≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чний розвиток ”крањни в II половин≥ XVII Ц на початку XX ст

≈коном≥чний розвиток ”крањни в II половин≥ XVII Ц на початку XX ст

ѕлан

1. «м≥ни в господарств≥ ”крањни в козацько-гетьманську добу.

2. «ародженн¤ мануфактурного виробництва та його особливост≥ в ”крањн≥.

3. ѕромисловий переворот в ”крањн≥ його етапи та особливост≥.

4. јграрн≥ реформи 1848, 1861, 1906-1911 рок≥в та њх соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки.

5. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ в ”крањн≥: позитивн≥ насл≥дки та проблеми.

6. «ародженн¤ та розвиток кооперативного руху.

1.¬ результат≥ нац≥онально-визвольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ.’мельницького (1648-1654 рр.) в≥дбулис¤ величезн≥ зм≥ни у соц≥ально-економ≥чному житт≥ ”крањни. ћагнати ≥ значна частина шл¤хти змушен≥ були залишити Ќаддн≥пр¤нщину. ¬≥дступав також державний апарат шл¤хетськоњ ѕольщ≥, а на зм≥ну йому прийшла нова влада, найвищим органом ¤коњ була ¬≥йськова генеральна рада. ¬она обирала гетьмана, вир≥шувала найважлив≥ш≥ господарськ≥ питанн¤ . Ћ≥вобережна ”крањна (гетьманщина ) обТЇднала „ерн≥г≥вську, ѕолтавську, зах≥дн≥ райони —умськоњ, л≥вобережж¤ „еркаськоњ ≥  ињвськоњ областей.

—лоб≥дська ”крањна (’арк≥вська, сх≥дн≥ райони —умськоњ, п≥вн≥чна частина ƒонецькоњ та Ћуганськоњ областей, де¤к≥ райони на ¬оронезькоњ,  урськоњ та Ѕ≥лгородськоњ областей –ос≥њ). ÷≥ рег≥они ”крањни залишились в склад≥ ћосковськоњ держави. «а правобережну ”крањну в ≤≤ половин≥ XVII ст. “очилас¤ боротьба м≥ж ѕольщею ≥ “уреччиною. ¬ 1686 роц≥ був п≥дписаний трактат про в≥чний мир, зг≥дно ¤кого √аличина, ѕ≥вн≥чна  ињвщина, ¬олинь залишались у склад≥ ѕольщ≥, ѕод≥лл¤, ѕ≥вденна  ињвщина оголошувались нейтральною зоною, ѕ≥вн≥чна Ѕуковина залишилас¤ у склад≥ ћолдовського кн¤з≥вства (васала “уреччини), «акарпатська ”крањна у склад≥ ”горщини потрапила в залежн≥сть до ћонарх≥чноњ јвстр≥њ.

Ќа територ≥њ, п≥длегл≥й ¬≥йську «апорозькому було л≥кв≥довано велике ≥ середнЇ землеволод≥нн¤, земл≥ перейшли у власн≥сть козацькоњ старшини, козак≥в, сел¤н, м≥щан, феодальне землеволод≥нн¤ збереглос¤ за православними монастир¤ми та др≥бною шл¤хтою. Ќа змину великому приходить др≥бне в≥льне землеволод≥нн¤ фермерського типу, ¤ке дом≥нувало в козацько-гетьманський пер≥од . ¬ ”крањн≥ залишилась значна к≥льк≥сть украњнськоњ православноњ шл¤хти. Ѕ.’мельницький видав шл¤хтичам оборонн≥ ун≥версали, ¤к≥ були основою ≥снуванн¤ шл¤хетського землеволод≥нн¤. «аймаючи вищ≥ в≥йськово-адм≥н≥стративн≥ посади, козацька старшина розпор¤джалас¤ майном, ¤ке залишила польська шл¤хта ≥ магнати. —таршинське землеволод≥нн¤ (спадкове ≥ рангове) росло шл¤хом куп≥вл≥ земл≥ гетьманських надань ≥ царських прив≥лењв. Ќац≥онально-визвольна в≥йна знищила панщину, дом≥нувала ≥ндив≥дуально-приватна козацько-сел¤нська власн≥сть на землю. ≈коном≥чною основою розвитку ”крањни залишилос¤ с≥льське господарств, а його пров≥дною галуззю Ц зернове землеробство, ¤ке базувалос¤ на найман≥й робоч≥й сил≥, розширювались господарства п≥д техн≥чн≥ культури, особливо конопл≥. —ад≥вництво та городництво набирало товарного характеру. “варинництво виходило за меж≥ феодального господарства, оск≥льки базувалос¤ на використанн≥ найманоњ робочоњ сили.

≤з занепадом автоном≥њ в ”крањн≥ зб≥льшуЇтьс¤ рос≥йська двор¤нська земле власн≥сть. „ерез 100 рок≥в п≥сл¤ визвольноњ в≥йни л≥вобережне сел¤нство втратило земельн≥ багатства. ” 80-х роках XVIII ст. Ѕуло повторно введено кр≥посне право отже в ≤≤ пол. XVII Ц XVIIIст. «емельн≥ в≥дносини розвивалис¤ п≥д впливом економ≥ки –ос≥њ. ¬ 1775р. атерина ≤≤ зруйнувала запорозьку с≥ч, ”крањна потрапила п≥д владу царизму.

јграрний розвиток зах≥дних ≥ правобережних украњнських земель XVII Ц XVIIIст. характеризувавс¤ зростанн¤м ≥ зм≥цненн¤м феодальноњ власност≥ на землю, њњ концентрац≥¤ в руках магнат≥в.

1663-1687 роки, коли на ”крањн≥ почалас¤ боротьба м≥ж пропольським ≥ промосковським налаштованими групами, вважаютьс¤ УруњноюФ економ≥чним занепадом.

2. Ќац≥онально-визвольна в≥йна справила позитивний вплив на розвиток украњнськоњ промисловост≥, вона скасувала р≥зн≥, в тому числ≥ ≥ цехов≥ заборони ≥ обмеженн¤. –емесло поступово перетворилос¤ у свою вищу форму Ц др≥бнотоварне виробництво.

”же в перш≥й половин≥ XVI стол≥тт¤ (¤к вважаЇ б≥льш≥сть ≥сторик≥в) виникли початков≥ форми мануфактури основою њњ по¤ви були сел¤нськ≥ та м≥ськ≥ промисли ≥ ремесла, де не було цехових обмежень ≥ вони ви¤вилис¤ найпридатн≥шими дл¤ техн≥чних нововведень, нових форм орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥.

“ехн≥чною передумовою дл¤ орган≥зац≥њ мануфактур було широке використанн¤ вод¤ного колеса, що забезпечувало перех≥д в≥д др≥бного ручного виробництва до великого механ≥зованого.

-«а орган≥зац≥йним принципом мануфактури под≥л¤лись на два види: централ≥зован≥ ≥ розс≥¤н≥ .

- «а приналежн≥стю мануфактури, ¤к велик≥ п≥дприЇмства, на ¤ких дом≥нувала ручна прац¤ под≥л¤лис¤ на: державн≥ або казенн≥, пом≥щицьк≥ або вотчинн≥, монастирськ≥ або церковн≥, орендн≥ ≥ посес≥йн≥ (утворювалис¤ ¤к казенн≥, а пот≥м передавалис¤ у посес≥ю Ц умовне спадкове користуванн¤ приватним особам або в≥драза виникали ¤к посес≥йн≥). Ќа них працювали приписан≥ державн≥ сел¤ни або куплен≥ спец≥ально дл¤ роботи на п≥дприЇмствах.

- «а профес≥йною ознакою в ”крањн≥ найкраще розвивалис¤ борошномельн≥ мануфактури, ¤ким служили не лише водн≥, а й в≥тр¤н≥ млини. ”сп≥шно розвивалос¤ іуральництво, броварництво, медовар≥нн¤. –озвивалос¤ металург≥йне виробництво, найпоширен≥шою формою було рудне (складалас¤ з млина, димарн≥, де з руди плавилос¤ зал≥зо, ≥ кузн≥).

¬ ≤ половин≥ ’VI ст. в ”крањн≥ почали виробл¤ти пап≥р. ќсобливим центром украњнського паперового виробництва в XVII Ц XVIII ст. була —х≥дна √аличина . «добутки в паперов≥й промисловост≥ дозволили розпочати книгодрукуванн¤ у ’VI ст.. ” —лоб≥дськ≥й та Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ розвивались сел≥тр¤н≥ мануфактури, гути (виробництво скла),

буди (виробництво поташу), солеварн≥, порохов≥, текстильн≥, суднобуд≥вн≥, збро¤рн≥.

” ≤≤ половин≥ XVIII ст. ¬ ”крањн≥ було майже 40 централ≥зованих мануфактур, ¤к≥ виникли в текстильн≥й галуз≥ ≥ њх можна було вважати зародками великого кап≥тал≥стичного виробництва. ÷ей пер≥од вважаЇтьс¤ пер≥одом розкв≥ту мануфактурного виробництва в ”крањн≥.

ќсобливост¤ми мануфактурного виробництва в ”крањн≥, на в≥дм≥ну в≥д крањн «ах≥дноњ ™вропи, було те що мануфактури базувались в основному на кр≥посницьк≥й прац≥ залежних сел¤н.  р≥м примусовоњ використовувалась ≥ наймана прац¤. ≤снував под≥л прац≥, виробництво в основному було товарним ≥ ринковим. « виникненн¤м мануфактур виробництво укрупнювалос¤, тому мануфактуру вважають першою стад≥Їю великого машинного виробництва.

« розвитком товарного виробництва в ”крањн≥ актив≥зувалас¤ торг≥вл¤: пост≥йна, аукц≥онна. Ќезм≥нно зростало купецтво, окрему групу становило чумацтво (торгово-в≥зницький промисел, ¤кий спец≥ал≥зувавс¤ на перевезенн≥ сол≥ та риби). ѕожвавились стар≥ ≥ зТ¤вилис¤ нов≥ торгов≥ шл¤хи. ќтже, упродовж XVI-XVIII ст. в ”крањн≥ в≥дбулос¤ формуванн¤ ≥ встановленн¤ нац≥онального ринку. ¬≥дбувалос¤ подальше формуванн¤ ф≥нансово-грошовоњ системи. ƒл¤ тогочасного грошового об≥гу характерним був б≥метал≥зм Ц одночасне використанн¤ золотих ≥ ср≥бних монет. ¬ об≥гу були празьк≥ грош≥, литовськ≥ та польськ≥ динар≥њ, п≥в грошов≥ монети, ср≥бн≥ тал¤ри, угорськ≥ золот≥ дукати. ” 1769 р. –ос≥йський ур¤д почав випускати паперов≥ грош≥ (асигнац≥њ). ¬они поширились на украњнськ≥ земл≥, вит≥снили з об≥гу польсько-литовську монету. ¬≥дбулос¤ обТЇднанн¤ грошових систем –ос≥њ ≥ ”крањни в Їдину грошову систему. ≤з скасуванн¤м в ”крањн≥ в 1764р. √етьманства ф≥нансова система ”крањни була обТЇднана з ф≥нансовою системою –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “ак, т≥льки з Ћ≥вобережж¤ в царьку скарбницю в 1722 роц≥ над≥йшло 45,5 тис.  рб., в 1723 Ц 85,9 тис., а вже в 1724 Ц 241,3 тис.  рб..

3. —тановище украњнських земель на початку XIX ст. було важким. ≤ рос≥йськ≥ ≥ австр≥йськ≥ володар≥ розгл¤дали ”крањну, ¤к колон≥ально сировинний придаток до промислового розвитку центральних район≥в своЇњ ≥мпер≥њ. ѕромислова революц≥¤, ¤ка в≥дбувалас¤ в цей пер≥од ≥ крањнах «ах≥дноњ ™вропи не могла не позначитись на розвитков≥ ”крањни. ’арактерною ознакою господарства першоњ половини XIX ст. була його рац≥онал≥зац≥¤, що св≥дчило про народженн¤ новоњ епохи Ц епохи ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. «апочаткував епоху ≥ндустр≥ал≥зац≥њ промисловий переворот Ц такий економ≥чний процес, ¤кий передбачаЇ зам≥ну ручноњ прац≥ працею машинною. ¬≥н пройшов в ”крањн≥ в два етапи: перший в≥дбувс¤ у 20-40 роках XIX ст.. ѕ≥д час цього етапу мануфактурне виробництво дос¤гло значних усп≥х≥в. ѕочали використовуватис¤ механ≥чн≥ робоч≥ машини насамперед у харчов≥й галуз≥ промисловост≥. ¬ 20-х роках зТ¤вилис¤ перш≥ паров≥ іуральн≥, що спри¤ло зб≥льшенню виходу виходу гор≥лки з одиниц≥ сировини. ѕерший цукровий завод збудував польський пом≥щик граф ≤. ѕон¤товський у 1824 роц≥ в с. “рощин  ан≥вського пов≥ту  ињвськоњ губерн≥њ. ¬ цукровиробництв≥ почали використовуватис¤ машини дл¤ подр≥бненн¤ бур¤к≥в, г≥дравл≥чн≥ преси дл¤ сокодобуванн¤, паров≥ котли дл¤ випарюванн¤ ≥ згущенн¤ цукробур¤кового соку. ћашини зам≥нили працю роб≥тник≥в на текстильних мануфактурах (посад  линц≥ на Ћ≥вобережж≥). ¬ 1823 р. у маЇтку графа ¬оронова ц м≥стечку ћалини на „еркащин≥ майстри-кр≥паки спорудили перший на ƒн≥пр≥ пароплав УЅдж≥лкаФ. ћ≥сцевий майстер ¬ернигора встановив на ньому парову машину потужн≥стю 6,5 к≥нських сил. ¬ 1835 роц≥ тут д≥¤ла вже акц≥онерна пароплавна компан≥¤ у власност≥ ¤коњ було потужних пароплав≥в. ѕерший завод з виробництва с/г техн≥ки, парових котл≥в збудував у 1641 р. ”крањнський пом≥щик  андиба, на 1861 р≥к таких завод≥в було б≥л¤ 20.

ƒругий етап промислового перевороту в≥дбувс¤ п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ кр≥посного права Ц це 60-80 роки XIX ст.. ќсновне м≥сце займало цукровар≥нн¤ (частка ”крањни у всерос≥йському виробництв≥ цукру дос¤гло 90%), гор≥лчана промислов≥сть, борошномельне, ол≥йне, текстильне виробництво, де ефективно запроваджувались паров≥ машини та ≥нше обладнанн¤.

1	2	3

Ќазва: ≈коном≥чний розвиток ”крањни в II половин≥ XVII Ц на початку XX ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2916 прочитано)