∆урнал≥стика > –озважальна функц≥¤ преси

ƒе¤к≥ газети, ¤к, скаж≥мо, петербурзький "¬оскресный досуг" (16-стор≥нкове, щедро ≥люстроване виданн¤), дозвол¤ли соб≥ сп≥лкуватис¤ з≥ своњми читачами (здеб≥льшого малоосв≥ченими) "народною мовою". ¬≥д газет¤р≥в, сп≥вроб≥тник≥в бульварних газет, звичайно вимагали ≥нтимних подробиць, скандальних в≥домостей, що надавали матер≥алам особливоњ гостроти ≥ привабливост≥. ќднак пор¤д ≥з надто розкутими ≥ см≥ливими виданн¤ми ≥снували й прихильники дещо м'¤кшого, етичн≥шого розважанн¤. "«ац≥кавлювати ≥ забавл¤ти, не збиваючись на брутальну особист≥сть, на гострий жарт, на велику с≥ль, з одного боку, та на безбарвн≥сть ≥ мл¤в≥сть Ч з ≥ншого", Ч таку погоджену з моральними законами позиц≥ю займала, прим≥ром, редакц≥¤ "јрлекина"6, попул¤рного журналу "легкого ≥ пот≥шного читанн¤". —еред ≥нших, до реч≥, найб≥льш тиражних, видань, ¤к≥ належали до сфери розважального ≥нформуванн¤, ≥стор≥¤ заф≥ксувала "ѕетербургский листок", "ћосковский листок", "Ѕиржевые ведомости", "ѕетербургскую газету".

Ѕезперечно, у нин≥шньому стол≥тт≥ л≥дерство у виробництв≥ й поширенн≥ розважальних в≥домостей здавна утримують телебаченн¤ ≥ рад≥о. ¬ласне, саме ц≥ види масовоњ комун≥кац≥њ в≥д моменту свого народженн¤ над≥л¤лись гедон≥стичними функц≥¤ми. Ўоу-програми (азартн≥ конкурси, ≥гри, "з≥рков≥" зустр≥ч≥, х≥т-паради), гумористичн≥ передач≥, а також трансл¤ц≥њ р≥зностильових музичних заход≥в (концерт≥в, фестивал≥в) ≥ спортивних змагань та покази художн≥х ф≥льм≥в легкого жанру (комед≥й, детектив≥в, "мильних опер" та ≥н.) були ≥ залишаютьс¤ метою д≥¤льност≥ ауд≥ов≥зуальних «ћ≤.

“ривалий час недооц≥нювались релаксац≥йн≥ можливост≥ пер≥одичноњ преси (т≥льки, звичайно, не зах≥дноњ). ƒл¤ виконанн¤ зазначеноњ функц≥њ њй дозвол¤лос¤ використовувати лише кросворди, карикатури й гумористичн≥ опов≥данн¤ (з обов'¤зковим п≥дтекстом-моральним правилом), в≥кторини, тексти, р≥дше Ч ≥нтерв'ю з в≥домими людьми на теми, не пов'¤зан≥ з њхньою основною д≥¤льн≥стю. як правило, розмови ≥з "з≥рками" велис¤ переважно навколо њхньоњ творчост≥ (або ≥ншого профес≥йноњ д≥¤льност≥, в ¤к≥й вони дос¤гли певних усп≥х≥в) та сусп≥льно значущих питань. ѕевно, таким чином зд≥йснювалась ненав'¤зливо-обов'¤зкова (¤к ≥ вс≥ ≥нш≥, що надходили "згори") рекомендац≥¤ про наданн¤ нав≥ть так≥й приватн≥й сфер≥ ≥снуванн¤ особистост≥ Ч дозв≥ллю Ч соц≥альноорган≥зованого характеру7. Ќин≥, з по¤вою видань бульварного (≥ нап≥вбульварного) типу, в≥тчизн¤на преса зр≥вн¤лас¤ в правах на повноц≥нне розважанн¤ з електронними "вит≥вниками" Ч «ћ≤. Ќаче щедр≥ ниви, газетн≥ шпальти зар¤сн≥ли, окр≥м друкованих вт≥лень своњх традиц≥йних прийом≥в л≥кв≥дац≥њ емоц≥йно напруженого стану аудитор≥њ невибагливими ≥стор≥йками про р≥зн≥ под≥њ за участю знаменитостей (так званими св≥тськими хрон≥ками), сенсац≥йно-викривальними репортажами, ≥нтерв'ю-спов≥д¤ми "з≥рок" естради, к≥но, спорту ≥ пол≥тики (≥нколи Ч на меж≥ к≥тчу).

«'¤сувалось, що ≥ дл¤ релаксац≥йноњ журнал≥стики пострад¤нського походженн¤ невичерпним джерелом ≥нформац≥њ Ї не ст≥льки творч≥сть (профес≥¤), ¤к приватне житт¤ в≥домих персон. ѕриводом дл¤ публ≥кац≥й, обнародуванн¤ може служити будь-¤кий факт, под≥¤, ¤к≥ безпосередньо стосуютьс¤ њх: день народженн¤, вес≥лл¤, розлученн¤, любовний роман, захопленн¤, неадекватний вчинок, по¤ва "серед народу" Ч усе, що спростовуЇ њхню начебто вин¤тков≥сть, недос¤жн≥сть ≥ п≥дтверджуЇ сусп≥льну теорему "з≥рки теж люди". «в≥сно, у матер≥алах ≥з сер≥њ "житт¤ видатних людей" майже н≥коли немаЇ моральних оц≥нок ≥ настанов: вони, зрозум≥ло, там зайв≥. «ате дуже часто знаходитьс¤ м≥сце подробиц¤м, ¤ких "з≥рки" з багатьох причин бажали б не розголошувати, образливим коментар¤м, часто абсолютно безп≥дставним. ” рос≥йських мас-мед≥а справд≥ неперевершеними майстрами "сенсац≥йних" викритт≥в ≥ шпильок на сьогодн≥ Ї "акули пера" ≥з "Ёкспресс-газеты", "ћегаполиса", "∆елтой газеты". —еред њхн≥х украњнських колег на це "почесне" званн¤ може претендувати х≥ба що скандально в≥дома Ћада Ћуз≥на. ” решти, мабуть, ще присутн≥ залишки сов≥ст≥.

√од≥ спод≥ватись, а тим б≥льш уживати до суворих заход≥в щодо журнал≥ст≥в, дл¤ ¤ких спостереженн¤ за "з≥рками", часто дружн≥ контакти з ними (уже не секрет, що де¤к≥ "надзвичайн≥" б≥ограф≥чн≥ факти спливають саме за згодою "з≥рок") Ї спец≥ал≥зац≥Їю, улюбленою им ≥ приЇмною справою. јдже, ¤к колись зауважив власник одного з ≥тал≥йських бульварних тижневик≥в, "захопленн¤ знаменитост¤ми н≥коли не зникне, оск≥льки ≥снуЇ ≥нстинктивна потреба створювати м≥фи, ототожнювати себе ≥з персонажами"8. —тримувати ж особливо приск≥пливих ≥ пронозливих репортер≥в, а "з≥рок" захистити в≥д надм≥рного, недозволеного втручанн¤ мали б загальнолюдськ≥ та профес≥йн≥ етичн≥ норми. ѕроте на практиц≥ в≥дбуваЇтьс¤ протилежне: через зневажанн¤ журнал≥стами правил етики почаст≥шали судов≥ позови про наклепництво, приниженн¤ чест≥ й г≥дност≥. ≤ хоча б≥льш≥сть знаменитостей намагаЇтьс¤ збер≥гати холоднокровне мовчанн¤ у в≥дпов≥дь на хамське, неповажливе ставленн¤ до них, вважаючи розбори з≥ своњми кривдниками зайвою, не вартою њхньоњ "небесноњ" поблажливост≥ справою, все ж час в≥д часу в≥дбуваютьс¤ гучн≥ процеси. «гадаймо хоча б, ¤к ув≥рвавс¤ терпець јлли Ѕорис≥вни ≥ примадонна в судов≥й зал≥ читала мораль вкрай знахабн≥лим писакам в особ≥ гар¤чого грузинського парубка ќтара  ушанашв≥л≥.

—правд≥, де¤к≥ журнал≥сти, м'¤ко кажучи, не зовс≥м правильно розум≥ють призначенн¤ функц≥њ, ¤ку берутьс¤ виконувати. –озважальн≥сть у¤вл¤Їтьс¤ њм ¤к вседозволен≥сть, в≥дсутн≥сть заборонених ≥ непристойних тем, ≥гноруванн¤ певних моральних табу, порушенн¤ Ч заради читача Ч профес≥йно-етичних закон≥в. “ак≥ журнал≥сти сповна експлуатують свою багату фантаз≥ю, котра часто-густо виставл¤Ї бажане за д≥йсне. ƒо того ж (очевидно, дл¤ набутт¤ матер≥алом суперц≥кавост≥) вони "ненавмисне" перекручують ≥нтерв'ю, вкладаючи до вуст сп≥вбес≥дник≥в ≥нформац≥ю ц≥лком ≥ншого зм≥сту, що аж н≥¤к не в≥дпов≥даЇ реальност≥. ≤ тод≥ в очах публ≥ки, ¤ка за звичкою сприймаЇ пол≥т журнал≥стськоњ у¤ви за чисту монету, охоронець ≤рини ѕонаровськоњ запросто стаЇ черговим героЇм любовного роману "з≥рки", а њњ давн≥й при¤тель Ч новим коханцем. якщо при цьому знаменит≥сть, ¤ка постраждала через власну дов≥рлив≥сть (до ≥нтерв'юера) чи непередбачлив≥сть (насл≥дк≥в вчинку), буде виправдовуватись (нав≥ть при своњй правот≥) та спростовувати журнал≥стськ≥ вигадки, правдопод≥бн≥сть публ≥кац≥њ зростатиме в геометричн≥й прогрес≥њ, ≥ н≥що не допоможе њй в≥дновити справедлив≥сть-≥стину. ” кращому випадку за неперев≥рену ≥ спотворену ≥нформац≥ю, що встигла вже пот≥шити читацьку аудитор≥ю своЇю п≥кантн≥стю, редакц≥¤ публ≥чно вибачитьс¤ (а можливо, й кругленькою сумою компенсуЇ моральний збиток). «азвичай же в≥д винуватц¤ не над≥йде жодного по¤сненн¤ ≥ визнанн¤ провини (неточност≥), "з≥рка" й надал≥ почуватиметьс¤ в рол≥ жертви, а публ≥ка буде переконана у достов≥рност≥ пов≥домленого. “ому задл¤ власного спокою в≥дом≥ широкому загалу особи або дов≥р¤ютьс¤ виключно знайомим газет¤р¤м, або дозують стосунки з пресою, або ж взагал≥ уникають будь-¤кого сп≥лкуванн¤ з журнал≥стами.

ўе одним джерелом ≥снуванн¤ розважальноњ ≥нформац≥њ Ї телебаченн¤ ≥ все, що з ним пов'¤зане. ќстанн≥м часом з'¤вилось чимало видань ("“V-парк", "Ёкран недели" тощо), ¤к≥ задовольн¤ють ≥нтерес публ≥ки до таЇмниць телев≥з≥йноњ кухн≥. ўоправда, суто телев≥з≥йн≥ в≥домост≥, що стосуютьс¤, прим≥ром, процесу виготовленн¤ телепродукт≥в (створенн¤ рейтингових програм), у названих телетижневиках поступаютьс¤ у к≥лькост≥ ≥нформац≥њ особист≥сного в≥дт≥нку Ч про заекранне бутт¤ попул¤рних телеведучих ≥, знову ж таки, в≥домих ос≥б, ¤к≥ час в≥д часу бувають гост¤ми телез≥рок. ѕов≥домленн¤м на тему "“елебаченн¤ зсередини" прид≥л¤Їтьс¤ м≥сце у кожн≥й шанован≥й газет≥: разом ≥з розкладом телев≥з≥йних передач неодм≥нно вм≥щен≥ ≥нтерв'ю з авторами ≥ ведучими, зам≥тки про найц≥кав≥ш≥ под≥њ у житт≥ телеканал≥в.

ƒо тематичноњ скарбниц≥ розважальних мас-мед≥а належать, окр≥м уже зазначеного, ≥ новини "про все" ≥ водночас "н≥ про що". « пов≥домлень, що ран≥ш уважались ≥нформац≥йним см≥тт¤м, сьогодн≥ складаютьс¤ тематичн≥ доб≥рки ≥ нав≥ть ц≥л≥ полоси. "“о все п≥д замком, п≥д забороною, то лавиною звалилис¤ л≥таюч≥ тар≥лки, трьохок≥ пришельц≥, екстрасенси, гороскопи ≥ все у тому ж дус≥", Ч так охарактеризував зм≥ст сучасних «ћ≤ журнал≥ст јнатол≥й «агорський9. ≤рон≥чний тон цього зауваженн¤ влучно п≥дкреслюЇ сумн≥вну розважальну ц≥нн≥сть пов≥домлень про так зван≥ природн≥ дива ≥ надприродн≥ можливост≥ людей, чим наша преса особливо активно захоплювалась ¤кихось 3Ч4 роки тому. “од≥, на п≥ку "аномального буму", розпов≥д≥ очевидц≥в ≥ безпосередн≥х учасник≥в контакт≥в з позаземними силами перемежовувались ≥з враженн¤ми тих, хто, наприклад, пережив кл≥н≥чну смерть чи ще ¤кимось чином стикавс¤ з потойб≥чним св≥том ≥ взагал≥ вс≥м неп≥знаним, нев≥домим, а тому загадковим. ƒе¤к≥ ¤вища, у тому числ≥ й навмисне в≥днесен≥ до розр¤ду незвичайних, при цьому п≥дносились ¤к щось дуже важливе, варте захопленн¤ ≥ нав≥ть благогов≥нн¤. ѕроте насправд≥ важко оч≥кувати емоц≥йного розслабленн¤, задоволенн¤ п≥д час сприйманн¤ в≥домостей, св≥домо розрахованих на негативний псих≥чний вплив (по¤ву страху, тривоги чи занепокоЇност≥). —кладаЇтьс¤ враженн¤, що, з легк≥стю зрадивши гуман≥стичним ≥ високоетичним принципам, наша журнал≥стика з т≥Їю ж безпосередн≥стю перейн¤лась ≥де¤ми, котр≥ до того, до настанн¤ ери безцензурного слова, нещадно критикувала ≥ засуджувала ¤к неприпустим≥ у ставленн≥ до людини. јмерикан≥зац≥¤ в≥тчизн¤них засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ (запозиченн¤ далеко не бездоганних з точки зору морал≥ традиц≥й зах≥дноњ преси) спостер≥гаЇтьс¤ не лише у зм≥н≥ жанрового х≥т-параду (непопул¤рн≥сть жанр≥в анал≥тики ≥ художньоњ публ≥цистики) та зведенн≥ вм≥нн¤ знаходити (або ж створювати) сенсац≥њ у ранг найвищоњ ознаки профес≥онал≥зму. Ќа жаль, наш≥ мас-мед≥а стали такими ж вправними у перенесенн≥ центру уваги аудитор≥њ на другор¤дн≥, незначн≥, а то й прим≥тивн≥, шк≥длив≥ дл¤ морального здоров'¤ реч≥, поступово, ймов≥рно, на чиЇсь замовленн¤, л≥кв≥дуючи њњ громадську активн≥сть, власний погл¤д на сусп≥льн≥ процеси.

1	2	3

Ќазва: –озважальна функц≥¤ преси
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1517 прочитано)