≈коном≥чна теор≥¤ > ћ≥жнародний под≥л прац≥

ћ≥жнародний под≥л прац≥

ќдним з основних ≥сторичних здобутк≥в людського сусп≥льства Ї така орган≥зац≥¤ сусп≥льноњ прац≥, за ¤коњ окрем≥ особи (колективи, крањни) спец≥ал≥зуютьс¤ на виробництв≥ певних товар≥в та послуг, а пот≥м обм≥нюютьс¤ здобутками своЇњ прац≥, користуючись механ≥змом ринкових в≥дносин.

—усп≥льний под≥л прац≥ (або просто под≥л прац≥) у спрощеному розум≥нн≥ по. л¤гаЇ в спец≥ал≥зац≥њ д≥¤льност≥ окремих виробник≥в товар≥в чи послуг ≥ товарному обм≥н≥ м≥ж ними продуктами ц≥Їњ д≥¤льност≥. ѕрот¤гом ≥стор≥њ людства сусп≥льний под≥л прац≥ був основним джерелом економ≥чного зростанн¤, а в≥д його глибини за≠лежав р≥вень розвитку виробництва ≥ господарства в ц≥лому.

Ќайпрост≥шою формою под≥лу прац≥ на зор≥ розвитку сусп≥льства був природний под≥л прац≥ м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою. « розвитком знань ≥ вдосконаленн¤м знар¤дь прац≥ етапами розвитку под≥лу прац≥ стали: в≥докремленн¤ скотарства в≥д землероб≠ства; в≥докремленн¤ ремесла в≥д землеробства; виникненн¤ торговоњ д≥¤льност≥.

” результат≥ цього були створен≥ умови дл¤ регул¤рного обм≥ну м≥ж людьми, товарами та послугами, а в≥дтак ≥ умови дл¤ формуванн¤ ринку. ¬ сусп≥льних процесах це спричинило виникненн¤ приватноњ власност≥, в≥докремленн¤ м≥ста в≥д села, формуванн¤ ≥стотних в≥дм≥нностей в орган≥зац≥њ ф≥зичноњ та розумовоњ прац≥. « часом ≥ виробнича, ≥ обслуговуюча д≥¤льн≥сть ставали дедал≥ б≥льш ди≠ференц≥йованими, самост≥йного значенн¤ набула наука.

¬ наш час подальша диференц≥ац≥¤ под≥лу прац≥ супроводжуЇтьс¤ ≥ зустр≥чним процесом - ≥нтеграц≥Їю, в тому числ≥ м≥жгалузевою, формуванн¤м складних м≥ж≠галузевих систем ≥ комплекс≥в.

¬ажливою формою сусп≥льного под≥лу прац≥ Ї географ≥чний, або територ≥аль≠ний, под≥л прац≥. ¬≥н пол¤гаЇ в спец≥ал≥зац≥њ окремих територ≥й на виробництв≥ пев≠них товар≥в ≥ послуг й виникненн≥ товарного обм≥ну м≥ж ними такими товарами та послугами, ¤к≥ в районах спец≥ал≥зац≥њ продукуютьс¤ з пор≥вн¤но меншими витрата≠ми. ѕри цьому, формуванн¤ спец≥ал≥зац≥њ територ≥њ може бути зумовлений ¤к при≠родно-ресурсними чинниками (можлив≥сть вирощуванн¤ певних с≥льськогосподарсь≠ких культур, на¤вн≥сть т≥Їњ чи ≥ншоњ м≥неральноњ сировини тощо), так ≥ економ≥чни≠ми та соц≥альними передумовами (на¤вн≥сть квал≥ф≥кованих трудових ресурс≥в, кап≥талу та ≥н.), ≥сторичними та нац≥ональними особливост¤ми. «вичайно, чим б≥льший виб≥р взаЇмод≥ючих чинник≥в ≥ передумов може використати та чи ≥нша те≠ритор≥¤ або крањна, тим б≥льш≥ њњ можливост≥ участ≥ в географ≥чному под≥л≥ прац≥. ” тому й особлив≥сть географ≥чного под≥лу прац≥, що в≥н даЇ змогу н≥велювати або й зовс≥м зн¤ти проблеми, викликан≥, наприклад, нестачею ресурс≥в в будь-¤кому ра≠йон≥ крањни. √еограф≥чний под≥л прац≥ виникаЇ м≥ж територ≥¤ми незалежно в≥д то≠го, мають вони державний суверен≥тет, чи н≥.

Ќайвища форма сусп≥льного под≥лу прац≥ - м≥жнародний под≥л прац≥. ¬≥н пол¤гаЇ в спец≥ал≥зац≥њ окремих крањн на виробництв≥ певних товар≥в та послуг ≥ товарному обм≥н≥ цими продуктами на св≥тових ринках. ћ≥жнародний под≥л прац≥ виникаЇ м≥ж крањнами, що захищен≥ своњм державним суверен≥тетом.

ћ≥жнародний под≥л прац≥, пор≥вн¤но з територ≥альним под≥лом прац≥, маЇ де¤к≥ принципов≥ в≥дм≥нност≥. ‘ормуванн¤ спец≥ал≥зац≥њ господарства крањни в такому раз≥, безумовно, п≥дкор¤Їтьс¤ д≥њ закону пор≥вн¤льних переваг, за цим законом, ¤кий Ї одним з фундаментальних закон≥в економ≥чноњ теор≥њ, кожна крањна маЇ пор≥вн¤льну перевагу у виробництв≥ ¤кого-небудь товару чи послуги ≥ може д≥стати вигоду, торгуючи ними або обм≥нюючи њх на ≥нш≥ товари чи послуги.

Ќа основ≥ внутр≥шньогалузевого под≥лу прац≥ розвиваютьс¤ т≥сн≥ звТ¤зки м≥ж п≥дприЇмствами р≥зних крањн. ѕро зростаюч≥у динам≥ку цих процес≥в св≥дчать так≥ дан≥: у —Ўј на 1970 р. зросла в≥д 16,6% до 37,4%, в япон≥њ з 25% до 53,7%, у н≥дерландах Ц з 29% до 52,3%, у Ўвец≥њ Ц з 30%-53,7%.

Ќа сучасному етап≥ значно посилилась тенденц≥¤ до поглибленн¤ м≥жнародного под≥лу прац≥.як попередн≥ передумови реал≥зац≥њ пор≥вн¤льноњ переваги треба враховувати, що крањна, ¤ка виходить з≥ своЇю продукц≥Їю на св≥товий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною ≥нших виробник≥в ц≥Їњ продукц≥њ (наприклад, мати дешеву сировину, волод≥ти секретами технолог≥њ виробництва тощо); водночас на св≥товому ринку повинен бути попит на цю продукц≥ю; нарешт≥ затрати на транс≠портуванн¤ мають бути обоп≥льне виг≥дними дл¤ виробника ≥ споживача.

ѕ≥д час подальшого визначенн¤ спец≥ал≥зац≥њ важливим Ї те, ¤к складаЇтьс¤ за≠гальна ситуац≥¤ на св≥товому ринку. «акон пор≥вн¤льних переваг стверджуЇ, що кожн≥й крањн≥, нав≥ть т≥й, ¤ка маЇ абсолютн≥ переваги з виробництва будь-¤ких то≠вар≥в, виг≥дн≥ше зосередити своњ зусилл¤ на виробництв≥ тих товар≥в ≥ послуг, у ви≠робництв≥ ¤ких вона дос¤гла пор≥вн¤но б≥льшоњ ефективност≥, ≥ експортувати њх в обм≥н на товари, ¤ких вона не виробл¤Ї. Ќаприклад, п≥дприЇмц¤м крањни, що спец≥ал≥зуЇтьс¤ в св≥товому господарств≥ на виробництв≥ наукоЇмноњ продукц≥њ (робо≠ти, ≈ќћ, системи електронного зв'¤зку тощо) недоц≥льно в≥двол≥кати економ≥чн≥ ре≠сурси на виготовленн¤ простоњ та дешевоњ продукц≥њ. “рапл¤Їтьс¤ й так, що крањн≥, ¤ка не може налагодити ефективноњ системи господарюванн¤, часто-густо н≥чого за≠пропонувати на св≥товий ринок, окр≥м сировини, наприклад, нафти, газу чи л≥су. јле, зрештою, м≥жнародний под≥л прац≥ та участь у зовн≥шньоторгових в≥дносинах виг≥дн≥ вс≥м.

ƒл¤ реал≥зац≥њ можливостей, що виникають у процес≥ розвитку м≥жнародного под≥лу прац≥ та забезпеченн¤ руху товар≥в, послуг, кап≥талу, робочоњ сили, на св≥то≠вих ринках потр≥бна взаЇмод≥¤ правових, адм≥н≥стративних, валютних систем, ефективна орган≥зац≥¤ виробництва ≥ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. ќтже, Ї необх≥дн≥сть у пост≥йн≥й п≥дтримц≥ м≥жнародних двосторонн≥х та багатосторонн≥х економ≥чних в≥дносин, укладанн≥ зовн≥шньопол≥тичних та зовн≥шньоторгових угод ¤к м≥ж окре≠мими ф≥рмами, так ≥ м≥ж ур¤дами крањн.

≈фективн≥сть м≥жнародних економ≥чних в≥дносин т≥Їњ чи ≥ншоњ суверенноњ крањни багато в чому визначаЇтьс¤ вправн≥стю њњ зовн≥шньоеконом≥чного менедж≠менту та вибором стратег≥њ й тактики зовн≥шньоеконом≥чного маркетингу.

ћ≥жнародний географ≥чний под≥л прац≥ виражаЇтьс¤ в спец≥ал≥зац≥њ окремих крањн на виробництв≥ певних вид≥в продукц≥њ та послуг (внасл≥док в≥дм≥нност≥ у природних умовах ≥ ресурсах, р≥вн≥ розвитку) ≥ то≠варному обм≥н≥ цими продуктами на св≥тових ринках. Ќаприклад, япо≠н≥¤ Ч найб≥льший у св≥т≥ експортер автомоб≥л≥в, продукц≥њ рад≥оелект≠рон≥ки ≥ робото будуванн¤; крањни Ѕлижнього —ходу Ч нафти.

—в≥тове господарство Ч це система взаЇмозв'¤заних нац≥ональних господарств ус≥х крањн св≥ту, об'Їднаних м≥жнародним под≥лом прац≥ ≥ р≥зноман≥тними економ≥чними зв'¤зками у Їдиний господарський орган≥зм. —учасне св≥тове господарство перебуваЇ п≥д впливом науково-техн≥чноњ революц≥њ (Ќ“–), початок ¤коњ в≥днос¤ть до середини XX ст.

√оловною ≥ визначальною особлив≥стю Ќ“– Ї бурхливий розвиток науки, перетворенн¤ њњ на безпосередню продуктивну силу.

≤ншою важливою особлив≥стю сучасноњ Ќ“– Ї докор≥нн≥ зм≥ни в техн≥чн≥й баз≥ виробництва: широке використанн¤ ≈ќћ, по¤ва нових х≥м≥чних матер≥ал≥в, в≥дкритт¤ нових джерел енерг≥њ (атомноњ, термо≠¤дерноњ). «м≥нюЇтьс¤ технолог≥¤ виробництва. Ўироко використовують≠с¤ речовини ≥з заздалег≥дь заданими властивост¤ми, енерг≥¤ х≥м≥чного синтезу, лазерна техн≥ка та ≥н. «м≥нюЇтьс¤ структура виробництва, що про¤вл¤Їтьс¤ ростом частки високотехнолог≥чних ≥ наукоЇмних вироб≠ництв у загальн≥й структур≥ виробництва.

”складнюЇтьс¤ географ≥чна модель св≥тового господарства. ƒо к≥нц¤ XIX ст. дом≥нував один центр св≥тового господарства Ч ™вропа. ѕот≥м утворив≠с¤ другий центр Ч —Ўј. ¬ пер≥од м≥ж двома св≥товими в≥йнами виникли нов≥ центри св≥тового значенн¤ Ч —–—– ≥ япон≥¤. ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни почали формуватис¤ так≥ центри св≥тового господарства, ¤к  итай, ≤нд≥¤, група нафтовидобувних крањн Ўвденно-«ахњдноњ јз≥њ,  анада, јвст≠рал≥¤, Ѕразил≥¤. Ќаприк≥нц≥,’’ ст. на св≥тову арену вийшли крањни Ђпер≠шоњ хвил≥ї (–еспубл≥ка  оре¤, —≥нгапур, √онконг, “айвань) ≥ Ђдругоњ хвил≥ї (ћалайз≥¤, “ањланд, ‘≥л≥пп≥ни, ≤ндонез≥¤). Ќа розвинен≥ крањни припадаЇ 51,9% св≥тового ¬¬ѕ (1998 р.), у тому числ≥ на —Ўј Ч 20,7%, ™вропейсь≠кий союз Ч 20,0%, япон≥ю Ч 7,3%, на нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни јз≥њ Ч 3,2%, крањни, що розвиваютьс¤,Ч 40,2%, на крањни з перех≥дною економ≠≥кою Ч 4,7% Ќаприк≥нц≥ XX ст. географ≥чна модель св≥тового господар≠ства набула пол≥центричного (багатоцентрового) характеру.

≤стотним фактором розвитку св≥тового господарства виступаЇ мжнародний розпод≥л прац≥, що передбачаЇ випереджаючий розвиток у певних крањнах окремих галузей економ≥ки, в ¤ких жана крањна маЇ власн≥ переваги, тобто вищу продуктивн≥сть прац≥ ≥ нижч≥ витрати виробництва пор≥вн¤но з ≥ншими крањнами. ћ≥жнародний под≥л прац≥ вт≥люЇтьс¤ в м≥жнародн≥й спец≥ал≥зац≥њ, кооперац≥њ та комб≥нуванн≥ виробництва. —початку м≥жнародний под≥л прац≥ формувавс¤ п≥д впливом природних фактор≥в (кл≥матичн≥ умови, м≥неральн≥ ресурси, земельний фонд).

¬елику роль у прискоренн≥ процесу в≥д≥грав ≥ндустр≥альний розвиток нац≥ональних економ≥к. ѕромислова революц≥¤ ’≤’ ст. Ц спричинила переворот у галузевому под≥л≥ прац≥. ћ≥жнародний под≥л прац≥ дедал≥ б≥льше став залежати в≥д розвитку продуктивних сил, техн≥чного р≥вн¤ виробництва. “ипи ≥ види спец≥ал≥зц≥њ виробництва при м≥жнародному под≥л≥ прац≥ можна зобразити схемою. Ќа схем≥ зображено дв≥ ≥сторичн≥ форми спец≥ал≥зац≥њ Ц м≥жгалузева ≥ внутр≥шньогалузева а також конкретн≥ про¤ви останньоњ. ћ≥жгалузева спец≥ал≥зац≥¤ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на виготовленн≥ окремих вид≥в промисловоњ продукц≥њ (Ўвейцар≥¤, Ўвец≥¤).

1	2

Ќазва: ћ≥жнародний под≥л прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3388 прочитано)