Ѕанк≥вська справа > ѕередумови регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ в украњн≥ ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть

ѕередумови регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ в украњн≥ ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть

—тановленн¤ та розвиток системи регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ ≥ комерц≥йних банк≥в перебуваЇ в пост≥йному рус≥ залежно в≥д зм≥ни по≠треб економ≥чного розвитку крањни. ѕрот¤гом ≥сторичного та соц≥ального розвитку людства поступово формувались та набували нових форм еконо≠м≥чн≥ в≥дносини м≥ж його представниками. «окрема, ц≥ в≥дносини стосува≠лис¤ грошово-кредитного об≥гу ≥, ¤к насл≥док, виникала необх≥дн≥сть ре≠гулюванн¤ њх. Ќеобх≥дн≥сть регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ пов'¤за≠на з цикл≥чн≥стю розвитку економ≥ки, нер≥вном≥рн≥стю ≥нвестиц≥йного процесу, коливанн¤м споживчого попиту.

—лово "д≥алектика" передбачаЇ в своЇму перв≥сному значенн≥ лог≥чний метод встановленн¤ ≥стини шл¤хом ви¤вленн¤ й подоланн¤ суперечнос≠тей у судженн¤х опонента. ѕрот¤гом другоњ половини XIX ст. та на по≠чатку XX ст. вченими ™.≤. Ћаманським, Ѕ. Ћаумом, ≤.≤.  уфманом, ѕ. –о≠том, ћ. јр≥стовим, ћ.≤. «≥бером, ≈. ћейЇром та ≥н. проводилос¤ вивчен≠н¤ ≥сторичних матер≥ал≥в, що висв≥тлюють ≥стор≥ю зародженн¤ та розвит≠ку банк≥вськоњ справи, зокрема вченн¤ про кредит. ÷≥ досл≥дженн¤ знай≠шли в≥дображенн¤ в роботах «.—.  аценеленбаума, ¬. Ћексиса, ≤.‘. √≥нд≥на, Ќ. . —околова, ћ.¬. ƒовнар-«апольського, ≤.  оропецького. ¬они дають можлив≥сть у хронолог≥чному пор¤дку вивести етапи становленн¤ та роз≠витку передумов регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ ¤к необх≥дноњ скла≠довоњ стаб≥льност≥ грошово-кредитних в≥дносин.

Ќац≥ональна економ≥ка ”крањни маЇ своЇр≥дн≥ умови розвитку та нац≥ональн≥ надбанн¤. Ќа жаль, ”крањна не мала безперервноњ та повноњ пол≥тичноњ незалежност≥, не ≥снуЇ т¤глост≥ ф≥нансово-економ≥чних показ≠ник≥в, що дають можлив≥сть охарактеризувати стан розвитку кредитноњ, д≥¤льност≥ нац≥ональноњ економ≥ки. “ому дл¤ пер≥одизац≥њ варто звернутис¤ до пол≥тичних под≥й, що суттЇво впливали на стан економ≥чного розвитку ”крањни. “акий п≥дх≥д виправданий дл¤ досл≥дженн¤ украњнськоњ ≥ економ≥ки, а саме регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ ¤к про¤ву потреби в стаб≥льному поступовому економ≥чному розвитку. Ќайб≥льшого економ≥чного розвитку ”крањна дос¤гала в пер≥оди своЇњ самост≥йност≥. ¬ ц≥ часи набули суттЇвого розвитку грошовий об≥г, нагромадженн¤ кап≥талу, кредитн≥ в≥дносини та, ¤к необх≥дн≥сть, застосовувались елементи регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥.

«важаючи на вищенаведен≥ аргументи, на наш погл¤д, доц≥льно розгл¤дати основн≥ етапи розвитку системи регулюванн¤ кредитноњ д≥¤ль≠ност≥ комерц≥йного банку в нац≥ональн≥й економ≥ц≥ ”крањни зг≥дно з та≠кими пер≥одами.

≤. ѕер≥од до  ињвськоњ –ус≥ (до IX ст.).

2.  ињвська –усь (IX Ч середина XIV ст.).

3. √етьманщина (середина XVII Ч середина XVIII ст.),

4. ѕер≥од п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни.

5. Ќезалежн≥сть ”крањни.

ѕер≥од до ≤’ ст. характеризуЇтьс¤ розвитком грошово-кредитного об≥гу та виникненн¤м елемент≥в регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ в р≥з≠них крањнах. ” багатьох перв≥сних народ≥в активно використовувалис¤ система позик п≥д роботу ≥ нав≥ть рабство за борги.

ѕершим та Їдиним, прот¤гом тривалого пер≥оду в ≥стор≥њ людства, ви≠дом кредитних угод були позики грошима, хл≥бом та ≥н. ѕричиною пер≠ших кредитних угод завжди була потреба, ¤ку в≥дчував кредитошукач через втрату чи недостатн≥сть доходу. ѕерш≥ в≥домост≥ про кредитну д≥¤льн≥сть м≥стить «акон ’аммурап≥ (2300 рок≥в до н.е.). ¬≥н визначав центрами кредитних операц≥й у ƒавньому ¬авилон≥ храми, де збер≥галис¤ зерно, посуд, ср≥бло та ≥нш≥ ц≥нност≥. ћайже одночасно ≥з виникненн¤м кредитних операц≥й виникла потреба регулюванн¤ ц≥Їњ д≥¤льност≥: хра≠ми видавали позики п≥д боргов≥ розписки та в≥дпов≥дн≥ проценти. ¬ епо≠ху першого розкв≥ту ¬авилонськоњ монарх≥њ (2400-2100 рр. до н.е.) отри≠мали розвиток приватн≥ угоди про позику грошей п≥д 17-20% р≥чних. «.—.  анценеленбаум наводить в≥домост≥ про ≥снуванн¤ в јсс≥р≥њ в VIIЧ IX ст. до н. е. вексел≥в та чогось схожого на сучасн≥ чеки, що виписува≠лись на певну вагу ср≥бла чи м≥д≥. јле ц≥ операц≥њ проводились не дл¤ отриманн¤ ф≥нансового прибутку, а дл¤ сплати зобов'¤зань громад¤н на користь держави таїхраму. ¬ VIIЧV ст. до н.е. у ¬авилон≥ кредитн≥ опе≠рац≥њ почали зд≥йснювати приватн≥ банк≥ри. ¬≥дом≥ ≥мена двох банк≥р≥в того часу: ≤г≥б≥ та ћурашу, ¤к≥ зд≥йснювали розм≥щенн¤ вклад≥в, що прий≠н¤ли на збер≥ганн¤. Ѕезумовно, регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ ¤кщо ≥ проводилось цими банк≥рами, то лише на елементарному р≥вн≥, але точ≠них в≥домостей про це прац≥ вчених не подають.

« по¤вою грошей та розвитком м≥ждержавноњ торг≥вл≥ суттЇво зм≥ню≠вались ≥ економ≥чн≥ умови житт¤. ≈. ћейЇр вбачаЇ в цьому причину соц≥≠альних криз, здеб≥льшого в VIIЧVI ст. до н.е.: "—ел¤нин вже не може обм≥нювати вироблен≥ ним продукти на т≥, ¤к≥ йому потр≥бн≥. «'¤вивс¤ посередник Ч грош≥, ≥ ринков≥ ц≥ни залежать в≥д становища великоњ торг≥вл≥, в≥д ввезенн¤ заморських продукт≥в. ƒл¤ того, щоб купити од¤г ≥ життЇв≥ припаси, щоб поповнити св≥й ≥нвентар, щоб прогодувати себе та свою родину в неврожайн≥ роки, в≥н повинен мати грош≥, а через те, що њх у нього немаЇ, в≥н позичаЇ п≥д лихварськ≥ в≥дсотки ≥ пот≥м, у випадку неплатоспроможност≥, в≥н сам, його дружина ≥ його майно зазнають ус≥Їњ строгост≥ боргового права. “а сама небезпека загрожуЇ ≥ поручителю: "поручись Ч ≥ ти в небезпец≥" Ч застер≥гаЇ мудрий спартанець ’≥лон". ≈. ћейЇр за вс≥ма показниками пор≥внюЇ цей пер≥од з пер≥одом VIIЧVIII ст. н. е.

” —тародавн≥й √рец≥њ першими почали проводити кредитн≥ операц≥њ служител≥ храм≥в. Ќайб≥льш в≥домими храмами, що виконували функц≥ю банк≥в, були ƒельф≥йський (в догомер≥вську епоху), ≈феський, ƒелоський та —амоський. ƒовгий час храми були зручним м≥сцем збер≥ганн¤ ц≥нностей, ≥ служител≥ цих храм≥в почали надавати грош≥ п≥д в≥дсотки ¤к гро≠мад¤нам, так ≥ держав≥. јле служител≥ храм≥в не сплачували в≥дсотк≥в своњм вкладникам, тому ¤к протид≥¤ в VЧIV ст. до н.е. почали з'¤вл¤ти≠с¤ приватн≥ банки. —початку д≥¤льн≥сть приватних банк≥в обмежувалась обм≥нними операц≥¤ми грошових знак≥в. ѕриватних банк≥р≥в у —таро≠давн≥й √рец≥њ називали трапезитами (в≥д гр. trapeza Ч ст≥л). Ќа столах роз≠кладали р≥зн≥ види монет та проводили обм≥нн≥ операц≥њ. ƒо нас д≥йшли ≥мена трапезит≥в: ‘≥лостефан, ѕаз≥он. ѕромисел банк≥р≥в, так само ¤к тор≠г≥вл¤, не вважавс¤ шл¤хетною справою Ч ним займались лише ≥ноземц≥ ≥ та в≥льнов≥дпущен≥ раби. ќперац≥њ проводились досить прим≥тивн≥, а про ≥ регулюванн¤ взагал≥ не йшлос¤. –озписки ще не були в≥дом≥ трапезитам.

ѕерш≥ елементи регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ в≥днос¤ть до час≥в —тародавнього –иму. ¬ —тародавньому –им≥, в IVЧIII ст. до н.е., банки д≥стали б≥льший розвиток. ѕриватних банк≥р≥в спочатку називали трапезитами, на зразок грецьких, а п≥зн≥ше вони отримали назву аргентар≥њ. јргентар≥њ зд≥йснювали обм≥нн≥ операц≥њ в своњх лавках на ринках-форумах, провод¤чи обм≥н монетами та зливками дорогоц≥нних метал≥в. “акож аргентар≥њ надавали позики п≥д в≥дсотки п≥д заставу рухомост≥, нерухомост≥ та морських вантаж≥в. ¬≥домо, що аргентар≥њ були зобов'¤зан≥ державою вести обл≥ков≥ книги. ¬ –имськ≥й ≥мпер≥њ, на початку епохи ≥мператор≥в, розпочали регламентувати максимальний в≥дсоток, тобто регулювати про≠цес наданн¤ кредит≥в (в≥н становив 12% р≥чних). «а ≥мператора ёстин≥ана максимальний в≥дсоток диференц≥ювавс¤ таким чином: дл¤ п≥дпри≠Їмц≥в Ч 8 1/3 %, дл¤ знат≥ Ч 4 1/6, дл¤ вс≥х ≥нших Ч до 6 1/4 %. “≥льки за морськими позиками, через п≥двищений ризик, дозвол¤лос¤ ст¤гувати 12 1/2, %. « розпадом –имськоњ ≥мпер≥њ та занепадом господарства прот¤≠гом раннього —ередньов≥чч¤ банк≥вськ≥ операц≥њ повн≥стю припинились.

ƒовгий час потому будь-¤ке ст¤гненн¤ в≥дсотк≥в трактувалось ¤к лихварство, тобто позика, що пригн≥чувала кредитоотримувача.

’ристи¤нська церква не т≥льки визнавала ст¤гненн¤ в≥дсотк≥в аморальним, але п≥зн≥ше заборон¤ла п≥д страхом духовного покаранн¤.

”  ињвськ≥й –ус≥ кредит ≥снував нар≥вн≥ з гот≥вковими грошима, але не набув значного поширенн¤. ¬ т≥ часи в≥дсотки мали назву рези, рости, лихва, взвитт¤. « давн≥х час≥в у русич≥в ≥снував звичай давати реч≥ в 2 поклажу, тобто на збер≥ганн¤, та брати в≥дсотки з грошей та речей, що позичаютьс¤, а також грош≥ в куплю чи в гостьбу, тобто дл¤ торгових обо≠рот≥в. —формован≥ традиц≥њ ≥ звичањ русич≥в були вироблен≥ потребами житт¤. «годом вони набули статусу законодавства, що м≥стило певн≥ пра≠вила (вимоги) до кредитноњ д≥¤льност≥ в економ≥ц≥  ињвськоњ –ус≥. «ве≠денн¤ закон≥в, що формувало та регулювало систему майнових в≥дносин, мало назву –уська правда. –уська правда поповнювалась з часом нови≠ми вимогами щодо правил наданн¤ кредиту.

” перв≥сному списку –уськоњ правди ярослава ћудрого 1019 р. були визначен≥ три правила щодо позики майна п≥д в≥дсотки:

1) догов≥р про в≥ддачу майна ≥з прибутку чи грошей ≥з в≥дсотк≥в мав укладатис¤ при св≥дках, тобто зд≥йсненн¤ купецьких угод потребувало св≥дк≥в (послух≥в);

2) ¤кщо борг становив б≥льше 3 гривень ≥ при укладенн≥ договору не бу≠ло поставлено св≥дк≥в, а борг не повертавс¤, неправом≥рно було вимагати його поверненн¤.

3) ¤кщо св≥дки п≥д прис¤гою показували на ко≠ристь позивача, то в≥н м≥г ст¤гувати борг зг≥дно з умовами договору.

“акож ц≥ статт≥ м≥стили вимоги до розм≥р≥в в≥дсотк≥в. ¬≥дсотки передбачалис¤ трьох вид≥в. Ќайменший за терм≥ном Ч м≥с¤чний в≥дсоток Ч дозвол¤лось брати на невелику к≥льк≥сть дн≥в, тобто грош≥ давались на короткий строк. Ќаступним за терм≥ном був третной рез, в≥н дозвол¤вс¤ при запозиченн≥ кап≥талу на р≥к, при цьому м≥с¤чний в≥дсо≠ток скасовувавс¤. ќстанн≥м видом в≥дсотка був р≥чний рез, в≥н був мен≠шим за третной рез ≥ бравс¤ у раз≥ запозиченн¤ грошей б≥льше, н≥ж на два роки.

“акож перша редакц≥¤ –уськоњ правди м≥стила так≥ правила надан≠н¤ кредиту:

1) торговець, що ненавмисно втратив товар, вз¤тий у кредит, за необх≥дност≥ м≥г отримати в≥дстрочку платежу;

1	2	3	4

Ќазва: ѕередумови регулюванн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ в украњн≥ ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (2227 прочитано)