≈коном≥чн≥ теми > ≤нфл¤ц≥¤, суть, сусп≥льн≥ витрати та анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи

як засв≥дчуЇ статистика, прот¤гом дес¤ти рок≥в ¬Ќѕ ¬елико≠британ≥њ зр≥с у. 1,3 раза, ≥ндекс роздр≥бних ц≥н Ч у 1,69, грошовий агре≠гат ћ4 Ч у 3,44 раза, а грошовий агрегат Ml (за 8 рок≥в) Ч у 2,9 раза.

јнал≥з наведених даних п≥д кутом зору вислову ћ≥лтона фр≥дмена породжуЇ питанн¤: ¤кщо ≥нфл¤ц≥¤ Ч це виключно ¤вище пропозиц≥њ грошей, то чому зростанн¤ грошовоњ пропозиц≥њ не зу≠мовило пропорц≥йного зростанн¤ ≥ндексу ц≥н, а р≥вень ≥нфл¤ц≥њ при пост≥йному зростанн≥ пропозиц≥њ грошей то зростав, то зменшувавс¤?

¬≥дпов≥дь на це питанн¤ м≥ститьс¤ у в≥дом≥й монетаристськ≥й формул≥: ћ Х V = – Х Y . ѕо-перше, частково зростанн¤ грошовоњ маси може "поглинатис¤" зростанн¤м реального ¬Ќѕ. “обто ефект в≥д зростанн¤ грошовоњ пропозиц≥њ розпадаЇтьс¤ на дв≥ частини: частково зросла грошова маса "обслуговуЇ" прир≥ст ¬Ќѕ, а частково вт≥люЇть≠с¤ у зростанн≥ ц≥н. ѕо-друге, д≥¤ грошовоњ пропозиц≥њ на ц≥ни "ко≠ригуЇтьс¤" швидк≥стю обертанн¤ грошей: ц≥ни можуть зростати ≥ при незм≥нн≥й мас≥ грошей лише за рахунок прискореного њх обертанн¤.

ќтже, зв'¤зок м≥ж грошовою пропозиц≥Їю та ц≥нами послаб≠люЇтьс¤ динам≥кою реального ¬Ќѕ та швидк≥стю обертанн¤ гро≠шей. –озум≥ючи це, представники монетаризму зауважують, що швидк≥сть обертанн¤ Ї в≥дносно пост≥йною у тому розум≥нн≥, що њњ можна передбачувати ≥ контролювати. «а њхн≥ми у¤вленн¤ми, швидк≥сть обертанн¤ Ї функц≥Їю норми процента: ¤кщо ставка за≠лишаЇтьс¤ незм≥нною, то ≥ швидк≥сть обертанн¤ також не зм≥ню≠Їтьс¤. ј власне зв'¤зок м≥ж процентною ставкою ≥ швидк≥стю обер≠танн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, що за вищоњ ставки процента люди менш схильн≥ тримати гот≥вку, намагаютьс¤ њњ позбутись. «авд¤ки цьому пришвидшуЇтьс¤ обертанн¤ грошей.

 ейнс≥¤нський погл¤д.  ейнс≥анство, ¤к зазначалос¤ вище, по≠ставило в центр макроеконом≥чноњ теор≥њ сукупний попит. ¬иход¤≠чи з цього, це вченн¤ по¤снюЇ ≥ ¤вище ≥нфл¤ц≥њ.

≤з курсу м≥кроеконом≥ки нам в≥домо, що ц≥ни залежать в≥д граничних витрат, а граничн≥ витрати, у свою чергу, в≥д р≥вн¤ зар≠плати. «ростанн¤ сукупного попиту, за кейнс≥анською теор≥Їю, маЇ призвести до зб≥льшенн¤ р≥вн¤ зарплати, р≥вн¤ витрат, а отже, ≥ до

п≥двищенн¤ ц≥н.

¬≥домий економ≥ст ј.‘≥лл≥пс свого часу з≥брав статистичний матер≥ал за 1861-1913 та 1923-1958 pp., ¤кий п≥дтверджував ≥снуванн¤ залежност≥

м≥ж щор≥чним зростанн¤м зарплати та в≥дсот≠ком безроб≥тт¤. ѕри безроб≥тт≥ на р≥вн≥ 4,5% в≥д числа працездатних р≥вень зарплати залишаЇтьс¤ незм≥нним. ѕри скороченн≥ безроб≥тт¤ до 4% в≥дбуваЇтьс¤ р≥чне зб≥льшенн¤ зарплати на 0,5%. Ќа основ≥ цих даних ≥ була побудована в≥дома крива ‘≥лл≥пса (граф≥к 4).

«в'¤зок м≥ж безроб≥тт¤м та р≥внем зарплати, в≥дображений на цьому граф≥ку, Ї базою дл¤ по¤сненн¤ ≥нфл¤ц≥њ. ” раз≥ скороченн¤ безроб≥тт¤ п≥д тиском зб≥льшенн¤ сукупного попиту в≥дбуваЇтьс¤ зростанн¤ р≥вн¤ зарплати. ÷е спричин¤Ї зростанн¤ граничних ви≠трат ≥ в результат≥ Ч зростанн¤ ц≥н, тобто ≥нфл¤ц≥ю:

AD^ -> t4 -> W^ -> MCt -> J∞t, де U- р≥вень безроб≥тт¤;

Ћ/—Чграничн≥ витрати. W Ч р≥вень зарплати; ус≥ м≥ркуванн¤, ¤к≥ ви≠пливають ≥з кривоњ ‘≥лл≥п≠са, мають обгрунтуванн¤ за умови, що продуктивн≥сть прац≥ лишаЇтьс¤ незм≥н≠ною. якщо ж, наприклад, продуктивн≥сть прац≥ (ви≠роб≥ток на одного прац≥в≠ника) зростаЇ швидше, н≥ж зарплата, то, навпаки, ц≥ни зменшуютьс¤. ќтже, зв'¤зок

w1~ -> мс “ -> рњ

справедливий лише за двох умов: коли продуктивн≥сть лишаЇтьс¤ незм≥нною або коли зарплата зростаЇ швидше, н≥ж продуктивн≥сть.

“радиц≥йно крива ‘≥лл≥пса зображаЇтьс¤ в координатн≥й пло≠щин≥, де по вертикал≥ в≥дкладаЇтьс¤ р≥вень ≥нфл¤ц≥њ. ј сама крива розгл¤даЇтьс¤ ¤к наб≥р альтернативних комб≥нац≥й ≥нфл¤ц≥њ ≥ безро≠б≥тт¤. ўе б≥льш конкретно криву ‘≥лл≥пса можна визначити ¤к криву, що в≥дображаЇ можливий компром≥с м≥ж безроб≥тт¤м та ≥н≠фл¤ц≥Їю: ≥з зб≥льшенн¤м безроб≥тт¤ ≥нфл¤ц≥¤ зменшуЇтьс¤.

ѕрим≥тка

 рива ‘≥лл≥пса досить приск≥пливо перев≥р¤лась на в≥дпов≥дн≥сть фактичному станов≥ речей. ≤стор≥¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ безроб≥тт¤, зокрема у —Ўј 60-х рок≥в, досить точно "в≥дтворювала" криву ‘≥лл≥пса. “ак, у 1969 p. р≥вень без≠роб≥тт¤ становив понад 5%, а р≥вень ≥нфл¤ц≥њ менш ¤к 2%; у 1968 p. р≥вень безроб≥тт¤ був близько 3,5%, а ≥нфл¤ц≥¤ перевищувала 5%. јле перша поло≠вина 70-х рок≥в засв≥дчила, що крива ‘≥лл≥пса ¤к модель поЇднанн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ безроб≥тт¤ ви¤вл¤Їтьс¤ справедливою не завжди. ” 1973-1975 pp. в≥дбувало≠с¤ одночасне зростанн¤ ≥ ≥нфл¤ц≥њ, ≥ безроб≥тт¤. ¬ 1976-1979 pp. розвиток еко≠ном≥ки знову в≥дпов≥дав крив≥й ‘≥лл≥пса.

¬ ц≥лому досв≥д 70-80-х рок≥в засв≥дчив, що рух вздовж кривоњ ‘≥лл≥пса л≥≠воруч-вгору (коли зменшенн¤ безроб≥тт¤ дос¤гаЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ ≥н≠фл¤ц≥њ) ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льш простим, н≥ж зворотний рух праворуч-вниз. "ѕлата" за зменшенн¤ ≥нфл¤ц≥њ у вигл¤д≥ зростанн¤ безроб≥тт¤ ви¤вл¤Їтьс¤ б≥льш значною, н≥ж "плата" за зменшенн¤ безроб≥тт¤ за рахунок п≥двищенн¤ ≥нфл¤ц≥њ.

 р≥м власного п≥двищенн¤ зарплати ≥ граничних витрат, знач≠ний вплив на формуванн¤ р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ мають передбаченн¤ щодо зростанн¤ ц≥н. ¬ основ≥ кривоњ ‘≥лл≥пса лежить припущенн¤, що вони перебувають на нульовому р≥вн≥. якщо ж вони виникають, то це маЇ спричин¤ти зсув кривоњ ‘≥лл≥пса вгору (граф≥к 5).

ѕо¤сненн¤ до граф≥ка.

1. Ќа вертикальн≥й ос≥ цього граф≥≠ка, на в≥дм≥ну в≥д попереднього, де на вертикал≥ в≥дкладавс¤ р≥вень зарплати, позначено зм≥ни в ц≥нах. ÷е зроблено на п≥дстав≥ того, що, ¤к уже зазначалось, зростанн¤ зар≠плати спричин¤Ї зм≥ну ц≥н.

2. ѕунктирн≥ л≥н≥њ Ph, та Phy ≥люс≠трують зрушенн¤ кривоњ ‘≥лл≥пса п≥д впливом передбачень зм≥н у ц≥нах.

ѕ≥дставою дл¤ нового зображенн¤ кривоњ ‘≥лл≥пса

¤к Ph, та Phy Ї те, що, передбачаючи зростанн¤ ц≥н (на нашому гра≠ф≥ку передбачаЇтьс¤ 10%-не зростанн¤), прац≥вники вимагатимуть 10% зростанн¤ зарплати при незм≥нн≥й пропозиц≥њ прац≥ (тобто при 4,5%-ному р≥вн≥ безроб≥тт¤). ќтже, ц≥ни наступного року п≥д впливом зрослоњ зарплати зб≥льшатьс¤ (у нашому випадку Ч на 10%). Ќа трет≥й р≥к зростанн¤ ц≥н с¤гне 20%, ¤кщо передбаченн¤ р≥чного зростанн¤ ц≥н залишитьс¤ на р≥вн≥ 10%. ¬иникаЇ проблема;

¤к зупинити цю тенденц≥ю до реального зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ п≥д впливом передбачуваного зростанн¤ ц≥н?

¬≥дпов≥дно до кривоњ ‘≥лл≥пса, ¤кщо сукупний попит змен≠шитьс¤ до р≥вн¤, що передбачатиме безроб≥тт¤ на р≥вн≥, скаж≥мо, близько 6%, то р≥вень зарплати врешт≥-решт стане меншим, н≥ж р≥≠вень ≥нфл¤ц≥њ. ÷е знизить реальний р≥вень ≥нфл¤ц≥њ ≥ зменшить його передбаченн¤.  рива ‘≥лл≥пса повернетьс¤ у стан, коли природний р≥вень безроб≥тт¤ (4,5%) забезпечить нульову ≥нфл¤ц≥ю.

–≥зновидом одночасно ≥ ≥нфл¤ц≥њ попиту, ≥ ≥нфл¤ц≥њ витрат Ї так звана "≥нфл¤ц≥¤, пов'¤зана з≥ сп¤дол/'. ѓњ модель, розгл¤нута, наприклад, у книз≥ ≈дв≥на ƒж. ƒолана та ƒейв≥да ≈. Ћ≥ндсе¤ , ц≥кава дл¤ нас тим, що досить точно в≥дтворюЇ ситуац≥ю в ”крањн≥. ѕоча≠ток ≥нфл¤ц≥њ в наш≥й крањн≥ пов'¤заний ≥з надм≥рним сукупним по≠питом та пост≥йними ≥нфл¤ц≥йними оч≥куванн¤ми. √раф≥чно ≥нфл¤≠ц≥¤, пов'¤зана з≥ спадом, маЇ такий вигл¤д (граф≥к 6).

ѕо¤сненн¤ до граф≥ка:

1. —итуац≥¤, в≥дображена на граф≥ку, перед≠бачаЇ, що завд¤ки д≥¤м ур¤ду в галуз≥ бюд≠жетно-податковоњ або грошово-кредитноњ пол≥тики обс¤ги виробництва утримувалис¤ на р≥вн≥ вищому, н≥ж природний (точ≠ка ≈^ лежить праворуч в≥д л≥н≥њ довготер≠м≥новоњ пропозиц≥њ).

2. якщо економ≥ка перебуваЇ у стан≥ пост≥й≠ноњ ≥нфл¤ц≥њ, то природною реакц≥Їю вироб≠ник≥в Ї скороченн¤ обс¤г≥в виробництва. —л≥дом за зсувом л≥н≥њ сукупного попиту праворуч (в≥д A Df до A D-,) в≥дбуваЇтьс¤ л≥восторонн≥й зсув л≥н≥њ сукупноњ

пропозиц≥њ (в≥д ASi до AS-, ≥ AS^ ) та зростанн¤ ц≥н.

3. Ћ≥восторонн≥ зсуви л≥н≥њ AS спричин¤ють ситуац≥ю, коли обс¤ги виробниц≠тва спочатку зменшуютьс¤ до природного р≥вн¤, а пот≥м стають меншими, н≥ж цей р≥вень (точка £4 )розгл¤нута модель ірунтуЇтьс¤, по-перше, на тому, що, коли ≥нфл¤ц≥¤ виникаЇ в результат≥ зростаючого попиту, то, най≥мов≥р≠н≥ше, ур¤д, в≥дчувши њњ негативн≥ насл≥дки, починаЇ обмежувати ≥н≠фл¤ц≥ю саме стримуванн¤м сукупного попиту. ѕо-друге, в модел≥ враховано ≥нерц≥ю виробник≥в у њх ставленн≥ до ц≥н. ѕро≥снувавши певний час в умовах ≥нфл¤ц≥њ, нав≥ть ¤кщо в≥дбуваЇтьс¤ реальне об≠меженн¤ сукупного попиту, люди оч≥куватимуть зростанн¤ ц≥н.

¬ласне ≥нфл¤ц≥¤, пов'¤зана з≥ спадом, припадаЇ на ≥нтервал м≥ж точками ≈њ та £4. —аме тут ≥нфл¤ц≥¤ поЇднуЇтьс¤ ≥з скорочен≠н¤м обс¤г≥в виробництва нижче в≥д природного р≥вн¤ та з по¤вою безроб≥тт¤, що перевищуЇ природний р≥вень.

ўо в розгл¤нут≥й модел≥ Ї несхожим на ситуац≥ю в ”крањн≥ ≥

що њњ нагадуЇ?

Ќесхож≥сть пол¤гаЇ передус≥м у тому, що в розгл¤нут≥й модел≥ вих≥дна точка ≈\ передбачаЇ, що реальн≥ обс¤ги випуску переви≠щують природний р≥вень виробництва. ¬ одн≥й ≥з попередн≥х тем ми вже наголошували на тому, що економ≥чна система ”крањни не забезпечуЇ випуску на р≥вн≥ природних можливостей.  р≥м того, скороченн¤ обс¤г≥в виробництва в наших умовах спричин¤Їтьс¤ не лише передбаченн¤ми ≥нфл¤ц≥њ, а й монопол≥зован≥стю ≥ "одержав-лен≥стю" виробництва.

—хож≥сть модел≥ з украњнською ситуац≥Їю пол¤гаЇ у тому, що:

1) поштовхом до ≥нфл¤ц≥йного зростанн¤ ц≥н у нас стало зростанн¤ сукупних витрат наприк≥нц≥ 80-х Ч на початку 90-х рок≥в п≥д впливом частковоњ л≥берал≥зац≥њ економ≥ки. ќстанн¤, ¤к в≥домо, ви¤вилась у наданн≥ колективам державних п≥дприЇмств права б≥льш в≥льно розпор¤джатись заробленими коштами;

2) так, ¤к це ≥ передбачено моделлю, в ”крањн≥ у певний момент (а саме у 1993р.) ур¤д усв≥домив те, що ≥нфл¤ц≥ю спричин¤ють над≠м≥рн≥ витрати, ≥ були зроблен≥ кроки, спр¤мован≥ на скороченн¤ цих витрат. ÷е зд≥йснювалось, головним чином, через обмежен≠н¤ ≥ндив≥дуальних доход≥в;

3) повед≥нка населенн¤ ≥ виробник≥в в ”крањн≥ формуЇтьс¤ п≥д впли≠вом адаптивних оч≥кувань зростанн¤ ц≥н, а низька дов≥ра до д≥й ур¤ду Ї причиною ст≥йкост≥ таких оч≥кувань;

4) спроби обмежити доходи споживач≥в в ”крањн≥ не привели до передбачуваного ур¤дом подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ.ѕро≥люструЇмо останнЇ твердженн¤ цифровими даними".

“¤ пипа f

1	2	3	4

Ќазва: ≤нфл¤ц≥¤, суть, сусп≥льн≥ витрати та анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2209 прочитано)