домий нам закон спадноњ в≥ддач≥. ќбщинна власн≥сть вичерпала себе ≥ поступилас¤ м≥сцем приватн≥й власност≥ на землю.

 оли за користуванн¤ обмеженим благом не ст¤гують плату, в≥дбуваЇтьс¤ помилковий розпод≥л ресурс≥в або нав≥ть зловживанн¤ ними. ” приклад≥ з общинною власн≥стю ренту не брали з тих, хто

випасав свою худобу на пасовищ≥, ¤ке було в общинному волод≥нн≥. ÷е призвело до надм≥рного витоптуванн¤ травостою ≥ нав≥ть до зниженн¤ родючост≥ грунту. ” XIII ст. розпочалос¤ так зване обго≠роджуванн¤ общинних земель в јнгл≥њ та зосередженн¤ б≥льшост≥ площ у руках приватних ос≥б. ѕроцес зам≥ни общинноњ власност≥ на приватну в≥дбувс¤ ≥ в ≥нших крањнах. «м≥на права власност≥ на землю зумовила зм≥ну правил гри в авангардному сектор≥ цих крањн, що ви¤вилос¤ у подальшому зростанн≥ ефективност≥ аграрного вироб≠ництва. ”крањна, перебуваючи у склад≥ —–—–, змушена була п≥ти ≥ншим шл¤хом Ч шл¤хом запровадженн¤ повноњ державноњ влас≠ност≥ на землю, що ви¤вилос¤ хибним.

1	2	3

Ќазва: ≈коном≥чн≥ системи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4664 прочитано)