∆урнал≥стика > «ародженн¤ парт≥йно-рад¤нськоњ преси ”крањни

«ародженн¤ парт≥йно-рад¤нськоњ преси ”крањни

ѕреса б≥льшовик≥в спочатку, в≥д лен≥нськоњ У»скрыФ, завозилас¤ в ”крањну, здеб≥льшого з –ос≥њ. јле невдовз≥ п≥сл¤ лютневоњ (1917 р.) революц≥њ в  иЇв≥, ’арков≥,  атеринослав≥, Ћуганську почали виходити перш≥ газети комун≥ст≥в. «окрема, в червн≥ 1917 р. розпочала свою ≥стор≥ю газета Уƒонецький пролетар≥йФ, що, зм≥нивши к≥лька раз≥в назву, виходить ≥ в наш≥ дн≥ ¤к УЋуганска¤ правдаФ, одна з пров≥дних газет ƒонбасу. ѕершим редактором њњ став  . ¬орошилов, майбутн≥й в≥домий державний ≥ пол≥тичний д≥¤ч ”–—– та —–—–.

јле Упершою ласт≥вкоюФ сл≥д вважати харк≥вську газету УѕролетарийФ, ¤ка вийшла в св≥т 10 лютого 1917 р. ≥ випускалас¤ до к≥нц¤ вересн¤ через нестачу кошт≥в - п≥сл¤ р¤ду невдалих спроб з≥брати, за прикладом рос≥йських видань, грош≥ з роб≥тник≥в. ¬≥д початку й до к≥нц¤ вона витримувала лен≥нську л≥н≥ю УѕравдыФ, на в≥дм≥ну в≥д де¤ких ≥нших видань, що допускали Ухитанн¤Ф в б≥к нац≥онал-комун≥зму. “ак, кињвський У√олос социал-демократаФ дозвол¤в соб≥ не передруковувати лен≥нськ≥ статт≥ з петроградських видань, натом≥сть видрукував так звану  ињвську платформу, що м≥стила сумн≥вн≥, з точки зору ортодоксальних комун≥ст≥в, положенн¤.

Ќесхибну правдистську л≥н≥ю обрала в≥д 4 кв≥тн¤ катеринославська У«вездаФ. ¬она, перейменована згодом на У«орюФ, лишилас¤ до наших дн≥в одним з флагман≥в обласноњ преси ѕридн≥провТ¤.

ѕерш≥ ж виданн¤ з≥ткнулис¤ з шаленим опором газет вс≥х пол≥тичних парт≥й ”крањни. ѓм в≥дмовл¤ли друкувати тираж≥, чинили перешкоди у њх розповсюдженн≥. Ќесприйн¤тт¤ б≥льшовизму ¤к ≥деолог≥њ та особливо ¤к способу вир≥шенн¤ пол≥тичних проблем в≥дразу було в ”крањн≥ дивуюче одностайним. ÷е добре знав ¬. Ћен≥н, ¤кий не раз писав щодо масштаб≥в ус≥Їњ –ос≥њ: Ући працюЇмо в к≥льц≥ ворог≥вФ, - адже вс≥ можлив≥ союзники в≥дсахнулис¤ в≥д них. Ќедемократизм, непримиренн≥сть, схильн≥сть до масового насильства в≥дштовхнули в≥д них украњнську громадську думку. јле ц≥ ж ¤кост≥ допомогли њм вихопити перемогу у 1921-му - хоч саме вони спричинили крах держави реального соц≥ал≥зму у 1991-му. –озгроми в редакц≥¤х ≥ друкарн¤х, арешти ≥ нав≥ть розстр≥ли редактор≥в ≥ журнал≥ст≥в у —умах, ѕолтав≥, ’арков≥ не додали поваги в демократичних колах крањни. ¬. јнтонов-ќвсеЇнко, сам орган≥затор ≥ учасник багатьох революц≥йних под≥й, в≥д командуванн¤ штурмом «имового палацу в ѕетроград≥ до розгрому сел¤нських повстань на “амбовщин≥ - п≥д час першого походу б≥льшовик≥в на ”крањну збагнув, ¤ку жахливу Ускриню ѕандориФ було в≥дкрито, ≥ над≥слав ¬. Ћен≥ну листа, в ¤кому описав масовий терор ≥ звинуватив особисто вожд¤ революц≥њ у потуранн≥ злочинам.

 ≥льк≥сно виданн¤ б≥льшовик≥в у 1917-1918 рр. значно поступалис¤ часописам ≥нших парт≥й. “ак, вчен≥ ≤.  урас та ¬. —олдатенко подають так≥ дан≥. ¬ ќдес≥ у 1917 р. з 117 часопис≥в лише 4 п≥дтримували б≥льшовик≥в, у  иЇв≥ з березн¤ по серпень того ж року з 106 пер≥одичних видань лише У√олос соц≥ал-демократаФ та й то неч≥тко, в≥дстоював лен≥нську л≥н≥ю.

™диного центрального виданн¤ в ”крањн≥ б≥льшовики довгий час не мали. Ќетривалий час виходила газета першого украњнського рад¤нського ур¤ду ÷» ”  (÷ентральный »сполнительный комитет ”краины) У¬≥сник ”крањнськоњ Ќародньоњ –еспубл≥киФ на двох мовах, спочатку у ’арков≥, а пот≥м у  иЇв≥, обидва випуски очолювали правдисти, ≥ УдиригувалиФ виданн¤м через в≥рну соратницю ™. Ѕош з ÷  – ѕ(б).

ќсновною темою б≥льшовицькоњ преси були критика буржуазних ур¤д≥в, пропаганда марксистсько-лен≥нських ≥дей та захопленн¤ пол≥тичноњ влади, в≥домост≥ про роб≥тничий рух. Ќайвпливов≥шим гаслом було припиненн¤ ≤ —в≥товоњ (≥мпер≥ал≥стичноњ) в≥йни, мир без анекс≥й та контрибуц≥й. ѕост≥йно, з номера в номер на вс≥х стор≥нках тут друкувалис¤ матер≥али про необх≥дн≥сть переходу пол≥тичноњ влади в руки пролетар≥ату, керованого парт≥Їю б≥льшовик≥в, та про Їдн≥сть ≥сторичних доль пролетар≥в ”крањни ≥ –ос≥њ, про необх≥дн≥сть воззТЇднанн¤ њх в новому ≥нтернац≥онал≥стичному пролетарському союз≥.

¬т≥м, н≥ ≥дењ б≥льшовизму, н≥ преса ц≥Їњ парт≥њ поки що великого впливу на переб≥г под≥й в ”крањн≥ не мали.

ѕевна аудитор≥¤ була у б≥льшовицькоњ преси у великих промислових центрах, але головними руш≥йними силами ≥стор≥њ в ”крањн≥ були сел¤нство та арм≥¤, отже редакц≥њ цих видань наполегливо шукали контакт≥в з ними, друкували корисну дл¤ себе ≥нформац≥ю з с≥л, з в≥йська.

¬есною 1918 року в “аганроз≥ й ћоскв≥ проходив перший зФњзд компарт≥њ ”крањни. Ќа ньому стало очевидно, що серед украњнських комун≥ст≥в ≥снувало дв≥ платформи, пом≥тним став розкол ще не створеноњ парт≥њ на лен≥нц≥в-≥нтернац≥онал≥ст≥в ≥ комун≥ст≥в-нац≥онал≥ст≥в, ¤ких московськ≥ ортодокси вважали Ухитрими украњнц¤миФ та закликали уважно пильнувати за њхн≥ми д≥¤ми, оск≥льки вони у будь-¤ких обставинах все одно повертали до питанн¤ про встановленн¤ й зм≥цненн¤ незалежност≥ ”крањни. ¬решт≥ перемогла л≥н≥¤ ≥нтернац≥онал≥ст≥в, ≥ з тих час≥в орган≥зац≥йно  ѕ(б)” трактувалас¤ в ћоскв≥ ¤к обласна орган≥зац≥¤ – ѕ(б). ¬≥дпов≥дним було ставленн¤ й до преси.

”крањнська комун≥стична преса внасл≥док цього складалас¤ ¤к несамост≥йна, п≥дпор¤дкована центральним парт≥йним виданн¤м. Ќаприклад, у 1917 роц≥ в ’арков≥ виходила газета УѕролетарийФ, в  атеринослав≥ - У«вездаФ, ¤к≥ непохитно трималис¤ ≥деолог≥чноњ л≥н≥њ УѕравдиФ та ≥нших рос≥йських видань лен≥нськоњ платформи. –озгл¤немо, що це було за виданн¤ в т≥ часи.

як в≥домо, перший номер УѕравдиФ вийшов 5 травн¤ 1912 року. ¬же в ньому м≥стилис¤ р¤дки, що дозвол¤ли передбачити майбутн≥ пол≥тичн≥ р≥шенн¤ њх автор≥в: Фћы должны быть непримиримы к врагамъ,... ¬ойна врагамъ рабочаго движен≥¤Ф. “ривалий час за умов царату ц¤ газета виходила нелегально. 5 березн¤ 1917 року стотис¤чним накладом виходить легальна УѕравдаФ за рахунок кошт≥в, з≥браних на фабриках, заводах. Ќаприклад, за перший м≥с¤ць над≥йшло приблизно 46 тис¤ч карбованц≥в. √азета УѕравдаФ виходила ¤к орган центрального ком≥тету парт≥њ.

¬ кв≥тн≥ 1917 року УѕравдуФ очолив ¬. Ћен≥н. –едакц≥¤ повертаЇ в≥стр¤ пропаганди на п≥дготовку до захопленн¤ пол≥тичноњ влади в крањн≥, на перех≥д в≥д буржуазно-демократичноњ до соц≥ал≥стичноњ революц≥њ. ÷ю тему газета заносить ≥ на украњнську територ≥ю, тут њњ розвивають ≥ м≥сцев≥ комун≥стичн≥ виданн¤.

—прави УѕравдиФ значно пол≥пшилис¤, коли газета придбала власну друкарню - У“рудФ. ќднак 3-4 липн¤ в –ос≥њ настав к≥нець УдвовладдюФ, тобто одночасн≥й влад≥ “имчасового ур¤ду та –ад. ¬ цей день у ѕетербурз≥ та ћоскв≥ в≥дбувс¤ розг≥н демонстрац≥й на п≥дтримку б≥льшовик≥в. « 6 липн¤ УѕравдаФ знов переходить у п≥дп≥лл¤. ƒрукарн¤ њњ була розгромлена. ¬икористовуючи довол≥ в≥льн≥ можливост≥ виданн¤ нових газет, надан≥ “имчасовим ур¤дом, газета реЇструвалас¤ щоразу ¤к н≥бито нове виданн¤ (УЋисток правдиФ, ФѕролетарийФ, Ф–абочийФ, У–абочий путьФ, У–абочий солдатФ - назви УѕравдиФ в п≥дп≥лл≥). « жовтн¤ 1917 р. вона стаЇ газетою ? 1, флагманом ≥ вз≥рцем дл¤ вс≥Їњ преси величезноњ крањни. ¬се, що було героњчного ≥ траг≥чного, в≥дбувалос¤ за безпосередньоњ участ≥ ц≥Їњ щоденноњ газети.

Ќа жовтень 1917 року в –ос≥њ виходило б≥льше 100 соц≥ал-демократичних, тобто переважно комун≥стичних, газет. ¬ ”крањн≥ ж видавати таку к≥льк≥сть газет ц¤ парт≥¤ не могла. “реба було застосовувати ≥ншу тактику. Ѕ≥льшовики прагнули контролювати профсп≥лки - а тому перехоплювали вплив на профсп≥лков≥ виданн¤ ≥ в такий спос≥б посилювали св≥й вплив на маси.

« перемогою б≥льшовик≥в у жовтн≥ 1917 р. в –ос≥њ докор≥нно зм≥нюЇтьс¤ пол≥тична ситуац≥¤. ÷¤ парт≥¤ стаЇ правл¤чою. ѕершими ж декретами нового ур¤ду (–ади народних ком≥сар≥в) було заборонено д≥¤льн≥сть УбуржуазноњФ контрреволюц≥йноњ преси, ¤ка роб≥тничо-сел¤нськоњ революц≥њ не сприйн¤ла ≥ тому Ї Унаймогутн≥шою зброЇю буржуаз≥њ... вона не менш небезпечна в так≥ (критичн≥ - авт.) хвилини, н≥ж бомби й кулеметиФ. Ѕеззаперечному закриттю п≥дл¤гали т≥ органи преси, ¤к≥ закликатимуть до в≥дкритого опору рад¤нськ≥й влад≥ - але вир≥шувати, що ≥ ¤к трактувати в текстах, належало сам≥й рад¤нськ≥й влад≥. «годом було видано декрет про державну монопол≥ю на оголошенн¤, ≥ це сильно пог≥ршило позиц≥њ недержавноњ преси. ¬ –ос≥њ ≥снували певний час в≥д с≥чн¤ 1918 р. нав≥ть революц≥йн≥ трибунали преси, ¤к≥ мали право припин¤ти вих≥д газет за власним р≥шенн¤м. ѕарт≥йн≥ ком≥тети завжди дуже багато уваги прагнули прид≥л¤ти саме прес≥, добре знаючи њњ силу, особливо в екстремальних умовах. ѕро надзвичайно жорстке ставленн¤ њх до преси й пол≥граф≥њ св≥дчить ≥стор≥¤ Учорного тижн¤Ф у  иЇв≥, коли 31 жовтн¤ 1917 року р≥шенн¤м проб≥льшовицьких профсп≥лок було бойкотовано роботу друкарень, де видавалис¤ монарх≥чна У иевл¤нинФ, буржуазн≥ Уѕоследние новостиФ та Уёжна¤ копейкаФ. ¬ цей день не вийшла нав≥ть УЌова –адаФ. ј вже 5 листопада на цих друкарських потужност¤х почала виходити Уѕролетарска¤ мысльФ.

ѕреса —х≥дноњ ”крањни з встановленн¤м на ц≥й територњњ рад¤нськоњ влади стаЇ виключно б≥льшовицькою - або, за прийн¤тою терм≥нолог≥Їю, парт≥йно-рад¤нською.

≤стор≥¤ ц≥Їњ преси в≥д 1918 р. по 1939 р. складаЇтьс¤ з к≥лькох пер≥од≥в:

газети час≥в громад¤нськоњ в≥йни та встановленн¤ рад¤нськоњ влади (1918 - 1921 рр.);

виданн¤ пер≥оду новоњ економ≥чноњ пол≥тики (1921 - 1929 рр.);

«ћ≤ рок≥в прискореного соц≥ал≥стичного буд≥вництва, перекручень культу особи, масових репрес≥й.

ѕерший пер≥од в≥дзначений закритт¤м часопис≥в, ¤к≥ ≥снували до встановленн¤ рад¤нськоњ влади в ”крањн≥, та водночас створенн¤м перших парт≥йно-рад¤нських видань, а саме арм≥йськоњ преси та У»звестий рабочих, кресть¤нских (солдатских, казачьих) советов депутатовФ.

÷≥ газети починали видавати в обстановц≥ загальноњ кризи. √ромад¤нська в≥йна привела до страшноњ скрути в друкарськ≥й справ≥. Ќе було запас≥в паперу, фарби, пол≥граф≥ст≥в, енерг≥њ, пол≥граф≥чного обладнанн¤. √азети 1919 - 1920 рр, що збереглис¤ до цього часу, мають вигл¤д лист≥вок: надрукован≥ на с≥рому папер≥, збитими шрифтами, саморобною фарбою, що зсипаЇтьс¤ з≥ шпальт. ѕер≥од в≥дбудови крањни п≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни охопив ≥ поновленн¤ друкарськоњ бази. ѕарт≥¤ прид≥лила ц≥й справ≥ надзвичайну увагу, проблеми в≥дновленн¤ в повному обс¤з≥ роботи друкарень обговорювалис¤ на двох њњ зТњздах.

1	2

Ќазва: «ародженн¤ парт≥йно-рад¤нськоњ преси ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (833 прочитано)