∆урнал≥стика > ƒ≥алектика зм≥сту ≥ форми у журнал≥стиц≥

ƒ≥алектика зм≥сту ≥ форми у журнал≥стиц≥

“еоретики ≥ практики журнал≥стики широко оперують такими пон¤тт¤ми, ¤к зм≥ст ≥ форма. ÷≥ категор≥њ д≥стали в науков≥й л≥тератур≥ ч≥тке витлумаченн¤. “ак, зм≥ст журнал≥стського твору (тексту) визначаЇтьс¤ ¤к "певним чином упор¤дкована сукупн≥сть елемент≥в ≥ процес≥в", що його утворюють ≥ "характеризують його глибинн≥ зв'¤зки, основн≥ риси ≥ тенденц≥њ" [1]. ј форма тлумачитьс¤ ¤к "спос≥б об'Їктивного ≥снуванн¤ ≥ вираженн¤ зм≥сту" [2].

«м≥ст ≥ форма - це досить м≥стк≥, Їмн≥, внутр≥шньо насичен≥, багатопланов≥ категор≥њ. ƒо них не можна п≥дходити спрощено, пр¤мол≥н≥йно, обмежуючи њх лише ¤коюсь ≥з њх стор≥н. «м≥ст журнал≥стського тексту не вичерпують життЇв≥ ¤вища ≥ факти. «≥бран≥ й осмислен≥, вони в≥дтворюютьс¤ автором в≥дпов≥дно до його задуму, обумовленоњ ним теми, досл≥джуваноњ проблеми, ≥дейноњ позиц≥њ ≥ принциповоњ концепц≥њ. ќтже, не лише в≥д≥брана журнал≥стом ≥нформац≥¤ (р≥зноман≥тн≥ в≥домост≥, факти, св≥дченн¤, докази, документи), але й задум, тема, проблема, ≥де¤, концепц≥¤ твору виступають ¤к складов≥ його зм≥сту. “е ж саме в≥дбуваЇтьс¤ ≥ з формою. ѓњ елементами - на р≥вн≥ конкретного тексту - Ї мова ≥ стиль, жанрова структура, сюжет, композиц≥¤, арх≥тектон≥ка, мелод≥¤, ритм, тон викладу тощо [3].

 ожна ≥з означених категор≥й - це в≥дпов≥дним чином функц≥онуюча система тих компонент≥в, з ¤ких вона вичинюЇтьс¤. “о не Ї механ≥чний наб≥р утворюючих њњ елемент≥в, а њх т≥сна, орган≥чна, активна взаЇмод≥¤, ÷е означаЇ, що елементи зм≥сту, так само ¤к ≥ елементи форми, перебувають у пост≥йн≥й взаЇмопроникн≥й спр¤женост≥ один з одним. ¬они можуть взаЇмозбагачуватис¤, п≥дпор¤дковуватис¤, доповнювати, переходити один в одного, обумовлювати один одного. ÷е той стан теми, скаж≥мо, орган≥чно випливаЇ ≥з задуму, проблема узгоджуЇтьс¤ з темою, ≥дейно-тематичн≥ засади виступу обумовлюютьс¤ концепц≥Їю, тобто системою погл¤д≥в його автора на зображуване. ј вз¤т≥ разом, ус≥ компоненти категор≥њ зм≥сту "спрацьовують" в одному "ключ≥" з елементами категор≥њ форми.

ѕростежимо таку взаЇмод≥ю на конкретному приклад≥. «а зразок може правити фейлетон ё.Ѕольшака "¬≥чно жива  ѕ–—" (√олос ”крањни. - 1996. - 10 серпн¤). ÷ей тв≥р висм≥юЇ стереотипи мисленн¤ й повед≥нки. ”с≥м викладом матер≥алу житт¤ потроху зм≥нюЇтьс¤: зм≥ни спостер≥гаютьс¤ у державному, пол≥тичному, сусп≥льному, культурному житт≥. Ќезм≥нною у переважноњ б≥льшост≥ громад¤н залишаЇтьс¤ поки що њх св≥дом≥сть, вироблен≥ попередн≥ми дес¤тил≥тт¤ми стандарти повед≥нки. ѕ≥шов у небутт¤ б≥льшовицький режим,  омун≥стична парт≥¤ –ад¤нського —оюзу, соц≥ал≥стична д≥йсн≥сть. јле вироблен≥ ними ≥деологеми, ≥деолог≥чн≥ штампи, стереотипи мисленн¤ ≥ д≥¤нн¤, заангажован≥сть св≥тосприйн¤тт¤ ≥ ставленн¤ до реал≥й бутт¤ - усе це не зникло, живе у наших душах, скеровуЇ наш≥ вчинки. ≤ це небезпечно. Ѕо вже зам≥сть колишньоњ комун≥стичноњ виникаЇ  ап≥тал≥стична парт≥¤ ринковоњ свободи (зверн≥мо увагу: нав≥ть абрев≥атура та сама -  ѕ–—), ¤ка маЇ таку ж орган≥зац≥йну структуру, так само скликаЇ пленуми свого ÷ , заводить "персоналки" на своњх член≥в, так само "проп≥сочуЇ" тих, хто недостатньо сумл≥нно спов≥дуЇ њњ принципи. ”се в≥дбуваЇтьс¤ так, ¤к у стар≥, недоброњ пам'¤т≥ часи б≥льшовицького авторитаризму. Ќ≥би на двор≥ не 2000 юв≥лейний дл¤ людства р≥к, а, скаж≥мо, 1937 чи 1977...

“в≥р ё.Ѕольшака - серйозне застереженн¤ нам ус≥м. …ого глибоко прогностичний сенс пол¤гаЇ у тому, що в≥н допомагаЇ зрозум≥ти: н≥чого у нашому житт≥ не зм≥нитьс¤ на краще, поки не зм≥нимос¤ ми сам≥. Ќове житт¤ сл≥д кожному починати з оновленн¤ себе самого.

«адум автора пол¤гав у тому, аби привернути увагу громадськост≥ до важливого св≥тогл¤дно-морального ¤вища, а саме до того, ¤к ми - у всьому ще вчорашн≥ - усв≥домлюЇмо себе у контекст≥ нин≥шн≥х, в≥дм≥нних в≥д попередн≥х, реал≥й житт¤. “ему фейлетону можна сформулювати таким чином: несум≥сн≥сть сусп≥льних устремл≥нь до цив≥л≥зованих форм житт¤ з традиц≥йн≥стю нашого мисленн¤ й д≥¤нн¤ (або так: традиц≥йн≥сть мисленн¤ ≥ д≥й - ¤к гальмо реформуванн¤ сусп≥льства). ѕроблема постаЇ тут ¤к виб≥р м≥ж рухом уперед ≥ застоЇм (у душах, серц¤х, умах). Ќа грунт≥ центральноњ тези твору: найважче п≥ддаЇтьс¤ зм≥нам людська св≥дом≥сть - ч≥тко окреслюЇтьс¤ ≥де¤ фейлетону: запорука усп≥ху ус≥х реформаторських зусиль - у нас самих (хочемо дос¤гти позитивних результат≥в - починаймо з себе, перебудовуймо самих себе). јвторська концепц≥¤ також довол≥ "прозора": ¤кщо ми не зм≥нимо самих себе шл¤хом "революц≥њ" у наших умонастро¤х, ¤кщо не налаштуЇмос¤ на нове мисленн¤ ≥ нов≥ норми повед≥нки, - нас чекають глибок≥ соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤, згубн≥ пол≥тичн≥ й економ≥чн≥ катакл≥зми, та ж диктатура, що й за б≥льшовицьких час≥в, та ж узурпац≥¤ влади одн≥Їю людиною або маф≥озним кланом...

Ћог≥чна спр¤жен≥сть ус≥х основних елемент≥в категор≥њ зм≥сту - ц≥лком очевидна. ј ¤к щодо складових категор≥й форми? —южетна схема акол≥зованого тексту включаЇ в себе вс≥ притаманн≥ класичному сюжету компоненти. “ак, експозиц≥¤ набираЇ вигл¤д оголошенн¤ пор¤дку денного збор≥в первинноњ орган≥зац≥њ кап≥тал≥стичноњ парт≥њ ринковоњ свободи. «ав'¤зка - це виклад сут≥ персональноњ справи члена означеноњ парт≥њ пана Ќахал¤вного. –озвиток д≥њ виливаЇтьс¤ в обговоренн¤ ≥ затавруванн¤ повед≥нки геро¤ фейлетону, ¤кий спочатку був непоганим брокером, але пот≥м здав позиц≥њ у конкурентн≥й боротьб≥ за кар'Їру.  ульм≥нац≥¤ - це кл¤тва схвильованого (тим, що його вз¤то на поруки) ≥ враз прозр≥лого "п≥дсудного" - покласти вс≥ сили на те, щоб швидко й шалено розбагат≥ти ≥ тим спри¤ти торжеству ≥дей кап≥тал≥зму. –озв'¤зка: завд¤ки таким ≥дейним каппарт≥йц¤м, ¤к пан Ќахал¤вний,  ѕ–— стаЇ кер≥вною ≥ спр¤мовуючою силою у сусп≥льств≥, авангардом народу, а њњ верховний кер≥вник, п≥дпор¤дкувавши соб≥ вс≥ г≥лки влади, - авторитарним правителем.

 омпозиц≥¤ досл≥джуваного тексту постаЇ ¤к сп≥вв≥дношенн¤ частин розгорнутого д≥алогу, з одного боку, його ≥ авторського резюме в к≥нц≥ твору, з другого боку.  омпозиц≥¤ сприймаЇтьс¤ тут ≥ ¤к сп≥вв≥дношенн¤ р≥зних компонент≥в арх≥тектон≥ки, а саме: зачину (це оголошенн¤ пор¤дку денного збор≥в ≥ виклад сут≥ персональноњ справи); основноњ частини (тобто обговоренн¤ повед≥нки геро¤); зак≥нченн¤ (¤ке м≥стить у соб≥ авторське узагальненн¤ в≥дносно того, що нас чекаЇ, коли ми не схаменемось ≥ будемо пок≥рно, не замислюючись, приймати все те, що ≥ сюжет, ≥ композиц≥¤, й арх≥тектон≥ка фейлетону т≥сно перепл≥таютьс¤, контактно, влад взаЇмод≥ють м≥ж собою, а також ≥з елементами категор≥њ зм≥сту. јдже саме д≥алог≥чний виклад матер≥алу (у чому про¤вл¤Їтьс¤ композиц≥йна будова тексту, а через нењ - людська сутн≥сть, њњ незм≥нн≥сть в основних своњх ви¤вах), п≥дсилений сюжетною л≥н≥Їю - у вигл¤д≥ традиц≥йно-усталеноњ, заформал≥зованоњ процедури веденн¤ вс≥л¤ких з≥брань (таке враженн¤, що в основу твору покладено стенограму чи протокол парт≥йних збор≥в ще допосткомун≥стичних час≥в), ус¤ ц¤ надокучлива незм≥нн≥сть, задан≥сть, застигл≥сть, зашорен≥сть, що закладена у кожну кл≥тинку тексту, - ¤кнайкраще "спрацьовуЇ" на розкритт¤ основного - задуму, теми, проблеми, ≥дењ, концепц≥њ фейлетону.

ќтже, маЇмо приклад орган≥чноњ взаЇмод≥њ зм≥сту й форми, гармон≥њ ус≥х њх складових.  оли кажуть, що зм≥ст завжди оформлений, а форма - зм≥стова, то мають на уваз≥ саме таку модель взаЇмод≥њ, в≥дпов≥дно до ¤коњ м≥ж елементами категор≥њ зм≥сту й форми ≥снуЇ повна в≥дпов≥дн≥сть та узгоджен≥сть. јле це, ¤кщо хочете, ≥деальний вар≥ант. ” житт≥, на практиц≥ зм≥ст ≥ форма можуть (≥ це трапл¤Їтьс¤ дуже часто) протид≥¤ти одне одному, взаЇмно "заважати" одне одному.

Ќаукою встановлено, що елементи категор≥й зм≥сту й форми пов'¤зуютьс¤ м≥ж собою за принципом складанн¤ сил [4]. ћожлив≥ три вар≥анти: а) добротно п≥д≥гнан≥ сили (або ситуац≥¤ пр¤мого складанн¤ сил); б) сили протисто¤ть одна одн≥й (це стан в≥дн≥манн¤ сил); в) вони не стикаютьс¤, не спр¤жуютьс¤ (стан паралельност≥ сил).

ќтже, зм≥ст ≥ форма - це не просто Їдн≥сть, це завжди д≥алектична Їдн≥сть, тобто т≥сна, нерозд≥льна ≥ водночас суперечлива. —правд≥, на практиц≥ часто доводитьс¤ констатувати, що факти не переконують у правом≥рност≥ тих висновк≥в, ¤кими завершуЇтьс¤ тв≥р, а вз¤та автором тема могла б усп≥шн≥ше реал≥зуватис¤ в ≥ншому жанр≥. ” першому випадку виникаЇ суперечн≥сть м≥ж складовими зм≥сту (факти ≥ висновки), а в другому - м≥ж елементами зм≥сту й форми (тема ≥ жанр). “ак, ¤кщо публ≥кац≥¤ про кризисний стан сучасноњ економ≥ки в ц≥лому чи окремоњ њњ галуз≥ п≥дводитиме читача до думки - висновку, що справи п≥дуть на краще за умови докор≥нноњ зм≥ни нин≥шнього курсу реформ, то ми матимемо неузгоджен≥сть м≥ж темою та ≥деЇю. Ѕо ≥де¤ виступу (¤кщо, звичайно, його автором така думка зумисне не декларуЇтьс¤) повинна б нести у соб≥ ≥нший зм≥стовий потенц≥ал. ј саме: не стави п≥д сумн≥в стратег≥ю д≥й на реформуванн¤ економ≥чних в≥дносин, а нац≥лювати читач≥в, увесь загал на пошук оптимальних метод≥в ≥ форм результативного впровадженн¤ њх у житт¤. ј тепер у¤в≥мо соб≥, що зам≥сть того, аби писати грунтовну (з цифровими викладками, њх анал≥зом) статтю на дану тему (адже йдетьс¤ про масштабн≥ реч≥ й широкий д≥апазон њх розгл¤д≥в) журнал≥ст раптом вир≥шив би вт≥лити св≥й задум у жанр≥ л≥ричноњ зарисовки або оперативного репортажу... „и дос¤г би в≥н гармон≥њ зм≥сту й форми? «вичайно ж, н≥. Ѕ≥льше того, при так≥й реал≥зац≥њ задуму зм≥ст вступив би у конфл≥кт ≥з формою.

ƒосл≥джуючи взаЇмод≥ю зм≥сту й форми, сл≥д мати на уваз≥, що в загальноф≥лософському сенс≥ ми маЇмо тут справу ≥з типовими категор≥¤ми, ≥з своЇр≥дною Їдн≥стю протилежностей. «гадаймо пари-аналог≥њ: день - н≥ч, св≥тло - т≥нь, причина - насл≥док ≥ т.п. —аме до таких парних категор≥й належать категор≥њ зм≥сту й форми. ќтже, њм властив≥ вс≥ риси парност≥. “обто вони не можуть ≥снувати в природ≥ окремо одне в≥д одного. Ѕо це дв≥ сторони одного ¤вища, одного ц≥лого. ” нашому випадку - дв≥ сторони журнал≥стського тексту.

1	2	3

Ќазва: ƒ≥алектика зм≥сту ≥ форми у журнал≥стиц≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1398 прочитано)