∆урнал≥стика > ∆урнал≥стика ¤к сфера масового розум≥нн¤

∆урнал≥стика ¤к сфера масового розум≥нн¤

ћинуло дес¤ть рок≥в в≥дтод≥, ¤к журнал≥стика на пострад¤нському простор≥ в теор≥њ й на практиц≥ в≥дмовилас¤ в≥д самоназви "засоби масовоњ ≥нформац≥њ й пропаганди" («ћ≤ѕ). ¬илученн¤ ≥з терм≥на слова "пропаганда" було визначною, ≥сторичною под≥Їю дл¤ нашоњ галуз≥ й усього сусп≥льства. ƒес¤тки рок≥в це слово було точкою опори ≥деолог≥њ тотал≥тарноњ держави (хоч в усьому св≥т≥ визнававс¤ за синон≥м майстерно замаскованоњ брехн≥).

ќднак цей безсумн≥вний прорив вир≥шив т≥льки одну з теоретичних частин завданн¤, висв≥тливши при цьому невир≥шен≥сть ≥нших њњ частин. («алишимо поза увагою те, що скасуванн¤ терм≥на "пропаганда" у теор≥њ не означало в≥дкиданн¤ самоњ пропаганди з журнал≥стськоњ практики.) ѕоза р≥шенн¤м лишилос¤ питанн¤, чи охоплюЇ нова, вкорочена назва преси вс≥ реал≥њ в≥дносин щодо масового поширенн¤ ≥нформац≥њ, ≥нтерпретац≥й, оц≥нок, погл¤д≥в, емоц≥й ≥ ще багато чого ≥ншого. “ому прот¤гом перших рок≥в незалежност≥ на наукових конференц≥¤х та в л≥тератур≥ час в≥д часу виникали суперечки навколо самоназви преси: ¤к правильно ≥менувати самих себе - засобами масовоњ ≥нформац≥њ («ћ≤) чи засобами масовоњ комун≥кац≥њ («ћ ). ¬ останн≥ роки верх вз¤ла друга формула, ≥ це був крок уперед, ¤кий, однак, лише заплутав питанн¤.

” 1995 роц≥ було висловлено думку, що ми не те й не ≥нше. ѕо-перше, ми не засоби масового сп≥лкуванн¤, бо взагал≥ не маЇмо бути н≥чињми не засобами, а т¤ж≥Їмо до статусу самост≥йних, в≥льних й незалежних орган≥в. ѕо-друге, запереченн¤ викликала нез'¤соване ≥, вочевидь, надм≥рно звужене розум≥нн¤ преси ¤к сфери т≥льки ≥нформац≥њ чи нав≥ть т≥льки комун≥кац≥њ. ¬исловлювалас¤ думка, що об'Їкт нашого впливу значно ширший за обс¤гом охопленн¤ сусп≥льних в≥дносин ≥ що насправд≥ в≥н охоплюЇ масове сп≥лкуванн¤. “ому й преса соц≥ально в≥дпов≥дальноњ модел≥ у демократичному сусп≥льств≥ маЇ називатис¤ органами масового сп≥лкуванн¤. "√еть «ћ≤ - хай живуть ќћ—!" - таке гасло, хоч ≥ було проголошено, не мало достатнього теоретичного обірунтуванн¤, та до того ж наштовхнулось на потужну силу ≥нерц≥њ масовоњ св≥домост≥ та корпоративного консерватизму. Ќаступне гальмуванн¤, а пот≥м ≥ зворотний, ¤к на загал, х≥д вив≥льненн¤ украњнськоњ преси взагал≥ змусили в≥дкласти принципову розмову з проблеми самоназви до невизначеного часу, коли вона буде покликана до житт¤ не силою ≥нтелекту теоретик≥в-ентуз≥аст≥в, а силою зм≥ни соц≥альних обставин. јле соц≥альний поступ украњнського сусп≥льства одного разу вже поставив перед нами це запитанн¤, ≥, "попри вс≥ негаразди", на нього сл≥д шукати в≥дпов≥дь.

ќтже - хто ми Ї? «асоби чи органи? ≤ чого - ≥нформац≥њ, комун≥кац≥њ чи все-таки сп≥лкуванн¤? —еред цих проблем Їдина визначальна риса ("масовоњ") не викликаЇ сумн≥ву, хоч ≥ потребуЇ пост≥йних уточнень. «алишимо њх дл¤ ≥нших наукових розв≥док, це окрема проблема: спец≥ал≥зоване виданн¤ дл¤ банк≥р≥в накладом тис¤чу прим≥рник≥в може впливати на соц≥альний процес б≥льше н≥ж м≥льйонна щоденна газета.

”же з першого погл¤ду вражаЇ принципова тотожн≥сть ≥ така ж принципова в≥дм≥нн≥сть цих сфер - ≥нформац≥њ, комун≥кац≥њ та сп≥лкуванн¤. ¬они знаход¤тьс¤ н≥бито так близько одна в≥д одноњ, що њх назви часто вживають ¤к синон≥ми. ќднак насправд≥ вони принципово, концептуально в≥др≥зн¤ютьс¤ (можна було б сказати "д≥аметрально протилежн≥", ¤кби њх не було три).

ћожуть ≥снувати одночасно два погл¤ди на взаЇморозташуванн¤ цих сфер.

ќдна з них пол¤гаЇ у тому, що сфера масовоњ ≥нформац≥њ охоплюЇ собою (включаЇ у себе) сферу масовоњ комун≥кац≥њ та сферу масового сп≥лкуванн¤, адже вона - загальна сфера масового об≥гу ≥нформац≥њ у сусп≥льств≥ й включена, у свою чергу, у найширшу, ун≥версальну сферу ≥нформац≥њ ¤к њњ окремий (масовий) випадок. ћасова комун≥кац≥¤ та масове сп≥лкуванн¤, у свою чергу, - окрем≥ випадки, точн≥ше сказати - окрем≥ способи об≥гу ≥нформац≥њ у сусп≥льств≥. ѕерша зд≥йснюЇтьс¤ у межах суб'Їкт-об'Їктних в≥дносин, друга - у межах в≥дносин ≥нтерсуб'Їктних. ќбидв≥ ¤вл¤ють собою надзвичайно складн≥ модел≥ сусп≥льних в≥дносин з приводу ≥нформац≥њ, ≥ нерозривно взаЇмопов'¤зан≥: не можна не пом≥тити, що масове сп≥лкуванн¤ - це "подвоЇна" масова комун≥кац≥¤, под≥бна до шосе з двосторонн≥м рухом, це перетворенн¤ монологу на д≥алог, а на щабл¤х ф≥лософських - метаф≥зики на д≥алектику.

ƒругий погл¤д трактуЇ справу так, що сфера масовоњ ≥нформац≥њ (т≥льки ≥нформац≥њ або просто ≥нформац≥њ, тобто - ≥нформуванн¤) - це початковий ≥ найпрост≥ший етап поширенн¤ ≥нформац≥њ в сусп≥льств≥, ¤кий передуЇ наступному й б≥льш широкому етапу масовоњ комун≥кац≥њ, включений в нењ, ≥ обидв≥, одна в одн≥й, вход¤ть у щось найширше - у сферу масового сп≥лкуванн¤, ¤ка ≥нтегруЇ њхн≥ д≥њ.

ѕередбачаЇтьс¤, що масове ≥нформуванн¤ взагал≥ не маЇ на уваз≥ слухача: "ћи ≥нформуЇмо ус≥х, а хто сприйме - не маЇ дл¤ нас особливого значенн¤". ”с¤ справа у тому, щоб знайти, опрацювати та опубл≥кувати соц≥ально значущу ≥нформац≥ю. —л≥д наголосити, що така позиц≥¤ не Ї в≥дображенн¤м прим≥тивного ставленн¤ до рол≥ преси в сусп≥льств≥ та соц≥альному поступов≥, а Ї широко поширеною у св≥т≥ моделлю в≥дносин м≥ж пресою й аудитор≥Їю. ¬она в≥ддзеркалена нав≥ть у англ≥йському терм≥н≥ "broadcasting", що означаЇ водночас ≥ "вести рад≥омовленн¤", ≥ "розс≥вати зерна" - мовл¤в, де-небудь та й з≥йдуть. «а класиф≥кац≥Їю ƒж. ћ≥лл¤, це Ї л≥бертар≥анська модель преси. ”давана байдуж≥сть њњ до реакц≥њ аудитор≥њ, по-перше, спираЇтьс¤ на демократичну дов≥ру до вм≥нн¤ читач≥в самим роз≥братис¤ у сут≥ справи, по-друге, дозвол¤Ї зосередити вс≥ сили редакц≥й на ¤к≥сному й оперативному ≥нформуванн≥, без в≥двол≥кань на коментуванн¤, тлумаченн¤ тощо, а по-третЇ, маЇ за лаштунками довол≥ складн≥ й ефективн≥ методи мон≥торингу власноњ результативност≥.

Ѕагато осередк≥в мас-мед≥а розвинених крањн працюють у цьому ключ≥, процв≥тають у ринкових умовах ≥ задовольн¤ють ≥нформац≥йн≥ потреби своњх читач≥в, ¤к≥ н≥чого ≥ншого кр≥м ≥нформац≥њ й не бажають в≥д них отримувати. "News, no views" - гасло ц≥Їњ преси, його можна перекласти так: "ћи даЇмо новини, а ви розум≥йте њх ¤к хочете".

™дина суттЇва вада ц≥Їњ модел≥ й усього р≥вн¤ масового ≥нформуванн¤ в тому, що в н≥й н≥бито в≥дсутн≥, виключен≥ з м≥ркувань ≥ розрахунк≥в т≥, дл¤ кого все робитьс¤. “ут немаЇ н≥чого, кр≥м суб'Їкта ≥нформуванн¤. ”се ≥нше - об'Їкт комун≥кац≥њ чи протилежний суб'Їкт сп≥лкуванн¤ - ≥снують поза ц≥Їю сферою, у власних сферах, в≥дпов≥дно, масовоњ комун≥кац≥њ та масового сп≥лкуванн¤. ј з цим не можна погодитис¤, принаймн≥ теоретично, оск≥льки увага тут зосереджуЇтьс¤ лише на частин≥ ц≥лого - ¤к на ц≥лому.

” такому випадку, справд≥, перех≥д до р≥вн¤ масовоњ комун≥кац≥њ був би кроком уперед: такий перех≥д передбачаЇ по¤ву пор¤д з суб'Їктом ≥нформуванн¤ (комун≥канта) й њњ об'Їкта (комун≥ката). ÷е в≥дразу викликаЇ з передбачуваного небутт¤ (ще раз зауважимо: не ≥з забутт¤) масову аудитор≥ю й ставить њњ на м≥сце учасника обм≥ну ≥нформац≥Їю, нехай ≥ пасивного, одноб≥чного. ”с¤ структура оперуванн¤ ≥нформац≥Їю у простор≥ масовоњ св≥домост≥ починаЇ нагадувати або авторитарну, або, у њњ крањньому вигл¤д≥, тотал≥тарну модел≥ преси - за класиф≥кац≥Їю ƒж. ћ≥лл¤.

ќднак досл≥дники процес≥в комун≥кац≥њ, хоч ≥ визнають њњ двопол¤рн≥сть (це неможливо не визнавати), не акцентують уваги на активн≥й рол≥ об'Їкта у сприйн¤тт≥ поширюваноњ ≥нформац≥њ. ”с¤кий поступ до сп≥льноњ р≥вност≥ тих, хто зд≥йснюЇ комун≥кац≥ю, Ї поступ в≥д комун≥кац≥њ до сп≥лкуванн¤. " омун≥кативний процес Ї основою сп≥лкуванн¤", - ц≥лком справедливо зауважив ¬. ¬. –≥зун (11, с. 3).

“ак, Ўерр≥ у книз≥ "” людськ≥й комун≥кац≥њ. ѕерегл¤д, огл¤д та критика", що вийшла у  ембридж≥ у 1966 роц≥, пише: " омун≥кац≥¤ Ї по своњй сут≥ сусп≥льною справою. Ћюди розгорнули велику к≥льк≥сть р≥зноман≥тних комун≥кативних систем, ¤к≥ зробили можливим њхнЇ сусп≥льне житт¤... —лово "комун≥кац≥¤" означаЇ буквально "участь", та саме по т≥й м≥р≥, по ¤к≥й ви та ¤ у даний момент знаходимос¤ у стан≥ комун≥кац≥њ, ми сп≥льно беремо участь (Ї сп≥вучасниками). ћи утворюЇмо не ст≥льки союз, ск≥льки Їдн≥сть" (14, с. 3-5).

—твердженн¤ ц≥лком справедливе. ™дине, що можна було б закинути його авторов≥, це те, що воно однаково належить до сфер ≥нформуванн¤, комун≥кац≥њ й сп≥лкуванн¤ - та ≥нформац≥њ у найширшому розум≥нн≥.  р≥м того, Ўерр≥, ¤к ≥ його попередники та продовжувач≥, не переносить комун≥кац≥ю у масовий св≥т. «ате в≥н уже "маЇ його на уваз≥" у своњх м≥ркуванн¤х, ≥ вже цим опин¤Їтьс¤ попереду ≥нших. ј ¤кщо б в≥н придививс¤ пильн≥ше до ≥снуванн¤ комун≥кац≥њ у тому, що ми називаЇмо св≥том масовоњ ≥нформац≥њ, в≥н м≥г би побачити, що в ньому замало л≥н≥йност≥ в≥дносин "я - “и" та нав≥ть площинност≥ "я - “и - ¬≥н". ” св≥т≥ диктату в≥дносин типу "я - ¬с≥", ¤к у переход≥ в≥д евкл≥довоњ геометр≥њ до геометр≥њ Ћобачевського, починають розгортатис¤ дивн≥ ефекти.

«окрема, в≥н ви¤вив би, що комун≥кац≥¤ в ньому - це зовс≥м не Їдн≥сть ≥ тим б≥льше не союз: св≥т масових комун≥кац≥й насправд≥ царство випадковост≥, де кожен комун≥кативний акт сполучаЇ того, хто каже, з "нев≥домо ким", ¤кий Ї, до того ж, "нев≥домо ¤ким" ≥ належить до непевноњ к≥лькост≥ под≥бних до нього нев≥домих, що в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д нього та м≥ж собою нев≥домо чим. ќднак вони вс≥ реальн≥ людськ≥ ≥стоти, вони ви¤вл¤ють себе хоч би тим, що купують наш≥ газети. ” цьому розум≥нн≥ комун≥кац≥¤ набагато складн≥ша н≥ж сп≥лкуванн¤, незважаючи на те, що в ≥нших значенн¤х сп≥лкуванн¤ набагато складн≥ше комун≥кац≥њ.

1	2	3

Ќазва: ∆урнал≥стика ¤к сфера масового розум≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1151 прочитано)