∆урнал≥стика > ∆урнал ¤к тип виданн¤ в систем≥ засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ

ќтже, мета ≥ завданн¤ безпосередньо випливають ≥з ц≥льового призначенн¤ виданн¤, визначають його тип, оск≥льки ц≥ типи сформувались на основ≥ под≥лу за ц≥Їю ознакою. ¬они (тема ≥ завданн¤) - найважлив≥ш≥ типоформуюч≥ ознаки виданн¤, бо тип виданн¤ досить точно можна визначити за метою, завданн¤ми, програмою пер≥одичного виданн¤.

„итацька аудитор≥¤ теж дуже важлива ознака журнальноњ пер≥одики. ѓњ вплив на тип виданн¤ найб≥льш багатогранний та орган≥чний. ÷е по¤снюЇтьс¤ великого соц≥альною значущ≥стю ≥ складн≥стю категор≥њ "читач", ¤ка ¤вл¤Ї собою Їдн≥сть загального, особливого та ≥ндив≥дуального, що в сучасних умовах досить адекватно в≥дбиваЇ в≥дносини загального, особливого й ≥ндив≥дуального в њхньому соц≥альному вираженн≥.

Ѕудь-¤ке журнальне виданн¤ розраховано на читач≥в, тому читацька аудитор≥¤ - одна з головних п≥дстав под≥лу в р≥зноман≥тних класиф≥кац≥¤х пер≥одичних видань. ќск≥льки вс¤ка класиф≥кац≥¤ передбачаЇ под≥л на типи, то читацька аудитор≥¤, зрозум≥ло, Ї одн≥Їю з типоформуючих ознак.

ѕ≥сл¤ того, ¤к тип журналу вже сформувавс¤, виникають ≥нш≥ типолог≥чн≥ ознаки, ¤к≥ визначаютьс¤ цим типом ≥ безпосередньо з ним зв'¤зан≥. —еред них: авторський склад, внутр≥шн¤ структура, оформленн¤.

¬плив категор≥њ автор≥в на тип пер≥одичного виданн¤ маЇ особливе значенн¤ в спец≥альних журналах. Ќа в≥дм≥ну в≥д масових видань, у них можна ч≥тко вид≥лити категор≥ю автор≥в, ¤к≥ пишуть дл¤ даного конкретного виданн¤. ’арактерна особлив≥сть спец≥альних журнал≥в пол¤гаЇ в тому, що њх автори водночас Ї ≥ читачами, хоча склад читач≥в у категор≥альному в≥дношенн≥ дещо ширший н≥ж авторський склад, ¤кий значною м≥рою визначаЇ тип виданн¤.

Ќаприклад, авторами наукових журнал≥в, переважно, Ї науков≥ прац≥вники, фах≥вц≥-спец≥ал≥сти господарства, охорони здоров'¤, культури; профес≥ональн≥ журнал≥сти, л≥тератори виступають у масових спец≥альних журналах тощо.

ѕ≥д внутр≥шньою структурою журналу сл≥д розум≥ти принцип розм≥щенн¤ матер≥ал≥в безпосередньо всередин≥ виданн¤, тобто принцип под≥лу на розд≥ли ≥ рубрики, њх характер ≥ метод подач≥, а також сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними за обс¤гом.

—пец≥альн≥ журнали мають св≥й специф≥чний под≥л на розд≥ли, що визначаЇтьс¤ типом виданн¤ за ц≥льовим призначенн¤м. ’оча структура спец≥альних видань досить одноман≥тна, усе ж вона маЇ своњ в≥дм≥нн≥ особливост≥, властив≥ кожному типу виданн¤. “ак, прим≥ром, матер≥али в наукових журналах часто взагал≥ не мають под≥лу на розд≥ли, в той час ¤к масов≥ журнали можуть мати багато розд≥л≥в та рубрик.

ќдн≥Їю ≥з характерних типоформуючих ознак журналу Ї жанр матер≥ал≥в, що в ньому публ≥куютьс¤. ” журналах, так само ¤к ≥ в газетах, л≥тератур≥, мистецтв≥ використовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ жанри. ÷е допомагаЇ б≥льш повно ≥ ¤скраво в≥дображати р≥зн≥ ¤вища житт¤, багатство духовноњ культури украњнського народу, робить журнал б≥льш актуальним, ц≥кавим. ƒуже важливо, щоб прац≥вники журналу вм≥ло використовували саме т≥ жанри, котр≥ б≥льшою м≥рою в≥дпов≥дали вимогам даного журналу у виконанн≥ поставлених завдань. ƒо журнальних жанр≥в належать: науков≥ розв≥дки, ≥нформац≥¤, кореспонденц≥¤, роман, пов≥сть, нарис, фейлетон, огл¤д л≥тератури, реценз≥¤ тощо.

Ќа перший погл¤д, здаЇтьс¤, що вс≥ ц≥ жанри, за вин¤тком, роману, Ї газетними жанрами. јле ¤кщо пор≥вн¤ти, то стаЇ зрозум≥лим, що саме характер виданн¤ (газета чи журнал) визначаЇ суттЇв≥ особливост≥ жанр≥в, бо газетн≥ й журнальн≥ жанри мають свою специф≥ку. ѕрим≥ром, ¤кщо пор≥вн¤ти наукову статтю в журнал≥ ≥ газет≥, то можна зробити висновок, що це тв≥р, в ¤кому досл≥джуютьс¤ окрем≥ питанн¤ теор≥њ ≥ практики. јле журнальна наукова статт¤ даЇ можлив≥сть б≥льш грунтовно висв≥тлити теоретично ≥ практично будь-¤ке питанн¤, чого не можна зробити, в газет≥, враховуючи обмежен≥сть газетноњ науковоњ статт≥. —л≥д також враховувати читацьку аудитор≥ю: журнальн≥ науков≥ статт≥ розрахован≥ на певне коло читач≥в, що б≥льш об≥знан≥ в даних питанн¤х. “имчасом, ¤к газета розрахована на масового читача, що вимагаЇ в≥д нењ викладенн¤ складних питань дох≥дливо, попул¤рно.

ќформленн¤ спец≥альних журнал≥в маЇ, пор≥вн¤но з газетами б≥льш конкретне певне значенн¤. ”загал≥, використанн¤ ≥люстративного матер≥алу, текстових шрифт≥в, пол≥граф≥чних прикрас б≥льш обмежене пор≥вн¤но з масовими тощо.

ѕерераховн≥ типолог≥чн≥ ознаки - авторський склад, внутр≥шн¤ структура, жанри, оформленн¤ - визначаютьс¤ типом виданн¤. Ќаступн≥ три ознаки - пер≥одичн≥сть, обс¤г, тираж - також пов'¤зан≥ з типом виданн¤, але опосередковано, бо цей зв'¤зок залежить в≥д р¤ду суб'Їктивних чинник≥в (наприклад, матер≥ально-техн≥чн≥ видавнич≥ та ≥нш≥ можливост≥ видавц¤).

¬изначивши головн≥ типолог≥чн≥ ознаки журнальноњ пер≥одики, розгл¤немо њњ основн≥ функц≥њ ≥ принципи в контекст≥ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

” сучасному сусп≥льств≥ вс≥ б≥льше дом≥нуЇ тенденц≥¤ до вид≥ленн¤ ≥ констатуванн¤ преси ¤к особливоњ структури з≥ своњми соц≥альними функц≥¤ми, по-перше, ¤к засобу ≥нформац≥йного обслуговуванн¤ сусп≥льства, задоволенн¤ його ≥нформац≥йних потреб, ≥ по-друге, журнал≥стика з точки зору загальногромадських потреб та ≥нтерес≥в покликана виконувати життЇво важливу пол≥тичну функц≥ю - спри¤ти громад¤нськ≥й злагод≥, п≥дтримувати соц≥альну р≥вновагу ≥ т.≥н.

‘ункц≥¤ - це результат поЇднанн¤ мети та засоб≥в њњ дос¤гненн¤. "ѕ≥д функц≥Їю в журнал≥стиц≥, - пише академ≥к ј.ћоскаленко, - ми розум≥Їмо ц≥леспр¤мовану д≥¤льн≥сть, що маЇ неперех≥дний ≥ невипадковий, а загальний законом≥рний характер. ‘ункц≥¤ включаЇ в себе ≥ мету, ≥ засоби, вона виражаЇ сутн≥сть, сусп≥льне призначенн¤ преси, визначаЇ њњ роль ¤к сусп≥льного ≥нструменту" (ќснови журналистики. - —. 67).

«а результатами впливу на найважлив≥ш≥ сфери людськоњ д≥¤льност≥ можна вид≥лити так≥ функц≥њ:
ѕол≥тична пропаганда,
сусп≥льне вихованн¤,
поширенн¤ культурних ц≥нностей,
регулюванн¤ господарських в≥дносин ≥ громадський контроль,
розважальна д≥¤льн≥сть.

якщо економ≥чна пол≥тика, ¤ка пронизуЇ вс≥ сусп≥льн≥ сфери, ¤вл¤Ї собою основу наукового управл≥нн¤ сусп≥льством, то засоби масовоњ комун≥кац≥њ, будучи њњ ≥нструментом, виступають ¤к важливий комплекс впливу на розвиток соц≥альних процес≥в, формуванн¤ ≥ в≥дображенн¤ громадськоњ думки, згуртуванн¤ сп≥льност≥ дл¤ вир≥шенн¤ тих або ≥нших завдань.

« ус≥х названих функц≥й преси, ¤к≥ характеризують њњ нин≥шню д≥¤льн≥сть, вид≥лимо орган≥заторську, виховну, пропагандистську та соц≥олог≥чну, ¤к≥ властив≥ журналу ¤к типу виданн¤.

ќрган≥заторська функц≥¤ журнальноњ пер≥одики завжди становила один ≥з основних напр¤м≥в њњ д≥¤льност≥, але сьогодн≥ в≥дбуваЇтьс¤ пом≥тна њњ актив≥зац≥¤, що зумовлено зростанн¤м впливу публ≥цистичного слова, .¤ке стало основним орган≥затором соц≥альних перетворень, розбудови незалежноњ держави, утвердженн¤ соц≥альноњ справедливост≥.

—уть виховноњ функц≥њ пол¤гаЇ у формуванн≥ високоњ пол≥тичноњ культури ≥ сучасного економ≥чного мисленн¤ людей. Ќеобх≥дн≥сть дальшого пол≥пшенн¤ ≥нформуванн¤ громадськост≥, висв≥тленн¤ д≥¤льност≥ господарських орган≥в, громадських орган≥зац≥й ≥ рух≥в маЇ велике значенн¤ у пол≥тичному вихованн≥ мас, п≥двищенн≥ њх пол≥тичноњ культури, залученн¤ до св≥домоњ пол≥тичноњ творчост≥.

ѕропагандистська функц≥¤ зумовлена наст≥йною необх≥дн≥стю дох≥дливого роз'¤сненн¤ практичних ≥ теоретичних проблем становленн¤ правовоњ, демократичноњ держави, важливост≥ глибокого розум≥нн¤ загальнолюдських ц≥нностей, ≥дей нац≥онального в≥дродженн¤, питань ментальност≥ украњнського народу, його етносу та ≥сторичноњ минувщини. ” зв'¤зку з цим п≥двищуЇтьс¤ роль пропагандистських публ≥кац≥й, ¤к≥ повинн≥ торкатис¤ найб≥льш гострих проблем, м≥стити ірунтовн≥ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤, ¤к≥ хвилюють людей.

ѕосиленн¤ соц≥олог≥чноњ функц≥њ виходить з об'Їктивного чинника, що засоби масовоњ комун≥кац≥њ покликан≥ за своЇю природою завжди бути трибуною загальнонародноњ громадськоњ думки. ¬она з особливою силою про¤вилас¤ п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни, коли на стор≥нках газет ≥ журнал≥в розгорнулос¤ масове обговоренн¤ питань громад¤нських свобод, соц≥альноњ справедливост≥, впровадженн¤ ринкових в≥дносин, проблем нац≥онального в≥дродженн¤, входженн¤ ”крањни у Ївропейський д≥м, налагодженн¤ њњ зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в на м≥жнародн≥й арен≥.

¬ умовах нин≥шньоњ демократизац≥њ ≥ пол≥тизац≥њ сусп≥льства, коли пол≥тичний плюрал≥зм став реальн≥стю, традиц≥йн≥ принципи преси, природно, осмислюютьс¤ по-новому. ѕринципи - це основа, початок, кер≥вна ≥де¤, правило. ѕринцип - це те, що завжди, за вс≥х умов, без будь-¤кого вин¤тку властиве певному ¤вищу, в даному випадку - журнал≥стиц≥.

”весь комплекс властивих прес≥ ¤костей, рис, напр¤м≥в, об'Їднаних сп≥льн≥стю метод≥в ≥ мети, становить зм≥ст њњ принцип≥в. ”с≥ принципи преси (гуман≥зм, правдив≥сть та об'Їктивн≥сть, науков≥сть, етика ¤к система моральних ≥ творчих принцип≥в, демократизму, загальнолюдськ≥ ц≥нност≥) так чи ≥накше т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою. “ут сл≥д п≥дкреслити, що шл¤хи до зд≥йсненн¤ принцип≥в сучасноњ журнал≥стики сл≥д шукати принаймн≥ у трьох площинах: правдив≥сть та добросов≥сн≥сть; анал≥тичне та суб'Їктивне трактуванн¤ д≥йсност≥; профес≥йна мораль. ќдним з основоположних елемент≥в журнал≥стськоњ етики повинна бути правдив≥сть у в≥дображенн≥ под≥й ≥ поданн≥ ≥нформац≥њ, факт≥в тощо.

ƒо пон¤тт¤ правдивост≥ ≥нформац≥њ сл≥д додати: проникненн¤ в будь-¤кий матер≥ал до найменших подробиць; достов≥рн≥сть та обгрунтуванн¤ оц≥нки журнал≥стом об'Їкта зображенн¤ - ситуац≥њ чи особи; точн≥сть у в≥дображенн≥ будь-¤кого факту, ¤вища тощо.

1	2	3

Ќазва: ∆урнал ¤к тип виданн¤ в систем≥ засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1408 прочитано)