∆урнал≥стика > –ег≥ональн≥ та м≥сцев≥ телекомпан≥њ ”крањни на сучасному етап≥

–ег≥ональн≥ та м≥сцев≥ телекомпан≥њ ”крањни на сучасному етап≥

як в≥домо, м≥сцеве телебаченн¤ в ”крањн≥ у 60 Ч 70-х роках базувалось на обласних ком≥тетах по телебаченню ≥ рад≥омовленню. ƒо 90-х рок≥в р¤д областей ”крањнськоњ –—– не мали взагал≥ свого власного м≥сцевого телебаченн¤.

—правжн≥й прорив у створенн≥ нових телерад≥окомпан≥й ставс¤ з моменту, коли ”крањна стала незалежною державою. ќдна за одною почали в≥дкриватись телестуд≥њ у ¬≥нниц≥, ∆итомир≥, ѕолтав≥, Ћуцьку, „еркасах, ’мельницькому, “ернопол≥, —евастопол≥.

ƒалеко не вс≥ новостворен≥ телестуд≥њ ви¤вилис¤ в однаково спри¤тливих умовах (≥детьс¤ про телестуд≥њ в област¤х, ¤к≥ в≥дкрились у загальн≥й систем≥ ƒержтелерад≥о там, де њх ран≥ше не було). ѕрим≥ром, телев≥з≥йники ∆итомира, ’ерсона, “ернопол¤, ’мельницького за п≥дтримки м≥сцевих орган≥в влади отримали спец≥ал≥зован≥ нов≥ прим≥щенн¤, техн≥чну базу. ” р¤д≥ ≥нших областей: ¬≥нницьк≥й, ѕолтавськ≥й процеси становленн¤ молодих студ≥й в≥дбувались складн≥ше.

ѕрактично вс≥ новостворен≥ телестуд≥њ задовольн¤лис¤ монтажно-зн≥мальними л≥н≥йками VHS, SVHS. ƒосить гострою ви¤вилась ≥ кадрова проблема.  адри здеб≥льшого п≥дбирались ≥з випускник≥в м≥сцевих вуз≥в, проходили спец≥ал≥зоване навчанн¤ в ”кртелерад≥о≥нститут≥. ѕрактика вже не раз довела, що тим, хто працюЇ на телебаченн≥ потр≥бна насамперед не спец≥альна телев≥з≥йна осв≥та, а особлива "телев≥з≥йна душа".

”же в середин≥ 1994 року власн≥ передач≥ вели 23 обласних телерад≥ооб'Їднанн¤, телерад≥окомпан≥¤ " рим", —евастопольська та  ривор≥зька м≥ськ≥ телестуд≥њ. «агальний обс¤г м≥сцевого мовленн¤ складав 14 760 годин на р≥к. ” 1994 роц≥ розпочалис¤ роботи з плануванн¤ виробництва р¤ду техн≥чних засоб≥в дл¤ нац≥онального телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤. «годом ц≥ роботи д≥стали подальший розвиток у комплексн≥й ц≥льов≥й програм≥ ћ≥нмашпрому ”крањни "“елебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤". Ќею передбачались у 1992Ч1996 роках розробка та сер≥йне освоЇнн¤ в≥тчизн¤них засоб≥в дл¤ створенн¤, обробки, монтажу й випуску в еф≥р телепрограм. «а своњм техн≥чним р≥внем ц≥ засоби належали до IV покол≥нн¤, б≥льш≥сть з ¤ких у межах крањн —Ќƒ створювались уперше.

 р≥м того, започаткована комплексна ц≥льова програма ћ≥нмашпрому "”крањнський телев≥зор", виконавцем ¤коњ мали б бути в≥с≥м п≥дприЇмств-виробник≥в телев≥з≥йних приймач≥в та 53 п≥дприЇмства-виробника електронноњ техн≥ки, вузл≥в, функц≥ональноњ електрон≥ки й матер≥ал≥в. ѕередбачалось суттЇве зб≥льшенн¤ обс¤г≥в виробництва телев≥зор≥в з одночасним п≥двищенн¤м њх техн≥чного р≥вн¤ шл¤хом випуску приймач≥в 5-6 покол≥нь з аналого-цифровою ≥ цифровою обробкою сигнал≥в. « урахуванн¤м потреб внутр≥шнього ринку ≥ прогнозу експортних поставок програмою передбачалос¤ зб≥льшенн¤ в ”крањн≥ виробництва телев≥зор≥в у 1995 роц≥ до 5 м≥льйон≥в штук.

јле, на жаль, через брак кошт≥в, а можливо, через ≥нш≥ причини, ¤к≥ криютьс¤ значно глибше, усе це ≥ лишилось т≥льки на папер≥. ’оча за вс≥ма параметрами ”крањна, чи не Їдина з республ≥к колишнього —–—–, мала можлив≥сть ≥ промислову, ≥ науковий потенц≥ал аби заповнити ринок крањн, особливо —х≥дноњ ™вропи ≥ пострад¤нських держав, високо¤к≥сною телев≥з≥йною апаратурою. Ќезреал≥зован≥сть даного проекту в ”крањн≥ призвела до того, що ц≥л≥ галуз≥, високоточн≥ технолог≥њ виробництва були приречен≥ на знищенн¤, в л≥пшому раз≥ "замороженн¤".

ќдне, прим≥ром, таке п≥дприЇмство, ¤к ¬ќ "—вема" у м. Ўостка, ¤ке базувалось здеб≥льшого на зв'¤зку ≥з к≥но ≥ телебаченн¤м, змушене роками простоювати, згорнувши в≥дпов≥дн≥ науков≥ розробки, вдосконаленн¤ технолог≥њ виробництва. ј ск≥льки таких п≥дприЇмств, в≥длучених в≥д телевиробництва, залишились в ”крањн≥ не використаними ≥ зруйнованими?!.

ƒал≥ поведемо мову про абсолютно нове ¤вище, ¤ке виникло в ”крањн≥ в середин≥ 90-х Ч мовленн¤ телекомпан≥й, що не вход¤ть до системи ”кртелерад≥окомпан≥њ державноњ.

Ќовостворен≥ телекомпан≥њ в≥др≥зн¤лись одна в≥д ≥ншоњ насамперед формою засновництва. «асновниками були профсп≥лков≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, органи державноњ влади, п≥дприЇмства, установи, заклади культури, комерц≥йн≥ структури, окрем≥ громад¤ни. «агальний обс¤г мовленн¤ недержавних телерад≥оорган≥зац≥й, ¤к≥ д≥¤ли в ”крањн≥ у 1993 роц≥, складав близько 2 тис¤ч годин на добу. ѕрим≥ром, рег≥ональна телекомпан≥¤ "ётар" (м.  ињв) мала 15 годин середньодобового мовленн¤, "ј“Ѕ-1" (м. ’арк≥в) Ч близько 10 годин, ≥нш≥, пор≥вн¤но невелик≥, м≥сцев≥ телестуд≥њ Ч 3Ч6 годин на добу.

ѕ≥зн≥ше «акон ”крањни "ѕро телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤" позбавить права створювати телерад≥оорган≥зац≥њ парт≥¤м, профсп≥лкам та громадським орган≥зац≥¤м.

“елекомпан≥¤ "ћегапол" (м.  ињв) може бути характерним прикладом становленн¤ ≥ розвитку форми комерц≥йного мовленн¤ в ”крањн≥.

як ≥ студ≥њ попередники (ще 60Ч70-х рок≥в), "ћегапол" утворила група ентуз≥аст≥в на баз≥ к≥нофакультету  ињвського театрального ≥нституту ≥м.  арпенка- арого. ѕот≥м, в≥дчувши залежн≥сть в≥д кер≥вництва ≥нституту, колектив "ћегаполу" перейшов на ≥нший дах, зареЇструвавши п≥дприЇмство "ѕродюсер-÷ентр". “алановит≥ телев≥з≥йники, сценар≥сти зн≥мали документальн≥ ф≥льми, ¤к≥ в пер≥од "√орбачовськоњ в≥длиги", особливо на ран≥ш заборонен≥ теми з украњнськоњ ≥стор≥њ, культури, Ч досить добре сприймались, мали свого замовника ≥ споживача. ƒо реч≥, таким же шл¤хом п≥шов ≥ творчий колектив обдарованих тележурнал≥ст≥в державного каналу ”“-1 (серед них ¬. яцура, ¬. Ќечипорук та ≥н.), ¤к≥ утворили св≥й продюсерський центр "янко", що згодом трансформувавс¤ в досить потужну корпорац≥ю "”н≥ка-TV".

ѕовернемос¤ до прикладу з "ћегаполом". ¬ийшовши в еф≥р на 7-му канал≥ в м.  иЇв≥, компан≥¤ спочатку збиралась прот¤гом к≥лькох м≥с¤ц≥в демонструвати лише ф≥льми (згадаЇмо под≥бний факт ≥ в студ≥њ "1+1"), але невдовз≥ почали готувати ≥ власн≥ передач≥. ѕрот¤гом року було п≥дготовлено до п≥всотн≥ ц≥кавих циклових ≥ окремих телепрограм. ¬≥дтак "комерц≥¤" дала маху, оск≥льки "ћегапол" зробив спробу закодувати св≥й, уже досить попул¤рний серед гл¤дацькоњ аудитор≥њ, канал.  одуванн¤ не вдалось ≥з суто техн≥чних причин, передплата ¤к така на канал у зв'¤зку ≥з цим стала неможливою. ” 1993 роц≥ "ћегапол" з≥йшов з еф≥ру 7-го каналу, своњм прикладом дов≥вши, ¤к треба ≥ ¤к не треба орган≥зовувати комерц≥йне мовленн¤ в ”крањн≥. ”с≥ ≥нш≥ телекомпан≥њ, що виникали в р≥зних м≥стах держави вже ≥ не пробували запроваджувати систему "кодуванн¤" каналу, а спод≥вались на заробленн¤ кошт≥в переважно в≥д реклами та опосередковано, маючи б≥льш виг≥дн≥ пропозиц≥њ в≥д представник≥в орган≥в м≥сцевоњ влади, ¤к≥ швидко в≥дчули роль ≥ вплив м≥сцевого телебаченн¤ на маси ≥ намагались знайти сп≥льну мову з телев≥з≥йниками, аби виходити в еф≥р з тими чи ≥ншими темами, проблемами.

” перш≥й половин≥ 90-х рок≥в серед рег≥ональних телеканал≥в сл≥д назвати особливо впливов≥: "ётар", "“ет-а-тет" (м.  ињв), "“он≥с" (м. ’арк≥в). ѕ≥зн≥ше з'¤вились студ≥њ "√рав≥с", "≤—“V".

”же в друг≥й половин≥ 90-х рок≥в у  иЇв≥ реально д≥¤ли 10 загальном≥ських телеканал≥в, на ¤ких працювали 17 студ≥й ≥ компан≥й, окр≥м цього, ≥снували районн≥ компан≥њ (¤к еф≥рн≥, так ≥ кабельн≥).

” травн≥ 1995 року було зареЇстровано ¤к юридичну особу Ќац≥ональну телекомпан≥ю ”крањни, ¤ка включала в себе вс≥ обласн≥ держтелерад≥окомпан≥њ в област¤х.

18 липн¤ 1995 року було видано Ќаказ ƒержтелерад≥о ”крањни "ѕро тимчасовий розпод≥л техн≥чних засоб≥в розповсюдженн¤ програм телебаченн¤", зг≥дно з ¤ким з 1 серпн¤ цього ж року було зд≥йснено перекомутац≥ю телепередавач≥в ≥ ретрансл¤тор≥в, ¤к≥ транслювали програму ”“-2 на мережу каналу "√ромадського –ос≥йського “елебаченн¤", а передавач≥в, що транслювали "“–“", на мережу каналу ”“-2. ¬одночас було припинено використанн¤ мереж ”“-1 ≥ ”“-2 дл¤ розповсюдженн¤ рег≥ональних та обласних програм. ÷е дало можлив≥сть утворити справд≥ ¬сеукрањнський телев≥з≥йний канал ≥з розповсюдженн¤м програм на 93% територ≥њ держави. Ќаступним кроком стала розбудова ≥ зм≥на структури, творчого обличч¤ першого загальноукрањнського каналу. ѕозитивом Ї те, що ѕерший нац≥ональний вз¤в куж на удосконаленн¤ системи ≥нформац≥йного мовленн¤. Ѕ≥льш розкутими, самост≥йними, з достатн≥м р≥внем техн≥чного обладнанн¤ стали кореспондентськ≥ пункти "”крањнських телев≥з≥йних новин" в област¤х.

—ам≥ ж обласн≥ телерад≥окомпан≥њ ви¤вились у зв'¤зку ≥з перекомутац≥Їю канал≥в ≥ забороною виходу на канал≥ ”“-1 у досить складному становищ≥. « одного боку, вони теоретично мали змогу ≥ право розбудовувати власн≥ канали мовленн¤, з ≥ншого - њх позбавила сво¤ ж р≥дна Ќац≥ональна телекомпан≥¤ транслюванн¤ програм по каналу, ¤кий охоплював вс≥ област≥.

” зв'¤зку з цим з великою затримкою в≥дбулось ≥ л≥цензуванн¤ обласних держтелерад≥окомпан≥й. Ќа практиц≥ це ви¤вилось надто складним: за вин¤тком ’арк≥вськоњ, ƒн≥пропетровськоњ, «апор≥зькоњ, ’мельницькоњ, ќдеськоњ, ѕолтавськоњ областей та –еспубл≥ки  рим, н≥хто не спром≥гс¤ на буд≥вництво власних повноц≥нних обласних телеканал≥в. «авадила цьому насамперед недостатн¤ рад≥орелейнокомун≥кац≥йна база, розбудова ¤коњ вимагала м≥льйонних витрат.

Ѕ≥льш≥сть обласних державних телерад≥окомпан≥й змушен≥ були погодитись на вих≥д у еф≥р у час, не заповнений каналом "≤нтер" на ≤≤≤ телев≥з≥йн≥й програм≥ (до л≥цензуванн¤ облтелерад≥окомпан≥й Ќац≥ональна рада з питань телебаченн¤ ≥ рад≥омовленн¤ видала л≥ценз≥ю на мовленн¤ новоствореному державно-комерц≥йному телеканалу "≤нтер"). ƒл¤ державних обласних телекомпан≥й на цьому канал≥ лишивс¤ досить не респектабельний еф≥рний час (з 13-00 до 18-00). ƒана ситуац≥¤ з виходом в еф≥р у денний час досить негативно вплинула на ¤к≥сть мовленн¤, ¤ке мало п≥дкр≥плювалось рекламою, адже за статистикою, вдень гл¤дацька аудитор≥¤ в к≥лька раз≥в менша за веч≥рн≥й ≥ н≥чний час. ƒо того ж, перех≥д на ≤≤≤ канал дл¤ к≥лькох областей ви¤вивс¤ взагал≥ проблематичним, оск≥льки техн≥чно в≥н накривав лише до половини њх територ≥й. “ака ситуац≥¤ виникла в —умськ≥й, ¬≥нницьк≥й, –≥вненськ≥й, «акарпатськ≥й област¤х.

1	2

Ќазва: –ег≥ональн≥ та м≥сцев≥ телекомпан≥њ ”крањни на сучасному етап≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (825 прочитано)