≈коном≥чн≥ теми > ÷≥на - њњ суть та процес формуванн¤...

покупц≥, ¤к≥ мало ц≥кавл¤тьс¤ ц≥нами - апатичн≥ покупц≥ .

ѕроте, найголовн≥шим фактором, що впливаЇ на ц≥ну, а значить, ≥ на всю п≥дриЇмницьку д≥¤льн≥сть господарського субЇкту Ї державне регулюванн¤ ц≥н.

≤снують пр¤м≥ м≥ри, що зд≥йснюютьс¤ шл¤хом встановленн¤ певного пор¤дку ц≥ноутворенн¤ та так≥, що безпосередньо направлен≥ на зм≥ну коньюктури ринку, створенн¤ певного положенн¤ в област≥ ф≥нанс≥в, валютних та податкових операц≥й, оплати прац≥.

¬ —Ўј держава регулюЇ 5 - 10 % ц≥н, головним чином в галуз¤х, де ≥снуЇ монопол≥¤ ( с≥льське господарство, енергетика, звТ¤зок ). ¬ япон≥њ держава регулюЇ б≥л¤ 20% споживчих ц≥н ( в тому числ≥ так≥ важлив≥, ¤к тарифи на електроенерг≥ю , газ, зал≥зничн≥, варт≥сть медичного обслуговуванн¤ та осв≥ти, ц≥ни на рис, мТ¤со, воду, молочн≥ продукти ). ¬ Ўвейцар≥њ федеральне в≥домство з контролю за ц≥нами в законодавчому пор¤дку ф≥ксуЇ близько 50% обЇму товарноњ продукц≥њ с≥льського господарства. ќбмежене регулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на текстильн≥ товари, од¤г, ≥грашки, музичн≥ ≥нструменти та де¤к≥ ≥нш≥ товари. ¬ дуже поодиноких випадках ( загроза

в≥йни, загроза загального п≥двищенн¤ ц≥н ) можна напр¤му вплинути на ц≥ни, тобто заморозити њх, ¤к, наприклад, у Ўвец≥њ. ѕроте, це маЇ обовТ¤зково бути передбаченим законодавством.

Ќе сл≥д також забувати про високий р≥вень монопол≥зац≥њ в≥тчизн¤ноњ промисловост≥. ƒл¤ в≥дверненн¤ д≥й п≥дприЇмств Ц монопол≥ст≥в, що направлен≥ на приниженн¤ ≥нтерес≥в других п≥дприЇмств та шкод¤ть ефективному функц≥онуванню товарних ринк≥в, держава ввела ренла регулюванн¤ ц≥н на продукц≥ю, ¤ку вони випускають. ўодо п≥дприЇмств Ц монопол≥ст≥в зд≥йснюютьс¤ сл≥дуюч≥ методи регулюванн¤ ц≥н .

встановлюЇтьс¤ гранична ц≥на, це свого роду заморожннн¤ ц≥ни.“акий метод особливо важливий в умовах деф≥циту товару. ѕроте, багато розвинутих крањн у в≥дношенн≥ товар≥в першоњ необх≥дност≥ та продукт≥в харчуванн¤ давно в≥дмовились в≥д даного методу;

встановлюЇтьс¤ ф≥ксована ц≥на;

при п≥двищенн≥ ц≥н встановлюютьс¤ граничн≥ надбавки - коеф≥ц≥Їнти зм≥ни ц≥н;

застосовуютьс¤ граничн≥ р≥вн≥ рентабельност≥ ≥ розм≥ри торг≥вельноњ знижки.

Ќа р≥шенн¤ питань щодо ц≥ноутворенн¤ впливають учасники канал≥в товароруху в≥д виробника до оптовоњ та роздр≥бноњ торг≥вл≥. ¬с≥ вони намагаютьс¤ зб≥льшити обЇм реал≥зац≥њ та прибутку, встановити б≥льший контроль за ц≥нами. “аким чином, ф≥рмаЦвиробник впливаЇ на ц≥ну товару, використовуючи систему монопольного товароруху, звод¤чи до м≥н≥му продаж товар≥в безпосередньо через магазини, що зазвичай в≥ддають перевагу торг≥вл≥ за зниженими ц≥нами зметою приверненн¤ ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ покупц≥в. —аме тому, виробнику набагато виг≥дн≥ше в≥дкривати власн≥ магазини, де в≥н сам може контролювати ц≥ни. «в≥дси випливаЇ, щоб дос¤гти згоди вс≥х учасник≥в каналу збуту зр≥шенн¤ми стосовно ц≥н, виробнику необх≥дно дотримуватис¤ дек≥лькох немаловажливих умов:

забезпечити в≥дпов≥дну частку прибутку кожному учаснику дл¤ покритт¤ його витрат ≥ отриманн¤ доход≥в;

надати гарант≥й оптов≥й та роздр≥бн≥й торг≥вл≥ в отриманн≥ продукц≥њ за найнижчими ц≥нами;

запропонувати особливих пропозиц≥й;

надавати знижки зц≥ни на визначений пер≥од;

пропонувати безкоштовну частину з парт≥њ товару дл¤ стимулюванн¤ закупок оптовоњ та роздр≥бноњ торг≥вл≥.

“ому, зважаючи перш за все на вищезгадан≥ фактори, на рух ц≥н найвагом≥шого впливу спричин¤Ї динам≥ка ц≥ни виробництва товару. «в≥дси випливаЇ, що зростанн¤ ефективност≥ прац≥, зниженн¤ витрат на предмети прац≥ та сировину на одиницю продукц≥њ викликаЇ зниженн¤ ц≥ни ≥ навпаки. «вичайно, можна припустити, що з прискоренн¤м темп≥в науковоЦтехн≥чного прогресу в≥дбудетьс¤ зниженн¤ ринкових ц≥н. ѕроте, практика доводить , що що в розвинених крањнах дос¤гненн¤ науковоЦтехн≥чного прогресу не призводить в р¤д≥ галузей до зниженн¤ вартост≥ товар≥в. ÷е можна по¤снити й тим, що д≥¤ ≥нших фактор≥в, таких ¤к пол≥тика монопол≥й та ≥нфл¤ц≥¤, ви¤вл¤ютьс¤ набагато сильн≥шими. ќднак, за б≥льшим Укругом Ф товар≥в вплив ц≥ни виробництва на р≥вень роздр≥бних ц≥н дуже сильний.

ѕроцес ц≥ноутворенн¤ на п≥дприЇмствах ”крањни.

¬икористанн¤ короткостроковоњ тактики ц≥ноутворенн¤ не даЇ можливост≥ управл≥нц¤м п≥дтримувати над≥йну довгострокову рентабельн≥сть дл¤ вир≥шенн¤ проблем, пов¤заних з витратами, споживачами та конкурентами. ƒовгострокова рентабельн≥сть ≥ становище м≥ж конкурентами потребують такоњ стратег≥њ ц≥ноутворенн¤. ¬несемо де¤к≥ уточненн¤ щодо складанн¤ стратег≥њ ц≥ноутворенн¤. ¬она складаЇтьс¤:

внутр≥шньоњ структури витрат компан≥њ по кожному продукту, груп≥ продукт≥в чи споживач≥в;

Ђспоживацькоњ чутливост≥ї ≥ того, ¤к споживач≥ ц≥н¤ть ун≥кальн≥ ¤кост≥ продукц≥њ даноњ ф≥рми;

становище м≥ж конкурентами, за виключенн¤м потенц≥йноњ можливост≥ ≥ стратег≥њ;

ѕ≥дсумувавши, можна сказати, що рентабельна пол≥тика ц≥ноутворенн¤ потребуЇ розум≥нн¤ взаЇмод≥њ трьох сил Ц витрат, споживачч≥в та конкурент≥в, - забезпеченн¤ водночас њх оптимального поЇднанн¤.

–озум≥нн¤ структури витрат.

ћожна сказати, що основною ≥нформац≥Їю про витрати дл¤ потреб ц≥ноутворенн¤ Ї в≥домост≥. ћожна сказати, що основною ≥нформац≥Їю про витрати дл¤ потреб ц≥ноутворенн¤Ї в≥домост≥ про те, ¤ким чином зм≥нюютьс¤ витрати з зм≥ною обЇму продажу . “аким чином, розум≥нн¤ структури витрат (чи Ї витрати простими або пост≥йними при продажу додаткових обЇм≥в продукц≥њ) просто необх≥дне розум≥нн¤ дл¤ встановленн¤ рентабельного поЇднанн¤ граничного р≥вн¤ ц≥ни та розм≥р≥в сегменту ринку. “ому, перш за все, при зм≥н≥ ц≥ни сл≥д визначити д≥йсну природну варт≥сть продукц≥њ, тобто, ¤к≥ саме витрати було зроблено, ¤кщо товар купили ≥ ¤к≥, ¤кщо товар так ≥ не купили. “о ж витрати, ¤к≥ не зм≥нюютьс¤, не впливають на рентабельн≥сть ц≥ноутворенн¤. «вичайно, пост≥йн≥ витрати важлив≥, в першу чергу дл¤ визначенн¤ к≥нцевоњ рентабельност≥, але вони, разом з тим, не впливають на зм≥ни рентабельност≥, пов¤зан≥ з п≥двищенн¤м або пониженн¤м ц≥н.  ер≥вники можуть встановити граничний р≥вень ц≥ни продукц≥њ , визначивши д≥йсну варт≥сть продаж≥в. ѕро це можна дов≥датись, в≥дн¤вши в≥д ц≥ни приросну зм≥нну варт≥сть. «в≥дси можна розрахувати точку беззбитковост≥ при зм≥н≥ обЇм≥в продажу. “аким чином:

% зм≥ни точки беззбитковост≥ = зм≥ни в ц≥н≥ витрати Ц граничний р≥вень зм≥неноњ ц≥ни

¬икористовуючи цю формулу, можна одночасно згладити ≥ конфл≥кти м≥ж в≥дд≥лами ф≥нанс≥в та збуту. “ак, наприклад, ¤кщо управл≥нець з в≥дд≥лу збуту хоче знизити ц≥ну, щоб стимулювати продаж товар≥в, то за ц≥Їю формулою в≥н може визначити, наск≥льки сл≥д зб≥льшити обЇм продужу, щоб дос¤гти тих же р≥вн≥в у ф≥нансових результатах..

ћетодики встановленн¤ ц≥н за географ≥чною ознакою.

¬ищезгадан≥ фактори враховують витрати, ¤к≥ виникають через необх≥дг≥сть транспортуванн¤ продукц≥њ. “ак, залежно в≥д розпод≥лу обов¤зк≥в з транспортуванн¤ товар≥в ≥ участ≥ постачальник≥в та споживач≥в у компенсац≥њ транспортних витрат проводитьс¤ так зване франкуванн¤ ц≥н. ÷е означаЇ, що вс≥ витрати з транспортуванн¤ продукц≥њ до названого пункту вход¤ть у ц≥ну товару. ≤снуЇ 6 вид≥в франко - ц≥н:

франко- склад постачальника ( витрати на виробництво продукц≥њ та маркетинг)

франко-станц≥¤ в≥дправленн¤ ( витрати на транспортуванн¤ товар≥в на станц≥ю в≥дправленн¤)

франко- вагон на станц≥њ в≥дправленн¤ ( витрати на завантаженн¤ ≥ збер≥ганн¤ продукц≥њна станц≥њ в≥дправленн¤)

франко- вагон на станц≥њ призначенн¤ (транспортний тариф в≥д станц≥њ в≥дправленн¤ до станц≥њ призначенн¤)

франко-станц≥¤ призначенн¤ ( витрати на вивантаженн¤ ≥ збер≥ганн¤ продукц≥њ на станц≥њ призначенн¤)

франко- склад спгоживача ( витрати на доставку продукц≥њ).

–≥зновидами методик встановленн¤ ц≥н за географ≥чною ознакою Ї њх розрахунок щодо ¤кихось базових пункт≥в територ≥њ, а також визначенн¤ зональних ц≥н.

”правл≥нн¤ ц≥нами на п≥дприЇмств≥.

” маркетингов≥й д≥¤льност≥ ф≥рм чи п≥дпрЇмств розрахунок ц≥н- це т≥льки перший крок до розв¤занн¤ одн≥Їњ з найважлив≥ших проблем ринковоњ д≥¤льност≥. Ќадал≥ ц≥на товар≥в та послуг регулюЇтьс¤ в≥дпов≥дно до загальних зм≥н ц≥н ф≥рми, зм≥н коньюктури ринку тощо. ќтже, управл≥нн¤ ц≥нами- це загальн≥ правила, ¤кими керуЇтьс¤ п≥дприЇмство, приймаючи р≥шенн¤ в≥дпов≥дно до стратег≥њ ≥ тактики д≥¤льност≥.” процнс≥ управл≥нн¤ ц≥нами можуть бути використан≥ так≥ принципи.

ѕол≥тика поступового зниженн¤ ц≥н. ¬она характеризуЇтьс¤ в≥дносно високими ц≥нами п≥д час виведенн¤ на ринок нового продукту. ƒал≥, коли зростаЇ конкуренц≥¤, ц≥ни поступово знижуютьс¤. ™ к≥лька передумов дл¤ використанн¤ такоњ ц≥новоњ пол≥тики:

на¤вн≥сть досить великоњ к≥лькост≥ потенц≥йних покупц≥в з високою куп≥вельною спроможн≥стю ≥ гострою потребою в даному товар≥

компенсац≥¤ високого р≥вн¤ ц≥н

незначний ступ≥нь привабливост≥ продукту ≥ високий р≥вень ц≥н на нього дл¤ потенц≥йних конкурент≥в

обов¤зкова в≥дпов≥дальн≥сть високоњ ц≥ни висок≥й ¤кост≥ продукту.

ќсновоњ перевагою такоњ пол≥тики Ї та проста ≥стина, що ц≥низавжди легше зменшувати. «авд¤ки цьому продукт тривалий час збер≥гаЇ свою ринкову приваблив≥сть, обс¤ги збуту. ќсновною проблемою тут Ї встановленн¤ початкового р≥вн¤ ц≥н, ¤кий давав би в≥льну можлив≥сть поступового њх зниженн¤

ѕол≥тика зн≥манн¤ вершк≥в. “ака пол≥тика використовуЇтьс¤ щодо товар≥в, ¤к≥ належать до категор≥њ модних новинок. ¬она характеризуЇтьс¤ максимально високими ц≥нами п≥д час виведенн¤ на ринок новинки. ѕередумовами њњ використанн¤ Ї готовн≥сть споживача купити новинку за найвищу ц≥ну, нечутлив≥сть попиту, на¤вн≥сть в≥дпов≥дного ц≥нового сигмента ринку, необ≥знан≥сть покупц≥в з реальними витратами виробника, а також мала ймов≥рн≥сть швидкоњ реакц≥њ конкурент≥в.ѕеревагами такоњ пол≥тики Ї можлив≥сть швидкого покритт¤ витрат на виробництво ≥ маркетинг, отриманн¤ в≥дпов≥дних прибутк≥в, п≥двищенн¤ ≥м≥джу ф≥рми ¤к п≥дприЇмства- новатора,а також уникненн¤ небажаного аж≥отажного попиту. ѕроте таке п≥дприЇмство високим р≥внем ц≥н приваблюЇ конкурент≥в, що може змусити його в≥дмовитись в≥д випуску даного продукту.

ѕол≥тика проникненн¤.¬она характеризуЇ пор≥вн¤но низьк≥ ц≥ни, що робить можливим проникненн¤ п≥дприЇмства на нов≥ ринки, створенн¤ достатнього попиту. “ак≥ ц≥ни можуть бути п≥двищен≥, наприклад ,за рахунок п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ.√оловна передумова використанн¤ такоњ пол≥тики пол¤гаЇ у на¤вност≥ необх≥дноњ к≥лькост≥ товар≥в, що робить можливим дос¤гненн¤ великих обс¤г≥в товарообороту, достатн≥х дл¤ проходженн¤ точки беззбитковост≥.

ѕол≥тика диференц≥юванн¤ ц≥н. ÷е продаж свого того самого продукту р≥зним покупц¤м за р≥зними ц≥нами. “ака пол≥тика маЇ два завданн¤:

пристосуватись до умов р≥зних ринк≥в, де ≥снують р≥зн≥ умови конкуренц≥њ, ≥нтенсивн≥сть попиту, сприйн¤тт¤ ц≥ни

дос¤гти виробничо-економ≥чних чи лог≥стичних переваг з погл¤ду впливу на повед≥нку споживач≥в за рахунок продажу великих парт≥й товару, в≥рог≥дн≥шого розпод≥лу замовлень в час≥

–озр≥зн¤ють к≥лька вид≥в ц≥новоњ диференц≥ац≥њ:

просторову 9 р≥зн≥ ц≥ни в крањн≥ та за њњ межами)

часову( сезонн≥ знижки та надбавки)

залежно в≥д способу використанн¤ продукту ( паливо ¤к сировина чи ¤к пальне дл¤ двигун≥в)

загрупами споживач≥в ( використанн¤ п≥льгових тариф≥в дл¤ л≥тн≥х людей чи студент≥в)

залежно в≥д к≥лькост≥ ( знижки у раз≥ куп≥вл≥ ц≥лих упаковок товару, а не одиничних екземпл¤р≥в)

” р≥зних крањнах до такоњ ц≥новоњ пол≥тики ставл¤тьс¤ неоднозначно. ѕодекуди њњ квал≥ф≥кують ¤к ц≥нову дискрим≥нац≥ю, що пересл≥дуЇтьс¤ законом.

ѕол≥тика престижних ц≥н.÷е висок≥ ц≥ни на продукти справд≥ високоњ ¤кост≥.“ак≥ продукти мус¤ть пост≥йно здобувати ≥ п≥дтримувати свою високу репутац≥ю, отже, основна проблема- пост≥йне п≥двищенн¤ ¤к≥сних характеристик, його ≥м≥джу, збереженн¤ традиц≥й хорошоњ ф≥рми, незважаючи на будь- ¤к≥ конюктурн≥ зм≥ни.

ѕол≥тика традиц≥йного ц≥ноуворенн¤.¬она пол¤гаЇ в ор≥Їнтац≥њ на т≥ традиц≥њ, ¤к≥ ≥снують на ринку одо р≥вн¤ ц≥н на ту чи ≥ншу продукц≥ю.

ѕол≥тика шикуванн¤ ц≥н . ѓѓ використовують за продажу к≥лькох категор≥й продукту або великого асортименту в рамках одн≥Їњ категор≥њ. ÷≥ни сл≥д вишиковувати так, аби њхн≥й р¤д був достатньо диференц≥йований.

ѕол≥тика психолог≥чно крмфортних ц≥н.“ака пол≥тика бере до уваги Ђ внутр≥шню лог≥куї покупц¤, коли ц≥ни встановлюютьс¤ дещо нижчими за ¤кусь Ђ круглуї суму.

ѕол≥тика посл≥довного проходженн¤ по сегментах ринку.«астосовуЇтьс¤ у м≥ру насиченн¤ ¤когось сегмента даним товаром. “од≥ ц≥ну знижують, а товар пропонують ≥ншому сегменту, де б≥льш висока еластичн≥сть.

ѕри анал≥з≥ та визначенн≥ р≥вн¤ ц≥н п≥дприЇмець маЇ ч≥тко у¤вл¤ти загальну картину ц≥н, ¤ка характеризуЇ взаЇмозвТ¤зок ≥ взаЇмов≥дносини р≥зних вид≥в ц≥н. ƒо системи ц≥н включено р≥зн≥ елементи, ¤к≥ зазвичай розгл¤даютьс¤ ¤к окрем≥ конкретн≥ ц≥ни так ≥ попередньо визначен≥ групи ц≥н. ¬с≥ елементи системи ц≥н т≥сно взаЇмоповТ¤зан≥. ÷е насл≥док Їдиноњ методолог≥њ формуванн¤ витрат на виробництво ≥ взаЇмозвТ¤зок м≥ж вс≥ма елементами ринкового механ≥зму.

¬ѕЋ»¬ ÷≤Ќ» Ќј ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ѕ–ќ÷≈—» “ј ¬≤ƒЌќ—»Ќ»

÷≥нове регулюванн¤ економ≥чних в≥дносин.

¬ будь-¤кому сусп≥льств≥ ц≥нове регулюванн¤ в≥д≥граЇ велику роль в систем≥ розпод≥льчих в≥дносин. ¬≥д його характеру ≥ д≥Ївост≥ залежить орган≥чне поЇднанн¤ ≥нтерес≥в товаровиробник≥в ≥ держави, мотивац≥¤ прац≥, ефективн≥сть народно-господарського комплексу ≥ матер≥ального добробуту громад¤н. ќсь чому вдосконаленню ц≥нового регулюванн¤ економ≥чних в≥дносин треба прид≥л¤ти пост≥йну увагу. ќсобливо у пер≥оди кардинальних зм≥н в економ≥ц≥ крањни. ¬ нашу економ≥ку приходить ринок, ф≥лософ≥¤ ¤кого несум≥сна з директивним встановленн¤м ц≥н. як форма сусп≥ль Ц дерективних в≥дносин в≥н маЇ свою ринкову концепц≥ю ц≥ноутворенн¤, ¤ка базуЇтьс¤ на в≥дпов≥дн≥й методолог≥чн≥й основ≥ Ц теор≥њ вартост≥. ¬она посл≥довно вдосконалювалас¤ в≥дпов≥дно розвитку ринкових в≥дносин. —еред перших довгий час панувала класична теор≥¤ трудовоњ вартост≥. ѕот≥м посл≥довно зТ¤вилис¤ ≥нш≥: витрат виробництва; фактор≥в виробництва Ц прац≥, кап≥талу ≥ земл≥; граничноњ корисност≥; граничноњ продуктивност≥; попиту ≥ пропозиц≥њ. ѕроте, на мою думку, вс≥ вони мають своњ негативн≥ моменти, одноб≥чно ≥ неповно по¤снюють субстанц≥ю ц≥ни, м≥нов≥ в≥дносини товар≥в, джерела доход≥в. я вважаю, що найб≥льший вплив на сучасне ринкове ц≥ноутворенн¤ маЇ неокласична теор≥¤. јдже саме вона поЇднуЇ в соб≥ теор≥њ трудовоњ вартост≥ , граничноњ корисност≥ , а також попиту ≥ пропозиц≥њ. —уть њњ пол¤гаЇ в тому, що формуванн¤ ринкових ц≥н зумовлюЇ взаЇмод≥¤ попиту та пропозиц≥њ. ” свою чергу, зм≥на попиту в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом витрат виробництва. “обто, ¤к насл≥док це означаЇ, що в кра≥нах з розвинутими ринковими в≥дносинами на перший план висунута не ст≥льки теор≥¤ вартост≥, ск≥льки теор≥¤ ц≥ни. «в≥дси випливаЇ, що тенденц≥њ руху ц≥н у сучасному ринку зумовлен≥ складним комплексом р≥зних ц≥ноутворюючих фактор≥в. Ќаприклад, попит ≥ пропозиц≥¤, продуктивн≥сть прац≥, ефективн≥сть виробництва, цикл≥чн≥сть в≥дтворенн¤, стан грошового об≥гу, ф≥нанс≥в ≥ плат≥жного балансу, на¤вн≥сть конкуруючих виробник≥в ≥ продавц≥в, принципи державного регулюванн¤ тощо.

” ринков≥й економ≥ц≥ кожен товаровиробник, власник товару сам визначаЇ р≥вень ц≥ни, виход¤чи з напр¤м≥в д≥њ вищезгаданих чинник≥в. ѕри цьому, жорстка конкуренц≥¤ змушуЇ њх пост≥йно вишукувати резерви дл¤ зниженн¤ витрат, а одержаний прибуток сп≥вв≥дносити перш за все з авнсовим кап≥талом. “ому в≥дзначена таким чином норма прибутку п≥д впливом д≥њ конкуренц≥њ знижуЇтьс¤ до середньоњ по вс≥х галуз¤х народногосподарського комплексу. “обто ц≥на формуЇтьс¤ на основ≥ концепц≥њ ц≥ни виробництва за формулою:

÷ - — + ≈ ‘ , де

÷ - ц≥на,

— - соб≥варт≥сть,

≈ - середн¤ норма прибутку,

‘ - авансовий кап≥тал.

¬≥днесений до всього авансового кап≥талу прибуток виступаЇ ¤к регул¤тор виробництва та економ≥чних в≥дносин. ƒана формула Ї загальною дл¤ вс≥х сфер матер≥ального виробництва. —тосовно ж окремих галузей, вона набуваЇ конкретного вигл¤ду. ÷е пов¤зано з р≥зним пер≥одом об≥гу обортн≥х кошт≥в :

÷ Ц — + ≈ ( ќф + ќк   ) , де

ќф Ц основний кап≥тал,

ќк- оборотн≥й кап≥тал,

  - коеф≥ц≥Їнт пер≥оду об≥гу оборотнього кап≥талу.

—л≥д в≥дзначити, що окрем≥ економ≥сти Ц аграрники, пропонуючи дану формулу дл¤ використанн≥ в ц≥ноутворенн≥ на с≥льськогосподарську продукц≥ю, завжди додають слова Ђвключаючи варт≥сть земл≥ї. “обто, мова йде про те, щоб ввести до складу аграрного кап≥талу ц≥ну земл≥. «вичайно, дана пропозиц≥¤ безсумн≥вна. ѕроте, разом з тим , вона стосуЇтьс¤ не лише с≥льського господарства, а й ≥нших галузей. —юди можна в≥днести й ц≥ну земл≥ дл¤ просторового розм≥щенн¤ завод≥в, фабрик та ≥нших обЇкт≥в.

” крањнах з розвинутою ринковою еконои≥кою вс≥ витрати на куп≥влю чи оренду земл≥ в ус≥х сферах включаютьс¤ у масу авансового кап≥талу ≥ таким чином беруть участь у формуванн≥ ц≥ни виробництва, середньоњ норми прибутку. Ќа мою думку, наш≥й держав≥, запроваджуючи ринков≥ в≥дносини також сл≥д було б звернутис¤ до под≥бного заходу.

¬≥домий факт, що планове ≥ ринкове ц≥ноутворенн¤ Ц антиподи. “ому перех≥д в≥д одного до ≥ншого, ¤к св≥дчить анал≥з практики посткомун≥стичних держав, ви¤вивс¤ бол≥сним, важким ≥ заплутаним. ¬≥н не ¤вл¤Ї собою початку трансформац≥њ плановоњ економ≥ки в ринкову, ¤к це було в наш≥й крањн≥ в с≥чн≥ 1992 р., а њњ в≥нцем, завершальним етапом. “од≥, не створивши в≥дпов≥дного конкурентного середовища ≥ ринковоњ ≥нфраструктури, ”крањна ввела в≥льн≥ ц≥ни ≥ тарифи. „астка регульованих державою ц≥н становила 17 %. як насл≥док, всл≥д за ц≥Їю акц≥Їю розпочавс¤ обвальний р≥ст ц≥н ≥ тариф≥в. “ак, лише в в 1992 р. ц≥ни на промислову продукц≥ю зросли в 27,8 рази, на с≥льськогосподарську - в 15,2 рази, що призвело до порушенн¤ ц≥нового паритету в агропромисловому комплекс≥. Ўалений р≥ст спостер≥гавс¤ на споживчому ринку. Ѕ≥льше того, спостег≥гаючи за розвитком реформ в ”крањн≥, сл≥д визнати, що застосуванн¤ заход≥в щодо обмеженн¤, монопольне становище товаровиробник≥в т≥льки посилилось. ѕереконливий доказ Ц зростанн¤ ц≥н разом з зменшенн¤м пропозиц≥њ товао≥в. ќбс¤ги виробництва п≥дган¤лис¤ до попиту, обмеженого через п≥двищенн¤ ц≥н. –азом з тим, практика встановленн¤ ц≥н у поЇднанн≥ з пад≥нн¤м обс¤г≥в виробництва характеризуЇ небажанн¤ вдаватис¤ до заход≥в з п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, зниженн¤ його витратност≥ ≥ тому Ї про¤вом монопольноњ повед≥нки. Ќа жаль, процес ц≥ноутворенн¤ в ”крањн≥ залишаЇтьс¤ неузгодженим набором окремих р≥шень адм≥н≥стративних структур держави, ¤к≥ розробл¤ютьс¤ суто ситуативно, в раз≥ загостренн¤ кризових ¤вищ у господарств≥ або заради пол≥тичного зиску окремих владних ос≥б. јдже ц≥нова пол≥тика держави Ц ¤к загальне кер≥вництво процесом ц≥ноутворенн¤ Ц це перш за все розробка системи ресурсних норматив≥в, динам≥ка науковоЦтехн≥чного прогресу, направлена на освоЇнн¤ дос¤гнень, на пом≥рн≥ масштаби норми прибутку та на Ђцив≥л≥зовану Ђ систему оподаткуванн¤. —л≥д додати, що ”крањна все ж дос¤гла певних поступальних крок≥в в ц≥й галуз≥. “ак, наприклад, створено ƒержавний ком≥тет з контролю за ц≥нами та ц≥ноутворенн¤м, ¤кий досить вдало справл¤Їтьс¤ з своњми обов¤зками.

ѕроблеми переходу до ц≥ноутворенн¤ ринковоњ економ≥ки.

–инкова економ≥ка обЇктивно вимагаЇ впровадженн¤ в≥льних ц≥н, тобто ц≥н, ¤к≥ встановлюютьс¤ не державою, а виникають обЇктивно на ринку в умовах в≥льноњ конкуренц≥њ , з урахуванн¤м спрвжньоњ вартост≥ товару, сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на нього. ѕроцес переходу до в≥льних ц≥н досить тривалий ≥ вимагаЇ багато зусиль, передус≥м створенн¤ в≥дпов≥дних умов : л≥кв≥дац≥њ монопол≥њ приватноњ власност≥, роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ засоб≥в виробництва, виникненн¤ в≥льноњ конкуренц≥њ. ≤гноруванн¤ цього неминуче призводить до ц≥новоњ агрес≥њ на життЇвий р≥вень населенн¤.

” 19992 роц≥ в ”крањн≥ розпочалась так звана л≥берал≥зац≥¤ ц≥н без створенн¤ в≥дпов≥дних умов. ѕроцес впровадженн¤ в≥льних ц≥н нагадував спроби збудувати будинок починаючи не з фундаменту, а з даху.  р≥м того, в≥дсутн≥сть в≥льноњ конкуренц≥њ, монопол≥стичне становище багатьох державних п≥дприЇмств дало њм право встановлювати високу, надм≥рну норму рентабельност≥, аж до 600 %. ƒе¤к≥ п≥дприЇмства за рахунок зростанн¤ ц≥н намагались залатати вс≥ прорахунки в своЇму господарств≥. ≤нод≥ у соб≥варт≥сть продукц≥њ включали нав≥ть витрати на буд≥вництво обЇкт≥в соц≥ального призначенн¤.

Ўалене зростанн¤ ц≥н призводило до спаду виробництва, зниженн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤. Ќов≥ ц≥ни в ход≥ л≥берал≥зац≥њ не стали в≥льними. ѓх диктували монопол≥стичн≥ структури. –≥зниц¤ лише в тому, що ран≥ше цей процес контролювавс¤ державою, а п≥зн≥ше все було в≥ддано на в≥дкуп кер≥вникам п≥дприЇмств.

ќтже, перех≥д до в≥льних ц≥н передбачаЇ насамперед створенн¤ умов дл¤ конкуренц≥њ.

3.3 ѕриродна повед≥нка ц≥н в перех≥дний пер≥од.

–азов≥ зм≥ни ц≥н на один чи к≥лька вид≥в товар≥в ( продукт≥в, продукц≥њ ) стали, починаючи з 1990 року, досить частим ¤вищем. ” 1990 роц≥ закуп≥вельн≥ ц≥ни на продукти харчуванн¤, кольоров≥ метали, п≥двищена зароб≥тна плата в окремих галуз¤х. Ќайзначн≥шим було п≥двищенн¤ ц≥н на нафту, газ, нафтопродукти. “ак≥ ¤вища спостер≥галис¤ ≥ п≥сл¤ цього, спостер≥гатимутьс¤ ≥ в майбутньому. ≤ нии≥ визнано на¤вн≥сть диспаритету ц≥н на продукц≥ю окремих галузей економ≥ки, постаЇ питанн¤ про неох≥дн≥сть зб≥льшенн¤ у к≥лька раз≥в зароб≥тноњ плати тощо. јле до зм≥ни одн≥Їњ з ц≥н необх≥дно знати, ¤кими будуть результати - близьк≥ ≥ далек≥ - в економ≥ц≥ , зокрема у систем≥ ц≥н. ѕ≥сл¤ разовоњ ( ≥мпульсноњ ) зм≥ни одн≥Їњ з ц≥н економ≥ка, зокрема система ц≥н, ув≥йде у перех≥дний процнс, природне походженн¤ ¤кого ≥ к≥нцевий результат необх≥дно знати заздалег≥дь. ¬≥домо, що д≥њ людей без врахуванн¤ природних законом≥рностей ( ≥ тим б≥льше спр¤мованих проти них ) призвод¤ть до сумних результат≥в. “ому досл≥дженн¤ законом≥рностей перех≥дного процесу ≥ розрахунок к≥нцевих результат≥в разового збуренн¤ в систем≥ ц≥н Ї актуальним ≥ залишаЇтьс¤ таким у майбутньому.

ƒл¤ досл≥дженн¤ цих ¤вищ пропонуЇтьс¤ використовувати модель м≥жгалузевого балансу виробництва товар≥в ≥ послуг, ¤ка Ї Їдиною натуральною, такою, що в≥дображаЇ взаЇмозв¤зки галузей виробництва ≥ споживанн¤. ” нашому досл≥дженн≥ використана модель м≥жгалузевого балансу ( ћ√Ѕ ) у чистому вигл¤д≥ , без сконструйованих людиною додаткових р≥вн¤нь, ¤к≥ привнос¤ть субЇктивне ставленн¤ свого конструктора, ускладнюють модель, а , в≥дпов≥дно ≥ знижують достов≥рн≥сть одержаних за нею оц≥нок. ¬ ускладненому вид≥ ц¤ модель застосовувалас¤ дл¤ розрахунку зростанн¤ ц≥н або впливу ≥нфл¤ц≥йного ≥мпульсу, при цьому використовувавс¤ р¤д додаткових р≥вн¤нь ≥ нер≥вностей, що, однак, не додавало точност≥ прогнозов≥.

Ќаше досл≥дженн¤ виконуЇтьс¤ за умови, що ¤вище маЇ бути розгл¤нутеу чистому вигл¤д≥, тобто за вс≥х ≥нших р≥вних умов. ” даному випадку вважаютьс¤ незм≥нними ф≥зичн≥ обс¤ги виробництва ≥ технолог≥чн≥ коеф≥ц≥Їнти у натуральному вираженн≥.

¬ажлив≥сть використанн¤ модел≥ ћ√Ѕ за зв≥тним ћ√Ѕ, складеним у варт≥сн≥й форм≥, дл¤ досл≥дженн¤ повед≥нки ц≥н забезпечуЇтьс¤ тим, що будь - ¤кий елемент матриц≥ модел≥ може бути поданий ¤к добуток к≥лькост≥ та в≥дпов≥дноњ ц≥ни ( ь¤к воно ≥ Ї в д≥йсност≥ ).

ƒл¤ досл≥дженн¤ формуЇмо квадратну матрицю, ¤ка включатиме пром≥жне споживанн¤, додану варт≥сть ≥ к≥нцеве використанн¤ ( без ≥мпорту та експорту ). ѕ≥сл¤ транспортуванн¤ матриц≥ у р¤дках одержимо вс≥ складов≥ вартост≥ продукц≥њ галузей, а њх сума по р¤дку дасть обс¤г виробленоњ у галуз≥ продукц≥њ галузей, а њх сума по р¤дку дасть обс¤г виробленоњ у галуз≥ продукц≥њ. ƒал≥ навод¤тьс¤ результати розрахунк≥в, виконаних дл¤ певних ситуац≥й, ¤к≥ в≥дпов≥дабть реальним випадкам ≥ аналоги ¤ких мали або можуть мати м≥сце. як базу дл¤ розрахунку прийн¤то зв≥тн≥й ћ√Ѕ ”крањни за 1991 р., агрегований дл¤ простоти розум≥нн¤ ≥ зменшенн¤ обс¤гу розрахунк≥в до розм≥рност≥ 4х4.

–езультати досл≥дженн¤ одержан≥ у двох випадках : а) в≥ддален≥ ( к≥нцев≥ ) результати перех≥дного процесу;

б) поточн≥. залежно в≥д часу.

¬≥ддален≥ ( к≥нцев≥) результати перех≥дного процесу одержуЇмо при розв¤занн≥ системи р≥вн¤¤ь, сформованоњ за даними зв≥тного ћ√Ѕ. Ќавод¤тьс¤ результати дл¤ к≥лькох ситуац≥й.

—итуац≥¤ 1.1 ÷≥на на споживану продукц≥ю одн≥Їњ з галузей зб≥льшена разово у   раз≥в дл¤ вс≥х галузей, що њњ споживають ≥ залишаЇтьс¤ на цьому р≥вн≥ до к≥нц¤ перех≥дного процесу. јналоги з житт¤ - п≥двищенн¤ вс≥х ц≥н у   раз≥в.

—итуац≥¤ 1.2 ÷≥на на один з елемент≥в витрат в одн≥й з галузей зб≥льшена у   раз≥в ≥ збер≥гаЇтьс¤ дал≥ на цьому п≥двищеному р≥вн≥. јналог у практиц≥ - п≥двищенн¤ зарплати ( оплати прац≥ найманих прац≥вник≥в ) в одн≥й з галузей.  ≥нцевий результат - п≥двищенн¤ ус≥х ц≥н у   раз≥в.

ƒл¤ цих двох ситуац≥й одержуЇмо однаков≥ результати дл¤ будь - ¤ких галузей ≥ елемент≥в ц≥н, включаючи амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ ≥ вс≥ складов≥ чистоњ продукц≥њ.

≥ елемент≥в ц≥н, включаючи амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ ≥ вс≥ складов≥ чистоњ продукц≥њ.

Ќа практиц≥ в таких ситуац≥¤х потр≥бно в≥дпов≥дно ≥ндексувати зарплату, основн≥ та оборотн≥ ( матер≥альн≥ та грошов≥ ) фонди, амортизац≥йний фонд та ≥н., зб≥льшувати масу засоб≥в платеж≥в. ѕри цьому в≥дпов≥дно зниз¤тьс¤ куп≥вельна споможн≥сть нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ та њњ курс щодо стаб≥льних ≥ноземних валют. ѕроте куп≥вельна спроможн≥сть населенн¤ збережетьс¤ або в≥дновитьс¤. ¬ ≥зольован≥й або керован≥й внутр≥шн≥ми ≥ зовн≥шн≥ми зв¤зками систем≥ перех≥дний процес завершивс¤ б зм≥ною масштабу ц≥н, ¤кби д≥њ людей в≥дпов≥дали њх природн≥й повед≥нц≥.

—итуац≥¤ 1.3 ¬она характеризуЇтьс¤ втручанн¤м людини, ¤ка не враховуЇ природньоњ повед≥нки ц≥н або намагаЇтьс¤ обмежити природн≥й х≥д процесу. “ак, у наш≥й практиц≥ були вжит≥ обмеженн¤ на ≥ндексац≥ю зарплати, не ≥ндексувалис¤ оборотн≥ кошти, затримувалас¤ ≥ндексац≥¤ основних ≥ матер≥альних оборотн≥х засоб≥в, були знижен≥ норми амортизац≥њ основних фонд≥в, не ≥ндексувавс¤ амортизац≥йний фонд ≥ т.п.

ѕод≥бна ситуац≥¤ з≥м≥тована в модел≥ 1 ( див. ƒодатки ). —творюЇтьс¤ враженн¤, що дос¤гнуто обмеженн¤ зростанн¤ ц≥н: ц≥на виробленоњ продукц≥њ в галуз¤х а-д зростаЇ не в 4 рази . а в≥дпов≥дно в 2,83; 2,18; 2,29;≥ 2,36 рази. ѕроте при цьому виникають диспропорц≥њ : ¤кщо у вих≥дн≥й матриц≥ фонд споживанн¤ ≥ нагромадженн¤ ( гТ-дТ) дор≥внюЇ вартост≥ продукц≥њ, що направл¤Їтьс¤ на дан≥ ц≥л≥ ( г- д), то у к≥нцев≥й в≥н уже на 8% менший, а за особистим споживанн¤м нав≥ть на 15%.  олишн≥й обс¤г продукц≥њ, виробленоњ дл¤ невиробничого споживанн¤ ≥ нагромадженн¤, не може бути викуплений , ≥ виникаЇ обЇктивна необх≥дн≥сть у зниженн≥ обс¤г≥в виробництва у вс≥х галуз¤х.

¬»—Ќќ¬ » “ј ѕ–ќѕќ«»÷≤ѓ.

¬изначенн¤ р≥вн¤ прибутку ≥ рентабельност≥ безпосередньо залежить в≥д р≥вн¤ витрат виробництва ≥ ц≥ни конкурентних товар≥в , що випускаютьс¤ виробничими в≥дд≥ленн¤ми чи ф≥рмою вц≥лому. Ќормативна норма прибутку встановлюЇтьс¤ з врахуван¤м т≥Їњ норми прибутк≥в, ¤ку вище кер≥вництво вважаЇ за необх≥дне отримати дл¤ забезпеченн¤ подальшого розвитку ф≥рми. “ому р≥вень ц≥н визначають перш за все, виход¤чи з ц≥лей дос¤гненн¤ певного спланованого р≥вн¤ прибутку ( зв≥дси ≥ назва Ђ ц≥льове ц≥ноутворенн¤ ). —л≥д додати, що ц≥нова норма прибутку встановлюЇтьс¤ на плановий пер≥од диференц≥йовано за кожним товаром чи групою товар≥в, а скор≥ше всього за окремим п≥дрозд≥лом, ¤кий виступаЇ центром прибутку. ѕроводженн¤ такоњ пол≥тики передбачаЇ наданн¤ виробничим в≥дд≥лам ≥ закордонним компан≥¤м самост≥йност≥ у встановленн≥ ц≥н, ¤к≥ зазвичай прир≥внюютьс¤ до р≥вн¤ ринкових. —ам же метод даного ц≥ноутворенн¤ часто використовуЇтьс¤ при укладанн≥ угод ≥з зовн≥шн≥ми контрагентами та внутр≥шньоф≥рмовими поставками. јле оск≥льки цей метод ор≥ЇнтуЇтьс¤ на збереженн¤ самих ц≥н прот¤гом певного планового пер≥оду, в≥н слабо стимулюЇ д≥¤льн≥сть управл≥нц≥в , ¤к≥ керують закордонними ф≥л≥алами та доч≥рн≥ми п≥дприЇмствами. “ому де¤к≥ компан≥њ внос¤ть корективи до ц≥льовоњ норми прибутку, робл¤чи њњ рухомою в певних межах, щоб краще враховувати попит ≥ умови конкуренц≥њ на зовн≥шньому ринку. “акож даний метод використовуЇтьс¤ при визначенн≥ розрахункових ц≥н в поЇднанн≥ з методом рухомоњ ц≥ни. јле, сл≥д додати, що в ц≥л¤х перерозпод≥лу чи викачуванн¤ прибутк≥в використовуютьс¤ не лише завищен≥ ц≥ни на товарн≥ поставки, але й встановлюютьс¤ висок≥ ставки в≥драхувань за представленими патентами та л≥цензц¤ми , техн≥чними послугами та ноу- хау. “ому, ¤к вже наголошувалось в основн≥й частин≥, потр≥бно проводити гнучку систему ц≥н, ¤ка спр¤мовуЇтьс¤ на встановленн¤ в рамках ф≥рми таких ц≥н, що мають здатн≥сть призводити до м≥н≥мальних витрат виробництва, при чому не за кожним в≥докремленим п≥дрозд≥лом, а по п≥дприЇмству вц≥лому. ѕроведенн¤ глобальноњ пол≥тики передбачаЇ, що вище кер≥вництво розробл¤Ї методолог≥чн≥ принципи побудови ц≥н, визначаЇ њх структуру ≥ р≥вень ¤к у в≥дносинах з зовн≥шн≥ми контрагентами , так ≥ у внутр≥шньоф≥рмових поставках. √нучк≥сть ц≥новоњ пол≥тики в батьох аспектах визначаЇтьс¤ поЇднанн¤м в управл≥нн≥ принцип≥в централ≥зац≥њ ≥ децентрал≥зац≥њ. Ќа де¤ких п≥дприЇмствах кер≥вництво саме розробл¤Ї стандарти ц≥ноутворенн¤ ≥ Їдин≥ базиси ц≥н на кожен вир≥б у загальних масштабах. ¬≥дхиленн¤ в≥д них допускаютьс¤ лише у ситуац≥¤х, спричинених занадто жорсткою конкуренц≥Їю. ¬ таких випадках гнучк≥сть ц≥н дос¤гаЇтьс¤ за допомогою знижок в≥дносно прейскурантноњ ц≥ни.

¬ залежност≥ в≥д ц≥лей ≥ стратег≥њ, що розробл¤ютьс¤ у виробничому в≥дд≥ленн≥, визначаютьс¤ основн≥ напр¤мки ц≥новоњ пол≥тики, а саме : ор≥Їнтац≥¤ на забезпеченн¤ рентабельност≥ виробництва, на р≥вень ¤кост≥ товару, на ринков≥ умови та конкуренц≥ю, на збереженн¤ чи зб≥льшенн¤ ринковоњ частки, на стаб≥льн≥сть ц≥н в наступному плановому пер≥од≥. “аким чином, зв≥дси випливаЇ, що ц≥на ¤к економ≥чна категор≥¤ в≥дображаЇ умови або економ≥чн≥ в≥дносини реал≥зац≥њ товар≥в. ¬она Ї груповим виразом вартост≥, оск≥льки в≥дображаЇ р≥вень господарюванн¤.  р≥м того, р≥вень ц≥н на п≥дприЇмств≥ може носити ¤к обл≥ково- анал≥тичний характер так ≥ стимулюючий, що в свою чергу в≥д≥граЇ немаловажливу роль. јдже, це Ї пр¤мим спри¤нн¤м пошуку резерв≥в дл¤ зниженн¤ соб≥вартост≥, зменшенню конкурентноњ боротьби за ринки збуту та переливу кап≥талу з одн≥Їњ галуз≥ в ≥ншу. ј це в свою чергу призводить до численних зм≥н ( ¤к в позитивну так ≥ негативну сторону ) загального становища п≥дприЇмства та його становища на ринку.Ќа мою думку в наш час було б варто прилити б≥льше уваги ц≥ноутворенню на п≥дприЇмствах. јдже зазвичай п≥дприЇмство опин¤Їтьс¤ в скрутному становищ≥ анал≥зуючи вс≥ фактори ц≥ноутворенн¤ та власн≥ витрати при встановленн¤ ц≥ни. ¬се це насл≥дки багатьох причин, але найб≥льшоњ шкоди , на мою думку, завдаЇ податкова система. “ож насамперед при анал≥з≥ проблем ц≥ноутворенн¤ сл≥д було б перегл¤нути п≥дгрунт¤ державного оподаткуванн¤ ≥ узгодити його з ус≥ма причетними чинниками.

—ѕ»—ќ  Ћ≤“≈–ј“”–».

1. Ѕойчак ≤. ћ., ’ар≥в Ќ.—., ’опчан ћ.≤. ≈коном≥ка п≥дприЇмств.- Ћ.: —полом, 1999.

2. Ѕороздин ё.¬. ÷енообразование и потребительска¤ стоимость продукции. - ћ. : Ёкономика, 1975 .

¬арга ¬.”. ƒеньги и цены. ћирова¤ економика и международные отношени¤.-є 12- 1992.

¬асильева Ќ.—.,  озлова Ћ. ». ‘ормирование цены в рыночных услови¤х. - ћ.: Ѕизнес, 1995.

¬олков ќ.». Ёкономика предпри¤ти¤ . - ћ.: »нфра, 1999.

√альч≥нський ј.—., ™щенко ѕ.—., ѕалк≥н ё.≤. ќснови економ≥чноњ теор≥њ.-  .: ¬ища школа, 1995.

√орфинкель ¬.я., Ўвандар ¬.ј. Ёкономика предпри¤ти¤.-ћ.: ёнити, 1998.

 алин≥ченко ≤.¬. ≤мпульсивн≥ ¤вища в економ≥ц≥: природна повед≥нка ц≥н. ≈коном≥ка ”крањни.- є 11- 1998.

 алита Ќ.—.,—пицына “.ё.,  ожуховский  .Ћ., ÷ена и ценообразование . —осто¤ние, проблемы, перспективы.-  .: ¬ыща школа, 1988.

 орниенко ¬.“. ÷ена и народное потребление. - ћ.: «нание,1963.

ћедведев ¬.ј. «акон стоимости и материальные стимулы производства. - ћ.: Ёкономика, 1968.

ѕримак “. ќ. ≈коном≥ка п≥дприЇмств.- .: ћј”ѕ,1999.

„а¤нов ј.¬ . »збранные труды.-ћ.: ‘инансы и статистика, 1991.

–озбудова держави. -є 7/8,1997.

-є 1/2,1998.

ƒќƒј“ »

“аблиц¤ 1.

¬плив ц≥новоњ еластичност≥ на загальну виручку ≥ реакц≥ю покупц≥в.

1	2	3	4	5

Ќазва: ÷≥на - њњ суть та процес формуванн¤...
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (4920 прочитано)