∆урнал≥стика > ƒ≥алектика зм≥сту ≥ форми у журнал≥стиц≥

¬заЇмод≥ю зм≥сту й форми неправом≥рно зводити до пасивноњ формал≥зац≥њ зм≥сту. ’оча форма ≥ завершуЇ творчий процес, "це зовс≥м не означаЇ, що вона нер≥вноправний його учасник" [5]. Ѕезп≥дставними Ї твердженн¤ де¤ких теоретик≥в ≥ практик≥в про вторинн≥сть чи нав≥ть необов'¤зков≥сть форми, про те, що вона н≥бито "п≥дключаЇтьс¤" уже на останн≥й стад≥њ творчого процесу [6]. Ќе впадаючи у крайнощ≥ та пам'¤таючи про в≥дносну самост≥йн≥сть форми, варто акцентувати на тому, що в≥дносна самост≥йн≥сть форми, ¤к ≥ елементи зм≥сту окреслюютьс¤ автором уже на початку його творчоњ роботи над виступом. ≤ ¤кщо в≥н не буде з перших же крок≥в визначатис¤ в план≥ њх взаЇмод≥њ, це ускладнить увесь подальший х≥д справи. Ѕо коли в≥дсутн¤ така взаЇмод≥¤ м≥ж елементами зм≥сту, - порушуЇтьс¤ смислова, лог≥чна Їдн≥сть тексту. «а в≥дсутност≥ њњ м≥ж елементами форми - матер≥ал просто розпадаЇтьс¤, порушуЇтьс¤ структурна ц≥л≥сн≥сть твору.

Ќав≥ть коли ми ведемо мову про неузгоджен≥сть, скаж≥мо, м≥ж сюжетом ≥ композиц≥Їю у конкретному виступ≥, то не можна обмежуватис¤ при цьому розгл¤дом взаЇмод≥њ м≥ж елементами лише одн≥Їњ категор≥њ - форми. “реба завжди ставити питанн¤ ширше й обов'¤зково - форми ≥ зм≥сту одночасно.

–озгл¤немо таку ситуац≥ю. ∆урнал≥ст з≥брав дл¤ написанн¤ твору певний матер≥ал, ¤кий включаЇ в себе факти, под≥њ, б≥ограф≥чн≥ дан≥, статистику, документи, власн≥ спостереженн¤, св≥дченн¤ очевидц≥в ≥ т.п. ≤ все це перебуваЇ у його записнику (чи на диктофон≥) у такому поки що хаотичному переплетенн≥, м≥шанин≥, у стан≥ ≥дейно-тематичноњ ≥ сюжетно-композиц≥йноњ невизначеност≥. ƒл¤ того, щоб привести все це в певну систему, упор¤дкувати цей матер≥ал, авторов≥ треба мати ¤кусь стрижневу думку (це може бути задум, а в≥дтак обумовлена ним тема чи концепц≥¤ њњ розробки), ¤ка б, наскр≥зно пронизуючи весь з≥браний ним фактаж, в≥д≥гравала б роль катал≥затора: групувала, об'Їднувала його довкола себе, лог≥чно й схематично структурувала. ÷е щось на зразок того, що в≥дбуваЇтьс¤ з атомами у молекул≥. «алежно в≥д њх к≥лькост≥, заданого пор¤дку, посл≥довност≥ поЇднанн¤ одержують в одному випадку (прим≥ром, ¤кщо йдетьс¤ про молекули вуглецю) граф≥т, а в другому - алмаз, у третьому - фуллерен.

ѕод≥бний до цього процес структуруванн¤ про¤вл¤Їтьс¤ ≥ в журнал≥стському текст≥. ≤ про ефективн≥сть його можна говорити тод≥, коли стрижнева думка матиме вдале започаткуванн¤, такий же подальший розвиток ≥ доц≥льне завершенн¤, тобто коли в оптимальних параметрах витримуватиметьс¤ сюжетна схема твору. ≤накше кажучи, за умови т≥сноњ взаЇмод≥њ елемент≥в категор≥њ зм≥сту ≥ категор≥њ форми, а саме: теми ≥ сюжету.

“епер поставимо питанн¤ так: а чи зможе сюжетна схема витримуватис¤ у заданому автором "ключ≥", ¤кщо а) започаткуванн¤, б) подальший розвиток, в) завершенн¤ стрижневоњ думки не супроводжуватиметьс¤ на ус≥х цих стад≥¤х доц≥льним сп≥вв≥дношенн¤м з≥браних журнал≥стом факт≥в, в≥домостей, даних узагальнень, висновк≥в, лог≥чних пон¤ть ≥ художн≥х образ≥в? «вичайно, не зможе. ќтже, ми виходимо тут ще на один р≥вень взаЇмозв'¤зк≥в - на перехрещенн¤ сюжетноњ л≥н≥њ ≥ композиц≥њ, њх обох - з темою, або на узгодженн¤ м≥ж складовими форми, з одного боку, ≥ м≥ж ними та складовими зм≥сту, з другого боку.

”се це законом≥рн≥ процеси. јдже журнал≥стський тв≥р - це орган≥чне поЇднанн¤ зм≥сту й форми, продукт д≥алектичноњ взаЇмод≥њ њх елемент≥в усередин≥ кожноњ категор≥њ ≥ м≥ж елементами обох категор≥њ водночас. “ому непродуман≥сть, скаж≥мо, таких зм≥стових засад, ¤к тема, ≥де¤, концепц≥¤, - одразу ж спричин¤Ї "деформац≥њ" у сюжетн≥й схем≥, у композиц≥њ, арх≥тектон≥ц≥ тексту. ≤ навпаки.  оли бачиш вади у форм≥ - шукай вади у зм≥ст≥.

ƒ≥алектику зм≥сту й форми не можна зрозум≥ти поза розгл¤дом цих пон¤ть у контекст≥ р≥зноман≥тних взаЇмовплив≥в: об'Їктивних, зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х. “еоретики журнал≥стики вважають, що визначенню зм≥сту ≥ форми - через одночасно спр¤мований на них вплив - активно спри¤ють так≥ важлив≥ чинники [7]:
- об'Їктивна реальн≥сть у њњ загальних ≥ конкретних ви¤вах. ≤накше кажучи, саме житт¤, повс¤кденна д≥йсн≥сть, вплив ¤коњ може бути ¤к безпосередн≥м, так ≥ опосередкованим. (“акий приклад. ” перш≥ роки нашоњ незалежност≥, ≥з проголошенн¤м курсу на ринков≥ в≥дносини, у сусп≥льств≥ пом≥тно впав ≥нтерес до анал≥тичноњ журнал≥стики. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що сама динам≥ка под≥й, стр≥мк≥ зм≥ни у вс≥х сферах життЇд≥¤льност≥ вимагали такого ж динам≥чного, моментального в≥дгуку. —вою роль в≥д≥грало ≥ таке ¤вище, ¤к по¤ва значноњ к≥лькост≥ суто ≥нформац≥йних видань, де анал≥тика поступилас¤ м≥сцем ≥нформац≥йним виступам - зам≥ткам, зв≥там, ≥нтерв'ю, репортажам. Ќин≥, коли ми зрозум≥ли, що без анал≥зу в державотворчих процесах н≥¤к не об≥йтис¤, баланс м≥ж анал≥тичними та ≥нформац≥йними жанрами у «ћ≤ почав вир≥внюватис¤. ’≥ба це не переконливий приклад залежност≥ зм≥сту й форми журнал≥стських матер≥ал≥в в≥д потреб житт¤?);
- автор, його св≥тогл¤д, творча ≥ндив≥дуальн≥сть, смаки, уподобанн¤, компетентн≥сть (згадаймо у цьому зв'¤зку тих журнал≥ст≥в, що у задушлив≥й атмосфер≥ брежнЇвського застою змушен≥ були вдаватис¤ до езоповоњ мови, аби донести до читача небезпечний дл¤ ≥снуючого режиму зм≥ст своњх твор≥в. јбо ж тих, ¤к≥, - коли њх виданн¤ переходило на ≥нформац≥йну "крупу", - взагал≥ в≥дмовл¤лис¤ писати, бо њхн≥м жанром був жанр публ≥цистичноњ статт≥ чи нарису - досл≥дженн¤);
- тип виданн¤, його принципова спр¤мован≥сть, традиц≥њ, вимоги до висв≥тленн¤ тих чи ≥нших життЇвих ¤вищ (прим≥ром, сол≥дний часопис н≥коли не дозволить соб≥ опубл≥чувати сумн≥вноњ ¤кост≥ матер≥али, а бульварна газета, навпаки);
- характер аудитор≥њ, ¤к≥й адресований даний газетний виступ чи ¤ку хочуть зац≥кавити означеним пов≥домленн¤м (наприклад, ¤кщо це молод≥жне виданн¤, то воно надаЇ перевагу молод≥жн≥й проблематиц≥, вт≥ленн¤ ¤коњ потребуЇ в≥дпов≥дних њй жанр≥в, стил≥стики, тону розмови тощо);
- тиск суто профес≥ональних момент≥в, ¤к-то: терм≥нов≥сть виступу, що унеможливлюЇ дл¤ журнал≥ста серйозну роботу над ним; л≥м≥т м≥сц¤ в газет≥; випереджувальна публ≥кац≥¤ в ≥нших часописах тощо. ( оли у журнал≥ста обмаль часу, в≥н не буде "замахуватис¤" на серйозну статтю чи грунтовний огл¤д, а напише оперативний зв≥т чи коментар, тобто нав≥ть вагомий, соц≥ально значущий зм≥ст постараЇтьс¤ п≥дпор¤дкувати лакон≥чн≥й, миттЇво "спрацьовуюч≥й" форм≥ викладу);
- традиц≥йний характер п≥дходу до в≥дображенн¤ д≥йсност≥, устален≥ норми њњ розкритт¤, стереотипи мисленн¤ (скаж≥мо, так≥й под≥њ, ¤к спуск на воду нового пароплава, газета зазвичай присв¤тить оперативний репортаж, а показу постат≥ пол≥тичного д≥¤ча - пол≥тичний портрет, роз'¤сненню щойно п≥дписаного ѕрезидентом указу з приводу чогось - коментар. Ќайважлив≥ш≥ под≥њ пол≥тичного, державницького, економ≥чного житт¤ крањни редакц≥¤ обов'¤зково винесе на першу стор≥нку своговиданн¤).

Ќазван≥ чинники - кожний окремо ≥ вс≥ вкуп≥ - справл¤ють вплив ≥ на зм≥ст, ≥ на форму конкретного тексту, номера газети, виданн¤ в ц≥лому. “обто йдетьс¤ про р≥знор≥вневий характер вплив≥в, що складно перепл≥таютьс¤, нер≥дко суперечать одне одному. ј це висуваЇ перед журнал≥стом додаткове завданн¤ - подолати виникл≥ суперечност≥. ѕодоланню останн≥х м≥ж зм≥стом ≥ формою допомагають об≥знан≥сть журнал≥ста не лише ≥з загальними, але й ≥з специф≥чними рисами, що притаманн≥ означеним категор≥¤м. ј саме: з такими, ¤ких немаЇ в ≥нших письмових текстах, наприклад, л≥тературно-художн≥х [8].

Ќасамперед сл≥д сказати про таку специф≥чну рису журнал≥стськоњ творчост≥, ¤к њњ документал≥зм [9]. ќперт¤ «ћ≤ на документал≥зм, зор≥Їнтован≥сть б≥льшост≥ њх виступ≥в на документальне в≥дображенн¤ д≥йсност≥ - усе це робить прозу журнал≥ста переважно документальною. ≤ оц¤ документальн≥сть њњ про¤вл¤Їтьс¤ передовс≥м у зм≥ст≥, що, у свою чергу, впливаЇ й на форму. ¬пливаЇ у той спос≥б, що пол≥т фантаз≥њ, творчий вимисел втрачають свою обов'¤зков≥сть дл¤ журнал≥стського твору. ¬они, звичайно, допускаютьс¤ тут, але в обмеженому, дозованому вигл¤д≥. «гадаймо знаменит≥ фейлетони ≤льфа ѕетрова. Ќав≥ть у суто художн≥х вар≥антах њхн≥х газетних виступ≥в завжди витримувалась м≥цна документальна основа, простежувалась незм≥нна в≥рн≥сть життЇв≥й правд≥. ≤ доходило нав≥ть до курйоз≥в, коли у ц≥лковито вигаданих персонажах читач≥ п≥знавали реально ≥снуючих людей (пройдисв≥т≥в, злод≥њв, хабарник≥в), а дл¤ сл≥дчих орган≥в фейлетони ≤льфа ≥ ѕетрова ставали сигналом до серйозних розсл≥дувань.

ƒруга специф≥чна риса, характерна дл¤ зм≥сту й форми у журнал≥стиц≥, - це б≥льша (пор≥вн¤но з художньою л≥тературою) њх традиц≥йн≥сть. —правд≥, чимало ¤вищ житт¤, що описан≥ дес¤тки ≥ сотн≥ раз≥в, мають уже усталену, багатьма покол≥нн¤ми журнал≥ст≥в вироблену форму в≥дображенн¤ њх у засобах масовоњ ≥нформац≥њ. ј це, у свою чергу, певною м≥рою обумовлюЇ ≥ зм≥стову визначен≥сть публ≥кац≥й. ѕрим≥ром, така жанрова форма, ¤к зарисовка б≥льше "пасуЇ" дл¤ розпов≥д≥ про конкретну людину, њњ житт¤, ≥нтереси, уподобанн¤. ј жанр репортажу б≥льше п≥дходить дл¤ передач≥ вражень кореспондента про ¤кусь под≥ю, де присутн¤ динам≥ка, рух, зм≥на картин тощо.

“рет¤ специф≥чна риса: зм≥сту ≥ форм≥ в журнал≥стиц≥ притаманна менша н≥ж у художн≥й л≥тератур≥ автономн≥сть. Ѕудь-¤кий художн≥й тв≥р щодо зм≥сту ≥ форми можна сп≥вв≥днести з ≥ншим таким же твором лише умовно. ўо ж стосуЇтьс¤ зм≥сту й форми конкретного журнал≥стського твору, то вони, ¤к правило, т≥сно пов'¤зан≥ з≥ зм≥стом ≥ формою ≥нших виступ≥в даного номера, ≥з характером та спр¤муванн¤м виданн¤ в ц≥лому. ќтже, ¤кщо наш студент-практикант приходить у те чи ≥нше виданн¤, то сл≥д погортати п≥дшивку хоча б за к≥лька м≥с¤ц≥в, щоб перейн¤тис¤ загальним духом, стил≥стикою, тональн≥стю виступ≥в даноњ газети чи журналу. ÷е необх≥дно дл¤ того, щоб його власний текст орган≥чно "вписувавс¤" ≥ в стиль, ≥ в тональн≥сть, ≥ у вироблену тут манеру подач≥ ¤к ≥нформац≥йних, так ≥ анал≥тичних публ≥кац≥й. ўо зовс≥м не означаЇ п≥дводити себе п≥д один ранжир, н≥велювати св≥й творчий почерк, ≥ндив≥дуальну манеру письма. ÷е означаЇ ≥нше: привести њњ у в≥дпов≥дн≥сть до загальноприйн¤тих у даному друкованому орган≥ норм розробки, викладу ≥ подач≥ матер≥ал≥в, щоб публ≥кац≥њ практиканта не входили у дисонанс ≥з ус≥ма тими, що подан≥ на газетн≥й полос≥.

1	2	3

Ќазва: ƒ≥алектика зм≥сту ≥ форми у журнал≥стиц≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1398 прочитано)