≈коном≥чна теор≥¤ > ѕредмет, структура ≥ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ

ѕредмет, структура ≥ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ

ѕ–≈ƒћ≈“, —“–” “”–ј ≤ ‘”Ќ ÷≤ѓ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ

ѕредмет економ≥чноњ теор≥њ.

 ожна людина, ким би вона не була за профес≥Їю, щодн¤ зустр≥чаЇтьс¤ з економ≥чними ¤вищами ≥ змушена оперувати низкою економ≥чних категор≥й: товар, грош≥, ц≥на, ринок, зарплата, торг≥вл¤, магазин, куп≥вл¤, попит, деф≥цит, ≥нфл¤ц≥¤, кредит, платеж≥, податки тощо. ѕро все у кожного Ї певн≥ у¤вленн¤. Ќав≥ть дитина знаЇ, що таке грош≥ ≥ може њх правильно використати за призначенн¤м. јле ¤кщо ус≥ знають категор≥њ, то нав≥що њх вивчати? –≥ч у тому, що в≥доме, ¤к говорив √еорг √егель, ще не Ї п≥знане. ўоб перетворити в≥доме на п≥знане, необх≥дно переро≠бити повс¤кденн≥ у¤вленн¤ про досл≥джуван≥ ¤вища в науков≥ пон¤тт¤. ј дл¤ цього потр≥бно розгл¤нути, ¤к виникло ≥ ¤к розвивалос¤ ¤вище, ¤ким воно стало тепер, ¤кий його зв'¤зок з ≥ншими ¤вищами, м≥сце серед них ≥ т.≥н. ƒос¤гти цього можна т≥льки вивчаючи вже накопи≠чен≥ науков≥ знанн¤ ≥ досв≥д. ’оча дитина ≥ дорослий, шко≠л¤р ≥ вчитель, студент ≥ дипломований фах≥вець, ф≥зик ≥ економ≥ст знають, що таке, наприклад, ц≥па, грош≥, але ступ≥нь розум≥нн¤ економ≥чних ¤вищ у них р≥зний. “ому р≥зними е й можливост≥ правильноњ оц≥нки економ≥чних ситуац≥й ≥ визначенн¤ економ≥чного поводженн¤.

„ому ростуть ц≥ни? „и виг≥дно купувати обл≥гац≥њ? „и розумно робить держава, п≥двищуючи або знижуючи податки? яку економ≥чну пол≥тику необх≥дно проводи≠ти, щоб забезпечити зростанн¤ виробництва ≥ доход≥в на≠селенн¤? „и обов'¤зково перех≥д в≥д командноњ економ≥≠ки до ринковоњ маЇ супроводжуватис¤ суттЇвим знижен≠н¤м життЇвого р≥вн¤ основноњ маси населенн¤, чи можна цього уникнути? √рамотно в≥дпов≥сти на вс≥ ц≥ ≥ багато ≥нших запитань можна, т≥льки спираючись на системати≠зован≥ економ≥чн≥ знанн¤. ј њх ≥ даЇ економ≥чна теор≥¤.

ѕерше, приблизне визначенн¤ предмета економ≥ч≠ноњ теор≥њ д≥стаЇмо вже з тих ¤вищ ≥ процес≥в, ¤к≥ вона ви≠вчаЇ. ѕроте в такий спос≥б не можна дати досить ч≥ткого Ќаукового визначенн¤ предмета, тому що, по-перше, низ≠ку ¤вищ ≥ процес≥в завжди можна продовжити ≥ вона у такому розум≥нн≥ необмежена, невизначена, по-друге, економ≥чн≥ ¤вища ≥ процеси лише вказують на зовн≥шн≥ форми, що розвиваючи њхньоњ Їдиноњ основи ≥ сут≥. Ќаукове визна≠ченн¤ маЇ звести вс≥ економ≥чн≥ ¤вища ≥ процеси до Їдиноњ основи показати на його власну специф≥ку ≥ границ≥. –озгл¤≠немо, наприклад, таке ¤вище, ¤к паперов≥ грош≥. „ому шма≠точки папера, надрукован≥ державою, ¤вл¤ють собою грош≥? ўо њх робить грошима? ќчевидно, що вони виступають .грошима тому, що в обм≥н на них можна одержати на≠¤вн≥ на ринку в продавц≥в товари. ѕродавц≥ в≥зьмуть шматочки паперу ≥ дадуть в≥дпов≥дний њх к≥лькост≥ то≠вар. √рошима шматочки паперу робл¤ть в≥дносини лю≠дей до них ≥ за њхньою допомогою один з одним. якщо в≥дносини припин¤ютьс¤, то грош≥ перетворюютьс¤ на простий пап≥р. ўоб переконатис¤ ≤з цьому, досить спро≠бувати, наприклад, у —Ўј чи Ќ≥меччин≥ придбати за украњнськ≥ гривн≥ чи за рос≥йськ≥ карбованц≥ товар. ѕродавц≥ њх просто не приймуть до оплати товару. ”се це св≥дчить про те, що грош≥ Ї одн≥Їю з форм економ≥чних в≥дносин, тобто в≥дносин м≥ж людьми з приводу виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ благ. Ѕудь-¤кий товар, наприклад, костюм, товаром робить та обста≠вина, що один економ≥чний суб'Їкт його продаЇ, а ≥нший купуЇ, тобто економ≥чн≥ в≥дносини м≥ж. суб'Їктами. Ѕез економ≥чних в≥дносин костюм Ї просто костюмом, але не товаром. “е ж саме можна сказати ≥ про будь-¤ке ≥нше еко≠ном≥чне ¤вище. ”с≥ вони становл¤ть р≥зн≥ форми економ≥чних в≥дносин. ј економ≥чна теор≥¤ ≥ покликана, насам≠перед ви¤вити, ¤к≥ економ≥чн≥ в≥дносини ховаютьс¤ за тим чи ≥ншим економ≥чним ¤вищем. ќтже, предметом економ≥чноњ теор≥њ Ї насамперед економ≥чн≥ в≥дносини.

≈коном≥чн≥ в≥дносини багатор≥вневоњ. Ќайб≥льш гли≠бинн≥ р≥вн≥ економ≥чних в≥дносин виступають ¤к незалежн≥ в≥д вол≥ ≥ св≥домост≥ людей. ÷е матер≥альн≥ виробнич≥ в≥дно≠сини, наприклад, варт≥сть ¤к сусп≥льно необх≥дн≥ витрати прац≥ на виробництво товару. ћожна продати авторучку за б≥льш високою чи низькою ц≥ною. ÷е залежить в≥д вол≥ продавц¤ ≥ покупц¤. јле н≥ той, н≥ ≥нший не може в резуль≠тат≥ вплинути на к≥льк≥сть сусп≥льно необх≥дноњ прац≥, уже вт≥леноњ б товар≥. “ому варт≥сть Ї матер≥альне, в≥д вол≥ ≥ св≥домост≥ людей не залежне, а ц≥на Ч ≥деальне, залежне в≥д вол≥ людини в≥дношенн¤. „им ближче економ≥чн≥ в≥дносини до поверхн≥ сусп≥льства, тим б≥льша њхн¤ за≠лежн≥сть в≥д св≥домоњ д≥¤льност≥ людини ≥ тим б≥льше мож≠ливост≥ в людей впливати на них, обирати м≥ж р≥зними вар≥антами зд≥йсненн¤ економ≥чних процес≥в.

¬ економ≥ц≥ люди стикаютьс¤, насамперед, з пробле≠мою вибору способ≥в задоволенн¤ своњх потреб за допо≠могою ресурс≥в, що завжди Ї обмеженими. ѕотреби зав≠жди зростають швидше в≥д виробничих можливостей, хоча в процес≥ розвитку зб≥льшуютьс¤ ≥ т≥ ≥ ≥нш≥. ≤снуЇ досить ст≥йка залежн≥сть, що в≥дбиваЇ розширенн¤ кола потреб та њхнЇ ¤к≥сне удосконаленн¤, назване законом п≥двищенн¤ потреб. ћета будь-¤коњ економ≥чноњ д≥¤льност≥ --прагненн¤ задовольнити р≥зноман≥тн≥ потреби. ¬икористовуючи обмежен≥ ресурси, люди зд≥йснюють виб≥р спо≠соб≥в задоволенн¤ потреб, вступають один з одним у в≥дносини з приводу виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ благ. ”се це повинно д≥стати в≥дтворенн¤ у визначенн≥ предмета економ≥чноњ теор≥њ.

¬ажливе значенн¤ дл¤ розгл¤ду предмета економ≥ч≠ноњ теор≥њ маЇ правильне розум≥нн¤ сп≥вв≥дношенн¤ виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤. Ќа перший погл¤д, це ф≥ксац≥¤ посл≥довних фаз руху продукту в≥д виробництва через розпод≥л ≥ обм≥н до споживанн¤. “а≠кий зв'¤зок д≥йсно ≥снуЇ, але зовн≥шн≥й, поверхневий. «а ним ховаютьс¤ б≥льш глибок≥ взаЇмозалежност≥. ѕри ре≠тельн≥шому розгл¤д≥ ви¤вл¤Їтьс¤, що споживанн¤ не т≥льки останн¤ фаза руху продукту, але внутр≥шн≥й мо≠мент самого виробництва. јдже у виробництв≥ спожива≠ютьс¤ засоби виробництва (знар¤дд¤ прац≥, сировина, матер≥али тощо) ≥ робоча сила людини (його ф≥зична, ро≠зумова енерг≥¤ та ≥н.). ÷е продуктивне споживанн¤. « ≥ншого боку, процес споживанн¤ створених благ вироб≠л¤Ї саму людину, в≥дновлюЇ њњ сили, втрачену енерг≥ю, здатн≥сть до прац≥. “ому-то не т≥льки виробництво вклю≠чаЇ споживанн¤, але й споживанн¤ Ї виробництвом. ÷е внутр≥шн≥ зв'¤зки виробництва ≥ споживанн¤, але м≥ж ними ≥снують ≥ зовн≥шн≥ взаЇмозалежност≥.

¬иробництво впливаЇ на споживанн¤: по-перше, до≠ставл¤ючи продукт дл¤ споживанн¤; по-друге, визначаю≠чи спос≥б споживанн¤ (наприклад, те, що за допомогою молотка забивають цв¤хи, а не шиють од¤г, закладено в самому виробництв≥ предмета); по-третЇ, збуджуючи в споживач≥ потребу (наприклад, на початку XX стол≥тт¤ не було потреб у комп'ютерах, телев≥зорах, тому що вони ще не виробл¤лис¤, створенн¤ таких продукт≥в породи≠ло одночасно у споживач≥в ≥ потребу в них).

—поживанн¤ впливаЇ на виробництво тим, що, по-перше, знищуЇ створенн≥ продукт ≥ додаЇ зак≥нченост≥ процесу виробництва; по-друге, створюЇ потребу в но≠вому акт≥ виробництва.

–озпод≥л також, перш н≥ж стати розпод≥лом про≠дукт≥в, виступаЇ розпод≥лом, закладеним всередин≥ вироб≠ництва. ÷е Ї розпод≥л засоб≥в виробництва ≥ людей по р≥зних сферах, що визначаЇ розпод≥л результат≥в вироб≠ництва. „ому одн≥ люди одержують зарплату, а ≥нш≥ Ч прибуток? ¬≥д чого це залежить? ÷е визначаЇтьс¤ тим,1 що вже в самому виробничому процес≥ засоби виробницт≠ва ≥ прац¤ розпод≥лен≥ так, щоб одна людина виступала ¤к власник засоб≥в виробництва, а ≥нша Ч ¤к найманий роб≥тник. ÷им визначен≥ форма ≥ розм≥ри одержуваного доходу. ¬≥дносини ≥ форми розпод≥лу результат≥в вироб≠ництва виступають ¤к зворотний б≥к розпод≥лу чинник≥в виробництва. «овн≥ розпод≥л може впливати на вироб≠ництво, стимулюючи або, навпаки, стримуючи його по≠дальший розвиток. «р≥вн¤льний розпод≥л позбавл¤Ї прац≥вник≥в стимул≥в до пол≥пшенн¤ виробництва, а р≥зн≥ заохочувальн≥ системи оплати прац≥ призвод¤ть до зростанн¤ продуктивност≥ прац≥.

ќбм≥н, ¤ к ≥ розпод≥л, не т≥льки Ї фазою руху продукту, але й внутр≥шн≥м моментом виробництва. ¬середин≥ ви≠робництва в≥н закладений ¤к обм≥н д≥¤льн≥стю, зд≥бнос≠т¤ми, ¤к обм≥н м≥ж виробниками засоб≥в виробництва. «овн≥ виробництво й обм≥н також впливають один на од≠ного. ѕлат≥жна криза в ”крањн≥ призвела до затримок об≠м≥нних операц≥й ≥ до пад≥нн¤ виробництва, ¤ке, у свою чергу, вело до згортанн¤ обм≥ну. ≤нфл¤ц≥¤, знец≥ненн¤ грошей ¤к засобу обм≥ну, негативно позначаЇтьс¤ на роз≠витку виробництва.

«овн≥шн¤ видим≥сть того, що виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤ Ч просто фази руху продукту, обман≠лива. ѕриховуютьс¤ б≥льш складн≥ в≥дносини, сутн≥сть ¤ких пол¤гаЇ в тому, що виробництво, розпод≥л ≥ обм≥н Ч це внутр≥шн≥ моменти самого виробництва, в≥дм≥нност≥ всередин≥ Їдност≥, сторони Їдиного. ¬они взаЇмопроникають ≥ взаЇмовизначають один одного. ” взаЇмод≥њ ви≠значальна роль належить виробництву. ¬оно Ч вих≥дний пункт ≥ пануючий момент усього руху виробництва в широкому розум≥нн≥. —проби ≥гнорувати це, наприклад, займаючись ф≥нансовою стаб≥л≥зац≥Їю, це звергаючи ува≠ги на спад виробництва, завжди зак≥нчувалис¤ сумно. ¬заЇмозв'¤зок в≥дносин виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ Ч один з найважлив≥ших аспект≥в структу≠ри економ≥чних в≥дносин.

≤нший важливий аспект Ч сп≥вв≥дношенн¤ власност≥ ≥ системи виробничих в≥дносин. ¬ласн≥сть Ч сусп≥льна форма привласненн¤ благ, ¤ка пронизуЇ всю систему ви≠робничих в≥дносин, утворюючи њњ ситн≥сть. ЌемаЇ таких виробничих в≥дносин, ¤к≥ б не були в≥дносинами влас≠ност≥. јле й виробничим в≥дносинам притаманн≥ й ≥нш≥ риси, визначенн¤, ¤к≥ вивод¤ть њх за меж≥ лише в≥дно≠син власност≥. ¬иробнич≥ й у б≥льш широкому розум≥нн≥ вс≥ економ≥чн≥ в≥дносини Ч форми реал≥зац≥њ в≥дносин власност≥. ЌайсуттЇв≥шими зм≥нами виступають т≥, котр≥ доход¤ть до в≥дносин власност≥ ¤к сутност≥ економ≥ч≠них в≥дносин. «агальновизнано, що ринкова економ≥ка не може затвердитис¤, ¤кщо не буде проведена прива≠тизац≥¤, а приватизац≥¤ сформулюЇ найб≥льш глибок≥ п≥дстави дл¤ установленн¤ ринкових в≥дносин. —исте≠ма економ≥чних в≥дносин може бути проанал≥зована у р≥зних структурних зр≥зах: за суб'Їктами, об'Їктами, фор≠мами привласненн¤, фазами виробництва, територ≥ально-галузевими характеристиками, за формами лог≥чноњ й ≥сторичноњ субординац≥њ тощо.  ожен аспект ви¤вл¤Ї нов≥ моменти. «алежно в≥д конкретних обставин вису≠ваЇтьс¤ той чи ≥нший структурний зр≥з.

1	2

Ќазва: ѕредмет, структура ≥ функц≥њ економ≥чноњ теор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1886 прочитано)