≈коном≥чн≥ теми > –еформа оплати прац≥ cтимулюючого типу в ”крањн≥

Ўирокого поширенн¤ у народному господарств≥ ”крањни набули Ут≥ньов≥Ф зароб≥тки ≥ доходи.

–еформа оплати прац≥ в ”крањн≥ повинна бути спр¤мована на формуванн¤ ¤к≥сно новоњ цив≥л≥зованоњ системи доход≥в ≥ зароб≥тноњ плати ¤к потужного стимулу розвитку нац≥онального виробництва.

ћета ≥ завданн¤ реформи оплати прац≥

” стратег≥чному план≥ в ”крањн≥ насамперед сл≥д розвТ¤зати завданн¤ п≥днесенн¤ стимулюючоњ рол≥ зароб≥тноњ плати на основ≥ встановленн¤ пр¤моњ залежност≥ матер≥альноњ винагороди в≥д к≥нцевих результат≥в виробництва. ћетою реформи оплати прац≥ у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ не може не бути п≥днесенн¤ р≥вн¤ виробництва ≥ п≥двищенн¤ р≥вн¤ його ефективност≥. якщо реформа не приведе до зростанн¤ ефективност≥ нац≥онального виробництва, то вона втратить св≥й макроеконом≥чний сенс. Ћ≥кв≥дац≥ю борг≥в ≥з зароб≥тноњ плати не можна називати реформою системи оплати прац≥.

ќтже, стратег≥чна мета сучасноњ реформи оплати прац≥ в економ≥ц≥ ”крањни пол¤гаЇ у забезпеченн≥ ефективного матер≥ального стимулюванн¤ розвитку виробництва, њњ тактичн≥ завданн¤ повТ¤зан≥ ≥з л≥кв≥дац≥Їю заборгованост≥ з виплати зароб≥тноњ плати, недопущенн¤м подальших затримок виплат, п≥двищенн¤м загальноњ величини оплати прац≥ в≥дпов≥дно до к≥нцевих результат≥в виробництва, зменшенн¤м диференц≥ац≥њ в зароб≥тках, зростанн¤м реальних доход≥в прац≥вник≥в та ≥н.

¬≥домий украњнський економ≥ст ј.ћ. олот вид≥л¤Ї триЇдину мету реформи зароб≥тноњ плати. Ућета реформи, Ц зазначаЇ в≥н, Ц пол¤гаЇ, по-перше, в тому, щоб орган≥зац≥¤ зароб≥тноњ плати на принципах частки в доход≥ роботодавц¤ трансформувалас¤ в орган≥зац≥ю на принципах ц≥ни робочоњ сили; по-друге, в забезпеченн≥ пост≥йного п≥двищенн¤ ц≥ни робочоњ сили ≥ наближенн≥ до њњ вартост≥; по-третЇ, в спри¤нн≥ створенню ефективного мотивац≥йного механ≥зму, адекватного ринков≥й економ≥ц≥, ¤кий спираЇтьс¤ на поЇднанн¤ економ≥чних стимул≥в ≥ соц≥альних гарант≥йФ[3]. ƒумаЇтьс¤, що такий п≥дх≥д до вид≥ленн¤ мети реформи оплати прац≥ Ї досить широким. «а нин≥шн≥х кризових економ≥чних умов ц≥льову функц≥ю реформи зароб≥тноњ плати сл≥д обмежити лише одним напр¤мом Ц матер≥альним стимулюванн¤м пожвавленн¤ виробництва ≥ його подальшого зростанн¤. —аме через найповн≥ше зад≥¤нн¤ стимулюючоњ рол≥ оплати прац≥ будуть вир≥шуватис¤ вс≥ ≥нш≥ завданн¤ реформуванн¤ зароб≥тноњ плати.  ризова економ≥чна ситуац≥¤ вимагаЇ концентрованого зосередженн¤ уваги на одн≥й центральн≥й проблем≥ Ц максимального посиленн¤ стимулюючоњ функц≥њ зароб≥тноњ плати щодо розвитку процесу виробництва. —аме ц≥й головн≥й мет≥ повинна бути п≥дпор¤дкована розробка ≥ впровадженн¤ стратег≥њ ≥ тактики реформи нац≥ональноњ системи оплати прац≥. ” звТ¤зку ≥з обмежен≥стю ф≥нансових ≥ матер≥альних ресурс≥в у в≥тчизн¤н≥й економ≥ц≥ центр уваги повинен бути зосереджений на посиленн≥ стимулюючоњ рол≥ оплати прац≥ в окремих найб≥льш перспективних секторах нац≥онального виробництва.

” в≥дрив≥ в≥д завдань стимулюванн¤ прац≥ ≥ виробництва розгл¤дають мету реформи оплати прац≥ рос≥йськ≥ економ≥сти ј.Ќикифоров ≥ ј.Ћубков. У√оловна мета реформуванн¤ оплати прац≥, Ц зазначають вони, Ц визначенн¤ розм≥ру зароб≥тноњ плати на р≥вн≥ ц≥ни робочоњ сили, що даЇ змогу роб≥тнику ≥ його родин≥ задовольн¤ти необх≥дн≥ матер≥альн≥ ≥ духовн≥ потреби ≥ створювати грошов≥ нагромадженн¤ дл¤ нарощуванн¤ ≥нвестиц≥йного потенц≥алуФ[4]. «розум≥ло, що дос¤гнути ц≥Їњ мети без матер≥ального стимулюванн¤ росту виробництва ≥ п≥двищенн¤ його ефективност≥ неможливо.

ћетою реформи оплати прац≥ Ї створенн¤ такого економ≥чного стану, коли б роботодавц≥ й найман≥ прац≥вники, приймаючи р≥шенн¤ про свою д≥¤льн≥сть в систем≥ соц≥ально-трудових в≥дносин, вибирали б так≥ вар≥анти повед≥нки на ринку прац≥ й у сфер≥ безпосередньо виробництва, ¤к≥ б забезпечували найкращ≥ стимулююч≥ результати дл¤ розвитку нац≥онального виробництва. «м≥ст оплати прац≥ в цьому випадку пол¤гаЇ у вибор≥ таких регул¤тор≥в, норм, процедур та ≥нституц≥ональних структур, ¤к≥ б забезпечували максим≥зац≥ю ефективност≥ д≥њ стимулюючих економ≥чних засоб≥в (важел≥в, ≥нструмент≥в).

” ход≥ реал≥зац≥њ реформи оплати прац≥ сл≥д створити стимулююч≥ умови дл¤ розвитку виробництва. ѕожвавленн¤ в≥тчизн¤ного товарного виробництва дасть можлив≥сть створити нов≥ робоч≥ м≥сц¤, своЇчасно платити зароб≥тну плату ≥ п≥двищити њњ загальний р≥вень. –еформа оплати прац≥ буде мати соц≥альний сенс, ¤кщо вже з самого початку вона буде забезпечувати п≥двищенн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати, доход≥в ≥ життЇвого р≥вн¤ народу.

–еформуванн¤ оплати прац≥ забезпечуватиме перех≥д в≥тчизн¤ноњ системи зароб≥тноњ плати до стану вищоњ структурованост≥ ≥ впор¤дкованост≥ ¤к у зм≥стовному, так ≥ у функц≥ональному план≥. …детьс¤ про формуванн¤ нових б≥льш складних структур оплати прац≥ з високим ступенем впор¤дкованост≥ ≥ ц≥л≥сност≥ та сталим режимом повед≥нки, функц≥онуванн¤ та розвитку.

“аким чином, можна стверджувати, що реформа оплати прац≥ в ”крањн≥ Ї реформою стимулюючого типу. –еформуванн¤ системи оплати прац≥ на засадах стимулюючоњ д≥њ не повинно носити УкосметичногоФ характеру, а бути насправд≥ глибоким ≥ комплексним.

ѕринципи проведенн¤ реформи оплати прац≥

¬изначенн¤ сутност≥, ц≥лей ≥ завдань реформи оплати прац≥ ще недостатньо дл¤ вир≥шенн¤ концептуальних проблем вибору конкретних механ≥зм≥в реформуванн¤ зароб≥тноњ плати. ѕередус≥м мають бути обран≥ принципи д≥й п≥д час проведенн¤ реформи. …детьс¤ про розробку ≥ контроль за дотриманн¤м загальних правил економ≥чноњ повед≥нки, ¤к≥ регламентують д≥¤льн≥сть будь-¤кого господарського субТЇкта в сфер≥ оплати прац≥. ќтже, концепц≥¤ реформуванн¤ оплати прац≥ в ”крањн≥ обовТ¤зково повинна базуватис¤ на р¤д≥ фундаментальних принцип≥в.

¬ид≥ленн¤ ч≥тких принцип≥в реформи оплати прац≥ необх≥дно дл¤ того, щоб не втратити стимулюючих ор≥Їнтир≥в в њњ проведенн≥. ѕитанн¤ про принципи реал≥зац≥њ реформи оплати прац≥ не Ї чисто теоретичним, а й практичним, оск≥льки в≥д його вир≥шенн¤ залежить виб≥р механ≥зм≥в ≥ схем оплати прац≥ та прогнозуванн¤ насл≥дк≥в њх застосуванн¤. ѕ≥д принципами в цьому випадку розум≥ютьс¤ головн≥ правила, основн≥ вимоги до проведенн¤ реформи.

Ќа мою думку, зм≥ст реформи оплати прац≥ в ”крањн≥ визначаЇтьс¤ комплексом певних принцип≥в: загальноеконом≥чних ≥ спец≥альних. ƒо основних загальноеконом≥чних принцип≥в проведенн¤ реформи можна в≥днести: системн≥сть, посл≥довн≥сть реал≥зац≥њ заход≥в, њх оптим≥зац≥ю, гуман≥стичну спр¤мован≥сть, ор≥Їнтац≥ю на дос¤гненн¤ соц≥альноњ справедливост≥, здоровий глузд ≥ звТ¤зок з господарською практикою, децентрал≥зац≥ю орган≥зац≥њ оплати прац≥, орган≥чний взаЇмозвТ¤зок ≥з реформами в ≥нших сферах економ≥ки, врахуванн¤ нац≥онально-культурних особливостей ≥ ментал≥тету тощо. —еред спец≥альних принцип≥в проведенн¤ реформи оплати прац≥ можна назвати: сп≥вв≥днесенн¤ оплати прац≥ з р≥внем розвитку в≥дносин привласненн¤, активноњ участ≥ безпосередн≥х товаровиробник≥в, Їдност≥ ≥ протилежност≥ ≥нтерес≥в роботодавц≥в ≥ найманих прац≥вник≥в, оптимального визначенн¤ меж ≥ напр¤м≥в державного регулюванн¤ зароб≥тноњ плати тощо. ѕринципи проведенн¤ реформи оплати прац≥ мають гносеолог≥чне значенн¤. —вою регулюючу функц≥ю вони набувають лише завд¤ки правильному в≥дображенню обТЇктивно ≥снуючих економ≥чних тенденц≥й ≥ законом≥рностей.

ѕринципи проведенн¤ реформи оплати прац≥ можна розгл¤дати ¤к ≥нструментальне, подане в категор≥¤х економ≥чноњ д≥¤льност≥, сутн≥сне вираженн¤ концепц≥њ реформуванн¤ системи зароб≥тноњ плати. ѕринципи в цьому випадку в≥дображають критер≥њ регул¤ц≥њ реформуванн¤ оплати прац≥ .

ј.ћ.  олот вказуЇ, наприклад, на так≥ основн≥ принципи орган≥зац≥њ зароб≥тноњ плати: роздержавленн¤ ≥ демонопол≥зац≥¤ тариф≥кац≥њ зароб≥тноњ плати; встановленн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати та регул¤рний њњ перегл¤д залежно в≥д прожиткового м≥н≥муму ≥ р≥вн¤ економ≥чного розвитку, доход≥в та зм≥ни вартост≥ житт¤; регулюванн¤ кошт≥в, вид≥лених на споживанн¤, за допомогою системи оподаткуванн¤; введенн¤ компенсац≥йних виплат та ≥ндексац≥њ доход≥в працюючих у звТ¤зку з ≥нфл¤ц≥Їю та зростанн¤м ц≥н; демократичне регулюванн¤ ц≥ни послуг робочоњ сили з урахуванн¤м складност≥, квал≥ф≥кац≥њ, умов застосуванн¤ прац≥; сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропонуванн¤ на ринку робочоњ сили на основ≥ угод ≥ колективних договор≥в; державне регулюванн¤ р≥вн¤ ≥ динам≥ки зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в бюджетних галузей.[5]

ѕринципи проведенн¤ реформи оплати прац≥ обТЇктивно р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою у багатьох в≥дношенн¤х, наприклад, широтою охопленн¤, глибиною ос¤гненн¤ ¤вищ у сфер≥ зароб≥тноњ плати та ≥нше. Ќе сл≥д заперечувати й того факту , що можуть бути вид≥лен≥ хибн≥ ≥ нав≥ть деструктивн≥ принципи; причому наперед це може бути нев≥домо. ѕринципи проведенн¤ реформи оплати прац≥ повинн≥ бути погоджен≥ з реальним станом ≥ динам≥кою сфери доход≥в.

¬ умовах перех≥дноњ економ≥ки одним ≥з головних принцип≥в проведенн¤ реформи оплати прац≥ стаЇ принцип випередженн¤, тобто прогнозуванн¤ ходу розвитку процес≥в у сфер≥ оплати прац≥, прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних перспективних р≥шень, що забезпечуватимуть максимально можливий ефект в рамках загальноњ л≥н≥њ реал≥зац≥њ реформи. –еформа оплати прац≥ не може зводитись лише до подоланн¤ недол≥к≥в ≥ деформац≥й у сфер≥ доход≥в ≥ зароб≥тноњ плати. Ќеобх≥дно ч≥тко простежити можлив≥ соц≥ально-економ≥чн≥ насл≥дки (¤к позитивн≥, так ≥, особливо, негативн≥) застосуванн¤ конкретних регул¤тор≥в (≥нструмент≥в) реформуванн¤ оплати прац≥. ¬ипереджуючи характер реформи, обумовлений передус≥м значною невизначен≥стю (неповнотою) ≥нформац≥њ про стан ≥ динам≥ку обТЇкта реформуванн¤ Ц системи оплати прац≥ ≥ ринку робочоњ сили, що створюЇ в≥дчутний ризиковий фон дл¤ прийн¤тт¤ компетентних р≥шень.

¬ажливе значенн¤ маЇ принцип системност≥ ≥ посл≥довност≥ в проведенн≥ реформи оплати прац≥, ¤кий вимагаЇ, щоб вс≥ заходи щодо реформуванн¤ зд≥йснювалис¤ в систем≥, в певному пор¤дку, коли кожна ланка реформи лог≥чно повТ¤зуЇтьс¤ з ≥ншими, наступне спираЇтьс¤ на попереднЇ й готуЇ передумови дл¤ реал≥зац≥њ нових заход≥в.

–еформа оплати прац≥ повинна зд≥йснюватис¤ на ц≥леспр¤мован≥й ≥ посл≥довн≥й основ≥, будь-¤к≥ в≥дступи в≥д њњ ≥деолог≥њ неприпустим≥. Ќа перший план при цьому виходить проблема орган≥зац≥њ реформи: де висока орган≥зован≥сть справи - там й усп≥хи у реформуванн≥. ѕосп≥шн≥сть, ≥м≥тац≥¤ активност≥ й енерг≥йност≥ лише на шкоду справжн≥м реформам. „ерез орган≥зац≥ю оплати прац≥, а також њњ мон≥торинг дос¤гаЇтьс¤ пост≥йний компром≥с м≥ж замислом ≥ вт≥ленн¤м в практику зм≥сту реформи.

–еформуванн¤ системи оплати прац≥ повТ¤зано насамперед з розвитком повноц≥нного механ≥зму колективного й особистого (≥ндив≥дуального) привласненн¤ результат≥в виробництва. —аме колектив п≥дприЇмства (ф≥рми) в умовах ринковоњ економ≥ки виступаЇ в рол≥ товаровиробника, а трудовий ≥ндив≥дуальний дох≥д роб≥тника - зароб≥тна плата - безпосередньо визначаЇтьс¤ величиною валового доходу п≥дприЇмства. ѕ≥дприЇмство Ї не посередником у виплат≥ зароб≥тноњ плати, а активним ≥ головним субТЇктом в≥дносин привласненн¤ ≥ розпод≥лу доход≥в. “ому активна роль п≥дприЇмства (ф≥рми) у сфер≥ оплати прац≥ Ї важливим принципом проведенн¤ реформи системи зароб≥тноњ плати.

ћаЇ м≥сце в≥дособленн¤ на п≥дприЇмствах (ф≥рмах) процес≥в привласненн¤ (розпод≥лу) ринкових результат≥в виробництва. Ќа ринку в обм≥н≥ (куп≥вл≥-продажу) м≥ж виробником (продавцем) ≥ споживачем (покупцем) визначаЇтьс¤ фонд оплати прац≥ п≥дприЇмства (ф≥рми), а пот≥м вже в≥н розпод≥л¤Їтьс¤ м≥ж окремими роб≥тниками. ” цьому звТ¤зку очевидно, що не можна розгл¤дати реформу оплати прац≥ лише в рамках трансформац≥њ в≥дносин ринку робочоњ сили (де ц≥ в≥дносини набувають форму колективного договору), не беручи до уваги результати комерц≥йноњ (виробничоњ, ринковоњ) д≥¤льност≥ п≥дприЇмства (ф≥рми).

«находженн¤ конкретних шл¤х≥в розвТ¤занн¤ суперечностей м≥ж державною (податки), приватною (прибутки роботодавц¤) ≥ особистою (зароб≥тна плата) формами привласненн¤ результат≥в виробництва Ц сутн≥сний принцип проведенн¤ реформи оплати прац≥. Ќа основ≥ приватизац≥њ власност≥ в≥дносини привласненн¤, перетворюючись ≥з анон≥мних в персон≥ф≥кован≥, дозвол¤ють активно включати в д≥ю особист≥ (≥ндив≥дуальн≥) ≥нтереси прац≥вник≥в ¤к найпотужн≥ш≥ спонукальн≥ сили товарного виробництва.

ѕроте не все так просто в сфер≥ привласненн¤ результат≥в виробництва ≥ оплати прац≥ на п≥дприЇмствах (ф≥рмах). ўе у 1991 р. у в≥дпов≥дност≥ ≥з «аконом Уѕро п≥дприЇмства в ”крањн≥Ф була введена децентрал≥зована система оплати прац≥, ¤ка дала змогу в≥тчизн¤ним п≥дприЇмствам самост≥йно визначати форми, системи ≥ розм≥ри зароб≥тноњ плати. ќднак через некомплексн≥сть зд≥йсненн¤ загальних ринкових реформ не було створено механ≥зм≥в, ¤к≥ б оптим≥зували р≥ст зароб≥тноњ плати ≥ забезпечували њњ в≥дпов≥дн≥сть к≥нцевим результатам виробництва. ¬икористовуючи своЇ монопольне становище на ринку ≥ в≥дсутн≥сть конкуренц≥њ серед товаровиробник≥в, п≥дприЇмства почали п≥двищувати зароб≥тну плату без врахуванн¤ продуктивност≥ прац≥ й обс¤г≥в виробництва. ƒецентрал≥зац≥¤ в оплат≥ прац≥ повинна обовТ¤зково бути погодженою з централ≥зованим державним регулюванн¤м зароб≥тноњ плати.

¬с≥ принципи проведенн¤ реформи оплати прац≥ в перех≥дн≥й економ≥ц≥ ”крањни орган≥чно повТ¤зан≥ м≥ж собою, доповнюють один одного. ѕринципи реформуванн¤ реал≥зуютьс¤ не ≥зольовано, а в Їдност≥, п≥дпор¤дковуютьс¤ загальн≥й мет≥ посиленн¤ стимулюючого впливу сфери оплати прац≥ на розвиток процесу виробництва ≥ економ≥чне зростанн¤.

ћехан≥зм реформи оплати прац≥

ћехан≥зм реал≥зац≥њ реформи оплати прац≥ Ї сер≥Їю посл≥довних р≥шень ≥ д≥й, що зд≥йснюютьс¤ прот¤гом певного пер≥оду. ÷ей механ≥зм можна розгл¤дати ¤к прийн¤тт¤ ≥ зд≥йсненн¤ певних р≥шень. ѕосл≥довн≥сть прийн¤тт¤ р≥шень щодо механ≥зму реформи оплати прац≥ можна в≥добразити таким чином:

1	2	3	4	5

Ќазва: –еформа оплати прац≥ cтимулюючого типу в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3914 прочитано)