≈коном≥чн≥ теми > ƒовг≥ хвил≥ в економ≥ц≥

—в≥дком ус≥х хворобливих економ≥чних криз ’≤’ стол≥тт¤ був засновник класичноњ доктрини нового типу  .ћаркс. ћарксу було с≥м рок≥в, коли ™вропу потр¤сла економ≥чна криза 1825 року, ¤ка визвала огром≠ну пан≥ку та страх серед п≥дприЇмц≥в. ѕ≥сл¤ були кризи 1836 р., 1847 р., 1857 р., 1866 р., 1875 р., 1882 р., 1900 р., 1920-1921 рр. ≥ т.д. ћаркс впевнивс¤, що пер≥одичн≥ кризи повторюютьс¤ кожн≥ 7, 10, 11 рок≥в, та добре досл≥джував њх. јнгл≥йський економ≥ст ’айл  ларк в своњй прац≥ (1847 р.) висказав думку про те, що дес¤тир≥чн≥ цикли по≠вторюютьс¤ з регул¤рн≥стю, тому що ¤вл¤ютьс¤ вираженн¤м больш довгих хвиль цикл≥чних коливань, але п≥дтвердити свою думку розрахунками не зм≥г.  ризов≥ ¤вища к≥нц¤ XIX ст. ≥ початку XX ст. дали привод економ≥стам того часу звернути св≥й погл¤д на довг≥ хвил≥ економ≥чноњ динам≥ки. ѕро цю проблему писали ƒ.ћ≥ль, —.—≥смонд≥, “.¬еблен, ћ.≤. “уган-Ѕарановський,  .¬≥ксель, –.√≥льфердинг, ¬.ѕарето, ј.ћаршал,  . аутський, ј.јфтал≥он, ј.√ельфанд (псевдон≥м ѕарвус), √.ћур, ∆.Ћескюр, —.¬ольф, ƒ.√обсон, ≤.ћ≥тчел, ƒжевонс, ƒ. ейнс, ≤.Ўумпетер, ј.јмон≥ та ≥н.

 ондратьЇв в перших трьох параграфах своЇњ допов≥д≥ Ђ¬елик≥ цикли економ≥чноњ конТюнктуриї зупин¤Їтьс¤ на ≥стор≥њ вивченн¤ цик≠л≥чност≥ економ≥чноњ динам≥ки. ¬≥н справедливо в≥дм≥чаЇ, що Ђ н≥ класики, н≥ —≥смонд≥ не могли дати по¤сненн¤ї, й Ђ точного опису кризиї. У¬ 50-60 роках попереднього стол≥тт¤, - пи≠ше  ондратьЇв, - в прац¤х ћаркса, –одбертуса та ∆югл¤ра встановлюютьс¤ два положенн¤, дуже важлив≥ дл¤ розум≥нн¤ природи криз: по-перше, що вони пер≥одичн≥, по-друге, що вони орган≥чно притаманн≥ кап≥тал≥стичному строюФ.  ондратьЇв вивчив прац≥ автор≥в всех на≠пр¤мк≥в з питанн¤ цикл≥чност≥ ≥ в≥дм≥чав, що “уган-Ѕарановський, √≥льфердинг, Ўп≥тгоф, Ћескюр, јфтал≥он, ћ≥тчел досконально досл≥дили проблему криз. ¬≥н прийшов до висновку: з праць вищезазначених автор≥в вит≥каЇ, что криза Ї лише одн≥Їю фазою ц≥лого циклу ри≠нковоњ економ≥ки та супроводжуЇтьс¤ ще двома фазами Ц депрес≥Їю та п≥дйомом. Ќин≥ в економ≥чн≥й л≥тератур≥ дана ще четверта фаза м≥ж депрес≥Їю та п≥дйомом Ц Ђпожвавленн¤ї.

„есн≥сть та висок≥ морально-етичн≥ ¤кост≥  ондратьЇва не до≠зволили йому пройти м≥мо тверждени¤ економ≥ста «омбарта про те, що Ђ теор≥¤ криз повинна перетворитис¤ в больш загальну теор≥ю, в теор≥ю конТюнктури та њњ коливань в ц≥ломуї. « подач≥  ондратьЇва коротк≥ цикли Ц в 3-3,5 роки, описан≥  ≥тчиним, вв≥йшли в ≥сторию економ≥чноњ мисл≥ ¤к Ђкоротк≥ цикли  ≥тчинаї, а середн≥ цикли в 7-11 рок≥в, описан≥ больш докладно ∆югл¤ром, - Ђсередн≥ цикли ∆югл¤раї. ћинуть роки ≥ ≤.Ўумпетер до Ђкоротких цикл≥в  ≥тчинаї та Ђсередн≥х цикл≥в ∆югл¤раї додасть й Ђвелик≥ цикли економ≥чноњ ди≠нам≥ки  ондратьЇваї. ƒ¤куючи Ўумпетеру Ђвелик≥ цикли  ондратьЇваї почали св≥й рух по стор≥нкам св≥товоњ економ≥чноњ л≥тератури.

2.3.Ќаукова суть Ђвеликих цикл≥в  ондратьЇваї

“еоp≥¤ довгих хвиль виходить з того, що економ≥чна сис≠тема пост≥йно знаходитьс¤ в стан≥ в≥дхиленн¤ в≥д макpоеконом≥≠чноњ p≥вноваги. ѕо-пеpше, це в≥дхиленн¤ попиту в≥д пропозиц≥њ та навпаки на довгих в≥др≥зках часу. ѕо-друге, це в≥дхиленн¤, повТ¤зане з≥ зм≥ною попиту на устаткуванн¤, будови, буд≥вельн≥ матеp≥али ≥ т.п. ÷≥ в≥дхиленн¤ пpеодолева≠ютьс¤ в pамках виробничих цикл≥в сеpедньоњ довготи. ѕо-тpетЇ, це довге в≥дхиленн¤ в≥д р≥вноваги, тривал≥сть ¤ких складаЇ 40-60 рок≥в. ¬они мають м≥сце на pинках виробничих буд≥вель, буд≥вель ≥нфpастpуктуpи та pобочоњ сили. ¬≥дм≥тимо, що пеpший та другий типи ¬≥дхилень мають м≥сце пpи од≠ному ≥ тому ж технолог≥чному засоб≥ виробництва, в pамках ¤кого пpоходить зм≥на p¤ду покол≥нь техн≥ки та технолог≥њ. ѕ≥сле того, ¤к можливост≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ в pамках науково-техн≥чних пpинцип≥в, що використовуютьс¤, вичерпан≥, пpоходить пеpех≥д до використанн¤ нових науково-техн≥чних пpинцип≥в, пеpех≥д до но≠вого технолог≥чного засобу виробництва. HаступаЇ епоха науково техн≥чноњ pеволюц≥њ. ÷ей пеpех≥д займаЇ значний час та даЇ початок нов≥й довг≥й хвил≥, що й трапл¤Їтьс¤ сьогодн≥ в ус≥х ≥ндустp≥ально pозвинутих крањнах, ≥стоp≥¤ св≥дчить, що адм≥н≥стpативно-командна економ≥чна система невзмоз≥ забезпечити такий пеpех≥д. ƒоказ тому Ц в≥дставанн¤ H“ѕ в —–—– у зр≥вн¤нн≥ з пров≥дними крањами заходу в 70-90 рр.

ћожна ствеpджувати, що pинкова система в цьому в≥дношенн≥ об≠ладаЇ властив≥стю пост≥йно стимулювати науково-техн≥чний пpог≠pес, так що в цьому зац≥кавлено само сусп≥льство, засноване на зм≥шан≥й pегулюЇм≥й pинков≥й систем≥.

≤так, велика заслуга  ондратьЇва в тому, що висказуючи ще в 1922 роц≥ думку про ≥снуванн¤ великих цикл≥в конТюнктури, в≥н математичними розрахунками дов≥в, що перех≥д в≥д висх≥дноњ до низх≥дноњ фази великого циклу буде мати м≥сце на границ≥ 20-30-х рок≥в, попереджуючи тим самим ¬ели≠ку св≥тову депрес≥ю 1929-1933 рр., що поразила економ≥ку —Ўј, крањн «ах≥дноњ ™вропи та ѕ≥вн≥чноњ јмерики. ѕострадали в≥д нењ ус≥ крањни. ѕро це пишуть й економ≥сти св≥ту. “ак, американський економ≥ст Ў.ћайталь ф≥ксуЇ, що Ђв 1920 р. рос≥йський економ≥ст ћикола  ондратьЇв в≥дм≥чав, що так≥ довгохвильов≥ цикли трапл¤ютьс¤ кожн≥ 60 рок≥в. ¬≥н звернув увагу на попередн≥ депрес≥њ, ¤к≥ починались в 1814 р. (в к≥нц≥ наполеон≥вських в≥йн) ≥ в 1873 р. «а його розрахунками, новий довгохвильовий спад повинен був би початис¤ близько 1930 р. “ак ≥ трапилось, про що возв≥стив крах ”олл-стр≥ту в 1929 р.Ф

¬еликою заслугою  ондратьЇва ¤вилось й те, що в≥н вперше створив комплексну економ≥чну схему, що в≥дображаЇ хвильообразн≥ коливанн¤ економ≥чноњ динам≥ки трьох вид≥в: коротк≥ цикли, середн≥ та велик≥ з зображенн¤м в≥кового тренду (тенденц≥њ) розвитку економ≥ки.

Ђ—еред техн≥чних винаход≥в, - писав Ќ.ƒ.  ондратьЇв, - можна вказати ¤к найголовн≥ш≥: динамомашину пост≥йного струму √рамма (1870 р.), вакуум-насос Ўпренгел¤ (1875 р.), установку дл¤ видобутку ам≥аку (1875 р.), сверл≥льний станок (1875 р.), газовий мотор (1876 р.), електропередачу з пост≥йним струмом (1877 р.), електричний телефон (1877 р), “омас≥в метод виплавки стал≥ (1878 р.), пов≥тр¤ний тормоз ¬ест≥нгауза (1879 р.), електричний локомотив —≥менса (1878 р.), електричну зал≥зну до≠рогу (1880 р.), електричну зварку й ковку (1881-1889 рр.), електричний трамвай (1881 р.), електротрансформатори (1882 р.), бездимний порох (1884 р.), перший вдалий дирижабль –енара та  редса (1884 р.), бензинов≥ дви≠гуни (1885 р.), електроп≥дйомник (1887 р.), електропередачу зм≥нного струму (1891 р.), електроплавку (1892 р.), бездротний телеграф (1892 р.), мотор ƒизел¤ (1893 р.), аероплани (1895 р.) та ≥н.Ф ”с≥ вищезазначен≥ науков≥ в≥дкритт¤ та техн≥чн≥ винаходи знайшли швидке прим≥ненн¤ в промисловост≥, створюючи глибокий техн≥чний, економ≥чний та орга≠н≥зац≥йно-структурний переворот в област≥ виробничих сил сусп≥льства в ц≥лому. ¬се це придало в≥дчутний ≥мпульс темпам господарськоњ д≥¤льност≥ крањн не т≥льки «ах≥дноњ ™вропи та —Ўј, але й ≥нших крањн св≥ту.

ѕом≥тен ≥ той факт, що початок п≥двищувальноњ хвил≥ третього великого циклу сп≥впав не т≥льки з новими усп≥хами науки та техн≥ки, але також ≥ з трьома крупними ¤вищами в св≥тов≥й економ≥ц≥:

р≥зьке зб≥льшенн¤ видобутку золота з середини 80-х рр. ’≤’ ст.;

становленн¤ в 70-80-х рр. золотого грошового об≥гу в Ќ≥меччин≥, Ўвец≥њ, Ќорвег≥њ, Ќ≥дерландах, –ос≥њ, јвстро-”горщин≥, япон≥њ та —Ўј;

широке залученн¤ в орб≥ту св≥товоњ економ≥ки крањн молодоњ куль≠тури Ц јвстрал≥¤, „≥л≥,  анада та ≥н.

«а оц≥нками  ондратьЇва, зб≥льшенн¤ видобутку золота ¤вилось не причи≠ной, а сл≥дством росту п≥двищувальноњ хвил≥ третього великого циклу. “аким чином, у часи п≥двищувальноњ хвил≥ великих економ≥чних цикл≥в вдосконалюютьс¤ ус≥ економ≥чн≥ показники, створюючи новий р≥вень економ≥чноњ р≥вноваги.

÷е в≥н в≥дм≥чав в своњй допов≥д≥ Ђ¬елик≥ цикли економ≥чноњ конТ≠юнктуриї: Ђ ап≥талистичне господарство переживаЇ не т≥льки хвильооб≠разн≥ коливальн≥ процеси. ¬оно разом з тим безперервно еволюц≥онуЇ, зм≥нюЇтьс¤. ¬ цьому еволюц≥йному процес≥ зм≥нюЇтьс¤ й самий р≥≠вень його р≥вноваги. ≤накше кажучи, р≥вень р≥вноваги, до ¤кого т¤гнетьс¤ система елемент≥в кап≥талистичного господарства, ¤вл¤Ї собою р≥≠вень пересувноњ р≥вноваги, ≥, в≥дпов≥дно, дл¤ кожного даного мо≠менту ≥снуЇ св≥й р≥вень р≥вноваги"ї

«а  ондратьЇвим, виникненн¤ великих, середн≥х та коротких цикл≥в економ≥чноњ динам≥ки Ї внутр≥шньою законом≥рн≥стю економ≥≠чноњ динам≥ки, ≥манентно властив≥й економ≥ц≥ ¤к систем≥. ѕричиною ≥снуванн¤ великих цикл≥в Ї довгий цикл часу буд≥вництва та д≥Їздатност≥ засоб≥в виробництва довгого використанн¤ та в≥ддачи вкладених ≥нвестиц≥й Ц фабрики, заводи, порти, канали, тоне≠л≥, г≥дроелектростанц≥њ, зал≥знич≥ дороги ≥ т.д. ѓхне буд≥вництво та функ≠ц≥онуванн¤ мають життЇвий цикл тривал≥стю в 50-60 рок≥в. —аме ц¤ обставина ≥ породжуЇ по¤ву великих цикл≥в економ≥чноњ конТюнктури. √раницею цих цикл≥в служать стики вичерпанн¤ д≥Їздатност≥ старих кап≥тальних благ та початок буд≥вництва та функц≥онуванн¤ нових засоб≥в виробництва, здатних д≥¤ти на принцип≥ально нов≥й техн≥ко-технолог≥чн≥й та орган≥зац≥йно-струк≠турн≥й основ≥, створюючи принцип≥ально нов≥ блага довгого використанн¤.

3.—в≥тове значенн¤ в≥дкритт¤  ондратьЇва.

¬≥дкритт¤  ондратьЇва спри¤ло формуванню певного напр¤мку в сучасн≥й економ≥чн≥й науц≥, початок ¤кого покладено ƒ.ћ.  ейнсом в його книз≥, що була видана в 1936 р., Ђ«агальна теор≥¤ зайн¤тост≥, в≥дсотку та грошейї. ¬ розд≥л≥ Ђ«ам≥тки про економ≥чний циклї в≥н повторюЇ мисл≥ Ќ.ƒ.  ондратьЇва: Ђѕ≥д цикл≥чним рухом ми розум≥Їмо такий розвиток економ≥чноњ системи, наприклад, в б≥к п≥дйому, при ¤кому сили, що його визивають, накопичуютьс¤ та посилюють одне одного, але пот≥м посту≠пово слаб≥ють, доки у в≥домий момент не зам≥щаютьс¤ силами, ¤к≥ д≥ють ≥ протилежному напр¤мкуї и, що причина цикл≥чност≥ та њњ найстрашн≥шоњ фази Ц кризи ЂЕ знаходитьс¤ у певн≥й залежност≥ в≥д строку служби кап≥тального майна довгого використанн¤ та в≥д нормальних темп≥в росту в даний ≥с≠торичний пер≥одї.

1	2	3

Ќазва: ƒовг≥ хвил≥ в економ≥ц≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3904 прочитано)