≈коном≥чн≥ теми > ÷ентральний банк ≥ монетарна пол≥тика

÷ентральний банк ≥ монетарна пол≥тика

ѕлан

¬ступ

÷ентральний банк.

ћонетарна пол≥тика.

¬исновок

Ћ≥тература

√рош≥ - важливий елемент ринковоњ системи господарства, ≥ стаб≥льн≥сть грошовоњ системи держави - обовТ¤зкова умова нормального функц≥юванн¤ вс≥Їњ нац≥ональноњ економ≥ки. –озлад грошового об≥гу визиваЇ значн≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ, п≥дриваЇ ринков≥ механ≥зми, економ≥ку в ц≥лому. “ому виникаЇ обТЇктивна потреба у створен≥ механ≥зму державного контролю за к≥льк≥стю грошей.

Ѕанки - основна складаюча частина кредитно-ф≥нансовоњ системи будь-¤коњ держави. ¬они створюють, аккумулюють ≥ надають грошов≥ засоби.  редитн≥ системи развинутих держав мають разноман≥тну структуру, але Ї ≥ загальн≥ риси. “ак, скр≥зь кредитна система складаЇтьс¤ ≥з центрального банку, комерц≥йних банк≥в, спец≥ализованих банк≥вських установ (≥нвестиц≥йних, зовн≥шньоторгових, ≥потечних ≥ т.д.), а також кредитно-ф≥нансових установ небанк≥вського типу: страхових, ф≥нансових компан≥й, пенс≥йних фонд≥в, ощадних кас.

ƒана робота посв¤чена вивченню повноважень ≥ зобовТ¤зань центральних банк≥в пров≥дних св≥тових держав, способ≥в контролю њми грошово-кредитноњ системи держави, в≥дносин з кредитними орган≥зац≥¤ми, орган≥зац≥њ грошового об≥гу ≥ веденн¤ монетарноњ пол≥тики.

Ќе потр≥бно також ≥гнорувати великий досв≥д функц≥онуванн¤ в розвинутих заруб≥жних державах центральних банк≥в. Ќедивл¤чись на те, що центральн≥ банки багатьох крањн св≥ту, в силу свого ≥сторичного розвитку вельми р≥зноман≥тн≥, вони все ж мають багато ≥ сп≥льних рис.  р≥м того, практика управл≥нн¤ ≥ орган≥зац≥њ центральних банк≥в може бути усп≥шно використана дл¤ удосконаленн¤ будови ≥ функц≥онуванн¤ Ѕанку ”крањни.

÷ентральний банк

ѕотреба в центральних банках виникла у звТ¤зку з розвитком товарно-грошових в≥дносин на меж≥ переходу в≥д феодал≥зму до кап≥тал≥зму, б≥льш н≥ж трьохсот рок≥в назад.

“ак наприклад, Ѕундесбанк засновано у 1949р., ¤к наступника –айхбанку, що був заснований у 1876р. Ќайстар≥шим центральним банком Ї шведський –≥ксбанк, що заснований в 1668р. тод≥ ¤к дати заснуванн¤ ≥нших центральних банк≥в: Ѕанк япон≥њ - 1882р.; Ѕанк ≤тал≥њ - 1893р.; јвстр≥йський нац≥ональний банк -1861р.; Ќац≥ональний банк Ўвейцар≥њ - 1905р.; ‘едеральна резервна система —Ўј була заснована у 1913р. ≥ Ї власн≥стю банк≥в-член≥в, хоча прибутки понад встановлений законом максимум передаютьс¤, ¤к уб≥льшост≥ крањн, федеральному ур¤ду.

ѕо м≥р≥ розвитку кредитноњ системи проходив процес централ≥зац≥њ банкнотноњ ем≥с≥њ в небагатох великих комерц≥йних банках, в результат≥ чого монопольне право випуску банкнот закр≥пилос¤ за одним банком, що користувавс¤ загальною дов≥рою комерц≥йних банк≥в, чињ банкноти могли усп≥шно виконувати функц≥њ всезагального кредитного засобу об≥гу. —початку такий банк називавс¤ ем≥с≥йним чи нац≥ональним, а в подальшому - центральним банком, що в≥дпов≥дало його верховному положенню. ÷ентральний банк слугуЇ в≥ссю, центром кредитноњ системи.

¬ XX ст. розум≥нн¤ значенн¤ рол≥ центрального банку дл¤ всього господарчого механ≥зму економ≥ки крањн, стаЇ всезагальним ≥ ћ≥жнародна ф≥нансова конференц≥¤, що в≥дбулас¤ в Ѕрюссел≥ в 1920р., записала, що Ђв крањнах, де не ≥снуЇ центрального банку, його сл≥д створитиї.

Ѕ≥льш≥сть крањн маЇ один центральний банк, наприклад јнгл≥йський банк в ¬еликобритан≥њ чи Ѕундесбанк в Ќ≥меччин≥, в —Ўј њх дванадц¤ть федеральних резервних банк≥в . ÷е в≥дображаЇ географ≥чн≥ масштаби крањн, економ≥чне р≥зноман≥тт¤ ≥ на¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ комерц≥йних банк≥в.  р≥м того, це результат пол≥тичного компром≥су м≥ж прихильниками централ≥зац≥њ ≥ захисниками децентрал≥зац≥њ.

÷ентральний банк Ї державною або майже державною установою з ч≥тким правовим статусом. ÷ентральний банк звичайно утворюЇтьс¤ у форм≥ акц≥онерного товариства, над≥ленного особливими повноваженн¤ми. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в його кап≥тал належить держав≥: але акц≥онерами можуть бути комерц≥йн≥ банки та ≥нш≥ ф≥нансов≥ заклади.

« точки зору власност≥ на кап≥тал центральн≥ банки под≥л¤ютьс¤ на:

державн≥, кап≥тал ¤ких належить держав≥ (наприклад, Ќацбанк ”крањни);

акц≥онерн≥;

зм≥шан≥ - акц≥онерн≥ товариства, частина кап≥талу, ¤ких належить держав≥.

÷Ѕ називають Ђбанком дл¤ банк≥вї, через ¤кий банки можуть врегульовувати вимоги один до одного. ÷ентральний банк може виступати ¤к розрахункова палата дл¤ чек≥в, що виписан≥ вкладниками. «а дек≥лькома вин¤ткамиВ в≥н не приймаЇ вклад≥в в≥д приватного сектора, але часто функц≥онуЇ ¤к банк ур¤ду. ÷ентральний банк може також збирати, обробл¤ти та анал≥зувати ≥нформац≥ю про ф≥нансову та ф≥зичну економ≥ку. Ќайважлив≥ше, що центральний банк встановлюЇ правила платеж≥в. ¬≥н робить це, випускаючи безпосередньо готов≥ грош≥ гот≥вку.

÷ентральний банк сполучаЇ в соб≥ риси звичайноњ (комерц≥йноњ) банк≥вскоњ установи ≥ державного в≥домства, що маЇ в≥дпов≥дн≥ владн≥ функц≥њ в област≥ орган≥зац≥њ грошово-кредитного об≥гу. як ≥ будь-¤ка банк≥вська установа, ÷Ѕ маЇ баланс Ц активи ≥ пасиви.

Ѕ≥льшою м≥рою ÷Ѕ п≥дзв≥тний безпосередньо парламенту чи створен≥й парламентом спец≥альн≥й ком≥с≥њ.  ер≥вника центрального банку призначаЇ голова держави чи парламент.

Ќезалежно в≥д того, належить чи н≥ кап≥тал центрального банку держав≥, ≥сторично м≥ж банком ≥ ур¤дом складаютьс¤ т≥сн≥ звТ¤зки. ”р¤д зац≥кавлений у над≥йност≥ ÷Ѕ в силу особливоњ рол≥ останього в проведенн≥ економ≥чноњ пол≥тики ур¤ду.

ќднак т≥сн≥ звТ¤зки з державою не означають, що ур¤д може безмежно впливати на пол≥тику центрального банку. Ќезалежно в≥д належност≥ кап≥талу центральний банк ¤вл¤Їтьс¤ юридично самост≥йним. «начна ступ≥нь незалежност≥ ÷Ѕ ¤вл¤Їтьс¤ необх≥дною умовою ефективност≥ його д≥¤льност≥, ¤ка нер≥дко вступаЇ в протир≥чч¤ з короткостроковими ц≥л¤ми ур¤ду. ¬ той же час незалежн≥сть ÷Ѕ в≥д ур¤ду маЇ в≥дносний характер в тому розум≥нн≥, що економ≥чна пол≥тика не може бути усп≥шною без ч≥ткого погодженн¤ ≥ т≥сноњ взаЇмод≥њ њњ основних елемент≥в: грошово-кредитноњ ≥ ф≥нансовоњ пол≥тики.

¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ на прот¤з≥ багатьох рок≥в, функц≥њ центрального банку формулюютьс¤ майже незм≥нно:

монопол≥¤ грошовоњ ем≥с≥њ;

функц≥њ банка-ур¤ду (зокрема, виконанн¤ бюджету ≥ управл≥нн¤ державним боргом);

банка-банк≥в (розрахунковий центр, кредитор останьоњ над≥њ);

пров≥дник оф≥ц≥йноњ грошово-кредитноњ ≥ валютноњ пол≥тики;

орган нагл¤ду за банками ≥ ф≥нансовими ринками.

ќднак, в≥дм≥чаЇтьс¤ зниженн¤ значенн¤ функц≥й ем≥с≥йноњ монопол≥њ ≥ розрахункового центру в звТ¤зку з модиф≥кац≥Їю грошового об≥гу ≥ застосуванн¤м електронних розрахункових систем.

ћонопол≥¤ ем≥с≥њ грошових знак≥в належить центральним банкам часто т≥льки у в≥дношенн≥ банкнот. „еканка монет ≥ ем≥с≥¤ казначейских б≥лет≥в зд≥йснюЇтьс¤ скарбницею. якогось суворого плануванн¤ ем≥с≥њ банкнот в крањнах «аходу не ≥снуЇ. Ѕанк јнгл≥њ, наприклад, при ем≥с≥њ пересл≥дуЇ ц≥ль зменшенн¤ витрат на виготовленн¤ банкнот шл¤хом випуску в об≥г грошей, шо були у користуванн≥.

як особлив≥сть, можемо в≥дзначити функц≥ю нагл¤ду ÷Ѕ:

захист м≥лких вкладник≥в в≥д поганого управл≥нн¤ ≥ шахрайства;

захист кл≥Їнт≥в банку в≥д Ђсистемного ризикуї, захист страховим фондом або власним фондом ур¤ду в≥д втрат в тих крањнах, ¤к≥ мають нац≥ональн≥ системи страхуванн¤ депозит≥в чи зд≥йснюють ≥нш≥ м≥ри по захисту банк≥вських вкладник≥в;

забезпеченн¤ дов≥ри вкладник≥в ≥ населенн¤ до ф≥нансово-кредитноњ системи в ц≥лому ≥ до кредитних ≥нститут≥в зокрема.

1	2	3	4

Ќазва: ÷ентральний банк ≥ монетарна пол≥тика
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1603 прочитано)