≈коном≥чна теор≥¤ > ѕринципи ≥ методи п≥знанн¤ економ≥чного житт¤ сусп≥льства

“овар ≥ грош≥ взаЇмопередбачають ≥ взаЇмовиключають одне одного. ¬заЇмопередбачають, тому що без товар≥в ≥снуванн¤ грошей стаЇ безглуздим, ≥ взаЇмовиключають, адже товар не Ї грош≥, а грош≥ виключають ≥нш≥ товари. “ой самий рух, ≤до ран≥ше розгл¤давс¤ ¤к рух в≥д загаль≠ного через особливе до одиничного ≥ навпаки, виступаЇ ¤к перех≥д в≥д тотожност≥ через в≥дм≥нност≥ до протир≥ч≠ч¤. јле не означаЇ, що лог≥чний рух в≥д загального через особливе до одиничного знаходитьс¤ в суперечлив≥й Їдност≥ з ≥сторичним переходом в≥д одиничного через особливе до загального. јдже будь-¤ке нове ≥сторично з'¤вл¤Їтьс¤ ¤к одиничне, загальним воно стаЇ тод≥, коли охоплюЇ всю систему. “ому перех≥д в≥д одиничного че≠рез особливе до загального Ч суть ≥сторичний перех≥д на в≥дм≥ну в≥д руху загальне Ч особливе Ч одиничне, ¤кий Ї лог≥чним. јле обидва рухи виражають той самий реаль≠ний процес.

—п≥вв≥дношенн¤ лог≥чного й ≥сторичного Ї складним й охоплюЇ р¤д момент≥в. ѕо-перше, лог≥чне Ї у¤вне в≥дбитт¤ ≥сторичного, а ≥сторичне Ї реальним процесом. ќтже, це ≥ Ї сп≥вв≥дношенн¤м у¤вного ≥ реального. ѕроте в лог≥чному мисленн≥ в≥дбиваЇтьс¤ не вс¤ке ≥сторично, а т≥льки те, що законом≥рно ≥ не втрачаЇтьс¤, а збер≥гаЇтьс¤ у процес≥ ≥сторичного розвитку, виступаЇ ¤к сп≥в≥снуюче в сучасному, тод≥ ¤к ≥сторичне в≥дбиваЇ будь-¤кий, у тому числ≥ й випадковий, переб≥г под≥й ≥ ¤вищ посл≥довно у час≥. «в≥дси випливаЇ, що друге сп≥вв≥дношенн¤ лог≥чного й ≥сторичного представлене ¤к сп≥вв≥дношенн¤ сп≥в≥сну≠ванн¤ ≥ переб≥гу в час≥.

Ќарешт≥, те, що Ї законом≥рним, збереглос¤ ≥ розви≠нулос¤ в сучасному, ¤вл¤Ї собою розвинений об'Їкт. Ћо≠г≥чний розгл¤д стаЇ тотожним до в≥дображенн¤ розви≠неного об'Їкта, а ≥сторичний -- до процесу становленн¤ об'Їкта.

“рет≥й момент у прихованому вигл¤д≥ м≥стить ≥ два попе≠редн≥. « урахуванн¤м цього лог≥чне може бути визначене ¤к у¤вне в≥дображенн¤ ≥сторичного, представленого в за≠коном≥рн≥й, зв≥льнен≥й в≥д випадковостей форм≥, прита≠манн≥й самому реальному рухов≥, ≥ розгл¤нутого в точц≥ найвищого розвитку. якщо завданн¤м оперуванн¤ Ї про≠никненн¤ в об'Їкт досл≥дженн¤, то теоретичним в≥дтворен≠н¤м Ї в≥дображенн¤ лог≥чних ступен≥в реального ≥сторич≠ного руху. ƒос¤гненн¤ Їдност≥ лог≥чного й ≥сторичного Ї вищим принципом теоретичного в≥дтворенн¤. “еоретич≠не витворенн¤ включаЇ, по-перше, рух в≥д загального че≠рез особливе до одиничного; по-друге, перех≥д в≥д тотож≠ност≥ через в≥дм≥нност≥ до протир≥чч¤; по-третЇ, Їдн≥сть ≥сторичного ≥ лог≥чного.

—ходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного

јбстрактне Ї в≥дверненим, а тому неповним, частко≠вим, фрагментарним, нерозвиненим. Ќа в≥дм≥ну в≥д цього конкретне означаЇ Їдн≥сть р≥зноман≥тного, синтез бага≠тьох визначень ≥ тому виступаЇ ¤к б≥льш повне, всеб≥чне, розвинене. јбстрактне ≥ конкретне ≥снують не т≥льки в мисленн≥, а становл¤ть ц≥лком реальний фрагмент, б≥к, форму д≥йсност≥. якщо ми, наприклад, намалюЇмо м'¤ч у вигл¤д≥ кола, то коло ¤вл¤Ї собою абстракц≥ю м'¤ча, про≠те ≤шло в даному випадку не т≥льки у¤вний образ м'¤ча, перенесений на пап≥р, але й ц≥лком реальний обрис пред≠мета, його справжн¤ форма. якщо ж спробуЇмо за допо≠могою ≥нших абстракц≥й в≥добразити обс¤г, кол≥р м'¤ча тощо, то будемо переходити в≥д абстрактного до б≥льш конкретного в≥дтворенн¤.

–ух в≥д абстрактного до конкретного в п≥знанн≥ озна≠чаЇ сходженн¤ в≥д неповного, часткового, фрагментарно≠го доб≥ повного, ц≥л≥сного ≥ всеб≥чного знанн¤. “ерм≥н сходженн¤ ф≥ксуЇ ту обставину, що вс≥ попередн≥ пон¤тт¤ в рус≥ не втрачаютьс¤, а збер≥гаютьс¤, вход¤ть у зн¤тому вигл¤д≥ в наступн≥. “ак, у категор≥њ прибуток м≥ст¤тьс¤ у зн¤тому вигл¤д≥ категор≥њ грошей, вартост≥ та ≥н. “ому прибуток Ї б≥льш конкретною категор≥Їю. якщо пор≥вн¤≠ти, наприклад, пон¤тт¤ Ђстудентї, Ђчолов≥кї,Ђ людинаї, то найконкретн≥шим з них буде студент. ” цьому по≠н¤тт≥ м≥ст¤тьс¤ ≥ два ≥нших, тому що студент завжди чолов≥к, а чолов≥к належить до роду людини. “ому, коли ми говоримо студент, ми тим самим пов≥домл¤Їмо й те, що йдетьс¤ про людину, ≥ не про ж≥нку, а про чолов≥ка, хоча спец≥ально про це н≥чого не говоритьс¤. ” теор≥њ, побудован≥й методом сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного, кожне попереднЇ пон¤тт¤ входить у на≠ступне. “ому конкретн≥ категор≥њ мають дуже складну структуру. ≤ люди, ¤к≥ не вивчали теор≥ю, н≥чого зрозу≠м≥ти в розмов≥ фах≥вц≥в, ¤к≥ знають теор≥ю, не можуть, хоча вс≥ слова њм знайом≥. “ак, коли йдетьс¤ про товари, грош≥, ц≥ни, податки, ≥нфл¤ц≥ю ≥ тощо, то кожн≥й людин≥ здаЇтьс¤, що вона знаЇ, про що йдетьс¤, ≥ може судити про так≥ реч≥ самост≥йно. ќднак те, що в≥домо, ще не Ї п≥знаним.  ожна дитина знаЇ, наприклад, що таке грош≥ ≥ ц≥на. јле зв≥дси зовс≥м не випливаЇ, що вона це розум≥Ї. ¬она оперуЇ такими знанн¤ми на р≥вн≥ у¤влень, ¤к≥ сп≥вв≥днос¤ть предмети з њхн≥ми образами. ўоб пере≠творити у¤вленн¤ на пон¤тт¤, необх≥дно розгл¤нути, ¤к даний предмет виник, ¤к≥ етапи у своЇму розвитку в≥н проходив, ¤к≥ його зв'¤зки з ≥ншими ¤вищами ≥ т. ≥п. “ому перетворити у¤вленн¤ на пон¤тт¤ можна, лише спе≠ц≥ально вивчаючи теор≥ю. якщо ж планувати практичн≥ д≥њ , виход¤чи з у¤влень, то результати, ¤к правило, бу≠дуть протилежн≥ оч≥куваним. ¬ економ≥ц≥, на жаль, така ситуац≥¤ зустр≥чаЇтьс¤ досить часто. “ому Ї важливими квал≥ф≥кован≥, теоретично обірунтован≥ р≥шенн¤, ¤к≥ завжди повинн≥ мати достатн≥й р≥вень конкретност≥.

ќднак перш н≥ж стати теоретично усв≥домленим, кон≠кретне ≥снуЇ в реальн≥й д≥йсност≥. јле мисленню, ¤ке його п≥знаЇ, конкретне розкриваЇтьс¤ через систему абст≠ракц≥й. “ому конкретне, котре Ї в д≥йсност≥ ≥ дано чуттЇ≠во, називають чуттЇво-конкретним. –ух в≥д чуттЇво-конкретного до абстрактного в мисленн≥ Ї пост≥йним момен≠том, основою, на ¤ку спираЇтьс¤ протилежний рух Ч сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного в теоретич≠ному в≥дтворенн≥ д≥йсност≥.

ѕринципово важливе значенн¤ маЇ питанн¤ про ≥стинн≥сть абстракц≥й. Ѕудь-¤кий предмет може бути представлений безл≥ччю стор≥н, тому ≥ р≥зних абстракц≥й може бути безл≥ч. ≤ можна, наприклад, описувати кол≥р, форму, будову телев≥зора, його складов≥ частини, але так ≥ не з'¤сувати, що ж ¤вл¤Ї собою телев≥зор по сут≥. ћож≠на також отримати так≥ абстракц≥њ, що ≥снують лише в голов≥ людини, але не в реальн≥й д≥йсност≥, ≥ тому Ї по≠милковими, не≥стинними. Ќауков≥ абстракц≥њ повинн≥ бути не дов≥льними в≥дверненн¤ми, а ф≥ксац≥Їю реальноњ в≥дособленост≥, виокремленост≥ р≥зних стор≥н предмета. ¬они мають бути практично ≥стинними абстракц≥¤ми ≥ ф≥ксувати суттЇве в предметах. Ќаприклад, прац¤ взагал≥ ¤к витрата людськоњ енерг≥њ безв≥дносно до конкретноњ форми (полюванн¤, ремесло, землеробство ≥ т.д.) ≥снуЇ завжди. ќднак реальне в≥докремленн¤ прац≥ взагал≥ в≥д конкретних вид≥в прац≥ з'¤вл¤Їтьс¤ т≥льки з розвитком под≥лу прац≥ ≥ товарообм≥ну, в ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ реаль≠не в≥дверненн¤, абстрагуванн¤ в≥д конкретних форм продукт≥в ≥ прац≥ ¤ка м≥ститьс¤ в них. “ому прац¤ вза≠гал≥ стаЇ практично ≥стинною абстракц≥Їю лише в умо≠вах розвиненого товарного виробництва.

–оль абстракц≥њ пов'¤зана з необх≥дн≥стю п≥знанн¤ об'Їктивних закон≥в ¤вищ ≥ процес≥в у Ђчистому вигл¤д≥ї, в≥дсторонюючись в≥д впливу зовн≥шн≥х чинник≥в. « питан≠н¤м про абстрактне в теоретичному п≥знанн≥ пов'¤зана проблема використанн¤ к≥льк≥сного анал≥зу ≥ математич≠них метод≥в в економ≥ц≥.  ≥льк≥сть ¤вл¤Ї собою безв≥днос≠ну щодо ¤кост≥ визначен≥сть предмета. ћатематичний анал≥з, л≥н≥йна алгебра, теор≥¤ ≥мов≥рностей ≥ т.п. Ч скла≠дов≥ математичного апарату, ¤кий може застосовуватис¤ в економ≥ц≥, так само ¤к ≥ у ф≥зиц≥, в техн≥чних науках тощо, ≥стотно полегшуЇ анал≥з, проте сам по соб≥ не даЇ в≥дпов≥д≥ на жодне економ≥чне питанн¤. ћатематику ≥нод≥ пор≥внюють ≥з млином, що перемелюЇ те, що в нього зак≠ладають. “ому дл¤ економ≥ст≥в важливо виробити власне економ≥чне розум≥нн¤ процес≥в, що будуть п≥ддаватис¤ подальшому ¤к≥сному анал≥зу. Ѕез цього математика стаЇ не могутн≥м ≥нструментом економ≥чного анал≥зу, а порож≠ньою в економ≥чному розум≥нн≥ абстракц≥Їю.

—учасний економ≥ст мусить волод≥ти математичним апаратом, але щоб бути економ≥стом, а не математиком, в≥н повинен глибоко розум≥ти суть економ≥чних процес≥в. ™дн≥сть к≥льк≥сних ≥ ¤к≥сних характеристик предмета в≥дбиваЇтьс¤ в категор≥њ м≥ри, ¤ка становить найважлив≥≠ший вузловий пункт п≥знанн¤. ѕорушенн¤ м≥ри в≥дразу перетворюЇ ≥стину на помилку. ≤снуЇ формула, ¤ка вира≠жаЇ к≥льк≥сть грошей, необх≥дних дл¤ об≥гу, ≥ ¤кщо папе≠ров≥ грош≥ випускаютьс¤ в т≥й к≥лькост≥, що випливаЇ з формули, то вони будуть функц≥онувати ¤к реальн≥, повно≠ц≥нн≥ грош≥, але ¤кщо таку м≥ру порушити, то паперов≥ грош≥ знец≥н¤тьс¤, вони частково або повн≥стю втрат¤ть ¤к≥сть грошей ≥ можуть перетворитис¤ на пап≥рц≥, ¤к≥ н≥чого не значать. “ака ситуац≥¤ вже неодноразово трапл¤лас¤ в ≥стор≥њ.

јбстрактне в≥дображенн¤ д≥йсност≥ може бути пред≠ставлене в модел≥, тобто в теоретичних положенн¤х, ма≠тематичних р≥вн¤нн¤х, граф≥ках тощо, ¤к≥ адекватно в≥дбивають найсуттЇв≥ш≥ властивост≥ об'Їкта. ѕобудова моделей називаЇтьс¤ моделюванн¤м ≥ Ї важливим засо≠бом п≥знанн¤ економ≥чноњ д≥йсност≥.

—ходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного виступаЇ ¤к основний принцип теоретичного в≥дтворенн¤ конкрет≠но-≥сторичного об'Їкта. ќднак у процес≥ теоретичного сходженн¤ сама д≥йсн≥сть залишаЇтьс¤ незм≥нною, вона лише в≥дображаЇтьс¤. —ходженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ в теор≥њ, а не в д≥йсност≥. јле ¤кий би р≥вень конкретност≥ не був би дос¤гнутий в теор≥њ, вона завжди залишаЇтьс¤ абстрактною щодо практики. “ому практична реал≥зац≥¤ теор≥њ ¤вл¤Ї собою продовженн¤ процесу сходженн¤ в≥д абстрактного до конкретного. —ходженн¤ набуваЇ практичного сенсу. “ут практика збагачуЇтьс¤ теор≥Їю, а теор≥¤ коригуЇтьс¤ ≥ виправл¤Їтьс¤ практикою. ” результат≥ такий рух не Ї т≥льки теоретичним або т≥льки практичним, а тим й ≥ншим водночас. ” такому розум≥нн≥ в≥н Ї всезагальним, що з'ЇднуЇ ≥ теоретичний, ≥ практичний рух. ” Їдност≥ теоре≠тичного ≥ практичного пол¤гаЇ вищий зм≥ст сходженн¤ ¤к всезагального методу.

1	2	3

Ќазва: ѕринципи ≥ методи п≥знанн¤ економ≥чного житт¤ сусп≥льства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1111 прочитано)