∆урнал≥стика > ∆урнал≥стика ¤к сфера масового розум≥нн¤

Ўерр≥ не виходить за меж≥ л≥н≥йност≥: "” т≥й м≥р≥, у ¤к≥й ми одне з одним погоджуЇмос¤, ми кажемо, що ми одн≥Їњ думки або що ми розум≥Їмо одне одного. ÷е й Ї Їдн≥сть". ÷е, на наш погл¤д, ≥ так - ≥ не так. “ак - у л≥н≥йному вим≥р≥. Ќ≥ - тому що тут описаний найменший квант Їдност≥, а справжн¤ Їдн≥сть маЇ соц≥окультурн≥ масштаби.

≤ вс≥ надбанн¤ ф≥лософ≥в щодо суб'Їкт-об'Їктного характеру комун≥кац≥њ не працюють "поверхом нижче", у сфер≥ масовоњ комун≥кац≥њ, де зам≥сть звичного њм суб'Їкта л≥н≥йного обм≥ну ≥нформац≥Їю ("я - “и") Ї особливий суб'Їкт (джерело ≥нформац≥њ, комун≥кант), ¤кий спр¤мовуЇ ≥нформац≥ю не об'Їкту, а посереднику-журнал≥сту, мед≥ативна функц≥¤ ¤кого пол¤гаЇ т≥льки в тому, щоб передати, скомун≥кувати ≥нформац≥ю подальшому об'Їкту, ¤кий, однак, Ї масовим ≥ тому виступаЇ ¤к мед≥а-об'Їкт. ÷е "мед≥а" обумовлене й тим, що об'Їкт-читач д≥стаЇ св≥й статус не в≥д суб'Їкта-сп≥вбес≥дника, а в≥д посередника-журнал≥ста, певноњ третьоњ ≥постас≥, ¤кий з огл¤ду на св≥й актив й вольовий характер може прийн¤ти на себе статус мед≥а-суб'Їкта, оск≥льки до того ж, щойно у стосунках з тим, хто промовл¤в, був звичайним, тобто класичним суб'Їктом.

∆урнал≥ст Ї подв≥йним посередником, в≥н обм≥нюЇтьс¤ ≥нформац≥Їю й з њњ джерелом - й з читачем, ≥ той, й ≥нший в≥р¤ть йому. ќднак тут Ї ще одна "мед≥а" особлив≥сть, надзвичайно важлива: в≥н зд≥йснюЇ себе через ≥нформац≥ю, ¤ку сл≥д визнати апр≥ор≥ сумн≥вною, бо вона, можливо, була перекручена ним з р≥зних причин.

¬ласне кажучи, тут немаЇ н≥ союзу, н≥ Їдност≥, тому що кожен учасник обм≥ну не в≥дпов≥даЇ за ≥стину. “ой, хто сказав, той, хто передав, ≥ той, хто зрозум≥в, под≥бн≥ до учасник≥в дит¤чоњ гри у "з≥псований телефон".

” сфер≥ масового ≥нформуванн¤, ур≥заноњ через не¤вну присутн≥сть об'Їкта, по¤ва пасивного учасника комун≥кац≥њ - об'Їкта - т≥льки заплутуЇ справу розум≥нн¤, тому що насправд≥ те, що було промовлене, ≥ те що було зрозум≥ле, разюче в≥др≥зн¤ютьс¤ одне в≥д одного, а чим в≥др≥зн¤ютьс¤ - лишаЇтьс¤ нев≥домим через в≥дсутн≥сть зворотного зв'¤зку, д≥алогу, бес≥ди - загалом, сп≥лкуванн¤. як же в такий спос≥б може зд≥йснитис¤ розум≥нн¤?

÷ю прикру законом≥рн≥сть пом≥тили ще античн≥ мудрец≥, згодом ф≥лософи класичноњ школи та батьки-засновники герменевтики не раз приступалис¤ до ц≥Їњсуперечност≥, що нагадуЇ своЇю соф≥стичн≥стю загадку про те, чи дожене јх≥ллес черепаху.

якщо скомун≥кованим лишилос¤ т≥льки те, що зрозум≥в об'Їкт, то х≥ба маЇ значенн¤, що саме було промовлено суб'Їктом? ќб'Їкт все одно вибере те, що йому треба, ¤кою б не була звернена до нього промова. ÷е добре в≥домий принцип –ассела: людина несв≥домо перетворюЇ те, що вона чула, у те, що вона може зрозум≥ти (3, с. 31). ј що саме в≥н вибрав-зрозум≥в, лишаЇтьс¤ суб'Їктов≥ не¤сним. якщо ж помножити такого об'Їкта на м≥льйон чи м≥ль¤рд, тобто дос¤гти обс¤г≥в аудитор≥њ сучасних газет чи глобальноњ телев≥з≥йноњ мереж≥, вийде одне з двох: або н≥чого не можна буде зрозум≥ти взагал≥, або все повол≥ рушить на своњ м≥сц¤ й почнуть про¤вл¤тис¤ законом≥рност≥.

—ловом, з ус≥Їю наочн≥стю виникаЇ висновок: задл¤ забезпеченн¤ справжнього розум≥нн¤ необх≥дно переходити в≥д комун≥кац≥њ до сп≥лкуванн¤

ј в≥дтак перех≥д у сферу масового сп≥лкуванн¤ завершив би таку "п≥рам≥ду розум≥нн¤", оск≥льки визнав б за кожним з аудитор≥њ й за вс≥ма разом, за аудитор≥Їю в ц≥лому, статус суб'Їкта сп≥лкуванн¤ зам≥сть об'Їкта комун≥кац≥њ, а разом з цим - ≥ право на власн≥ думки, р≥шенн¤ й д≥њ щодо отриманоњ ≥нформац≥њ.

ћ.  аган, огл¤даючи ретроспективно стан теоретичноњ думки на ц≥й д≥л¤нц≥, до ¤коњ в≥н т≥льки приступав, констатував: комун≥кац≥¤ й сп≥лкуванн¤ спочатку зб≥галис¤ за зм≥стом, пот≥м њх розвели, але поглиблено не про¤снили. ўе й нин≥ в багатьох наукових текстах, словниках ≥ нав≥ть енциклопед≥¤х њх ототожнюють, хоч п≥сл¤ виходу в св≥т роб≥т ћ. Ѕахт≥на та ћ.  агана цього робити вже не сл≥д.

 аган зауважив: "—п≥лкуванн¤ - категор≥¤ ф≥лософськоњ науки" (6, с. 3-4). ¬≥д цього м≥сц¤ науц≥ журнал≥стиц≥ треба рухатис¤ дал≥, тому що масове сп≥лкуванн¤ - це вже њњ категор≥¤, точн≥ше одн≥Їњ з њњ складових, теор≥њ масового сп≥лкуванн¤, ¤ку треба створити.

ўоб просунутис¤ дал≥, доведетьс¤ повернутис¤ до двох згадуваних погл¤д≥в на взаЇморозташован≥сть трьох сфер обертанн¤ ≥нформац≥њ у простор≥ масовоњ св≥домост≥. —трунк≥сть ≥ посл≥довн≥сть обох побудов так≥, що њх неможливо просто в≥дкинути. ќтже, або ≥стинною може бути т≥льки одна з них, або ми стоњмо перед необх≥дн≥стю створити б≥льшу п≥рам≥ду, ¤ка поЇднала б першу точку зору з другою.

¬ласне кажучи, в≥дносини м≥ж масовою комун≥кац≥Їю та масовим сп≥лкуванн¤м не повинн≥ викликати особливих суперечок. ѕ≥сл¤ створенн¤ ћ.  аганом на науковому п≥дірунт≥ ј. ѕотебн≥ та ћ. Ѕахт≥на теор≥њ сп≥лкуванн¤ тут пануЇ в≥дносна ¤сн≥сть.

ўе не протиставл¤ючи так р≥шуче, ¤к це зробив ћ.  аган, комун≥кац≥ю сп≥лкуванню, а суб'Їктно-об'Їктн≥ в≥дношенн¤ ≥нтерсуб'Їктним, ћ. Ѕахт≥н написав: "ѕод≥¤ житт¤ тексту, тобто його справжн¤ сутн≥сть, завжди роз≥груЇтьс¤ на меж≥ двох св≥домостей, двох суб'Їкт≥в" (2, с. 310). ћ.  аган у "ћире общени¤" блискуче завершив њх протиставленн¤.

“ому дл¤ нас ус¤ проблема зводитьс¤ до того, чи Ї сфера масовоњ ≥нформац≥њ ширшою за ц≥ дв≥ разом, чи, навпаки вужчою н≥ж кожна з них ≥ тому охоплюЇ њх ¤к прост≥ш≥, б≥льш прим≥тивн≥ види в≥дносин м≥ж людьми щодо обм≥ну ≥нформац≥Їю.

ѕитанн¤ маЇ надзвичайне теоретичне значенн¤ та практичну актуальн≥сть: рефлективна в≥дпов≥дь на нього дозволить просунутис¤ значно дал≥ у саморозум≥нн≥ й самовизначенн≥ журнал≥стики ¤к ¤вища соц≥окультурного масштабу. ¬≥д того, ¤к журнал≥сти визначають себе сам≥, ¤к сприймають власне становище у сусп≥льств≥, значною м≥рою залежить, ¤к до нас ставитимутьс¤ р≥зн≥ верстви населенн¤, громадськ≥, пол≥тичн≥ й державн≥ структури тощо.

ќтже, треба визначитис¤, що Ї що, ≥ це допоможе зрозум≥ти, хто Ї ми.

ѕо-перше, не можна не зважати на те, що ≥ перший, ≥ другий, ≥ трет≥й р≥вн≥ Їдин≥ в одному (й найголовн≥шому) ¤к≥сному параметр≥ - ус≥ вони Ї р≥вн¤ми об≥гу ≥нформац≥њ. “ака глибинна, внутр≥шн¤, ≥манентна спор≥днен≥сть, справд≥, вимагаЇ њхнього включенн¤ у сферу ≥нформац≥њ не просто ¤к у б≥льшу, а ¤к у найб≥льшу, дл¤ них - всеохоплюючу.

ѕо-друге, будь-¤ка з трьох сфер обертанн¤ ≥нформац≥њ не може функц≥онувати без джерела њњ поширенн¤, ≥накше кажучи, без особи чи орган≥зац≥њ, в≥д ¤ких ≥нформац≥¤ починаЇ поширюватис¤ на масову аудитор≥ю.

Ќе буде помилкою назвати його джерелом ≥нформуванн¤.

ќтже, Ї масова ≥нформац≥¤, а чи Ї масове ≥нформуванн¤? як сфери, р≥зн≥ за обс¤гом (перша - всеохоплююча, друга - першопочаткова)? « функц≥онально-зм≥стовоњ точки зору тут немаЇ помилки.

ј томувс¤ п≥рам≥да "розпадаЇтьс¤" не на три, а на чотири р≥вн≥, й вона починаЇ б≥льше нагадувати велику сферу, в ¤к≥й в≥д центру масового ≥нформуванн¤ (скаж≥мо, в≥д редакц≥њ газети чи телерад≥окомпан≥њ) ¤к в≥д позиц≥њ є 1 на вс≥ боки розход¤тьс¤ концентричн≥ сфери.

Ќайменш досл≥дженою тут Ї сфера масового сп≥лкуванн¤. јвтор розвиненоњ теор≥њ сп≥лкуванн¤ (не масового, а, так би мовити, л≥н≥йного, коли "я" сп≥лкуЇтьс¤ й розум≥Їтьс¤ т≥льки з "“и") - ћ.  аган писав: "—п≥лкуванн¤ стало предметом спец≥ального вивченн¤ у загальн≥й та соц≥альн≥й психолог≥њ, у соц≥олог≥њ й педагог≥ц≥, у етолог≥њ й етнограф≥њ, у етиц≥ й естетиц≥, у л≥нгв≥стиц≥ й сем≥отиц≥, у теор≥њ культури й теор≥њ ≥нформац≥њ" (6, с. 5). ЌастаЇ час, коли цей перел≥к сл≥д доповнити й журнал≥стикою. ¬она не т≥льки не Ї чужею сп≥лкуванню, але саме сп≥лкуванн¤ - масове - Ї њњ суттю в демократичному сусп≥льств≥.

ћасштаби сп≥лкуванн¤, нав≥ть л≥н≥йного, - максимально широк≥. “ак, ћ.  аган справедливо п≥дсумовуЇ власн≥ розв≥дки в ц≥й галуз≥: "Ћюдське сп≥лкуванн¤ завжди лежало в основ≥ людського бутт¤" (6, с. 8). ќтже, квант сп≥лкуванн¤ двох т¤ж≥Ї до того, щоб заповнити собою увесь прост≥р людського ≥снуванн¤ взагал≥.

ј в основ≥ людського сп≥лкуванн¤ завжди лежало розум≥нн¤.

якщо ж подивитис¤ на всю справу з найвищого - з ф≥лософського - р≥вн¤, стане очевидною ≥стина, ¤ку не можна спростувати. ¬она звучить так:

ѕод≥бно до того, ¤к у св≥т≥ речей немаЇ н≥чого, кр≥м матер≥њ, що в≥чно рухаЇтьс¤, у св≥т≥ людей немаЇ н≥чого, кр≥м неск≥нченного сп≥лкуванн¤. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ у д≥алоз≥, ≥снуЇ в соц≥окультурному масштаб≥ й в≥дбуваЇтьс¤ через розум≥нн¤.

ќтже, врешт≥-решт п≥рам≥да перетворилас¤ на концентричн≥ сфери й вигл¤даЇ так, у б≥к розширенн¤:
1) сфера масового ≥нформуванн¤,
2) сфера масовоњ комун≥кац≥њ,
3) сфера масового сп≥лкуванн¤,
4) сфера масовоњ ≥нформац≥њ.

¬≥нчаЇ все це, охоплюЇ все, вм≥щуЇ в себе все перел≥чене сфера ≥нформац≥њ.

јле чи не зникаЇ за цими сферами власне журнал≥стика? „им вона, власне, Ї у цьому списку?

∆урнал≥стика Ї журнал≥стикою, тобто ≥ першим, ≥ другим, ≥ трет≥м, ≥ четвертим. ≤ важливою частиною п'¤того, ¤ке все в≥нчаЇ й охоплюЇ.

„им же Ї сьогодн≥ осередки украњнськоњ преси, ¤к на загал, так ≥ у кожному конкретному випадку?

¬они Ї вс≥м. ”с≥ Ї першим - засобами масового ≥нформуванн¤. “ерм≥н цей Ї ц≥лком новим, але зовс≥м не неспод≥ваним, не суперечливим внутр≥шньо, а до того ж - з потужною валентн≥стю у зовн≥шн≥х пон¤ттЇвих зв'¤зках. ÷≥лком можливо, в≥н не приживетьс¤ в теор≥њ журнал≥стики, а тим б≥льше у њњ практиц≥, але залишитьс¤ на спогад ¤к приклад посл≥довного й ретельного досл≥дженн¤ процес≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

1	2	3

Ќазва: ∆урнал≥стика ¤к сфера масового розум≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1151 прочитано)