≈коном≥чна теор≥¤ > “овар ≥ його властивост≥

” цьому м≥новому в≥дношенн≥ варт≥сть риби виражена у м'¤с≥, цо означаЇ: кожному товару належить р≥зна роль. –оль першого ак-√тивна, в≥н в≥дображуЇ свою варт≥сть в ≥ншому товар≥. ƒругому товару належить пасивна роль, оск≥льки в≥н Ї засобом дл¤ вираженн¤ ≤ вартост≥ першого. “овар, що в≥д≥граЇ активну роль, знаходитьс¤ ув≥дносн≥й форм≥ вартост≥, а той, ¤кому належить пасивна роль, Ч у ≥ екв≥валентн≥й. ” одному акт≥ обм≥ну певний товар може бути лише у ; в≥дносн≥й або екв≥валентн≥й форм≥ вартост≥.

ќсоблив≥стю простоњ, одиничноњ або випадковоњ форми вартост≥ було те, що роль екв≥валента виконували р≥зн≥ товари.

–озвиток сусп≥льного под≥лу прац≥ спри¤Ї зростанню њњ продуктивно≠ст≥, зб≥льшенню виробництва р≥зних благ дл¤ обм≥ну, що призводить до розширенн¤ самого обм≥ну, робить його регул¤рним, а не випадковим, одиничним. ” цих умовах кожний товар може обм≥нюватис¤ не на ¤кийсь один, а на багато р≥зних товар≥в. “ак в≥дбуваЇтьс¤ перетворенн¤ простоњ форми вартост≥ на повну або розгорнуту. ¬она маЇ таку формулу:

ќтже, “1, (риба) може обм≥нюватис¤ у певн≥й к≥лькост≥ на м'¤со, борошно, полотно, молотки та ≥нш≥ товари, ¤к≥ стають його екв≥ва≠лентами.

ќск≥льки в процес≥ розвитку виробництва к≥льк≥сть товар≥в-екв≥-валент≥в, у ¤ких знаходить вираженн¤ варт≥сть “1, (риба), зростаЇ, то все б≥льша к≥льк≥сть товар≥в в≥дображуЇ свою варт≥сть у цьому то≠вар≥. ÷е призводить до того, що з ус≥х товар≥в вид≥л¤Їтьс¤ ¤кийсь один товар, що починаЇ виконувати роль загального екв≥валента в обм≥н≥. “ак виникаЇ загальна форма вартост≥, що маЇ формулу:

«а цих умов уперше вс≥м товарам, що знаход¤тьс¤ у в≥дносн≥й форм≥ вартост≥, протистоњть один загальний екв≥валент. …ого роль у р≥зних народ≥в виконували найр≥зноман≥тн≥ш≥ товари, але перевага у т≥й чи ≥нш≥й м≥сцевост≥ в≥ддавалас¤ продуктам масового виробницт≠ва. ¬с≥ мали знати, ¤ка ц≥нн≥сть цього товару, оск≥льки в≥н виконував роль загального екв≥валента. “акими товарами були худоба, хутро, с≥ль, чай, дорогоц≥нн≥ метали тощо.

Ќедол≥ком товар≥в, ¤к≥ виконували роль загального екв≥валента, було те, що не кожний з них можна було под≥лити на певну к≥льк≥сть частин або без труднощ≥в транспортувати, збер≥гати тощо. „ерез ц≥ об'Їктивн≥ обставини розвитку виробництва ≥ обм≥ну функц≥¤ загаль≠ного екв≥валента закр≥пилась за золотом. “ак виникла грошова фор≠ма вартост≥, ¤ка маЇ таку формулу:

«олото стаЇ гр≥шми. ќднак за своЇю природою воно не Ї гр≥шми. ѕрот¤гом певного часу в ≥стор≥њ сусп≥льства золото ≥снувало просто ¤к метал. “≥льки розвиток товарних в≥дносин завд¤ки ф≥зичним влас≠тивост¤м золота, а саме: однор≥дн≥сть, можлив≥сть легкого под≥лу на частини, збер≥ганн¤ без втрат ≥ високоњ вартост≥ у невелик≥й к≥лькост≥ Ч робить його гр≥шми.

“≈ќ–≤я √–јЌ»„Ќќѓ  ќ–»—Ќќ—“≤

ќсновою ц≥нност≥ товару теор≥¤ граничноњ корисност≥ пнажаЇ ступ≥нь корисного ефекту, ¤кий в≥н приносить споживачу. ≤ |,о й напр¤м економ≥чноњ теор≥њ виник у останн≥й третин≥ минулого 11 ол≥тт¤. Ќайб≥льш в≥домими його представниками були ”. ƒжеванс, ј ћаршалл,  . ћенгер, ‘. ¬≥зер, ≈. Ѕем-Ѕаверк, ƒ.  ларк.

√оловна ≥де¤ њхнього п≥дходу пол¤гаЇ у тому, що зведенн¤ вар≠тост≥ до витрат (самоњ прац≥ чи прац≥, земл≥, кап≥талу) Ї неприйн¤т≠ним, тому що не даЇ змоги врахувати корисн≥сть товару. ¬арт≥сть, на њхню думку, визначаЇтьс¤ суб'Їктивною граничною корисн≥стю ос≠танньоњ реальноњ одиниц≥ певного блага. якщо благо Ї в достатн≥й к≥лькост≥, то ¤кою б не була його сукупна корисн≥сть (наприклад, води), корисн≥сть останньоњ одиниц≥ дор≥внюватиме нулю. ќск≥льки ж немаЇ значенн¤, ¤ку саме одиницю вважати останньою, то нулю дор≥внюватиме будь-¤ка одиниц¤ цього блага. ≤ навпаки, ¤кщо су≠купна корисн≥сть ус≥х на¤вних благ (наприклад, д≥амант≥в) не дуже велика, то њхн¤ обмежена к≥льк≥сть робить ц≥нн≥сть граничного (ос≠таннього) екземпл¤ра дуже високою. «в≥дси висновок: останн≥й ек≠земпл¤р певного блага, що задовольн¤Ї Ђграничну потребуї, маЇ ≥ граничну корисн≥сть, ¤ка визначаЇ ринкову ц≥нн≥сть.

ѕравильн≥сть теор≥њ граничноњ корисност≥ переконливо доводить

≤ славнозв≥сне з час≥в ≥снуванн¤ адм≥н≥стративно-командноњ системи ¤вище Ђдеф≥цитуї. ÷≥нн≥сть реч≥, виробленоњ з тими самими витра≠тами, що й ≥нш≥ блага, п≥двищуватиметьс¤ залежно в≥д сусп≥льноњ потреби в н≥й. ѕеревищенн¤ попиту над пропозиц≥Їю спри¤тиме зро≠станню ц≥ни над варт≥стю Ч ≥ навпаки.

“≈ќ–≤я ѕќѕ»“” ≤ ѕ–ќѕќ«»÷≤ѓ

«г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю реальна ц≥нн≥сть товару дор≥внюЇ фак≠тичн≥й ц≥н≥, ¤ка встановлюЇтьс¤ на ринку в≥дпов≥дно до попиту ≥ про≠позиц≥њ товар≥в (послуг).

ѕопит ≥ пропозиц≥¤ Ї реальним в≥дображенн¤м стану ринковоњ економ≥ки, в ¤кому протисто¤ть ≥нтереси господарюючих суб'Їкт≥в Ч покупц≥в ≥ продавц≥в. —пособом вир≥шенн¤ ц≥Їњ суперечност≥ Ї формуванн¤ ринкових ц≥н, що веде до встановленн¤ р≥вноваги м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю, а отже, ≥ до в≥дтворенн¤ стимул≥в економ≥ч≠них суб'Їкт≥в виробл¤ти ≥ купувати товари. ÷¤ ситуац≥¤ можлива ≥ дос¤гаЇтьс¤ при таких ц≥нах ≥ обс¤гах товар≥в, коли к≥льк≥сть тих, хто хоче купити, в≥дпов≥даЇ к≥лькост≥ тих, хто продаЇ товари. —аме за таких умов утворюЇтьс¤ ц≥на р≥вноваги. ¬она ¤вл¤Ї собою ц≥ну тако≠го р≥вн¤, при ¤кому пропозиц≥¤ в≥дпов≥даЇ попиту.

≈коном≥чне становище товаровиробника залежить в≥д ринковоњ ц≥ни його товар≥в. ќск≥льки ж ринкова ц≥на залежить в≥д двох чин≠ник≥в Ч попиту ≥ пропозиц≥њ, у взаЇмод≥њ та з≥ткненн≥ ¤ких вона утво≠рюЇтьс¤, сл≥д з'¤сувати, що таке попит ≥ пропозиц≥¤, ¤ке њхнЇ м≥сце у цьому процес≥.

ѕопит Ч це платоспроможна потреба у певному товар≥. ≤накше кажучи, це сума грошей, ¤ку покупц≥ можуть ≥ намагаютьс¤ заплати≠ти за необх≥дне њм благо.

ѕопит залежить в≥д доход≥в покупц≥в, потреби у товарах (послу≠гах) ≥ ц≥н на останн≥. ќтже, попит п≥двищуЇтьс¤ при зростанн≥ до≠ход≥в, зниженн≥ ц≥н або одночасн≥й д≥њ цих чинник≥в Ч ≥ навпаки. ÷¤ залежн≥сть д≥стала назву закону попиту.

” ц≥лому величина попиту залежить, ¤к правило, в≥д ц≥ни товару: чим нижча ц≥на на ¤кесь благо, тим вищий попит на нього.  ≥льк≥сну залежн≥сть попиту в≥д зм≥ни ц≥н на товари називають еластичн≥стю попиту, њњ вим≥рюють ¤к в≥дношенн¤ зростанн¤ обс¤гу попиту до зниженн¤ ц≥н (у в≥дсотках).

ѕропозиц≥¤ Ч це к≥льк≥сть товар≥в, ¤к≥ виробники можуть ≥ хо≠чуть виробити.

ѕропозиц≥¤ також залежить в≥д ц≥ни: чим вона вища, тим вища пропозиц≥¤ з боку продавц≥в, оск≥льки останн≥ зац≥кавлен≥ у виручц≥ в≥д продажу товар≥в (послуг), що становить його економ≥чний ≥нте≠рес. “аку залежн≥сть називають законом пропозиц≥њ.  ≥льк≥сна залежн≥сть пропозиц≥њ в≥д зм≥ни ц≥н на товари д≥стала назву елас≠тичн≥сть пропозиц≥њ, њњ вим≥рюють ¤к в≥дношенн¤ (у в≥дсотках) обс¤гу пропозиц≥њ до зростанн¤ ц≥н.

«акони попиту ≥ пропозиц≥њ в≥дображують економ≥чн≥ ≥нтереси протилежних суб'Їкт≥в ринку Ч покупц≥в ≥ продавц≥в. ”згодженн¤ цих ≥нтерес≥в дос¤гаЇтьс¤ при перетин≥ л≥н≥й попиту ≥ пропозиц≥њ. “очка перетину характеризуЇ стан ринку певного товару, при ¤кому вс¤ його маса при ц≥й ц≥н≥ може бути продана ≥ Ї в≥дображенн¤м рин≠ковоњ р≥вноваги. якщо ж ц≥ни на певний товар зростуть, виникне над≠лишок продукц≥њ. “од≥ продавц≥ змушен≥ будуть знижувати ц≥ни, щоб позбавитис¤ запас≥в ≥ отримати певний прибуток дл¤ подальшого розвитку свого господарства. Ќа зниженн¤ ц≥н покупц≥ зреагують додатковим попитом.

«а умов, коли ц≥на реал≥зац≥њ буде нижчою за ц≥ну р≥вноваги, ви-

11 икне п≥двищений попит, що призведе до деф≥циту. ÷е, з одного боку,

≤три¤тиме зростанню ц≥н, а з ≥ншого Ч стимулюватиме виробництво

нього товару. як результат Ч л≥н≥њ попиту ≥ пропозиц≥њ перетнутьс¤.

 р≥м викладених вище теор≥й, ¤к≥ пропонують певн≥ модел≥ виз≠наченн¤ ц≥нност≥ товару, Ї й ≥нш≥. ƒо них належать теор≥¤ чинник≥в иробництва та ≥нформативна теор≥¤ вартост≥. ќстанн¤ набуваЇ псе б≥льшого значенн¤ в епоху переходу до пост≥ндустр≥ального сус≠п≥льства, в ¤кому посилюЇтьс¤ перех≥д в≥д матер≥ально-речових еле≠мент≥в виробництва до ≥деально-духовних, в≥д минулоњ до живоњ, ≥нте-нектуальноњ прац≥, ¤ка стаЇ дом≥нуючою.

–озгл¤нут≥ теор≥њ не сл≥д протиставл¤ти, адже кожна з них в≥дби≠ваЇ р≥зн≥ сторони економ≥чного житт¤. Ѕ≥льше того, практика довела, що ц≥нн≥сть товару ≥нтегруЇ в соб≥ р≥зноман≥тн≥ чинники, в тому числ≥ витрати живоњ та уречевленоњ прац≥, ступ≥нь корисного ефекту, по≠пит ≥ пропозиц≥ю тощо.

І21 «ј ќЌ ¬ј–“ќ—“≤ “ј …ќ√ќ ‘”Ќ ÷≤ѓ

«ћ≤—“ «ј ќЌ” ¬ј–“ќ—“≤

як нам уже в≥домо, в≥дносини м≥ж товаровиробниками в процес≥ обм≥ну з приводу результат≥в њхньоњ д≥¤льност≥ грунтуютьс¤ на екв≥валентн≥й основ≥. ÷е ¤вище Ї загальним, повторюваним ≥ по≠ст≥йно в≥дтворюваним в умовах товарного виробництва, тобто воно Ї об'Їктивним законом. ¬≥н знаходить св≥й ви¤в у тому, наприклад, що X товару ј = Y товару Ѕ, тому що в них вт≥лена однакова к≥льк≥сть сусп≥льне необх≥дного робочого часу.

«акон, що регулюЇ екв≥валентний обм≥н товар≥в в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ вт≥леного в них сусп≥льна необх≥дного робочого часу, називають законом вартост≥.

ѕроте фактичн≥ витрати робочого часу на певне благо у р≥зних товаровиробник≥в неоднаков≥. ÷е пов'¤зано з≥ знар¤дд¤м прац≥, ¤ке використовуЇтьс¤, ≥нтенсивн≥стю (напружен≥стю) прац≥, р≥внем ум≥н≠н¤ та п≥дготовки того, хто виготовл¤Ї ¤кусь споживну варт≥сть.

„ас, витрачений прац≥вником на виготовленн¤ певного то≠вару, називають ≥ндив≥дуальним робочим часом.

ј м≥рилом ринковоњ (сусп≥льноњ) вартост≥ Ї не ≥ндив≥дуальний робочий час, а сусп≥льне необх≥дний.

1	2	3

Ќазва: “овар ≥ його властивост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3562 прочитано)